Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6/82/5022-1391/2011 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.03.2012. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			"15" березня 2012 р. Справа № 6/82/5022-1391/2011 
			Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі : 
			 
				 
				головуючого суддіПершикова Є.В., 
				суддівДанилової Т.Б., 
				Ходаківської І.П. (доповідач) 
				розглянувши  
				касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Христина" 
				на постанову від 12.12.2011 Львівського апеляційного господарського суду  
				у справі №6/82/5022-1391/2011 господарського суду Тернопільської області  
				за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" 
				до
				треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Відкритого акціонерного товариства "Бережанський склозавод"
				1. Бережанська міська рада,
				2. Управління Держкомзему в Бережанському районі 
				про вилучення земельної ділянки та зобов’язання відповідача відчужити її
				За участю представників сторін: 
				Від позивача- не з’явились
				Від відповідача- не з’явились
				ВСТАНОВИЛА:
				Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.11.2011 (суддя Шумський І.П.) в позові відмовлено.
				Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 у складі: Мирутенко О.Л., Краєвської М.В., Кравчук Н.М. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
				ТОВ "Христина" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивовнаа неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.377 Цивільного кодексу України, ст.120 Земельного кодексу України.
				Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
				Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 березня 2009 року між РВ ФДМУ по Тернопільській області та ТОВ "Христина" укладено договір купівлі –продажу нежитлової будівлі (побутового комплексу) загальною площею 51,1 кв.м., за адресою: вул. Лепких,33а в м.Бережани.
				Проданий позивачу об’єкт знаходиться в межах земельної ділянки, що перебуває у власності ВАТ "Бережанський склозавод" згідно з Державним актом на право власності серії ЯГ№462497 (п.1.1 договору).
				Вирішувати питання наступного землекористування ТОВ "Христина" повинно було самостійно, згідно з чинним законодавством (п.1.3,5.2.3 договору).
				Листом від 28.09.2010 за вих.№221 ТОВ "Христина" звернулось в Бережанську міську раду щодо передачі товариству земельної ділянки розміром 117,67 кв.м., на якій знаходиться викуплений об’єкт по вул. Лепких, 33а, в м. Бережани, а саме наданні дозволу на розробку містобудівного обґрунтування та складання проекту землеустрою.
				Рішенням Бережанської міської ради від 22.10.2010 №1163 заявнику відмовлено в задоволенні порушеного питання, через те, що згадана в заяві земельна ділянка вже перебуває у власності ВАТ "Бережанський склозавод".
				Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03 березня 2011 року у справі №6/111-2043, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Христина" відмовлено в позові, пред’явленому з аналогічних підстав до ВАТ "Бережанський склозавод", третіх осіб: Тернопільської філії ДП "Центр державного земельного кадастру", Управління Держкомзему в Бережанському районі, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській про визнання права власності на земельну ділянку площею 117,67 кв.м. по вул. Лепких, 33А в м. Бережани та про зобов'язання сприяти у встановленні її меж.
				Листом від 26.07.2011 №181 ТОВ "Христина" звернулось до ВАТ "Бережанський склозавод", в якому клопотало про надання згоди на вилучення земельної ділянки площею 117,67 кв.м. по вул. Лепких, 33А в м. Бережани. За твердженнями заявника, його лист залишився без відповіді.
				В зв’язку з вищевикладеним, ТОВ "Христина" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача - ВАТ "Бережанський склозавод" про вилучення у відповідача земельної ділянки площею 117,67 кв.м. по вул. Лепких, 33А в м. Бережани, Тернопільської області та про зобов'язання відповідача відчужити її. 
				Згідно із змістом ст.ст. 13,14, 41 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності. Право власності на землю гарантується. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
				Земельні відносини регулюються нормами Земельного кодексу України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють дані правовідносини та Цивільним кодексом України. 
				Як встановлено судами, земельна ділянка, на вилучення якої для власних потреб претендує позивач, належить на праві власності відповідачу у справі.
				Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому, власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість - ст.153 Земельного кодексу України.
				Відповідно до ст. 140 Земельного кодексу України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: 
				а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; 
				б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; 
				в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; 
				г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; 
				ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; 
				д) конфіскація за рішенням суду; 
				е) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
				Наведений перелік підстав припинення права власності є вичерпним. 
				Надання у користування земельної ділянки, що вже перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому Земельним кодексом (ч.5 ст.116 Земельного кодексу України).
				Господарськими судами встановлено, що позивачем у своїй заяві і долучених матеріалах не наведено обставин, з якими законодавець пов'язує припинення (позбавлення) права власника на землю та не доведено наявності таких обставин (в т.ч. за згодою власника чи на підставі ст.145 Земельного кодексу України). 
				Відповідно норм закону (ст.377 Цивільного кодексу України і ст.120 Земельного кодексу України), на які посилається позивач, в редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин, до особи, що придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. 
				Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
				При цьому, у разі переходу права власності на будівлю і споруду, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
				Право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об’єктів нерухомості, винятково за умови, якщо в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно вимог земельного законодавства, таке право було і воно належним чином посвідчене.
				Виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України. 
				Реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в ст. 377 Цивільного кодексу України і ст. 120 Земельного кодексу України, йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об’єкт нерухомості на підставі договору відчуження.
				Вищезазначена правова позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року, постанові Пленуму Вищого господарського суду №6 від 17 травня 2011 року.
				Господарськими судами встановлено, що відповідно до змісту договору купівлі –продажу від 10.03.2009, при відчужені позивачу приміщення по вул. Лепких,33а в м.Бережани, РВ ФДМУ по Тернопільській області не передавало ТОВ "Христина" права на земельну ділянку під цим об’єктом та для його обслуговування, оскільки остання перебувала у власності іншого суб’єкта господарювання (відповідача).
				Зазначені обставини вже досліджувались судами при постановленні рішень у справі №6/111-2043, що набрали законної сили і, згідно з ст.35 ГПК України, не потребують повторного доведення.
				З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишено без змін. 
				Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
				 ПОСТАНОВИЛА:
				 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" залишити без задоволення.
				Постанову від 12.12.2011 Львівського апеляційного господарського суду у справі №6/82/5022-1391/2011 господарського суду Тернопільської області залишити в силі.
				 Головуючий суддя Є.Першиков
				 Судді Т.Данилова
				 
				І.Ходаківська

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...