Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-40/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 24.02.2012. Зареєстровано: 07.03.2012. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2012.
Дата набрання законної сили: 23.02.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		 
			 Справа: № 2-а-40/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гагнечко О.М. 
			Суддя-доповідач: Парінов А.Б. 
			 
				 У Х В А Л А
				Іменем України
				 "23" лютого 2012 р. м. Київ
				 Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: 
				головуючого - судді Парінова А.Б., 
				суддів: Губської О.А., Федорової Г.Г.
				при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,
				 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного акціонерного товариства «АК Перлина»та приватного підприємства "Компанія ФАХ" на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «АК Перлина»до Київської міської державної адміністрації за участю третіх осіб акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичні офіси»про визнання нечинними та скасування розпоряджень,- 
				 ВСТАНОВИЛА:
				 Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації про визнання нечинними та скасування з моменту прийняття розпоряджень виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні-послуги в м. Києві у 2008-2009 рр., а саме:
				- розпорядження від 27.11.2008 р. № 1661 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»;
				- розпорядження від 27.11.2008 р. № 1662 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»; 
				- розпорядження від 27.11.2008 р. №1663 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення і погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих суб'єктів господарювання»;
				-розпорядження від 25.12.2008 р. №1780 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води два бюджетних установ та інших споживачів»;
				-розпорядження від 25.12.2008 р. №1780/1 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів»;
				-розпорядження від 30.12.2008 року № 1792 «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.11.2008 № 1663";
				-розпорядження від 16.01.2009 р. № 33 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і холодної та гарячої води, водовідведення для окремих суб'єктів господарювання»;
				-розпорядження від 05.02.2009 р. №127 «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної води та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води для інших споживачів»;
				-розпорядження від 29.04.2009 p. № 517 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»;
				-розпорядження від 29.04.2009 р. № 519 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»(із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.05.2009 № 619); від 30.06.2009 р. № 758 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів».
				Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
				Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач та особа, яка не брала участі у справі, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
				Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
				Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.
				Зі змісту оскаржуваних розпоряджень вбачається, що цими актами були встановлені тарифи на теплову енергію та погоджено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води для різних споживачів в м. Києві.
				Вважаючи спірні розпорядження незаконними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
				В обґрунтування позову, позивач зазначив, що розпорядження є актами органу виконавчої влади, який не наділений відповідно до законодавства повноваженнями приймати нормативно-правові акти в сфері регулювання тарифів. Крім цього, позивач посилався на ту обставину, що спірні розпорядження не зареєстровані Міністерством юстиції України, не оприлюднені в порядку, передбаченому для оприлюднення регуляторних актів, та прийняті всупереч Постанові Кабінету Міністрів України № 959 від 10 липня 2006 року № 955 «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» та Постанові Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 959 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення».
				Судом встановлено, що на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, спірні розпорядження втратили чинність на підставі Указів Президента України про їх скасування та у зв'язку з прийняттям Київською міською державною адміністрацією інших розпоряджень в сфері регулювання тарифів на комунальні послуги.
				Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні розпорядження прийняті відповідачем в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені законодавством.
				Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
				Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
				Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
				Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг. 
				Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг віднесено, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. 
				Пунктом 2 ч. 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
				Виходячи з наведеного, колегія суддів зауважує, що однією з обставин, яка підлягає зясуванню для встановлення відповідності вимогам законодавства оскаржуваних розпоряджень, є встановлення правового статусу субєкта, який видав ці акти.
				Частиною 2 ст. 140 Конституції України та 2 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами про міста Київ і Севастополь.
				Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
				Згідно зі ст. 10 Закону України «Про столицю України місто герой Київ»Київська міська та районні в місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам.
				Пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про столицю України місто герой Київ»встановлено, що міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві. 
				Отже, виходячи зі змісту ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий орган створюється Київською міською радою. 
				Рішенням Київської міської ради від 20 червня 2002 року 28/28 «Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної численності»було утворено виконавчий орган Київради, який відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про столицю України місто герой Київ»паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, із збереженням існуючої назви «Київська міська державна адміністрація».
				Специфікою виконавчого органу у місті Києві є те, що Київська міська державна адміністрація та виконавчий орган Київради є фактично одним органом, хоча мають різні повноваження, порядок діяльності.
				Розглядаючи конституційність цього положення, Конституційний суд України своїм рішенням від 25.12.2003 № 21-рп/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) надав тлумачення ст. 10 Закону України «Про столицю України  місто герой Київ»де зазначив: Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України. 
