Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 15/163/8 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.03.2012. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15.03.2012 № 15/163/8
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:Куксова В.В.
		суддів: Авдеєва П.В. 
		Коршун Н.М. 
		за участю представників сторін:
		від позивача: представник  ОСОБА_1  за довіреністю,
		від відповідача: представники  ОСОБА_2, ОСОБА_3  за довіреностями,
		від третьої особи: не з'явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона Теплосервіс», м. Київ
		на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.05.2011 р. 
		у справі № 15/163/8 (суддя Федоренко Ю.В.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крона плюс», м. Київ
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Теплосервіс», м. Київ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ освіти Щорської районної державної адміністрації Чернігівської області
		про заборону вчиняти дії, що порушують авторські права чи створюють загрозу їх порушення та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав,
		 В С Т А Н О В И В :
		 У листопаді 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Крона плюс» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Теплосервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ освіти Щорської районної державної адміністрації Чернігівської області про заборону відповідачу вчиняти дії, що порушують авторські права позивача чи створюють загрозу їх порушення, а саме: використання назви та реквізитів Стандарту організацій України «Ресурсні елементні кошторисні норми та ремонтно-будівельні роботи «Гідрохімічне очищення систем опалення розчином «Юніт Аква 101» СОУ Д 2.4-15-52:2007 (далі СОУ Д 2.4-15-52:2007), посилання на СОУ Д 2.4-15-52:2007, майнова частина авторських прав на який належить позивачу, у проектно-кошторисній та іншій технічній документації відповідача, використання повністю або частково тексту СОУ Д 2.4-15-52:2007, майнова частина авторських прав на який належить позивачу, у аналогічних або похідних творах відповідача; стягнення з відповідача компенсації за порушення авторських прав у розмірі 181400 грн.; стягнення з відповідача у Державний бюджет 18140 грн. штрафу; зобовязання відповідача опублікувати в газеті «Судовий випуск  Юридична практика» дані у вигляді мотивувальної та резолютивної частини судового рішення про допущені порушення авторського права.
		Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.05.2011 р. у справі № 15/163/8 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Теплосервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крона плюс» 90700 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, 10 000 грн. за проведення судової експертизи; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Теплосервіс» в доход державного бюджету 907 грн. державного мита; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Теплосервіс» до державного бюджету 118 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Теплосервіс» в доход державного бюджету штраф в розмірі 9 070 грн.; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Крона Теплосервіс» вчиняти дії, що порушують авторські права Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крона плюс» на Стандарт організацій України «Ресурсні елементні кошторисні норми та ремонтно-будівельні роботи «Гідрохімічне очищення систем опалення розчином «Юніт Аква 101» СОУ Д 2.4-15-52:2007, чи створюють загрозу їх порушення; зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона Теплосервіс» опублікувати в засобах масової інформації  газеті «Судовий випуск юридична практика» резолютивну частину судового рішення по справі №15/163/8; в іншій частині позову відмовлено.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона Теплосервіс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі з посиланням на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Апеляційна скарга обгрунтована тим, що СОУ Д. 2.4-15-52:2007 є відомчим актом нормативно-технічного характеру, який був створений з метою поповнення нормативної бази та не є обєктом авторського права. На СОУ Д. 2.4-15-52:2007 не поширюється правова охорона, визначена ЦК України та Законом України «Про авторське право і суміжні права». СОУ Д. 2.4-15-52:2007 відповідач у своїй діяльності не використовує. Судом першої інстанції не враховані докази, надані відповідачем.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув усі обставини справи, просить апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.
		Під час розгляду справи в апеляційному господарському суді відповідачем заявлено клопотання про призначення повторної експертизи, повязаної з охороною прав на обєкти інтелектуальної власності.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 р. зокрема призначено по справі повторну судову експертизу у сфері інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, витрати за проведення експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона Теплосервіс».
		Однак, до суду повернути матеріали господарської справи без проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, оскільки оплата за проведення судової експертизи до експертної установи не надійшла.
		Згідно письмових пояснень представника відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона Теплосервіс» не мало можливості у звязку зі стійкою фінансовою неспроможністю здійснити оплату витрат за проведення експертизи.
		Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
		Представники відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, надано клопотання, в якому відділ освіти Щорської районної державної адміністрації Чернігівської області просить розглянути справу без його участі.
		Згідно розяснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Неявка представника третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті. 
		Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Як вбачається з матеріалів справи, за договором №13 на виконання (передачу) науково-технічної продукції від 03.04.2007 р. позивач (Замовник) доручив, а Виконавець (Український державний науково-дослідний центр ціноутворення в будівництві «Цінобуд») взяв на себе обовязки по виконанню робіт з переробки ресурсних елементних кошторисних норм на гідрохімічне очищення внутрішніх поверхонь систем опалення за допомогою насосної установки АХ65-40-200И-СД, а саме: доповнення групи 169 нормами на промивку при питомій забрудненості понад 1250 г/м2; розділити норми групи 170 по видах промивання (попереднє промивання, пасивація, кінцеве промивання); перерахувати норми групи 172 на вимірник «1 вирізання».
		Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про стандартизацію» право власності на стандарти, технічні умови та кодекси усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються стандартизацією, належить організаціям, установам, за кошти яких вони створені або яким воно передано в установленому законом порядку.
		Виконання робіт за вказаним договором підтверджується протоколом узгодження договірної ціни (додаток 1), актом виконання робіт від 30.05.2007 р., платіжними дорученнями про оплату вартості робіт №251 від 05.04.07 та № 432 від 11.06.2007 р.
		Відповідно до СОУ Д 2.4-15-52:2007 його розроблено Українським державним науково-дослідним центром ціноутворення в будівництві «Цінобуд», узгоджено Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, згідно листа від 01.08.2007 р. №32, прийнято та надано чинності ТОВ «Компанія Крона плюс», у відповідності до наказу від 03.09.2007 р. №52. 
		Отже, позивач є власником СОУ Д 2.4-15-52:2007, який створено на його кошти і якому його передано в установленому законом порядку.
		Згідно з п.1.1, 1.2 СОУ Д 2.4-15-52:2007 даний стандарт містить ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи (витрати труда робочих-будівельників і машиністів, норми часу експлуатації будівельних машин і механізмів, кошторисні норми витрат будівельних матеріалів), необхідних для визначення потреби в ресурсах на гідрохімічне очищення внутрішньої поверхні систем опалення. Стандарт поширюється на роботи з гідрохімічного очищення внутрішньої поверхні систем опалення організацій, які виконує ТОВ «Компанія Крона плюс».
		Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» обєктами авторського права є твори в галузі науки, літератури та мистецтва, а саме 1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності.
		Згідно положень ст. 433 Цивільного кодексу України та ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» перелік обєктів авторського права не є вичерпним.
		Статтею 1 Закону України «Про науково-технічну інформацію» визначено, що науково-технічна інформація - будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської,проектно-технологічної,виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Статтею 2 Закону України «Про науково-технічну інформацію» встановлено, що науково-технічна інформація, що є продуктом інтелектуальної творчої праці, становить об'єкт права інтелектуальної власності, а відносини щодо її придбання, зберігання, переробки, використання і поширення регулюються чинним законодавством.
		У відповідності до ч. 4 та 5 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» стандарти підприємств розробляються на продукцію, що використовується лише на конкретному підприємстві. Майнова частина авторського права на технічні умови і стандарти підприємств належить підприємствам або органам, що їх затвердили.
		Відповідно до п. «в» ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» не є об'єктом авторського права видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади. 
		Для вирішення питання про те, чи відноситься СОУ Д 2.4-15-52:2007 до обєктів авторського права місцевим господарським судом була призначена судова експертиза проведення якої доручено ТОВ «Експертне бюро з питань інтелектуальної власності».
		Судову експертизу проведено Петренком С.А., який має вищу технічну освіту, спеціальну вищу освіту в сфері інтелектуальної власності, науковий ступінь кандидата юридичних наук, кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, в тому числі за спеціальністю 13.1.1 «Дослідження повязані з літературними, художніми творами та інші (свідоцтво №1231 видане 04.04.2008 р., дійсне до 04.04.2011 р.), яким складено та підписано висновок №73-11/СП судової експертизи обєктів інтелектуальної власності від 01.04.2011 р. у господарській справі № 15/163/8.
		Відповідно до даного висновку експерта СОУ Д 2.4-15-52:2007 є результатом творчої праці (має ознаки творчого характеру) та належить до літературних творів науково-технічного характеру, як обєктів авторського права.
		СОУ Д 2.4-15-52:2007, порівняно з загальнодержавними будівельними кошторисними нормами, є результатом творчої діяльності автора (авторів) та відповідає умовам оригінальності.
		Як зазначено у мотивувальній частині висновку експерта за результатами проведеного дослідження зовнішніх форм представлення обєктів №1 та №3 (Таблиця №1 додатку 1), зроблено висновок про те, що ознаками творчості по створенню СОУ Д 2.4-15-52:2007 (Обєкт №1) відносно відомчого нормативу «Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи внутрішні сантехнічні роботи. Гідрохімічне очищення внутрішніх поверхонь сталевих та чавунних котлів при питомій забрудненості 1250 г/м2 і понад 1250 г/м2 за допомогою насосних установок АХ 65-40200-И-СД та АХ 125-100-400И-СД» (Об”єкт №3) є: інша назва групи, різниця у текстових частинах, введення нових груп, різниця в сукупностях даних.
