Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-6118/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.03.2012. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 Справа № 2-6118/11 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		31 жовтня 2011 року Соломянський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді Калініченко О.Б. 
		при секретарі Войцеховській М.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ТОВ «Ліра софт», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Державної служби інтелектуальної власності про визнання співавторства та припинення дій, що порушують авторське право, -
		 В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивачі 05.09.2011 року звернулися з позовною заявою, в якій просили визнати їх співавторами твору «Компютерна програма «Програмний комплекс «Ліра»версія 9.6»(«ПК «ЛІРА 9.6»), припинити дії, що порушують їх авторське право, шляхом заборони відповідачам вчиняти дії щодо розпорядження майновими авторськими правами без згоди позивачів як співавторів та зобовязати Державну службу інтелектуальної власності внести до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір відомості щодо визнання реєстрації за свідоцтвом НОМЕР_2 недійсною. 
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначають, що вказана компютерна програма є похідним твором від цілої низки програм, що створювались протягом 40 років різними авторами і незнімним автором яких та науковим керівником усіх програм сімейства «Ліра»був і є ОСОБА_1 Підтвердженням його співавторства є також те, що у 2002 році ним у співавторстві з ОСОБА_11 та ОСОБА_13 було отримано свідоцтво НОМЕР_1 про реєстрацію 30.06.2002 року авторського права на твір «Компютерний програмний комплекс «Ліра».
		Інші позивачі до 2009 року перебували у складі учасників ТОВ «Ліра софт», а також приймали участь у розробці модулів, які є складовою спірної компютерної програми.
		В позовній заяві позивачі стверджують про наявність у них як у співавторів майнових авторських прав на компютерну програму «ПК «ЛІРА 9.6», обґрунтовуючи це посиланням на численні публікації та статті; плани семінарів та конференцій, в яких деякі позивачі приймали участь; перелік наукових праць позивача ОСОБА_1 в період з 1962 по 2003 роки; численні семінари та письмові свідчення фахівців та видатних діячів в галузі інформаційних технологій.
		Позивачі посилаються на те, що інформація про програмний комплекс «ЛІРА»у засобах масової інформації зявилася у 1981 році, тобто задовго до того, як було зареєстровано ТОВ «ЛІРА софт», а у різні роки програмний комплекс «ЛІРА»мав різні назви: «ЕКСПРЕС»(1969 р.), «СУПЕР»(1971 р.), «ППП АПБЖБК»(1975 р.), «ЛИРА - ЕС»(1976 р.), «ЛИРА-СМ»(1982 р.), «МИРАЖ-ЕС»(1986 р.), «ЛИРА-ПК»(1988 р.), «МИРАЖ»(1991 р.). 
		За твердженнями позивачів, у період з 1995 по 2011 роки великий колектив співавторів, включно з ОСОБА_1 (позивач 1), ОСОБА_3 (позивач 2), ОСОБА_11 (відповідач 5), ОСОБА_8 (відповідач 2), ОСОБА_10 (відповідач 4), ОСОБА_9 (відповідач 3), ОСОБА_7 (позивач 7), ОСОБА_4 (позивач 4), ОСОБА_2 (позивач 2), ОСОБА_6 (позивач 6), ОСОБА_5 (позивач 5), працював у різних організаціях і створював версії програмних комплексів: «ЛІРА 8.2», «ЛІРА 9.0», «ЛІРА 9.2», «ЛІРА 9.4»та «ЛІРА 9.6».
		Особливу увагу позивачі звертають на модулі, з яких складається компютерна програма «ПК «ЛІРА 9.6», та на наявність у них фрагментів вихідних кодів цих модулів, вважаючи, що ці обставини мають значення для підтвердження наявності у них прав співавторів. 
		Позивачі зазначають, що саме наявність у них вихідних кодів модулів компютерної програми «ПК «ЛІРА 9.6» доводить те, що вони є співавторами на зазначену компютерну програму. Додатково позивачі звертають увагу суду на те, що відповідачі не можуть отримати виконувані коди модулів 1-5 (ЛІР-ВІЗОР, ЛІР-АРМ, ЛІР-СТК, ЛІР-КМ та ГРУНТ) в повному обсязі шляхом компіляції вихідних текстів, а це, на думку позивачів, однозначно доводить, що позивачі є співавторами перелічених модулів. 