				Таким чином, Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.
				Виходячи з викладеного, колегія суддів зазначає, що Київська міська державна адміністрація, як виконавчий орган Київської міської ради, наділена повноваженнями органу місцевого самоврядування і як орган виконавчої влади - повноваженнями органу державної влади.
				Стосовно компетенції виконавчого органу Київради встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги, колегія суддів виходить з такого.
				Відповідно до п. 2 ч.«а»ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (в даному випадку - Київської міської ради) віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
				Закон України «Про теплопостачання»визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
				Частиною 3 ст. 20 вказаного закону встановлено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
				Тобто, до повноважень Київської міської державної адміністрації як виконавчого органу Київської міської ради згідно ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», п. 2 ч.«а»ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" віднесено повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
				Колегія суддів звертає увагу, що в преамбулі оскаржуваних актів відображено, що ці акти прийняті виконавчим органом Київської міської ради.
				Проаналізувавши вказані норми законодавства та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що виконавчим органом Київради (Київською міською державною адміністрацією) було винесено оскаржувані розпорядження в межах повноважень органу місцевого самоврядування, а не органу державної виконавчої влади на підставі та у спосіб, що встановлені законами України. 
				Стосовно посилання апелянтів на ту обставину, що спірні розпорядження не пройшли державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що Міністерством юстиції України на час прийняття спірних розпоряджень Київській міській державній адміністрації було надано роз'яснення, згідно з яким нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" державній реєстрації в органах юстиції не підлягають.
				На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київради) щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради, державній реєстрації не підлягали, а тому відсутність реєстрації оскаржуваних нормативно-правових актів в органах Міністерства юстиції України, яким було роз'яснено, що такі акти реєстрації не підлягають, не може бути підставою для визнання оскаржуваних розпоряджень нечинними.
				Посилання апелянтів на ту обставину, що форма, в якій були прийняті спірні рішення, та порядок їх оприлюднення не відповідає вимогам законодавства не приймається колегією до уваги, зважаючи на наступне. 
				 Відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів накази. 
				 З огляду на зазначене, в місті Києві існує єдина посада - Київський міський голова, який відповідно до ст.12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є головною посадовою особою територіальної громади м. Києва і очолює виконавчий орган Київради Київську міську державну адміністрацію.
				 Таким чином, формою рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є розпорядження, що підписуються Головою Київської міської ради, який одночасно очолює Київську міську державну адміністрацію. 
				 З огляду на наведене, рішення Київської міської державної адміністрації мають оформлюватися саме розпорядженнями за підписом Київського міського голови. 
				Відповідно до п. 66. Регламенту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.10.2002 р. N 1970 розпорядження, що стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, доводяться до відома населення Головним управлінням з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
				Колегія суддів зазначає, що оскаржувані розпорядження були оприлюднені у встановлено порядку в газеті «Хрещатик».
				Стосовно відповідності оскаржуваних розпоряджень Постанові Кабінету Міністрів України № 959 від 10 липня 2006 року № 955 «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» та Постанові Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 959 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення»колегія суддів зазначає наступне. 
				Відповідно до цих постанов тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води повинні бути обґрунтованими, визначеними на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді, встановлених на підставі прогнозних індексів цін виробників промислової продукції.
				Проаналізувавши положення наведених постанов на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що прийняті виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) оскаржувані розпоряджень відповідають Постанові Кабінету Міністрів України № 959 від 10 липня 2006 року № 955 «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» та Постанові Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 959 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення».
				Відповідно до ч. 8 статті 171 КАС України, якою встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. 
				Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняття відповідного акта та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
				Таким чином, керуючись вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що Київська міська державна адміністрація як виконавчий орган Київради при прийнятті оскаржуваних розпоряджень щодо затвердження та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги діяла як орган місцевого самоврядування відповідно до власних (самоврядних) повноважень, передбачених Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», та «Про житлово-комунальні послуги», а тому в суду відсутні правові підстави для визнання їх невідповідними законодавству.
				Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
				Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими. 
				Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
				Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права. 
				За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
				На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, - 
				 у х в а л и л а:
				 Апеляційні скарги приватного акціонерного товариства «АК Перлина»та приватного підприємства "Компанія ФАХ" залишити без задоволення.
				Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року залишити без змін.
				 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
				 
					 
						 
							 Головуючий суддя Парінов А.Б. 
							 
							Судді: Губська О.А.  
								Федорова Г. Г.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...