Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-181/12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.03.2012. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Справа № 2-181/12 
		Категорія 
		 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(ЗАОЧНЕ)
		 13 березня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді  Матійчук Г. О. ,
		при секретарі Тур В. В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державного казначейства України, третя особа без самостійних вимог - Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі законодавчим актом, що визнаний неконституційним, -
		 В С Т А Н О В И В :
		 В травні 2011 року позивач звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Державного казначейства України, за участю третьої особи без самостійних вимог Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законодавчим актом, що визнаний неконституційним, мотивуючи тим, що вона є пенсіонером, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом 2 групи, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. У відповідності до вимог ст. ст. 39, 49, 59, ч. ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” вона має право на отримання пенсії по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
		Відповідно до підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI до статті 54 Закону № 796-ХІІ внесені зміни, відповідно до яких позивачу як інваліду 2 групи, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії пенсія по інвалідності з 01.01.2008 року почала виплачуватись в розмірі 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю в розмірі 20% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та підвищення до пенсії за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю в розмірі 5,20 грн.
		Оскільки рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі “Щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік” визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту 12, підпункту 15, пункту 28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI, просить стягнути з Держави України в особі Державного казначейства України на підставі ст.1175 ЦК України завдану їй матеріальну шкоду в сумі 150015,32 грн. та судові витрати по справі.
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2011 року в позові ОСОБА_1 було відмовлено; ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2011 року зазначене рішення залишено без змін.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2011 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Представник Державного казначейства України в судове засідання не зявився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. 
		Представник третьої особи  Управління ПФУ у Вишгородському районі Київської області в судове засідання не зявився, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином. 
		Представник позивача ОСОБА_2 в судове засіданні підтримав позов з викладених в ньому підстав та не заперечував проти розгляду справи у відсутності представника відповідача та третьої особи у заочному порядку. 
		Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
		Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС, інвалідом 2 групи, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і має право на отримання пенсії по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсі за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
		Обов'язок по проведенню зазначених виплат покладено на Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області.
		Підпунктами 12, 15 пункту 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визначено, що у всіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю призначається в розмірі 20 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 
		Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 15 р. 28 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
		Вищевказані обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом до держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування шкоди, заподіяної актом, що визнаний неконституційним, згідно до припису ч. 3 ст. 152 Конституції України, як норми прямої дії.
		Частиною 3 ст. 152 Конституції України передбачено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
		Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на норми статей 1173 та 1175 ЦК України, які визначають порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішенням, дією, бездіяльністю чи нормативно-правовими актами, при цьому посилається на ту обставину, що положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані Конституційним Судом України неконституційними. 
		Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. 
		Ст. 1175 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
		Разом з тим, як вбачається зі змісту Закону України «Про Конституційний Суд України», законодавець розмежовує поняття «неконституційність» та «невідповідність законам». 
		Зокрема, відповідно до ст. 19 вказаного Закону Конституційний Суд України виносить рішення з питань, порушених у заяві щодо нормативного акта або окремих норм, конституційність чи законність яких піддається сумніву. Якщо при розгляді справи буде виявлено невідповідність інших норм або актів, які в ході розгляду справи оцінювались Конституційним Судом України, він виносить рішення щодо неконституційності чи невідповідності законам акта або його окремих норм. 
		Таким чином, ст. 1175 ЦК України підлягає застосуванню тільки у тих випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. У випадках, коли закони чи інші правові акти або їх окремі положення визнаються Конституційним Судом України неконституційними та у звязку з цим втрачають чинність, вказана норма не підлягає застосуванню. 
		Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 
		Крім того, суд звертає увагу на ту обставини, що правовідносини, які виникли між сторонами даної справи, регулюються нормами бюджетного законодавства та є такими, що мають соціальну природу.
		Однак, відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. 
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, визначених законами України. 
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача. 
		Керуючись ст. ст. 19, 152 Конституції України, ст. 1175 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд, -
		 В И Р І Ш И В :
		 В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державного казначейства України, третя особа без самостійних вимог - Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі законодавчим актом, що визнаний неконституційним  відмовити. Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії до Печерського районного суду м. Києва.
		Апеляційна скарга на рішення суду позивачем подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. 
		 
			 
				 
				СуддяМатійчук Г. О.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...