		Крім того, в якості підтвердження співавторства ОСОБА_1 на компютерну програму «ПК «ЛІРА 9.6», позивачі посилались на свідоцтво НОМЕР_1 про реєстрацію 30.06.2002 року авторського права на твір «Компютерний програмний комплекс «ЛІРА». 
		Також зазначають, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 в період з 2003 по 2009 роки перебували у складі учасників ТОВ «ЛІРА софт», а позивач ОСОБА_2 є у складі учасників ТОВ «ЛІРА софт»і у теперішній час. 
		Позивачі заперечують проти тверджень відповідачів про те, що компютерна програма «ПК «ЛІРА 9.6»є службовим твором, та звертають увагу суду на те, що частина співавторів знаходиться з ТОВ «ЛІРА софт»у трудових відносинах, а частина співавторів не знаходиться, тому немає підстав вважати, що зазначена компютерна програма є службовим твором. Крім того, додатково звертають увагу суду на відсутність наказів та технічних завдань, які б мали бути створені ТОВ «ЛІРА софт»(відповідач 1) у разі створення саме службового твору.
		Виходячи також з того, що позивачі не надавали відповідачам дозволів на використання компютерної програми «програмний комплекс «ЛІРА», а також у звязку з тим, що позивачі вважають себе співавторами зазначеної програми, позивачі вважають неправомірними дії відповідачів 1-5 щодо зазначення лише себе співавторами під час реєстрації авторського права на компютерну програму «ПК «ЛІРА 9.6», яка засвідчується свідоцтвом НОМЕР_2 від 10.05.2011 року. 
		Посилаючись на п.24 та п.25 «Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права втора на твір», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір»від 27.12.2001 року № 1756, позивачі звертаються до суду з проханням визнати недійсною реєстрацію авторського права на компютерну програму «ПК «ЛІРА 9.6», яка підтверджується зазначеним свідоцтвом. 
		У звязку з тим, що позивачі вважають себе співавторами компютерної програми «ПК «ЛІРА 9.6», яку позивачі вважають похідним твором від програмного комплексу «ЛІРА», вони, на їх думку, мають виключні майнові авторські права на неї, і, звідси, мають як право спільно використовувати компютерну програму «ПК «ЛІРА 9.6», так і забороняти третім особам її використання. 
		Виходячи з цього, відповідно, вважають, дії відповідачів щодо реєстрації зазначеної компютерної програми протиправними, посилаючись на ст.ст. 13, 15, 50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»від 23.12.1993 року № 3792-XII, ст. 436 ЦК України, позивачі також просять суд заборонити відповідачам без згоди позивачів як співавторів: видавати дозволи на використання компютерної програми «ПК «ЛІРА 9.6»; тиражувати та розповсюджувати примірники цієї компютерної програми; а також відтворювати зазначену компютерну програму. 
		В судовому засіданні представники позивачів позов підтримали та просили його задовольнити. 
		Представник відповідачів 1-5 проти позову заперечував, мотивуючи тим, що відповідачі діяли цілком правомірно. 
		Так, вказував, що 11.02.2003 року відповідач 1 уклав Авторський договір про передачу виключного права на використання програмного забезпечення щодо компютерного програмного комплексу «ЛІРА», строк дії якого сплинув 21.01.2004 року. Але вже 26.01.2004 року відповідач 1 уклав інший Авторський договір про передачу виключного права на використання програмного забезпечення щодо компютерного програмного комплексу «ЛІРА», строк дії якого спливає 01.01.2020 року. 
		Співавторами, які передавали відповідачу 1 виключні майнові авторські права на використання компютерного програмного комплексу «ЛІРА»за зазначеними авторськими договорами є: ОСОБА_11 (відповідач 5), ОСОБА_1 (позивач 1) та ОСОБА_13 (який не є учасником справи). У відповідності до п.п. 2.1. зазначених авторських договорів, відповідач 1 отримав виключне право на використання компютерного програмного комплексу «ЛІРА»всіма відомими способами. 
