Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-213/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення злочину.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.03.2012. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 Справа № 2-213/11
		Провадження №2/408/53/12
		 
			 
				 
					 Р І Ш Е Н Н Я
					 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
					 "16" лютого 2012 р. 
					 Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу у складі: 
						головуючого - суддіСвистунової О.В.
					
					при секретаріБулах К.А.,
					за участю:
					позивача ОСОБА_1
					представника відповідача ОСОБА_2
					представника відповідачів ОСОБА_3, 
					розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дронго», ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Криворізька міська рада про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, - 
					 ВСТАНОВИВ:
					Позивачка ОСОБА_1, уточнивши вимоги, звернулась до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дронго», ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Криворізька міська рада про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП.
					Ухвалами суду від 03 червня 2010 року, під головуванням судді Косторенко А.Ю., до участі у справі в якості третьої особи було залучено Криворізьку міську раду, а в якості співвідповідачів - ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
					Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовомпро відшкодування моральної шкоди, спричиненої саме внаслідок злочину, мотивуючи тим, що відповідач ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Дронго»де працював водієм маршрутного таксі. Виконуючи свої трудові обовязки, 21 вересня 2007 року, приблизно о 18.30 водій ОСОБА_4, керуючи на підставі маршрутного листа технічно справним автомобілем марки «Мерседес Бенц 408Д»д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, рухався по вул.. Українській з боку вул.. Леніна в напрямку вул.. Харитонова в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу. ОСОБА_8 мати позивачки, була пасажиркою вищезазначеного маршрутного таксі на маршруті №300. Рухаючись по вул.. Українській та наближаючись до перехрестя, водій ОСОБА_4 на вимогу пасажира ОСОБА_9 напроти будинку № 98 по вул.. Українській здійснив зупинку транспортного засобу та розпочав висадку пасажирів. Після того, як ОСОБА_8 вийшла з автомобіля та зачинила двері, водій ОСОБА_4, перебуваючи за кермом автомобіля відновив рух транспортного засобу, однак, належним чином не впевнився у безпечності початого маневру, не впевнився, що початок руху транспортного засобу не вчинить перешкоди або небезпеку іншим учасникам руху, належним чином не проявив уважність, та не замітив, що ОСОБА_8 при закритті дверцят защемила лівий рукав кофти, при поновленні руху транспортного засобу допустив падіння пасажира на проїзну частину та допустив наїзд на ОСОБА_8 заднім колесом автомобіля, внаслідок чого, згідно висновку судово-медичної експертизи від 24.10.2007 року за № 2278 спричинив останній тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпечності для життя, що спричинили в даному випадку смерть потерпілої. Саме невиконання водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України (п.п.1.5, 2.3б, 10.1), згідно висновку повторної авто технічної експертизи від 14.04.2009 року № 70/27-214 знаходиться в прямому причинному звязку з даною ДТП. Вказані обставини доведені досудовим та судовим слідством. Вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25.06.2009 року ОСОБА_4 визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання. Саме позивачка у справі та її сестра визнані потерпілими у вищевказаній справі. 
					Крім того, позивачка вважає, що станом на 21 вересня 2007 року відповідач ОСОБА_4 працював водієм на маршрутному таксі на маршруті №300. Відповіддю відділу транспорту і звязку Криворізького міськвиконкому зазначено, що перевізником пасажирів автомобільним транспортом на маршруті №300 є ТОВ «Дронго», тому позивачка вважає, що ТОВ «Дронго»є також відповідачем у справі.
					Позивачка, надавши в ході розгляду справи заяву в порядку ст.. 31 ЦПК України просить стягнути на її користь, в рахунок відшкодування моральної шкоди: з ЮО ТОВ «Дронго» 200000,00 грн., враховуючи данні статутного капітала та порушення посадовими особами чинного законодавства; ФОП ОСОБА_10 100000,00 грн., враховуючи незаконне зняття з обліку та продаж транспортного засобу, на який було накладено арешт; ФО ОСОБА_4 80000,00 грн., обіцяні потерпілій ОСОБА_6 для потерпілої ОСОБА_1 під час розгляду кримінальної справи; з ФОП ОСОБА_6 128000,00 грн. моральної шкоди, (подвійна сума отримана від ОСОБА_4 в якості моральної шкоди, на її позивачки користь), ? частину матеріальних витрат на поховання і юридичні послуги, отриманих нею від засудженого ОСОБА_4 що складає 16000,00 грн. та судові витрати в сумі 719,19 грн.
