Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2490/11-122/2012 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Незаконне заволодіння транпортним засобом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.03.2012. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2012.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 м. Чернівці «06»березня 2012р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
		Головуючого Кузняк В. О.
		Суддів Струбіцької О.М., Давнього В.П. 
		за участю прокурора Хоміцької Т.Б. 
		адвокатів ОСОБА_1розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Сокирянського району Поповича А.Д. на постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22 грудня 2011 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню, - 
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого вироком Могилів Подільського районного суду Вінницької області від 07.02.2006 року, зміненого ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 31.05.2006 року за ч.1 ст. 122, ч.2 ст.289, ч.3 ст. 358 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, замінено постановою Могилів Подільського міського суду Вінницької області від 29.10.2007 року покарання на 2 роки 4 місяців 19 днів обмеження волі, звільнений згідно постанови Крижопільського районного суду Вінницької області від 26.06.2008 року умовно достроково на невідбутий строк 1 рік 6 місяців 25 днів, 
		за ст.289 ч.2 КК України направлено прокурору для організації проведення додаткового розслідування. 
		Органи досудового слідства предявили ОСОБА_2 обвинувачення у тому, що він повторно за попередньою змовою групою осіб з невстановленою слідством особою, матеріали кримінальної справи стосовно якої виділені в окреме провадження, незаконно заволодів транспортними засобами, а саме:
		-в ніч з 1 на 2 квітня 2009 року в м. Новодністровськ Чернівецької області біля будинку №23 мікрорайону «Діброва»автомобілем марки «Мерседес - Бенц -200»р/н НОМЕР_1, яким користувався на відповідній правовій підставі потерпілий ОСОБА_3, чим спричинив останньому матеріальну шкоду;
		Справа №2490/11-122/2012 р. Головуючий у І інстанції Телешман О.В.
		Категорія ст.289 ч.2 КК України Доповідач Кузняк В.О.
		-в ніч з 22 на 23 квітня 2009 року в м. Новодністровськ Чернівецької області біля будинку №20 А мікрорайону «Діброва»автомобілем марки ВАЗ 21213 «Нива»р/н НОМЕР_2, який належить ТзОВ «Будмонтажсервіс», чим спричинив остатньому матеріальну шкоду;
		- в ніч з 1 на 2 травня 2009 року в м. Сокиряни Чернівецької області біля
		будинку по вул. Горького, 2 Б, автомобілем НОМЕР_3, який належить потерпілому ОСОБА_4, чим спричинив останньому матеріальну шкоду. 
		Суд розглядаючи дану справу в судовому засіданні дійшов висновку про неповноту і неправильність досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні й повернув її на додаткове розслідування. 
		Зокрема, районний суд, вказує на те, що досудовим слідством покладено в основу вироку тільки покази ОСОБА_2, які він дав правоохоронним органам Республіки Молдова в якості підозрюваного, без підтвердження цього визнання сукупністю інших доказів.
		Також не встановлено особу, з якою на думку обвинувачення підсудній вчинив ці злочини.
		При цьому суд дійшов висновку, що протоколи допиту в якості підозрюваного на території Республіки Молдова отримані органом досудового слідства не процесуальним шляхом.
		На думку районного суду при проведенні вказаних допитів, було порушено право ОСОБА_2 на захист, оскільки, йому не було розяснено його конституційне право мати захисника.
		Крім цього досудовим слідством не були виконанні судові доручення щодо встановлення місця перебування ОСОБА_5 під час скоєння злочинів, встановлення місця знаходження та надання суду оригіналу протоколу затримання ОСОБА_2 та обставини затримання останнього; не було встановлено час перебування у міжнародному відрядженні в Республіці Молдова працівників міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з наданням суду відповідних підтверджуючих документів, а також не проведено ряд слідчих дій, які неможливо провести в судовому засіданні.
		Така неправильність та неповнота досудового слідства, на думку районного суду не може бути усунута під час судового розгляду справи. 