		Згідно з ч. 3 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.
		Звідси, на думку представника відповідача 1, випливає висновок про те, що відповідач 1 є єдиною особою, яка має право використовувати виключні майнові авторські права на компютерний програмний комплекс «ЛІРА».
		Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України Закону «Про авторське право»та ст. 441 ЦК України використанням твору є, зокрема, переробки, адаптації та інші подібні зміни творів. 
		Представник відповідачів 1-5 зазначив, що, використовуючи з 2003 року виключні майнові авторські права на компютерний програмний комплекс «ЛІРА», відповідач 1 змінював зазначений твір та створював нові його версії. Останньою версією компютерного програмного комплексу «ЛІРА»є компютерна програма «ПК «ЛІРА 9.6». Представник відповідача 1 звернув увагу суду на те, що кожна версія програмного комплексу «ЛІРА»є окремим обєктом авторського права. 
		Відповідач 1 надав суду бухгалтерські довідки щодо правовідносин, в яких він знаходився із всіма позивачами, відповідачами та ОСОБА_13 з 2003 року та по цей час, та посилався на те, що із відповідачами 2-5 він знаходиться у трудових відносинах и що саме ці відповідачі є співавторами компютерної програми «ПК «ЛІРА 9.6». А з деякими позивачами, відповідач 1 не перебував ані в трудових, а ні в цивільно-правових відносинах, а тому твердження позивачів щодо їх співавторства є необґрунтованими. 
		Представник відповідача 1 посилався на норми ч. 2 ст. 429 ЦК України, у відповідності до якої майнові права інтелектуальної власності на обєкт, створений у звязку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей обєкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Отже, на думку відповідача 1, компютерна програма «ПК «ЛІРА 9.6»є службовим твором, оскільки вона створена у співавторстві відповідачами 2-5 під час виконання службових обовязків, а передача виключних майнових прав на цей твір від співавторів (відповідачів 2-5) до відповідача 1 підтверджується Договором № 02/09/09 від 02.09.2009 року про розподіл майнових прав на службовий твір «Компютерна програма «Програмний комплекс «ЛІРА»версія 9.6». 
		Крім того, компютерна програма «ПК «ЛІРА 9.6»була оприлюднена 29.09.2009 року під час проведення семінару «Інформаційні технології в проектуванні», який відбувався з 28.09.2009 року по 3.10.2009 року в Автономній республіці Крим, пгт. Гурзуф у Міжнародному дитячому центрі «Артек». З метою доведення цього факту представник відповідача 1 надав копію програми зазначеного семінару, наказ № 50 А від 7.09.2009 року, розпорядження та посвідчення на відрядження щодо учасників семінару.
		Представник відповідача 1 заперечував проти твердження представника позивача 1 про те, що участь позивача 1 у семінарі «Інформаційні технології в проектуванні»та його доповідь є підтвердженням того, що позивач 1 є співавтором компютерної програми «ПК «ЛІРА 9.6», не вважаючи доповідь на семінарі належним підтвердженням співавторства позивача 1 на компютерну програму «ПК «ЛІРА 9.6», посилаючись на те, що більш-менш ґрунтовну доповідь міг зробити будь-який технічний спеціаліст в цій галузі, який ознайомлений із компютерною програмою «програмний комплекс «ЛІРА». 
		Оскільки у відповідності до ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір, і відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними, то на підставі того, що позивачі не надали суду ніякої угоди, яка б регулювала відносини, що існують між ними як між співавторами, а також не повідомили суд про існування такої угоди, на думку представника відповідачів, недоведеним є твердження позивачів щодо факту існування між ними відносин співавторства щодо компютерної програми «програмний комплекс «ЛІРА»версія 9.6». 
		Крім іншого, представник відповідача 1 пояснив, що під час реєстрації компютерної програми «ПК «ЛІРА 9.6»було подано вірну інформацію щодо співавторів, а також вказано, що зазначена компютерна програми є похідним твором щодо компютерного програмного комплексу «ЛІРА», а тому вимоги позивачів щодо занесення до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір відомостей про визнання реєстрації за свідоцтвом НОМЕР_3 недійсною на тій підставі, що відповідачами подано оманливі свідчення, є неправомірними.