					В ході розгляду справи позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги та просила суд їх задовольнити в повному обсязі з урахуванням саме заяви поданої 12.08.2011 року в порядку ст.. 31 ЦПК України. 
					Представник позивача до суду не зявився, причини його неявки суду не відомі.
					Представник ТОВ «Дронго»- ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, заперечував проти задоволення судом позовних вимог у повному обсязі, підтримав раніше надані заперечення.
					Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3, яка діє на підставі ордеру та довіреності також заперечувала у судовому засіданні проти задоволення судом вимог позивача у повному обсязі.
					Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, належним чином сповіщені про день та час розгляду справи у судове засідання не зявились, причини своєї неявки суду не повідомили. В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_4 не заперечував проти заявлених до нього вимог про відшкодування моральної шкоди, однак, заперечував проти їх розміру. Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, кожний окремо, заперечували у повному обсязі проти задоволення судом вимог що заявлені позивачкою до них.
					Представник третьої особи Криворізької міської ради, належним чином сповіщені про день та час розгляду справи у судове засідання не зявились, причини своєї неявки суду не повідомили, однак, до початку розгляду справи надали письмову заяву про можливість розгляду справи за відсутності їх представника.
					Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали кримінальної справи № 1-358\09, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.
					Так, відповідно до Постанови Верховного Суду України №4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». За вимогами останніх, зокрема, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
					За загальними правилами, встановленими до ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
					У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою осіб, зазначених у п. 5 Цього кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі доказів.
					Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та клопотань, проведення експертиз. Однак, учасники судового розгляду, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, відмовились від надання суду інших доказів у підтвердження своїх вимог та заперечень і вважали, що наявні всі документи для вирішення справи по суті, тому суд розглядає справу на підставі тих доказів що містяться у справі і вважає що в ній міститься достатньо документів для правильного та об»єктивного розгляду. 
					В ході розгляду справи було встановлено, що 21 вересня 2007 року, приблизно о 18.30 водій ОСОБА_4, керуючи на підставі маршрутного листа технічно справним автомобілем марки «Мерседес Бенц 408Д»д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, рухався по вул.. Українській з боку вул.. Леніна в напрямку вул.. Харитонова в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу. ОСОБА_8 мати позивачки, була пасажиркою вищезазначеного маршрутного таксі на маршруті №300. Водій ОСОБА_4 на вимогу пасажира ОСОБА_9 напроти будинку № 98 по вул.. Українській здійснив зупинку транспортного засобу та розпочав висадку пасажирів. Після того, як ОСОБА_8 вийшла з автомобіля та зачинила двері, водій ОСОБА_4, перебуваючи за кермом автомобіля відновив рух транспортного засобу, однак, належним чином не впевнився у безпечності початого маневру, не впевнився, що початок руху транспортного засобу не вчинить перешкоди або небезпеку іншим учасникам руху, належним чином не проявив уважність, та не замітив, що ОСОБА_8 при закритті дверцят защемила лівий рукав кофти, при поновленні руху транспортного засобу допустив падіння пасажира на проїзну частину та допустив наїзд на ОСОБА_8 заднім колесом автомобіля, внаслідок чого, згідно висновку судово-медичної експертизи від 24.10.2007 року за № 2278 спричинив останній тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпечності для життя, що спричинили в даному випадку смерть потерпілої. Саме невиконання водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України (п.п.1.5, 2.3б, 10.1), згідно висновку повторної авто технічної експертизи від 14.04.2009 року № 70/27-214 знаходиться в прямому причинному звязку з даною ДТП. Вказані обставини доведені досудовим та судовим слідством. Вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25.06.2009 року ОСОБА_4 визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання. 
