Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9101/46871/2011 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 09.02.2012. Зареєстровано: 11.03.2012. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2012.
Дата набрання законної сили: 20.12.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"20" грудня 2011 р.справа № 2а-12835/10/0470   
			 
		
		Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: 
		головуючого  Панченко О.М. (доповідач), 
		суддів  Коршуна А.О. Католікяна М.О. ,
		при секретарі - Мачихіні В.В. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 
		на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 р. у справі № 2а-12835/10/0470 
		за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 
		до: 1. Управління з питань банкрутства у Дніпропетровській області Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України, 
		2. Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства Економіки України 
		про визнання актів нечинними та скасування наказу,
		 встановив:
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління з питань банкрутства у Дніпропетровській області Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України (далі - Управління, відповідач-1), Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України (далі - Департамент, відповідач-2), в якому просив:
		-визнати Акт перевірки додержання арбітражним керуючим Ліцензійних умов від 17 вересня 2010 року №119/10, складений Управлінням з питань банкрутства у Дніпропетровській області Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України, нечинним в частині встановлення фактів допущення позивачем ОСОБА_1 порушення вимог абз.4 ч.5 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п.2 розділу II Інструкції щодо заповнення форм подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, затвердженої Наказом Міністерства економіки від 20.07.2006р. № 247 «Про затвердження форм подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, та інструкції щодо заповнення цих форм», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.08.2006 року за № 928/12802 та п.3.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки України від 04.05.2001 р. №72/49 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.05.2001 р. за №436/5627;
		 -визнати Акт про повторне порушення арбітражним керуючим Ліцензійних умов від 17 вересня 2010 року №119/10 (п.п.), складений Управлінням з питань банкрутства у Дніпропетровській області Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України, нечинним в цілому;
		 -скасувати наказ Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України №124 від 01.10.2010 року «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)».
		Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив, посилаючись на відсутність порушень діючого законодавства з боку відповідача під час проведення перевірки та прийняття наказу. Також зазначив, що акт перевірки не породжує правовідносин, які можуть бути предметом спору.
		Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.
		Зазначає, що 01 липня 2011 року рішенням Експертно-апеляційної ради при державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва встановлено порушення органу ліцензування (Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України) при прийнятті наказу № 124 від 01.10.2010 року в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_1 від 27.04.2007 року та задоволена скарга фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на дії Державного Департаменту з питань банкрутства. 
		Посилається на ст. 7 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», згідно якої рішення експертно-апеляційної ради мають характер експертних висновків і є обовязковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, а тому наказ № 124 від 01.10.2010 року підлягає скасуванню. 
		Зазначає також, що 30.09.2010р. відповідачем-1 було надіслано розпорядження від 23.09.2010р. № 21/10 «Про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)», а 01.10.2010 року Державним департаментом з питань банкрутства вже було прийнято оскаржуваний наказ № 124, який не відповідає п. 6.1., 6.3. Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). При проведенні перевірки з боку посадових осіб відповідача-1, а також виданим розпорядженням позивачу не було надано необхідний час на подання заперечень та надання доказів своєчасного надання форм звітності, а терміново видано наказ про анулювання ліцензії.
		Зазначає, що судом при дослідженні факту повторності порушення арбітражним керуючим Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) належним чином не досліджені письмові докази про факт отримання уповноваженою особою позивача виданого 19.03.2008 року відповідачем-1 розпорядження № 06/08 «Про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих». Таким чином, факт порушення арбітражним керуючим Ліцензійних умов у попередньому періоді не підтверджено належним чином.
		Вважає, що під час прийняття рішення субєктом владних повноважень було порушено принцип пропорційності, а саме: те, що відповідачем-1 застосовано до позивача менш важке стягнення, як це передбачене законодавством України, а відповідачем-2 одразу було порушено питання позбавлення його ліцензії.
		Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
		Відповідно Указу Президента України № 1085/2010 ліквідовано Державний департамент з питань банкрутства та відповідно до Положення про Міністерство юстиції України (затверджене указом Президента України від 06.04.2011р. №395) повноваження в сфері державної політики з питань банкрутства покладено на Міністерство юстиції України та його територіальні органи.
		Ухвалою суду в якості правонаступників відповідачів до участі в справі залучені Міністерство юстиції України та Головне управління юстиції у Дніпропетровській області.
		Представник Міністерства юстиції до судового засідання не зявився, повідомлений належним чином про місце, дату і час судового засідання, що не перешкоджає розгляду справи.
		Представник Головного управління юстиції у Дніпропетровській області в судовому засіданні покладався на розсуд суду.
		Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. 
		 Наказом № 124 від 01.10.2010 року Державний департамент з питань банкрутства анулював ліцензію серії НОМЕР_1 на право провадження господарської діяльності, видану ОСОБА_1 27.04.2007 року вказаним органом.