		В апеляції помічник прокурора Сокирянського району Попович А.Д. ставить питання про скасування постанови районного суду та направлення справи на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що підстави вказані судом щодо повернення справи на додаткове розслідування є надуманими та безпідставними, а також не відповідають фактичним обставинам справи. 
		Заслухавши доповідача, думку прокурора яка підтримала апеляцію, адвоката ОСОБА_1, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив постанову суду залишити без зімни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів приходить до висновку, що постанова районного суду є обгрунотованою, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає
		Відповідно до ст. 281 КПК України, умовою повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, є неможливість усунення зазначених недоліків у судовому засіданні.
		Чинним кримінально процесуальним законодавством, неповним визнається таке досудове розслідування, у процесі якого, залишилися невиявленими істотні обставини справи, що не дозволяє суду з упевненістю реконструювати досліджувану подію і з безсумнівністю дійти висновку про винуватість або невинуватість обвинуваченого, форму його провини. 
		Колегія суддів вважає, що допущені порушення органами досудового слідства не можливо усунути в ході судового розгляду і у суду були підстави сумніватися у законності отримання по справі доказів, а наявні докази не давали можливості суду відтворити досліджувану подію, при цьому з матеріалів справи вбачається, що не всі обставини злочину встановлені і по справі не проведені всі слідчі дії передбачені законом. 
		Прокурор в своїй скарзі апелює на те, що відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування »від 11.02.2005 року є неприпустимим направлення справи на додаткове розслідування, якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду шляхом більш ретельного допиту підсудного, свідків, потерпілого, виклику та допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій.
		Разом з тим, прокурор посилаючись на вищевказну Постанови Пленуму Верховного суду не до кінця об`єктивний та лишає поза увагою частину 3 пункту 9-го цієї постанови, якою звернуто увагу судів на те, що за змістом чинного законодавства виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України, на підтвердження чи спростування позицій сторін допускаються тільки за клопотанням сторін. При цьому судові доручення суд дає лише з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства.
		Прокурор хоч і порушує питання про те, що суд мав можливість усунути виявлені недоліки, під час судового розгляду справи не заявив жодного клопотання про виклик і допит нових свідків, повторного допиту підсудного, витребування документів тощо, хоча мав реальну можливість це зробити. 
		Натомість колегією суддів встановлено, що районний суд при розгляді кримінальної справи, належним чином допитав підсудного, свідків та потерпілих по справі, дослідив наявні в матеріалах справи докази, та для перевірки і уточнення фактичних даних, які є в матеріалах справи, дав доручення досудовому слідству для встановлення певних обставин, які б мали важливе значення по справі.
		Вищевказані доручення районного суду досудовим слідством фактично не були виконані, а були проігноровані, тому твердження апелянта про те, що робота по цим дорученням проводиться є безпідставною, оскільки з моменту винесення постанови районного суду до моменту слухання справи в апеляційному порядку, прокурор мав реальну можливість вплинути на оперативність виконання цих судових доручень та надати апеляційному суду хоч якісь фактичні дані про хід їх виконання.
		Слід зазначити також, що згідно п.5 ч.3 ст.129 Конституції України підтримання державного обвинувачення в суді прокурором є однією з основних засад судочинства, тобто саме на прокурора, як учасника судового процесу покладена функція доведеності предявленого обвинувачення та підтримання його в суді, при цьому на виконання цієї функції прокурор вправі подавати докази, допитувати підсудного та свідків, у разі необхідності на думку прокурора, більш ретельного допиту, він має право заявляти клопотання про повторний допит.
		Разом з тим прокурор не використав свого права, а в апеляції перекладає свої обовязки на суд, хоча саме він мав бути ініціатором детальних допитів підсудного та свідків. 
		Така очка зору прокурора протирічить чинному законодавству, Конституції України та практиці Європейського суду, оскільки прокурор фактично схиляє суд до обвинувального ухилу при розгляді справи, що є неприпустимим.
