Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-3197/11/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.03.2012. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		 
			 Справа: № 2а-3197/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. 
			Суддя-доповідач: Саприкіна І.В. 
			 
				 У Х В А Л А
				Іменем України
				 "15" лютого 2012 р. м. Київ
				 
					 Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: 
					 головуючого судді: Саприкіної І.В., 
					суддів: Твердохліб В.А., Кучми А.Ю.,
					 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Національної комісії регулювання електроенергетики України, третя особа  публічне акціонерне товариство «Київенерго»про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕ № 8 від 13.01.2011 року, -
					В С Т А Н О В И Л А :
					Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікітченко і партнери»09.03.2011 року звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі НКРЕ), третя особа публічне акціонерне товариство «Київенерго»про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕ № 8 від 13.01.2011 року, якою затверджено зміни до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою НКРЕ № 309 від 10.03.1999 року.
					Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2011 року за клопотанням ТОВ «Нікітченко і партнери»було замінено первинного позивача на належного позивача ОСОБА_2
					Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
					Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 03.10.2011 року подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на необєктивність, незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення Окружним адміністративним судом м. Києва норм матеріального та процесуального права.
					14.02.2012 року та 15.02.2012 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду від відповідача та третьої особи надійшли заперечення на апеляційну скаргу.
					Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. 
					Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2011 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою, зокрема, встановлено тарифи на електроенергію, що відпускається населенню в залежності від обсягів споживання, а саме: за обсяг, спожитий до 150 кВт/год. електроенергії на місяць(включно) 24, 36 коп. (з ПДВ), за обсяг, спожитий понад 150 кВт/год. електроенергії на місяць 31, 68 коп. (з ПДВ).
					Позивач зазначену постанову вважає такою, що порушує права споживачів електроенергії на використання такої енергії в обсягах, достатніх для підтримання здоровя та життєдіяльності.
					У позовній заяві позивач зазначає, що одним із основних завдань відповідача є захист інтересів споживачів у питаннях щодо утворення цін на електроенергію, а також надійності її постачання та якості послуг з боку постачальних організацій. Проте, на думку позивача, прийнявши оскаржувану постанову відповідач поставив споживачів у нерівне становище, оскільки кожній людини для підтримання нормального рівня життя необхідно використовувати різні обєми електроенергії.
					Суд першої інстанції, проаналізувавши доводи позовної заяви, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
					Колегія суддів, перевіривши наявні в матеріалах справи документи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
					Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
					У ст. 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» № 507-XII від 03.12.1990 року зазначено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. 
					До того ж, ст. 10 даного Закону встановлено, що зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).
					Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про електроенергетику»№ 575/97-ВР від 16.10.1997 року, органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, зокрема, регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.
					Одним з основних завдань НКРЕ є забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці (п. 4 ч. 1 Закону України «Про електроенергетику»).
					До того ж, повноваження відповідача щодо регулювання тарифів на електроенергію закріплені п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1996 року «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)».
					Виходячи з викладеного вбачається, що відповідач, виконуючи покладені на нього обовязки, цілком правомірно встановив зафіксовані в оскаржуваній постанові тарифи на електричну енергію для населення, що свідчить про правильність ухваленого судом першої інстанції рішення.
					Не погоджуючись з таким висновком, позивач подав апеляційну скаргу, в якій виклав наступні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
					Зокрема, позивач вважає, що ціни, встановлені в оскаржуваній постанові, не підпадають під визначення фіксованих цін (тарифів) та граничного рівня цін (тарифів), оскільки у постанові зазначено ціни з розрахунку до та понад 150 кВт/год., у той час, як, на думку позивача, фіксована ціна (тариф) це ціна, установлена на певному рівні за одиницю товару, тобто за 1 кВт/год.
					Проте, такі доводи позивача спростовуються положеннями Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 р., відповідно до яких, тариф - це визначена відповідно до нормативно-правових актів НКРЕ ціна (сукупність цін відповідно до часу доби) одиниці електричної енергії. Аналогічне визначення «тарифу»міститься у Правилах користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року. 
					В апеляційні скарзі також зазначено, що відповідач, встановивши тарифи «до»та «понад»150 кВт/год., вийшов за межі своєї компетенції.
					Наведене спростовується наступним.
					Положеннями Програми економічних реформ на 2010-2014 роки, затвердженої Комітетом економічних реформ при Президентові України від 02.06.2010 року та положеннями Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 145-р від 15.03.2006 року, закріплено необхідність приведення тарифів для населення до економічно обґрунтованого рівня.
					Відповідно до п. 4.12 Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в України на 2010-2012 року від 09.11.2010 року, рішення відповідних центральних органів виконавчої влади та державних колегіальних органів про зміну і регулювання діючих тарифів і норм для населення приймаються після обговорення у відповідних дорадчих органах, утворених за участю представників СПО профспілок та СПО роботодавців.
					На виконання зазначеної умови 12.01.2011 року проведено спільне засідання, на якому представниками Спільного представницького органу всеукраїнських профспілок та професійних обєднань для ведення колективних переговорів та соціального діалогу на національному рівні, Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні та НКРЕ обговорено зміни діючих тарифів на електричну енергію для населення. Протоколом № 2/0/39-11 від 12.01.2011 року підтверджується, що профспілкові організації погодилися з НКРЕ щодо необхідності приведення тарифів на електроенергію для населення до економічного рівня, застосовуючи двоблочні тарифи на електричну енергію для населення. За результатами проведеного засідання було затверджено для населення диференціацію у цінах на спожиту енергію до 150 кВт/год. на понад 150 кВт/год.
					Крім того, листом Незалежної галузевої професійної спілки енергетиків України № 01-02/1 від 13.01.2011 року відповідачу надано експертний висновок про те, що обсяг споживання електричної енергії 150 кВт/год. на місяць, на який пропонується застосувати окремий тариф на електроенергію, відповідає граничній нормі споживання електричної енергії, в межах якої застосовуються пільги та надається субсидія. Впровадження соціальних (блочних) тарифів на електричну енергію для населення є додатковим захистом соціально уразливих верств населення, які користуються пільгами та отримують субсидії.
					З наведеного вбачається, що відповідач діяв у межах своїх повноважень, при здійснені яких повністю дотримався порядку встановлення та затвердження тарифів на електроенергію для населення.
					Колегія суддів, проаналізувавши доводи позивача щодо відсутності у суду першої інстанції правових підстав враховувати відомості, викладені у таблиці «Аналіз споживання електричної енергії населенням», вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
					Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 1 ст. 69 КАС України). 
					Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. 
					З наявної у матеріалах справи таблиці вбачається, що в ній міститься інформація про обставини (факти), якими обґрунтовуються заперечення на позовні вимоги. 
					Крім того, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заперечень проти позовних, і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. З'ясуванню і перевірці доказами підлягають також причини і умови, які сприяли правопорушенню або виникненню спору. 
					Колегією суддів приймається до уваги, що судом першої інстанції встановлено, що посилання на вказану таблицю містяться у письмових запереченнях відповідача. 
					Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
					В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України). 
					Апеляційна інстанція вважає, що відповідач надав суду всі наявні у нього докази на підтвердження правильності своєї правової позиції, чим виконав покладений на нього обовязок щодо доказування правомірності свого рішення.
					На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
					Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
					З урахуванням наведеного, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
					Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, - 
					 У Х В А Л И Л А:
					 Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. 
					Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011 року залишити без змін.
					Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
					 
						 Головуючий суддя Саприкіна І.В. 
						 
						Судді: Твердохліб В.А.  
							Кучма А.Ю.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...