		Отже, відповідачі 1-5 заперечують проти співавторства позивачів щодо компютерної програми «ПК «ЛІРА 9.6», вважаючи свої дії щодо створення зазначеної компютерної програми, передачі виключних майнових прав на неї відповідачу 1 та реєстрації зазначеної програми цілком правомірними, а тому з позовом не погоджуються.
		Представник відповідача Державної служби інтелектуальної власності, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
		Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Авторське право, як частина цивільного законодавства, регулює відносини, пов'язані з використанням творів літератури, науки і мис тецтва, які є результатом творчої діяльності, незалежно від призна чення, способу і форми їх вираження, а також художніх достоїнств або наукової цінності. 
		Охорона комп'ютерних програм та баз даних в Україні здійсню ється відповідно до Закону України «Про авторське і суміжні пра ва», що відповідає вимогам міжнародних конвенцій і угод.
		Відповідно до п. 1 ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 24.07.1971 року, яка є чинною для України з 25.10.1995 року, термін «Літературні і художні твори» охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори, лекції, звертання, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки тощо. Згідно з п. 6 ст. 2 Конвенції твори, зазначені у цій статті, користуються охороною у всіх країнах Союзу. Ця охорона здійснюється на користь автора і його правонаступників. 
		В силу ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»від 23.12.1993 року № 3792-XII з подальшими змінами і доповненнями первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору або за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. 
		Відповідно до ст. 435 ЦК України та ст. 7, п. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»субєктами авторського права, окрім авторів творів, є їх спадкоємці та інші фізичні та юридичні особи, які набули авторських прав відповідно до закону або договору. 
		Авторський договір це консенсуальна угода, за якою автор або правонаступники передають готовий твір певній організації для використання, або автор бере на себе обовязок створити певний твір і передати його для використання обумовленим у договорі способом. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 (позивач 1) у співавторстві з ОСОБА_11 (відповідач 5) та ОСОБА_13 було отримано свідоцтво НОМЕР_1 про реєстрацію 30.06.2002 року авторського права на твір «Компютерний програмний комплекс «Ліра».
		11.02.2003 року ТОВ «ЛІРА софт»(відповідач 1) уклав Авторський договір про передачу виключного права на використання програмного забезпечення щодо компютерного програмного комплексу «ЛІРА»із його співавторами: ОСОБА_11 (відповідач 5), ОСОБА_1 (позивач 1) та ОСОБА_13, на строк до 21.01.2004 року. 
		26.01.2004 року відповідачем 1 з тими ж співавторами був укладений наступний Авторський договір про передачу виключного права на використання програмного забезпечення щодо компютерного програмного комплексу «ЛІРА», строк дії якого до 01.01.2020 року. 
		У відповідності до п.п. 2.1. зазначених Авторських договорів про передачу виключного права на використання програмного забезпечення, відповідач 1 отримав виключне право на використання компютерного програмного комплексу «ЛІРА»всіма відомими способами. 
		Згідно зі ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»до майнових прав автора належать, в тому числі, виключне право на використання твору. 
		Таким чином, відповідачу 1 як особі, яка отримала виключні майнові авторські права на використання компютерного програмного комплексу «ЛІРА», належать усі, визначені ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»та ч.1 ст. 440 ЦК України майнові авторські права на твір - компютерний програмний комплекс «ЛІРА». 
		У відповідності до ч.1 ст. 441 ЦК України, використанням твору вважається:
		а) опублікування (випуск у світ); 
		б) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 
		в) переклад; 
		г) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 
		ґ) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 
		є) публічне виконання; 
		ж) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 
		з) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.
		Також відповідно до ст.29 Закону використання твору допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право. Стаття 14 цього ж нормативно-правового акта серед форм використання наводить переробку, адаптацію, які створюють похідний твір. 
		Отже, похідний твір - твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні, тому авторами визнаються і автори похідних творів, зок рема, переробок, при створенні яких автор похідного твору повинен зробити свій творчий внесок. 
