Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/0570/22283/2011 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.03.2012. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			Україна 
			ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			 
			07 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/22283/2011 
			 Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
			час прийняття постанови: 15 год. 25 хв. 
			 Донецький окружний адміністративний суд в складі:
			 головуючого судді Хохленкова О.В. 
			 при секретаріПроніні Д. С. 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області,третя особа ТОВ «Алекс Схід», про визнання дій неправомірними та стягнення збору в розмірі 8425 грн., -
			за участю:
			позивача: не зявився, 
			представника позивача  ОСОБА_2, 
			представника відповідача 1  Павлюк Г.В.
			представника відповідача 2 не зявився
			представника третьої особи: не зявився , - 
			 
			ВСТАНОВИВ:
			 Позивач  фізична особа ОСОБА_1 (далі по тексту  позивач) завернувся до Донецького окружного адміністративного суду с позовною заявою до головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі по тексту  відповідач 1), головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (далі  відповідач 2), третьої особи ТОВ «Алекс Схід», про визнання дій, повязаних по стягненню з нього грошових коштів в сумі 8425 грн. як збору на обовязкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля, неправомірними та стягнення цих коштів з головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області сплачених як збір на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. 
			Ухвалою суду від 05.01.2012 року був замінений неналежний відповідач  головне управління Державного казначейства України в Донецькій області на належного відповідача  головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області.
			Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що 26.08.2011 року він придбав автомобіль «Hyundai Santa FE» р/н НОМЕР_1. При реєстрації автомобіля в ВРЕВ м.Краматорська з нього в обовязковому порядку було стягнуто сплату збору при відчуженні автомобіля в розмірі 8425 гривень згідно квитанції № 313700 від 30.08.2011 року.
			В листопаді 2011 року він звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про повернення сплаченої суми збору.
			Відповідач 1 листом № 6572-П-01 від 16.11.2011 року відмовив йому в поверненні сплачених коштів.
			Вважає що Законом України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» не передбачена сплата збору на пенсійне страхування з покупця автомобіля, а тому суму збору на пенсійне страхування в розмірі 8425 грн. з нього як з покупця, було стягнуто безпідставно. 
			Представник позивача в судове засідання зявився. Позов підтримав та надав суду пояснення тотожні викладеним в позовній заяві.
			Представник відповідача проти позову заперечував надав в судове засідання письмові заперечення проти позову в яких вказав, що по-перше головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не стягувало з позивача вказану суму як збір на обовязкове пенсійне страхування, а по друге збір на обовязкове державне пенсійне страхування позивачем був сплачений відповідно до вимог закону та управління Пенсійного фонду не має до цього ніякого відношення.
			Представник другого відповідача  Головного управління Державної казначейської служби України в Донецький області в судове засідання двічі не зявився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду клопотання про розгляд справи в його відсутність.
			Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
			Представник третьої особи в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Надав суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність. Також надав суду письмові зауваження проти позову, вказавши що збір на обовязкове пенсійне страхування при відчуженні автомобіля, згідно вимог законодавства, сплачує саме покупець і тому позовні вимоги позивача вважає безпідставними.
			Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
			Позивач ОСОБА_1 є фізичною особою, яка звернулась до суду з позовом на неправомірні дії субєкта владних повноважень, повязані з відмовою повернути грошові кошти, сплачені позивачем як збір на обовязкове державне пенсійне страхування при придбанні їм автомобіля.
			Відповідач головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.
			У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України. 
			Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. 
			Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
			У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
			Отже головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області є субїектом владних повноважень. 
			Між сторонами склалися правовідносини повязані зі сплатою збору на обовязкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля, які регулюються нормами Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР.
			Судом встановлено, що позивачем згідно довідки  рахунку КІМ 884186 від 26.08.2011 року було придбано автомобіль «Hyundai Santa FE» р/н НОМЕР_1 (а.с.6).
			Згідно з квитанцією № 313700 від 30.08.2011 року позивач ОСОБА_1 сплатив 8425 грн. як збір 3% в Пенсійний фонд при відчуженні авто (а.с.5).
			Листом № 6572-П-01 від 16.11.2011 року, відповідач 1, відмовив йому в поверненні сплачених коштів, зазначивши що відповідно до Порядку сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМУ № 1740 від 03.11.1998 року встановлено, що платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легковий автомобіль шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно з законодавством), міни, дарування і т.д. (а.с.4). 
			Статтею 3 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР встановлено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.
			Згідно п.7 ст.1 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
			Отже, відповідно до цього Закону обовязок зі сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування покладається на осіб яки відчужують автомобіль та отримують прибуток від цієї угоди, а не на тих які купують цей автомобіль.
			Відповідно до цього закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про порядок сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» № 1740 від 03.11.1998 року. 
			Пунктом 12 цієї постанови передбачено що платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легковий автомобіль шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно з законодавством), міни, дарування і т.д.
			Згідно п.14 цієї постанови органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору. 
			Тобто, норма зазначеного Порядку прямо суперечить Закону України Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР, а тому позивач правомірно зазначив що він не зобовязаний сплачувати пенсійний збір при придбанні автомобіля.
			Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
			У розясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини. 
			Згідно п.16 вказаного Порядку суми збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що сплачуються платниками з торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та з відчуження легкових автомобілів, з операцій купівлі  продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого звязку (додаткові збори на виплату пенсій), зараховуються в установленому порядку до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. 
			Таким чином, підлягають стягненню грошові кошти сплачені позивачем в розмірі 8425 гривень з Державного бюджету України.
			Що стосується позовної вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідачів по стягненню з нього на рахунок Державного бюджету України на користь Пенсійного фонду України 3% збору при відчуженні (реєстрації) автомобіля, суд зазначає наступне.
			В ході судового розгляду справи було встановлено, що позивач сплатив кошти як 3% збір на загальнообовязкове пенсійне страхування добровільно і при цьому ні один із відповідачів не спонукав його до цього. Представник позивача в судовому засіданні цієї обставини не заперечував.
			Тобто ніяких дій по стягненню з нього цих коштів, ані головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ані головне управління Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, не вчиняли і тому не можна їх дії (яких не було) повязані зі стягненням цих коштів з позивача, визнавати протиправними.
			Тому в цій частини позовних вимог слід відмовити.
			Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково.
			Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України. 
			Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону України «Про збір на обовязкове пенсійне страхування», керуючись ст..ст.2, 8-11, 69-72, 86, 94, 160, 167, 186, 254 КАС України, -
			П О С Т А Н О В И В: 
			 
			Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, третя особа ТОВ «Алекс Схід», про визнання дій, повязаних по стягненню з нього грошових коштів в сумі 8425 грн. як збору на обовязкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля, неправомірними та стягнення цих коштів з головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області сплачених як збір на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, задовольнити частково. 
			Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 8425 (вісім тисяч чотириста двадцять пять) гривень сплаченого за квитанцією № 313700 від 30.08.2011 року збору на обовязкове державне пенсійне страхування при купівлі  продажу автомобіля.
			Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 94 (девяносто чотири) гривні 10 коп.
			В решті позовних вимог відмовити.
			У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
			Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. 
			Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
			Постанова складена в повному обсязі 10 лютого 2012 року.
			 
			 
			Суддя Хохленков О.В.

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...