		Як на одну з підстав направлення справи на додаткове розслдування, районний суд вказав на те, що досудовим слідством не було встановлено особу, з якою ОСОБА_2 вчинив злочини. 
		Прокурор в апеляціній скарзі в обгрунтування своїх доводів апелює не те, що матеріали стосовно особи на їм`я ОСОБА_8 (кличка ОСОБА_8), місце знаходження якого невідоме, виділенні в окреме провадження, при цьому прокурор вказує на те, що підсудним про дану особу було заявлено лише в ході судового розгляду, у зв`язку з чим в ході проведення досудового слідства такої інформації не було і вона не перевірялась, а суд в свою чергу упереджено поставився до даних показів підсудного в судовому засіданні, пославшись на них при винесенні постанови. 
		Разом з тим, такі твердження прокурора не відповідають дійсності і спростовуються матеріалми справи зібраними органами досудового слідства, оскільки з протоколу допиту в якості обввинуваченого (а.с.161-165 Т.2) ОСОБА_9 видно, що відповідаючи на запитання слідчого чи знайомий йому ОСОБА_8 «ОСОБА_8», останній відповів, що дана особа йому знайома та дав покази, що його з цією особою повязує.
		При цьому під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_9 вказував на те, що до нього в слідчий ізолятор приходили працівники міліції разом з працівники правоохоронних органів Республіки Молдова і показували йому фото особи, якого він знає, як ОСОБА_8, вказуючи при цьому, що ця особа затримана. 
		Доводи ж прокурора про те, що районний суд поставився до певних показів підсудного упереджено, є помилковими, а позиція суду є обґрунтованою, так як, відповідно до вимог ст.62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		Також прокурор в апеляції вказує на те, що наявні в матеріалах справи докази, а саме явки з повинною ОСОБА_2, протоколи його допиту як підозрюваного, які проводились працівниками правоохоронних органів Республіки Молдова, відеозапис вказаних допитів, доводять вину підсудного у вчиненні інкримінованих йому злочинах.
		Районний суд ж в своїй постанові навів переконливі та обґрунтовані доводи, з якими колегія суддів повністю погоджується про те, що вищевказані докази отримані з порушенням законодавства України та міжнародних договорів.
		Так, районним судом достовірно встановлено, що Сокирянський РВ УМВС України в Чернівецькій області звернувся до правоохоронних органів Республіки Молдова з міжнародним дорученням, без посередництва Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства Юстиції України чи Генеральної прокуратури України, як того вимагають міжнародні договори.
		Не встановлено на якій правовій підставі, та яким чином при виконанні вищевказаного доручення при відео фіксації показів підсудного ОСОБА_2 на території Республіки Молдова, були присутні працівники Сокирянського РВ УМВС України, без згоди на їх присутність з боку Республіки Молдова Міністерства Юстиції або Прокуратури Республіки Молдова, як того вимагає ст.75 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993 року. Відсутня в матеріалах справи і згода на це з боку компетентних органів України.
		Таким чином, районний суд навів переконливі доводи про те, що вищенаведені докази отриманні незаконним шляхом, що суперечить ст.62 Конституції України. Такий висновок знайшов своє підтвердження і в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Служби Безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини 3 ст.63 Конституції України по справі №1-31/2011 від 20 жовтня 2011 року.
		Слід також зазначити, що ОСОБА_9 допитувався на території Республіки Молдова як підозрюваний по ст.186 ч.5 КК Республіки Молдова, а майже через 4-ри місяці після проведення вищевказаного допиту, органи досудового слідства України 30 червня 2009 року підсудному пред`явили обвинуваченя за ч.2 ст.289 КК України.
		Відповідно до європейської практики (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Луценко проти України»від 18 грудня 2008 року) якщо виникають сумніви в достовірності певного джерела доказів, то відповідно його необхідно підтвердити доказами, отриманих з інших джерел, що органами слідства не зроблено.
