Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1328/1102/2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.02.2012. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Шевченківський районний суд м.Львова 
		 Справа № 1328/1102/2012
		У Х В А ЛА
		 16 лютого 2012 року
		Шевченківський районний суд м.Львова
		у складі: головуючого  судді Едера П.Т. 
		при секретарі Карпин Н.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 08.07.2010р. у звязку з нововиявленими обставинами, 
		в с т а н о в и в :
		заочним Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 08.07.2010р. по цивільній справі №2-1785/10 задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» та стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ «УкрСиббанк» 607639,56 грн. 56 коп. заборгованості, з яких: несплачена частина кредиту  546459 грн. 62 коп.; - прострочений борг - 8439 грн.45 коп.; - заборгованість по відсотках  48334 грн. 29 коп.; - пеня за несплату кредитних коштів  503 грн. 36 коп.; - штраф  1000 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ «УкрСиббанк» 1700 грн.00 коп. сплаченого при поданні заяви до суду судового збору та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
		22.07.2011року Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова залишено без задоволення заяву про перегляд вищезгаданого заочного рішення.
		07.02.2012р. відповідач ОСОБА_1 подав заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами. Яку мотивує тим, що основним аргументом в позовній заяві Позивача - ПАТ «УкрСиббанк» є факт не виконання ним своїх зобовязань за Кредитними договорами, а тому Позивач достроково вирішив стягнути з Відповідача суму боргу. Кредит був виданий на споживчі цілі в доларах США, а Суд не звертав увагу на порушення як при укладенні так і при виконанні Кредитних договорів норм ЗУ "Про захист прав споживачів". Зазначив, що 07.02.2012 року при ознайомленні із судовою практикою на сайті Державного реєстру судових рішень, йому стало відомо про рішення від 06.02.2012року Вижницького районного суду Чернівецької області по цивільній справі № 8-4/12 в якому йде посилання на лист-відповідь Верховного Суду України від 12.12.2011 року, в якому зазначено, що застосування Закону України "Про захист прав споживачів" до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливо лише в спорах, в яких предметом та підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору зазначений Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини - в «Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009  2010 роки)» від 7 жовтня 2010 р., дійсно не відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 10.11.2011 року, яким дано офіційне тлумачення положень пунктів 22,23 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» з наступними змінами у звязку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України, а тому не може враховуватися судами під час розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин. Також у листі-відповіді Верховний суд України зазначав, що відповідно до ст.361 ЦПК України, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. З часу коли заявник дізнався про обставини  в даному випадку 07.02.2012р.
		Також, в своїй заяві ОСОБА_1 зазначав про те, що оскаржуваним рішенням стягнено з нього і пеню і штраф, що є порушенням ч.1 ст.61 Конституції України, ч.3 ст.509 ЦК України і рішенням Конституційного суду України від 10.11.2011р., в якому зазначено: «Положення частин четвертої - одинадцятої статті 11 Закону передбачають такі права споживача, які за своїм змістом можливо реалізувати лише під час виконання договору споживчого кредиту, зокрема не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах», що мало місце в даному випадку.
		В судовому засідання представник заявника ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності надала пояснення аналогічні викладеним в заяві, просила заяву задоволити.
		Представник ПАТ «УкрСиббанк» Романова Ю.Л. проти задоволення заяви заперечила вважає, що заявником не наведено підстав для перегляду рішення суду у звязку з ново виявленими обставинами.
		Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява є такою що підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів. 
		Відповідно до ч. 2 ст.361 ЦПК України встановлено чіткий перелік підстав для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами, зокрема: в п.1 передбачено, що ними є « істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи» та в п.4 - ними є: «встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане».
		Так, в «Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009  2010 роки)» від 7 жовтня 2010 р. (Вісник Верховного Суду України, 2010, № 11), зазначено, що застосування Закону України "Про захист прав споживачів" до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливо лише в спорах, в яких предметом та підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедуру виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення кредитного договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання кредитного договору цей Закон не може застосовуватися, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.
		В обґрунтування зазначеної позиції ВСУ посилався на статтю 11 Закону, за приписами якої договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере на себе зобовязання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобовязується повернути їх разом з нарахованими відсотками. На думку ВСУ, оскільки в Законі чітко врегульовано процедуру укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування, а також встановлена відповідальність субєкта господарювання за ненадання такої інформації, відтак, дія Закону поширюється лише на правовідносини, що виникають на стадії укладення кредитного договору.