		Отже, на СОУ Д 2.4-15-52:2007, право власності на який належить позивачу, поширюється правова охорона, передбачена Законом України «Про авторське право і суміжні права».
		В ході розгляду справи в апеляційному господарському суді за клопотанням відповідача була призначена повторна судова експертиза у сфері інтелектуальної власності, проведення якої доручена Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, витрати за проведення експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона Теплосервіс».
		Однак, відповідач вимоги ухвали від 14.09.2011 р. в частині оплати витрат за проведення експертизи не виконав, надав письмові пояснення, згідно яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона Теплосервіс» не мало можливості у звязку зі стійкою фінансовою неспроможністю здійснити оплату витрат за проведення експертизи.
		За таких обставин, колегія суддів вважає висновок №73-11/СП судової експертизи обєктів інтелектуальної власності від 01.04.2011 р. у господарській справі № 15/163/8 належним та допустимим доказом по справі та відхиляє посилання апелянта щодо його необґрунтованості, як такі що не спростовані у встановленому порядку.
		Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що посилання відповідача на те, що до відносин щодо інтелектуальної складової прав на стандарти мають застосовуватися норми Цивільного кодексу України, зокрема ч. 3 ст. 433 про те, що авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концесії не заслуговують на увагу.
		Матеріалами справи підтверджено, що 20.08.2010 р. між відповідачем (Підрядник) та третьою особою (Замовник) було укладено договір №165 за яким Підрядник зобовязався виконати роботи по капітальному ремонту системи опалення будівлі Новоборовицької ЗОШ 1-111 ступенів.
		Факт виконання цих робіт відповідачем підтверджується дефектним актом на капітальний ремонт системи опалення, бригадним актом здачі-прийняття виконаних робіт, актом огляду прихованих робіт №438, договірною ціною на капітальний ремонт системи опалення, зведеним кошторисним розрахунком вартості, актом приймання виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт.
		Як встановлено вказаним висновком експерта у дефектному акті, у локальному кошторисі, у акті прийняття виконаних робіт на капітальний ремонт систем опалення будівлі Новоборовицької ЗОШ 1-111 ступенів Щорського району Чернігівської області частково відтворено СОУ Д 2.4-15-52:2007.
		Такий висновок експертом зроблено шляхом аналізу наведених у таблиці 2 додатку 1 результатів, який показав, що в окремих документах, які входять до складу обєкту №2 (дефектний акт, локальний кошторис, акт приймання виконаних робіт), відтворено фрагменти текстової та числової інформації Обєкту №1 (СОУ Д 2.4-15-52:2007), а саме: назву груп в поєднанні зі значенням діаметрів труб, питомої забрудненості та кількості людино-годин.
		Назва групи «Гідрохімічне очищення внутрішньої поверхні систем опалення розчином «Юніт-Аква 101» та сукупність даних, яка обєднає дані про використання засобу «Юніт-Аква 101» із розрахунком діаметру трубопроводу при питомій забрудненості 1250 г/м2 та з врахуванням застосування люд/г. за висновком експертизи є результатом творчої діяльності та є оригінальними.
		Згідно положень ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відтворення  виготовлення одного або більше примірників твору; примірник твору  копія твору, виконана у будь-якій матеріальній формі.
		Частина твору, яка може використовуватися самостійно, в тому числі і оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону (ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
		У відповідності до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 04.06.10 №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як обєкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними.
		Отже, посилання апелянта на те, що у кошторисних документах ним не використовувався СОУ Д 2.4-15-52:2007 як форма вираження твору, а методи визначення вартості робіт з гідрохімічного очищення розчином «Юніт Аква 101» співпадають з методами очищення, вказаними в СОУ Д 2.4-15-52:2007, колегія суддів відхиляє.
		Відповідно до ч. 1 ст.32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.
		Відповідно до ч. 1 та 2 ст.3 3 Закону України «Про авторське право і суміжні права» договори про передачу прав на використання творів укладаються в письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).
		Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).
		Судом першої інстанції надано вірну оцінку договору №5/1 від 05.03.2010 р. за умовами якого Підрядник (Позивач) зобовязався виконувати в обумовлені терміни за завданням Замовника (Відповідача) роботи по гідрохімічному очищенню систем опалення, гідродинамічне очищення каналізаційних мереж, очищення котлів і теплообмінників.
		У п. 1.2 договору №5/1 від 05.03.2010 р. вказано, що підписанням даного договору Підрядник передає Замовнику право використання у своїй господарській діяльності до 31.12.2010 р. наступні норми та стандарти, зокрема, і СОУ Д 2.4-15-52:2007.
		Однак, як вбачається із тексту наданого договору №5/1 від 05.03.2010 р., у ньому не погоджено всі істотні умови щодо передачі прав на використання твору, такі як територія, на яку поширюється передаване право; розмір і порядок виплати авторської винагороди.