		Вина ж ОСОБА_9 згідно обвинувального висновку, базується тільки на показах, які він давав правоохоронним органам Республіки Молдова, а інших доказів на підтвердження цих показів органом досудового слідства не подано. 
		Крім цього, Європейський суд з прав людини (справа «Яременко проти України»від 12 червня 2008 року) звертає увагу на те, що визначаючи чи було провадження у справі загалом справедливим, також має враховуватись, чи було дотримано право на захист. 
		Судом першої інстанції достовірно встановлено і належним чином обгрунтовано, що будучи допитаним в якості підозрюваного на території Республіки Молдова підсудному ОСОБА_2 не було розяснено ст.63 Конституції України та право мати захисника, що є безумовним порушенням конституційних прав та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		 Прокурор же ж в своїй апеляції вказує на те, що суд в постанові послався на те, що досудовим слідством відповідно до ст.64 КПК України підсудного ОСОБА_2 порушено право на захист, однак аналізуючи постанову районного суду не встановлено, щоб районний суд при винесені постанови посилався на вищевказану статтю, тим більше, що ця стаття не має ніякого відношення до порушення прав на захист. 
		Надуманими і необґрунтованими є доводи прокурора про істотні порушення вимог кримінально процесуального закону при винесені постанови, а саме той факт, що 22 грудня 2011 року, перед початком судового засідання головуючим не було заслухано думку учасників судового розгляду щодо можливості слухання справи у відсутності потерпілого ОСОБА_3
		Як вбачається з протоколу судового засідання та аудіо фіксації судового процесу, перед початком розгляду справи було повідомлено про те, що потерпілий ОСОБА_3, не зявився в суд, з невідомих для суду причин, при цьому усі учасники процесу заявили, що справу можна розглянути без його участі, при цьому сам апелянт, не заперечував проти розгляду справи без участі потерпілого ОСОБА_3
		Тому неявка потерпілого до суду згідно вимог кримінально процесуального закону не перешкоджала продовженню розгляду справи. 
		Розглядаючи клопотання підсудного ОСОБА_10 про направлення справи на додаткове розслідування, відповідно до вимог ст.296 КПК України, вислухавши думку учасниікв процесу суд був зобов`язаний відповідно до ст.ст. 273, 281 КПК України вирішити негайно заявлене клопотання.
		Тому в цій частині суд не порушив вимоги закону тим більше, що така позиція випливає з п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ»№11від 27.12.1995 року, згідно якої після заявлення клопотання і заслуховування по ньому учасників судового розгляду суд вирішує його шляхом винесення мотивованої ухвали, а суддя постанови. Відхилення розгляду клопотання, залишення його відкритим або інша відстрочка в його відношенні є неприпустим.
		Таким чином неявка потерпілого ОСОБА_3 не могла впливати на вирішення судом клопотання підсудного і у даному випадку згідно ст.280 КПК України підстав для відкладення розгляду справи для з`ясування думки потерпілого, стосовно напрвлення справи на додатков розслідування не було. 
		А тому, на думку колегії суддів, районний суд обґрунтовано направив дану кримінальну справу на додаткове розслідування, оскільки, зазначені недоліки неможливо усунути під час судового розгляду справи, а посилання прокурора в апеляції на незаконність рішення є безпідставними. 
		Під час додаткового розслідування слідчим органам належить усунути неправильність та неповноту досудового слідства, зазначену у постанові районного суду, після чого направити справу до суду. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, - 
		У Х В А Л И Л А:
		 Апеляційну скаргу помічника прокурора Сокирянського району залишити без задоволення, а постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22 грудня 2011 року про повернення справи на додаткове розслідування відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ст.289 ч.2 КК України без зміни.
		 
			 Головуючий В.О. Кузняк 
			 Судді О.М. Струбіцька 
			 
			В.П. Давній

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...