		Однак, в рішенні від 10 листопада 2011 року Конституційного суду України, щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", передбачено, що їх треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. 
		При цьому, Конституційний Суд України зазначив про необхідність обмеження дії принципу свободи договору споживчого кредиту критеріями добросовісності, справедливості, пропорційності та розумності, підтримання державою на засадах пропорційності розумного балансу між публічним інтересом, комерційними інтересами банків і охоронюваними правами та інтересами споживачів кредитних послуг, забезпечення особливого захисту саме прав споживача як більш "слабкого" учасника кредитних правовідносин, а також забезпечення фактичної, а не формальної рівності сторін. Конституційний Суд України послався також і на норми статті 11 Закону, на які посилався в своїх Узагальненнях і Верховний Суд України, але прийшов до зовсім протилежного висновку. Зокрема, Конституційний Суд України зазначив, що положення частин четвертої  одинадцятої статті 11 Закону передбачають деякі права позивача, які за своїм змістом можливо реалізувати лише під час виконання кредитного договору: відкликати згоду на укладення договору без пояснення причин, не бути примушеним на етапі виконання договору сплачувати незаконні платежі, достроково повернути кредит, не бути примушеним достроково повернути кредит у разі незначних порушень договору тощо. Відтак, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону у взаємозвязку зі статтею 42 Конституції України поширюються на правовідносини сторін кредитного договору не тільки під час укладання, як раніше наголошував Верховний Суд України, а й під час виконання такого договору. 
		Приймаючи Рішення, Конституційний Суд спирався, в тому числі, на європейське законодавство. Так, у Директиві 2005/29/ЄС від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту. У Директиві 2008/48/ЄС відповідні права споживачів регламентуються на доконтрактній стадії, а також на стадії виконання кредитної угоди.
		В резолютивній частині Рішення Конституційний суд зазначив, що «Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене».
		Отже, прийняттям вищезазначеного Рішення, Конституційний Суд встановив «неконституційність … іншого правового акта чи їх окремого положення», в даному випадку Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010роки)» від 7 жовтня 2010 р., застосованого судом при вирішенні цієї справи, що у відповідності до п.4 ч.2 ст.361 ЦПК України є підставою для перегляду рішення, у зв'язку з нововиявленими обставинами.
		Як вбачається з оскаржуваного рішення, судом при його винесенні не було перевірено дотримання норм Закону України «Про захист прав споживача», хоча як і в самому рішенні так і у назвах Кредитних договорів зазначено, про «Договір про надання споживчого кредиту №11207390000 від 30.08.2007р.» та «Договір про надання споживчого кредиту №112073540000 від 31.08.2007р.»
		Беручи до уваги роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.1981 року «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили», як нововиявленими можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановления рішення, але про них не знали і не могли знати заявник і суд. 
		Відповідно, наявність вищезазначеного Рішення Конституційного суду буде виступати підставою для перегляду оскаржуваного рішення за нововиявленими обставинами згідно п.1 ч.2 ст.361 ЦПК України, з огляду на те, що на час винесення оскаржуваного рішення  08.07.2010р.(22.07.2011р.) вже діяв Закон України «Про захист прав споживача», однак ні суду, ні сторонам не було відомо, що його дія поширюється на правовідносини сторін договору споживчого кредиту не тільки на стадії його укладення, а й на стадії виконання.
		Зважаючи на вищевикладене, суд вбачає необхідність переглянути рішення Шевченківського районного суду м. Львова про стягнення заборгованості за споживчими кредитами в звязку з нововиявленими обставинами. 
		З огляду на викладене, керуючись ч.2 ст.61 Конституції України, ч.3 ст.509 ЦК України, ст.361, 364, 365 ЦПК України, Рішення Конституційного суду України від 10.11.2011року, Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.1981 року «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили», «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010роки)» від 7 жовтня 2010 р. суд, - 
		у х в а л и в:
		Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 липня 2010 року по цивільній справі №2-1785/10 у зв”язку з нововиявленими обставинами задоволити. 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 липня 2010 року по цивільній справі №2-1785/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу скасувати. 
		Справу призначити до судового розгляду на 24 лютого 2012 року на 12.00 год. 
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Суддя:П. Т. Едер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...