		Отже, договір на передачу прав на використання СОУ Д 2.4-15-52:2007 не було укладено і посилання відповідача на договір №5/1 від 05.03.2010 р. як підставу правомірності використання спірного стандарту, право власності на який належить позивачу, судом першої інстанції обґрунтовано відхилені.
		Листом від 15.06.2010 р. за №25/Д-12 Український державний науково-дослідний центр ціноутворення в будівництві «Цінобуд» повідомив відповідача про можливість використання ресурсних кошторисних норм, які розроблені УДНДЦ «Цінобуд» для ТОВ «Крона плюс», та про можливість їх використання як індивідуальних (за погодженням з Замовником), в тому числі і СОУ Д 2.4-15-52:2007.
		Одна, Український державний науково-дослідний центр ціноутворення в будівництві «Цінобуд» не є тією установою в розумінні ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», яка може здійснювати контроль за виконанням закону та надавати розяснення у сфері авторського права. До того ж в листі не вказано за погодженням з яким Замовником відповідач може використовувати спірний стандарт, тобто з позивачем, який є Замовником за договором №13 на виконання (передачу) науково-технічної продукції від 03.04.2007 р., чи з Замовником робіт за договором з відповідачем.
		Листом від 17.05.2011 р. за №1-17 відповідач звернувся із запитом до Державного департаменту інтелектуальної власності у якому просив повідомити чи є обєктами авторського права Стандарти організацій України, які розробляються Українським державний науково-дослідний центр ціноутворення в будівництві «Цінобуд» та затверджуються Мінрегіонбудом України та/або Держбудом України.
		Листом від 20.05.2011 р. №16-12/3394 за підписом голови ліквідаційної комісії Державного департаменту інтелектуальної власності відповідача повідомлено про те, що видані органами державної влади в межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади не є обєктами авторського права, що відповідає положенням п. «в» ст.10 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
		Колегія суддів зазначає, що СОУ Д 2.4-15-52:2007 не є державним стандартом і на нього не розповсюджуються дані положення закону про те, що державні стандарти не є обєктами авторського права.
		Відповідно до ч. 1 п. «а», «б» ч. 3 п. «1» ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими способами.
		Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими способами дає йому право дозволяти або забороняти відтворення творів.
		Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права субєктів авторського права і (або) суміжних прав, визначених статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав ( ч.1 п. «а») ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
		За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
		При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:
		а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
		є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;
		2. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:
		г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;
		3. Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України (п.а), є) ч.1, п. г) ч.2 , ч.3 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
		З урахуванням викладеного вимоги позивача щодо заборони відповідачу вчиняти дії, що порушують авторські права позивача, чи створюють загрозу їх порушення, на СОУ Д 2.4-15-52:2007 є правомірними і підлягали задоволенню.
		Вказана заборона дій включає в себе і заборону щодо використання назви, повністю або частково тексту спірного стандарту, майнова частина авторських прав на який належить позивачу, в проектно-кошторисній, іншій технічній документації відповідача, аналогічних або похідних творах останнього, а тому не потребує деталізації і викладення резолютивної частини рішення у точній відповідності до вимог п. 3 позовної заяви.
		У п. 33 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 р. №04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із захистом прав інтелектуальної власності» вказано, що крім відшкодування збитків як загального способу захисту порушених прав, відповідно до п. «г» частини першої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» субєкт авторського права і (або) суміжних прав може вимагати виплати компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		У вирішення відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав субєкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
		Стягнення зазначеної компенсації є одним із видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативних захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у звязку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу.
		У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
		Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг ( одно або багаторазове використання обєкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви зазначення розміру компенсації мають бути наведені у судовому рішенні.
		Місцевий господарський суд, врахувавши те, що відповідач отримав доход за договором №165 від 20.08.2010 р., який складає 36999,60 грн., використовував обєкт авторського права при виконанні робіт за договором з однією особою, дійшов обґрунтованого висновку, що розмір компенсації слід визначити у 100 мінімальних заробітних плат, що становило 90700 грн.
		Такий розмір компенсації відповідає таким загальним засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.
		З огляду на зазначені обставини, суд першої інстанції правильно стягнув з позивача штраф у сумі 9070 грн. в доход державного бюджету та зобовязав його опублікувати в засобі масової інформації  газеті «Судовий випуск  юридична практика» резолютивну частину рішення.
		Також у відповідності до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вірно вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		З огляду на викладені обставини місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову частково, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
		Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно зясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
		Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 П О С Т А Н О В И В :
		 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Теплосервіс» залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.05.2011 р. у справі № 15/163/8 залишити без змін.
		3. Матеріали справи № 15/163/8 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
		 Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
		 
		 
		Головуючий суддяКуксов В.В. 
		 СуддіАвдеєв П.В.
		 Коршун Н.М.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...