		Підставою наказу зазначено абз.3 частини 1 ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та акт перевірки Управління з питань банкрутства у Дніпропетровській області «Про повторне порушення арбітражним керуючим Ліцензійних умов»від 17.09.2010 року № 119/10.
		Вбачається, що вказаний акт складений за наслідками планової перевірки дотримання процедур, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом», зокрема, щодо ДНВП «Цирконій», стосовно якого позивач призначений розпорядником майна у справі Б 26-15/52/02, що знаходиться в проваджені господарського суду Дніпропетровської області. Підприємство перебуває на стадії санації.
		Як вбачається з акта, в період з 28.02.2008 року по 05.03.2008 року було проведено планову перевірку діяльності позивача як розпорядника майна ДНВП «Цирконій», та за результатами складено акт № 18/08 від 05.03.2008 року. Встановлено порушення вимог п. 2 розділу ІІ Інструкції щодо заповнення форм подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, затвердженої Наказом Міністерства економіки № 247 від 20.07.2006 року та абз. 4 ч. 5 ст. 31 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом», а саме не було надано до матеріалів перевірки та несвоєчасно подано до управління звітів Форми № 9.1., 9.2., 9.3. наведених у додатках до Інструкції за четвертий квартал 2006 року четвертий квартал 2007 року (а.с. 128-132).
		За наслідками проведеної перевірки Дніпропетровським обласним управлінням з питань банкрутства видано розпорядження № 06/08 від 19.03.2008 року, яким попереджено позивача про недопущення аналогічних порушень, яке не оскаржено позивачем.
		 Відповідно до акту № 119/10 від 17.09.2010 року встановлено повторне порушення, яке полягало в тому, що позивач не надав своєчасно до Управління з питань банкрутства в Дніпропетровській області Форми звітності №№ 9.1., 9.2., 9.3. які охоплюють 2009 рік - перше півріччя 2010 року.
		Таким чином, Дніпропетровське обласне управління з питань банкрутства дійшло висновку, що позивач при здійсненні повноважень розпорядника майна у справі № Б 26/15/52-02 про визнання банкрутом ДНВП «Цирконій»повторно порушив абз. 4 ч. 5 ст. 31 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом», п. 2 розділу ІІ Інструкції щодо заповнення форм подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, затвердженої Наказом Міністерства економіки № 247 від 20.07.2006 року «Про затвердження форм подання арбітражним керуючим інформації , необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, та інструкції щодо заповнення форм», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.08.2006 року за № 928/12802 та п. 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки України від 04.05.2001 року № 72/49 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.05.2001 року за № 436/5627.
		Управлінням прийнято розпорядження від 23.09.2010 року № 21/10 «Про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих, яким, с посиланням на ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», п. 6 Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 13.02.2002 року № 22/35 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.02.2002 року за № 191/6479, попереджено ОСОБА_1 про недопущення в подальшому подібних дій та анулювання його ліцензії у разі вчинення повторних порушень, аналогічних виявленим. 
		Суд першої інстанції погодився з правовою позицією відповідача-1, а тому не знайшов підстав для задоволення позову. 
		Разом з тим, на думку колегії суддів, слід прийняте до уваги наступне. 
		Відповідно до п.1.1. Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва N 22/35 від 13.02.2002, контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) (далі - арбітражний керуючий) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Ліцензійні умови) здійснюють Державний департамент з питань банкрутства (його територіальні органи з питань банкрутства) як орган ліцензування та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (і його представництва) як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування (органи контролю) у межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
		 Відповідно до ч. 13, 14 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», орган ліцензування не пізніше п'яти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або приймає рішення про анулювання ліцензії. Ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення ним порушень ліцензійних умов, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати до органу ліцензування інформацію про усунення порушень.
		Аналогічна норма міститься повноважень в п. Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), за якою орган контролю не пізніше десяти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень Ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав, передбачених ст. 21 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності щодо анулювання ліцензії на підставі акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов. При цьому, з точки зору колегії суддів, не має значення наявність розпорядження про усунення порушень, яке прийнято відповідачем за наслідками перевірки від 17.09.2010 року, оскільки наявні достатні умови для анулювання ліцензії, визначені абз. 3 ч. 1 ст. 21 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». 
		Проте, на думку колегії, судом першої інстанції не достатньо повно встановлені фактичні обставини справи щодо вчинення порушення та надана невірна оцінка окремим доказам, наданим сторонами на їх підтвердження.
		Відповідно до ст. 239, 250 ГК України, анулювання ліцензії є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, які можуть бути застосовані протягом 6 місяців з дня виявлення порушення.
		Порушення строків подання звітності мали бути виявлені наступного дня після дня, визначеного вищенаведеними нормативними актами. Таким чином, за наслідками проведення перевірки - 17.09.2010 року та на час видання наказу № 124 від 01.10.2010 року адміністративно-господарські санкції могли бути застосовані тільки за порушення, які допущені з 01.04.2010 року. Вбачається, що таким порушенням, з огляду на доводи сторін, мало бути тільки несвоєчасне подання звітності за ІІ квартал 2010 року.