					Позивачка у справі визнана потерпілою у вищевказаній справі, дані обставини не заперечувались. Інші особи, матеріалами кримінальної справи та вироком не були визнані цивільними відповідачами.
					Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів цивільної та кримінальної справ відповідач у справі ОСОБА_4 працював водієм маршрутного таксі №300 та керував маршрутним таксі марки «Мерседес Бенц 408 Д» д.н. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_5 
					Відповідно до договору № 2«На перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування»в режимі «маршрутне таксі» в м. Кривому Розі від 01.06.2005 року, укладеного між «Замовником» - виконавчим комітетом Криворізької міської ради та «Перевізником»(виконавцем) ТОВ «Дронго»має право на перевезення пасажирів в режимі маршрутне таксі на автобусних маршрутах № 39,229,240,247,278,300,300А,215,312,248 з 01.06.2005 року по 01.06.2009 року (т.с.1а.с.25). Тобто, саме перевізником на маршруті №300 є ТОВ «Дронго». Ця обставина визнана сторонами у справі, тому в порядку ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягає і приймається судом до уваги.
					Відповіддю КМУ УМВС України від 24.10.2007 року та 3-го міжрайонного відділу Державтоінспекції (т.с.1.а.с.30,31) зазначено, що згідно до компютерної бази АІС «Дніпро», транспортний засіб «Мерседес Бенц 408 Д» д.н. НОМЕР_1 належить фізичній особі.
					Відповіддю за підписом начальника відділу транспорту і звязку виконкому Криворізької міської ради від 18.05.2010 року за № 18-373 (т.с.1 а.с.24) зазначено, станом на 21.09.2007 року автобус «Мерседес Бенц 408 Д» д.н. НОМЕР_1 відсутній серед транспортних засобів, задіяних автомобільним перевізником ТОВ «Дронго»для перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування.
					Крім того, матеріалами справи встановлено, що транспортний засіб автобус «Мерседес Бенц 408 Д» д.н. НОМЕР_1 станом на 21 вересня 2007 року перебував у власності належав ОСОБА_5 та був у встановленому законом порядку зареєстрованим (матеріали кримінальної справи № 1-358/09; т.с.1.а.с.45). Який, 06 квітня 2005 року отримав ліцензію НОМЕР_2 строком дії з 06.04.2005 року до 05.04.2010 року з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), разом з ліцензією була отримана ліцензійна картка НОМЕР_3 на транспортний засіб «Мерседес Бенц 408 Д» д.н. НОМЕР_1. Наказом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Дніпропетровській області № 36 від 26.02.2008 року ліцензія НОМЕР_2 була анульована на підставі акта про неможливість ліцензіата (ПП ОСОБА_5.) забезпечити виконання ліцензійних умов (відповідь від 03.03.2011 року за № 637 на ухвалу суду від 16.02.2011 року (т.с.1.а.с.131, а.с.236-241).
					В судовому засіданні, за участю відповідача ОСОБА_5 було встановлено, що відбулась описка у написанні його прізвища у певних відповідях (Олександрович) і правильним є написання його прізвища - Олексійович. Відповідач ОСОБА_5 особисто підтвердив факт належності саме йому вищевказаного транспортного засобу станом на дату ДТП. Також, відповідач ОСОБА_5 підтвердив, що на той час, він, як власник транспортного засобу «Мерседес Бенц 408 Д» д.н. НОМЕР_1 надавав довіреності на керування ним, в тому числі і відповідачу ОСОБА_4, а не як помилково зазначено в його письмовому поясненні - Олександровичу, дана довіреність знаходилась у ОСОБА_4 на період керування автомобілем. У теперішній час автомобіль проданий за договором купівлі-продажу іншій особі, а тому він не може надати її копію в судове засідання. Ці обставини не були заперечені ОСОБА_4 в судовому засіданні. 
					Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту довідки наданої для уточнення факту роботи водія автотранспортних засобів категорії «Д»ОСОБА_4 на підприємстві ТОВ «Дронго», останній лише 03.08.2009 року був зарахований водієм автотранспортних засобів категорії «Д», наказ № 55-к від 03.08.2009 року та 31.01.2010 року звільнений за власним бажанням, згідно ст.. 38 КЗпП України, наказ № 09-к від 01.02.2010 року (т.с.1.а.с.28). 
					Матеріалами кримінальної справи також встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ніколи не працював в ТОВ «Дронго», а довідкою Центрально-Міського РЦЗ від 27.11.2007 року зазначено, що станом на 27.11.2007 року ОСОБА_4 до Центрально-Міського районного центру зайнятості не звертався, тобто на обліку не перебуває (т.1 кримінальної справи № 1-358/09 а.с.86, 109). 
					Таким чином, судом було встановлено, що транспортний засіб, на якому було скоєно дорожньо-транспортну пригоду 21 вересня 2007 року, під час якої було заподіяно смерть ОСОБА_8 матері позивачки ОСОБА_1 ТОВ «Дронго»не належав, а належав ОСОБА_5. Будь яких договорів користування між ними стосовно вищевказаного транспортного засобу не укладалось. ТОВ «Дронго»є перевізником, який обслуговує маршрут №300. Також, було доведено відсутність трудових відносин між ТОВ «Дронго»та ОСОБА_4, в тому числі і в усній формі, відповідно до положень ст.24 Кодексу законів України про працю.
					Крім того, було встановлено, що крім ТОВ «Дронго»зазначений автомобільний маршрут обслуговували і інші субєкти підприємницької діяльності, в тому числі і СПД ОСОБА_5 
					Саме вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 червня 2009 року, який не було оскаржено та набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України та засуджено. Крім того, саме вироком суду встановлено і вищевказані обставини. Матеріалами кримінальної справи та вироком не були визнані цивільними відповідачами будь які особи. 
					Відповідно до положень ч.4 ст.61 ЦПК України вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, обовязковий для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок , з питань, чи мали місце ці дії та вчинені вони цією особою. Тому вказані вище обставини, встановлені вироком суду доказуванню не підлягають та приймаються судом до уваги при розгляді цієї цивільної справи.
					Отже, судом безспірно встановлено, що саме винними діями відповідача ОСОБА_4 під час керування маршрутного таксі, внаслідок ДТП було заподіяно тілесних ушкоджень потерпілій, внаслідок яких вона померла, а позивачці, як дочці та визнаній потерплою - заподіяно моральну шкоду. Тобто, саме дії відповідача ОСОБА_4 знаходяться в прямому причинному звязку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та негативними наслідками від неї. І саме вироком суду встановлено відсутність вини самої потерпілої в ДТП. 
					Таким чином, суд вважає доказаним той факт, що позивачці спричинено моральні переживання у зв»язку із втратою близької людини, її матері саме винними діями відповідача ОСОБА_4 З цих же підстав суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4 на її користь суми моральної шкоди, оскільки вважає, що позивачка, від вказаної ДТП безумовно перенесла і переносить моральні страждання. Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить з вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України і роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 ( з наступними змінами і доповненнями) "Про судову практику по справах про відшкодування морального ( немайнового) збитку".
					Згідно п.3 вищезгаданої постанови під моральною шкодою варто розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Разом з тим, у п.4 постанови вказується, що позивач зобов'язаний довести не тільки факт заподіяння моральних страждань, але і пояснити з яких розумінь він виходив, визначаючи розмір шкоди і якими доказами це підтверджується.
					Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 
					Однак, саме враховуючи обставини справи, суд вважає, що є всі підстави для стягнення суми моральної шкоди визначеної позивачкою до відповідача ОСОБА_4 у повному обсязі. А тому, стягує на користь позивачки ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_4, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 80 000,00 грн. 