		Твори, створені в результаті переробки існуючих творів, відносяться до похідних творів, якщо при їх створенні була здійснена творча переробка іншого існуючого твору. Якщо твір повторює або включає в себе певні елементи твору, авторські права на які належать іншій особі, відповідно до ст.3 ЗУ «Про авторське право та суміжні права»такий твір буде похідним твором продуктом інтелектуальної творчості, заснованим на іншому існуючому творі (переробка, адаптація). 
		З огляду на викладене вище, суд вважає ы представниками позивачів ці обставини не оспорювались, що відповідач 1 мав право здійснювати переробку компютерного програмного комплексу «ЛІРА», внаслідок якої був створений похідний твір «Компютерна програма «Програмний комплекс «Ліра»версія 9.6»(«ПК «ЛІРА 9.6»), зареєстрований 10.05.2011 року відповідачами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 як обєкт авторського права за свідоцтвом НОМЕР_2. 
		Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказах, співробітники ТОВ «ЛІРА софт»(відповідач 1), а саме: ОСОБА_8 (відповідач 2), ОСОБА_9 (відповідач 3), ОСОБА_10 (відповідач 4) та, ОСОБА_11 (відповідач 5) передали відповідачу 1 виключні майнові авторські права на компютерну програму «ПК «ЛІРА 9.6», що підтверджується Договором № 02/09/09 від 02.09.2009 року про розподіл майнових прав на службовий твір «ПК «ЛІРА 9.6», а також свідоцтвом про реєстрацію авторського права НОМЕР_2 від 10.05.2011 року. 
		При цьому суд також погоджується з доводами представника відповідачів про те, що компютерна програма «ПК «ЛІРА 9.6»є службовим твором, оскільки вона створена у співавторстві відповідачами 2-5 під час виконання службових обовязків, а передача виключних майнових прав на цей твір від співавторів (відповідачів 2-5) до відповідача 1 підтверджується договором про розподіл майнових прав. Крім того, відповідачем 1 подані довідки, що відповідачі 2-5 знаходилися з ним у трудових відносинах під час створення компютерної програми «ПК «ЛІРА 9.6».
		Доводи позивачів щодо того, що неможна вважати компютерну програму «ПК «ЛІРА 9.6»службовим твором, оскільки частина співавторів знаходиться з відповідачем 1 у трудових відносинах, а частина співавторів не знаходиться, суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що позивачами не подано доказів існування між позивачами та відповідачем 1 цивільно-правових договорів, на підставі яких можна зробити висновок щодо співавторства позивачів.
		Якщо твір створено у порядку виконання працівником трудового договору (контракту) і в межах строку його дії, тобто при виконанні службових обовязків і за службовим завданням роботодавця, то особисті немайнові права автора твору, які є невідчужуваними, належать працівникові. Майнові права на обєкт авторського права і (або) суміжних прав, створений у звязку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей обєкт, та юридичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 429 ЦК). 
		Як зазначалось раніше, відповідно до ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ч. 1, ч. 3 ст. 433 ЦК України обєктами авторського права є твори, зокрема, комп'ютерні програми. При цьому авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі. Як було наголошено, охороні підлягають форми вираження ідей автора, а не самі ідеї. Так, якщо автор опублікує у формі статті стислий виклад своїх ідей, ніхто не може перешкодити третій стороні використати ці ідеї для створення такого приладу; однак авторське право захистить автора від відтворення примірників його статті без його дозволу. 
		Що стосується самої ідеї, то на неї не по ширюється охорона відповідно до авторського права, але вона може бути захищена на інших підставах, наприклад, в контексті про мислової власності. Головним є те, що ідеї не охороняються авторським правом.
		За змістом ч. 4 ст. 433 ЦК, ст. 18 Закону № 3792-ХІІ компютерні програми охороняються як обєкти авторського права, а саме як літературні твори. Передбачена Законом № 3792-ХІІ правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі. 