		Колегія судів приймає наданий суду доказ витяг с протоколу № 06 Засідання Експертно-апеляційної ради при державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва (рішення № 09 від 01.07.2011 року) , який не міг бути наданий суду першої інстанції під час розгляду справи 14.03.2011 року.
		Відповідно до вказаного рішення задоволено скаргу позивача щодо підстав прийняття Державним департаментом з питань банкрутства наказу від 01.10.2010 року № 124 в частині анулювання ліцензії. Підставою для прийняття такого рішення зазначено, що в акті про повторне порушення зазначено форми звітності, які відповідно до зазначених в такому акті термінів складені своєчасно, але зазначено, що такі форми звітності надані ліцензіатом не вчасно і не зазначено, в які саме дати вони були надані та не подано документального підтвердження про порушення термінів подання звітності. На спростування зазначеного порушення ліцензіатом надані копії поштових відправлень, які свідчать про вчасне відправлення звітностей. Зазначається, що це свідчить про порушення органом контролю п. 5.7. Порядку контролю щодо заборони включати до акта перевірки відомості, які не підтверджені документально та п. 3 в частині обовязку обєктивно відображати стан справ щодо додержання арбітражними керуючими ліцензійних умов.
		Слід прийняти до уваги, що відповідно до п. 7.2. Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), рішення експертно-апеляційної ради з питань звернень (апеляцій) є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, допущених Державним департаментом з питань банкрутства.
		Колегія суддів погоджується з висновками Експертно-апеляційної ради при державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва в частині оцінки доказів, наданих на підтвердження своєчасного відправлення позивачем звіту Форми № 9.1., 9.2, 9.3. за ІІ квартал 2010 року. 
		Так, як вбачається з опису цінного листа, на адресу Дніпропетровського обласного управління з питань банкрутства відправлено документи по чотирьох позиція: п.п. 1-3 Форми № 9.1., 9.2., 9.3. КП «ДКЖП»на 3 арк., п. 4 Форма 9.1., 9.2., 9.3. 3 арк. - без зазначення назви підприємства.
		Як зазначено в постанові суду першої інстанції, оригінал опису наданий для огляду в судовому засіданні. В супереч цьому суд прийняв до уваги доводи відповідача-1, що фактично було отримано три Форми КП «ДКЖП»на 2 аркушах кожний. На підтвердження цього факту судом було прийнято від відповідача не завірені належним чином світлокопії згаданих Форм. Проте, на думку колегії суддів, ці копії не є належними доказами та не можуть бути прийняті до уваги.
		Так, поштове відділення, приймаючі відправлення, засвідчило наявність ще трьох форм, зазначених в п. 4 опису. Це нічим не спростовується, та має тлумачитись на користь субєкта господарювання відповідно до змісту Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
		Також, колегія суддів критично ставиться до наданих до справи доказів стосовно направлення на адресу позивача розпорядження № 06/08 від 19.03.2008 року та акту перевірки від 05.03.2008 року № 18/08, якими є копії супровідного листа та поштового повідомлення про вручення відправлення (а.с. 135, 136).
		За таких обставин, Колегія суддів доходить висновку, що повторного порушення в межах строку застосування адміністративно-господарських санкції, позивачем допущено не було.
		Також, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що у разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, враховується принцип пропорційності порушення і покарання.
		Слід також зазначити, що на підставі акта перевірки та розпорядження від 23.09.2010 року позивачем було усунуто порушення, яке будь-яких значних негативних наслідків за собою не потягнуло.
		Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Таким чином вбачається, що виданий відповідачем-2 наказ № 124 від 01.10.2010 року був прийнятий необґрунтовано, нерозсудливо та непропорційно.
		За таких обставин він підлягає скасуванню як протиправний.
		В своєї апеляційній скарзі позивач просить визнати також дії Департаменту з питань банкрутства щодо прийняття оскаржуваного наказу протиправними, разом з тим, така вимога в позові не заявлялась. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 195 КАС України, такі вимоги не можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції.
		Щодо правової позиції суду першої інстанції стосовно вимог про визнання протиправними актів перевірок, колегія суддів її поділяє та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та надав неналежну оцінку доказам, наданим сторонами, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду в частині вимог про скасування спірного наказу підлягає скасуванню. 
		Керуючись п. 1, 2 ч. 1 ст. 202, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
		Постановив:
		Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 р. у справі № 2а-12835/10/0470 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказу Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України №124 від 01.10.2010 року. 
		Визнати наказ Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України №124 від 01.10.2010 року «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)» протиправним та скасувати його.
		В іншій частині постанову суду залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст постанови виготовлено 27.12.2012 року.
		 Головуючий:О.М. Панченко 
		 Суддя:А.О. Коршун 
		 
			Суддя:М.О. Католікян

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...