					Крім того, з урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги заявлені до відповідачів ТОВ «Дронго»та ОСОБА_5 задоволенню не підлягають, як безпідставні та не доведені в ході розгляду справи. Твердження позивачки щодо іх вини ґрунтуються лише на її особистих припущеннях, яка в порушення положень ст. 60 ЦПК України, не надала суду жодного переконливого доказу в підтвердження своєї позиції. Тому, суд позбавлений можливості перевірити наявність факту заподіювання та розміру моральної шкоди саме з боку цих відповідачів, а рішення суду ґрунтуватись на припущеннях не може.
					Що стосується вимог позивачки до відповідача ОСОБА_6, суд вважає наступне. Як визначено ст.. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. В даному випадку, частиною третьою статті 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначаються судом залежно від прямо передбачених цією статтею обставин. Також ст..23 ЦК України визначені конкретні підстави виникнення права на відшкодування моральної шкоди.
					Позивачка подавши суду заяву в порядку ст.. 31 ЦПК України не зазначила, які саме права позивачки були порушені відповідачкою, в чому саме полягала шкода.
					Як вже зазначалось раніше, відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Проте, позивачкою не надано суду жодного доказу у підтвердження самого факту заподіяння ОСОБА_6 моральної шкоди, якщо така була, конкретно не визначено та не підтверджено її розміру. Суд позбавлений можливості перевірити наявність факту заподіювання та розміру моральною шкоди, а рішення суду ґрунтуватись на припущеннях не може.
					Також, суд зазначає, що саме цивільна справа, що розглядається, повязана з кримінальною справою, вироком якої визнано конкретну винну особу у вчиненні злочину.
					Крім того, заявлений позов що розглядається судом це позов щодо відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок ДТП і до початку розгляду справи по суті інших вимог позивачкою не було заявлено. Подавши заяву в порядку ст.. 31 ЦПК України, в ході розгляду справи по суті, позивачка не тільки збільшила розмір позовних вимог, конкретизувала розмір вимог до кожного з відповідачів, а і фактично змінила предмет позову, визначаючи питання щодо відшкодування матеріальних збитків, що завдані у звязку з вчиненням правочину (ст..203 ЦК України), або незаконні дії певної сторони та порушення посадовими особами чинного законодавства.
					Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. 
					В ході розгляду справи судом неодноразово пропонувалось позивачці уточнити її вимоги, розяснювались права і обовязки та нагадувались вимоги ст.. 10, 11 та 60 ЦПК України, однак позивачка підтримала заявлені вимоги викладені саме в такому вигляді та відмовилася їх уточнювати вважаючи, що саме викладені вимоги у такому вигляді відповідають її прагненням.
					Враховуючи зазначене суд вважає, що заявлені вимоги до відповідача ОСОБА_6 не підлягають задоволенню у повному обсязі. 
					Отже, з огляду на викладене, суд відмовляє позивачці у задоволенні її вимог в частині її вимог до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дронго», ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як необґрунтованими.
					Інших обставин, які б мали суттєве значення у справі судом встановлено не було.
					Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп., а також частково стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачки понесені нею та документально підтверджені витрати на правову допомогу в розмірі 380,00 грн.(квитанція від 09.04.2010 року видана адвокатом ОСОБА_11) та витрати понесені при розгляді справи в сумі - 12,00 грн. (квитанції про оплату рекомендованих листів на адресу ОСОБА_4 від 18.05.2010 року на суму 6,00 грн. та адресу ТОВ «Дронго»від 18.05.2010 року на суму 6,00 грн.). Всього на суму - 392,00 грн. В іншій частині відмовити, як необґрунтовані.
					 
					При винесенні рішення, суд керується ст.11 ЦПК України щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів , наданих сторонами.
					 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України,ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 79, 88, 84, 131, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
					В И РІШІВ:
					Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
					Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 80 000 гривень (вісімдесят тисяч гривень).
					Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 380,00 грн. та витрати понесені при розгляді справи в сумі - 12,00 грн., а всього - 392,00 грн. 
					Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі - 214,60 грн. 
					В задоволенні іншої частини позовних вимог, до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дронго», ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовити.
					 Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
					Суддя:О.В.Свистунова
					Повне рішення суду виготовлено 17 лютого 2012 року. 
					 
					Суддя:О. В. Свистунова

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...