Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К/9991/84246/11-С : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.03.2012. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 У Х В А Л А
		 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 "14" лютого 2012 р. м. КиївК/9991/84246/11 
		 Вищий адміністративний суд України у складі:
		 
			 
			головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), 
			суддівХарченка В. В., 
			Цуркана М. І.,
			секретаря судового засідання Голубєва В. Г.,
			за участю: представників позивача Климента С. Д., Рутова І. В.,
			представника третьої особи Петрової І. Г.,
			 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Печерські зорі” на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Печерські зорі” до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно, третя особа: Публічне акціонерне товариство “БМ Банк”, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності,
			 встановив:
			 Товариство з обмеженою відповідальністю “Печерські зорі” звернулось з позовом до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» на приміщення № № 1-18, загальною площею 264,8 м2, розташовані в м. Києві по вул. А. Іванова, 12. 
			Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року позов задоволено.
			Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
			Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою на нього, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
			В запереченнях на касаційну скаргу третя особа просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін. 
			Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2011 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року та залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року.
			Постановою Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 року скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2011 року, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
			При новому розгляді справи, заслухавши доповідача, пояснення представників позивача, третьої особи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
			Судами встановлено, що 06 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Печерські зорі” (іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БМ Банк” (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки нерухомого майна № 54-2008/DC-1. 
			Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобовязання, що випливає з Кредитного договору, передає в Іпотеку, а Іпотекодержатель цим приймає в Іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет договору, що належить Іпотекодавцю на праві власності.
			Предметом Іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 18 (групи приміщень № 58) (в літ. А), загальною площею 264,80 кв. м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Андрія Іванова, будинок 12. 
			Згідно із термінами договору від 06 червня 2008 року № 54-2008/DC-1 кредитний договір договір № 2008-54/DC невідновлювальної кредитної лінії від 06 червня 2008 року, укладений між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, а також усі додаткові договори, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладення цього Договору та можуть бути укладені після його укладення.
			Зобовязання зобовязання, що випливають з Кредитного договору, а саме: повернути Іпотекодержателю кредит у розмірі 2500000 грн 00 коп. в строк до 04 червня 2010 року на умовах, зазначених у Кредитному договорі: сплатити Іпотекодержателю комісійні винагороди у строки та на умовах, зазначених у Кредитному договорі; сплатити на користь Іпотекодержателя штрафні санкції у випадку неналежного виконання зобовязань за Кредитним договором; відшкодувати Іпотекодержателю збитки в повному обсязі, під якими розуміються витрати, зроблені Іпотекодержателем, втрата ним грошових коштів, а також неодержані ним доходи.
			Пунктом 6.2. Договору передбачено, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі рішення суду у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку, в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в п. 6.6. цього Договору.
			Згідно із пунктом 6.6. за цим договором Іпотекодержатель має право від свого імені здійснити продаж предмету Іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі- продажу, та/або набути право власності на предмет Іпотеки в рахунок виконання зобовязань на підставі цього Договору або укладеного Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя в порядку, встановленому чинним законодавством.
			Іпотекодавець цим підтверджує, що він згоден з тим, що перехід предмету іпотеки до Іпотекодержателя або третьої особи у випадку, передбаченому цим пунктом договору, відбувається за його волевиявленням, яке міститься в цьому пункті, і такий перехід не потребує будь-яких додаткових узгоджень та обговорення сторонами.
			В разі переходу права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя на підставі цього пункту договору або в разі укладання Іпотекодержателем договору купівлі-продажу з будь-якою особою, цей договір або вказаний договір купівлі-продажу є правовою підставою для реєстрації права власності на майно, що було предметом іпотеки за цим договором.
			Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом 06 червня 2008 року за реєстровим № 644. 
			07 травня 2010 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю “БМ Банк” право власності на приміщення з № 1 по № 18 (групи приміщень № 58) (в літ. А), загальною площею 264,80 м2, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Андрія Іванова, будинок 12, - про що видано реєстраційне посвідчення № 022978, та записано в реєстрову книгу № 121п-261 за реєстровим № 7468-П. 
			З реєстраційного посвідчення № 022978 від 07 травня 2010 року вбачається, що державну реєстрацію обєкта нерухомого майна за новим власником відповідачем здійснено на підставі Договору іпотеки № 54-2008/DC-1, посвідченого приватним нотаріусом 06 червня 2008 року за № 644. 
			Не погоджуючись з діями Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю “Печерські зорі” звернулося з цим позовом.
			Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до пункту 1 додатку № 1 до пункту 2.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, може бути правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на обєкти нерухомого майна, лише у випадку коли такий договір укладений чи змінений після набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», тобто після 14 січня 2009 року. 
			Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що при реєстрації права власності на нерухоме майно відповідачем не порушені вимоги чинного законодавства.
			Висновки судів є помилковими.
			Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
			За правилами підпункту 1 частини першої статті 19 цього Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
			Частина перша статті 36 Закону України «Про іпотеку»у редакції, що діяла на час укладення договору іпотеки, передбачала право сторін іпотечного договору на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предметіпотеки на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або окремого договору про задоволення його вимог, астаттею 37 зазначеного Закону, в цій же редакції, передбачено, що договір про задоволеннявимог іпотекодержателя, до якого відповідно до частини другої статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
			Наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5 затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
			Положенням встановлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно. 
			Положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності (п. 1.1.).
			Відповідно до пункту 2.1. Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
			Додатком 1 до пункту 2.1. Положення передбачені договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності.
			І змісту вказаного пункту вбачається, що зазначений перелік договорів, за якими законодавець передбачив перехід права власності, не є вичерпним. А тому відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку»договір про задоволеннявимог іпотекодержателя, до якого відповідно до частини другої статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
			Відповідно до нової редакції статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», викладених у підпункті 17 пункту 4 розділу III Перехідних положень Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»(Закон набрав чинності 14 січня 2009 року), сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. 
			Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
			Між тим, нова редакція статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку»не змінює встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.
			Аналіз наведених норм, як і Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, якіукладені після набрання чинності цим Законом.
			Таким чином, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права.
			Разом із тим, висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову є передчасним.
			Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом
			Основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
			Таким чином, зобовязання за іпотекою невідривно повязане з основним зобовязанням.
			При цьому за змістом частини 1 статті 33 Закону іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. 
			Відповідно до частини 1 статті 35 Закону (норма статті не зазнала змін в звязку з набранням чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва») у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
			Таким чином, з метою позасудового врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення.
			Зазначення про таку вимогу міститься і в договорі іпотеки від 06 червня 2008 року № 54-2008/DC-1 (п. 6.1.).
			Право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя у випадку, якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення.
			Таким чином, аналіз норм Закону України «Про іпотеку», а також Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно приводить до висновку, що застереження в договорі іпотеки про задоволення вимог іпотекодержателя не може бути достатньою підставою для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки в цьому випадку на орган реєстрації покладається обовязок щодо вирішення питання про право, а саме: чи набув іпотекодержатель право звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте, відповідач не наділений такими повноваженнями.
			Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно в попередній редакції містило прогалину в цій частині, оскільки питання реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, за договором про задоволеннявимог іпотекодержателя, до якого відповідно до частини другої статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки, не врегульоване.
			Змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2010 року N 324/5, усунуто зазначену прогалину. Положення в новій редакції містить чітко регламентований порядок звернення щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
			Додаток 1 до пункту 2.1. Положення викладено в такій редакції:
			«договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності.»
			Пункт 2.2. Положення викладено в такій редакції: 
			«У разі реєстрації прав власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", до БТІ, крім документів, передбачених цим Положенням, необхідно також надати: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя; звіт про оцінку предмета іпотеки; витяг з Державного реєстру іпотек; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна.». 
			Проте, із змісту вказаного наказу вбачається, що цей порядок регулює питання лише реєстрації прав власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".
			Однак, як зазначено вище, положення законів України «Про іпотеку»і "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" слід застосовувати також до договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, укладених до набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".
			На такі обставини справи суд апеляційної інстанції уваги не звернув та не перевірив, чи подавалася відповідачу завірена в установленому порядку копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю, зі стислим змістом порушених зобов'язань, вимогою про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержатель.
			При цьому суд апеляційної інстанції не дав оцінки тій обставині, що зобовязання за Кредитним договором відповідно до договору іпотеки нерухомого майна № 54-2008/DC-1 підлягали виконанню 04 червня 2010 року, між тим, право власності на нерухоме майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю “БМ Банк” 07 травня 2010 року, тобто до настання строку виконання основного зобовязання.
			Неповне зясування обставин у справі є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
			Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
			 ухвалив :
			 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Печерські зорі” задовольнити частково.
			Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
			Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
			 Судді:

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...