		У відповідності до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Аналізуючи докази, подані позивачами на підтвердження свого співавторства на компютерну програму «ПК «ЛІРА 9.6», та враховуючи норми ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ч.1 ст. 58 ЦПК України, суд вважає ці докази неналежними, оскільки вони не містять інформацію щодо предмета доказування. Статті, лекції, промови є окремими обєктами авторського права. Належність позивачам авторських прав на статті, лекції, промови не є доказами існування співавторства на компютерну програму «ПК «ЛІРА 9.6».
		У відповідності до ч.1 ст. 3 Закону України «Про авторське право і суміжні права», охорона цього Закону поширюється на твори, які знаходяться в об'єктивній формі на території України. 
		Численні посилання позивачів на наявність у них вихідних кодів модулів компютерної програми «ПК «ЛІРА 9.6», а саме на модулі: ЛІР-ВІЗОР, ЛІР-АРМ, ЛІР-СТК, ЛІР-КМ та ГРУНТ, як на підтвердженні співавторства на компютерну програму «ПК «ЛІРА 9.6», є неналежними доказами щодо визнання співавторства, про що заявлено позовні вимоги, оскільки сукупність зазначених модулів самих по собі не є обєктивною формою твору - компютерної програми «ПК «ЛІРА 9.6», яка охороняється за Законом. Авторське право у автора виникає після досягнення творчого результату, втіленого в об'єк тивну форму, яка забезпечує його сприйняття іншими особами. 
		А модулі є елементами цілого комплексу компютерної програми, які самостійного захисту не мають та окремо не використовуються, оскільки використовується та захищається компютерна програма нероздільно. 
		Відповідно до ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права»твори можуть бути результатом творчої праці як однієї, так і спільної творчої праці кількох осіб співавторів, які беруть участь у творчому процесі. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам спільно, в тому числі право опублікування та іншого використання твору в цілому. Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим співавторам у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. 
		Разом з тим, позивачами не надано доказів того, у чому саме полягає творча участь кожного із позивачів у створенні саме компютерної програми «ПК «ЛІРА 9.6», а не попередніх її версій, які є, за твердженнями самих же позивачів, похідними одна від одної та самостійними обєктами авторського права. 
		Отже, позивачі повинні були довести факт наявності в них авторського права на спірний обєкт та, навіть, виходячи із наявності матеріально-правової презумпції авторства, мали надати документи та докази, які підтверджують, що саме вони є субєктами відповідного права. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. 
		Крім того, згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права»відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. При розгляді спорів про співавторство на твір, який утворює одне нерозривне ціле, слід виходити з факту визнання співавторства на момент оприлюднення твору. Це може бути підтверджено волевиявленням співавторів, вираженим у договорах про передачу прав, публічних заявах, листах тощо. 
		Проте, позивачами не надано угоди, укладеної між ними, яка б свідчила про їх співавторство на компютерну програму «ПК «ЛІРА 9.6». 
		З викладеного випливає висновок, що дії відповідачів щодо реєстрації авторського права на компютерну програму «ПК «ЛІРА 9.6»є цілком правомірними, а тому відсутні підстави для визнання реєстрації авторського права на компютерну програму «ПК «ЛІРА 9.6»недійсною.
		Авторське право звичайно розуміється як виняткове право автора твору, що надається йому законом, оголосити себе ав тором твору, відтворювати його, розповсюджувати або доводити йо го до відома публіки якими-небудь способами і засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати твір певними способами.
		Стаття 50 Закону встановлює, що вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права, визначені ст. 14 Закону, та їх майнові права, визначені ст. 15 Закону, є підставою для судового захисту
		З огляду на викладене вище, суд не знаходить факту порушення авторських прав з боку відповідачів. Крім того, суд вважає встановленим факт, що саме відповідач 1 є особою, якій належать виключні майнові авторські права на компютерну програму «ПК «ЛІРА 9.6», а тому розпорядження майновими авторськими правами є правомірним.
		Керуючись Законом України «Про авторське право і суміжні права», Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24.07.1971 року, зміненого 02.10.1979 року, дата приєднання України 31.05.1995 року, дата набрання чинності для України  25.10.1995 року), ст.ст. 3-4, 10-11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
		 В И Р І Ш И В :
		 Позов залишити без задоволення.
		Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...