Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-1193во10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.03.2012. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		     ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		 6 березня 2012 року                                м. Київ 
		 Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: 
		 головуючого    Кривенка В.В., 
		суддів:    Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., 
		Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,   
		 розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю готельний комплекс «Жорж»  (далі    ТОВ)  до регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області (далі  відділення Фонду), третя особа  управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (далі  Управління) про визнання незаконною відмови у приватизації майна та зобовязання вчинити певні дії, 
		 в с т а н о в и л а: 
		 У липні 2007 року ТОВ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати незаконною відмову відділення Фонду у приватизації майна, що не увійшло до вартості орендованого державного майна орендного підприємства «Готель «Жорж» у процесі приватизації, зобовязати відповідача здійснити дії щодо укладення з ТОВ договору купівлі-продажу будівлі готельного комплексу «Жорж».  
		Відмова відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу будівлі готельного комплексу «Жорж» мотивована тим, що ця будівля мала бути включена до переліку памяток архітектури місцевого значення, а відтак відповідно до Закону України від 1 лютого 2005 року № 2391-IV «Про тимчасову заборону приватизації памяток культурної спадщини» не підлягає приватизації. 
		На думку ТОВ, відмова відповідача є протиправною, оскільки суперечить нормам чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи. 
		   Господарський суд Львівської області постановою від 25 вересня 2007року позов задовольнив частково. 
		   Ухвалою від 13березня 2008 року Львівський апеляційний адміністративний суд в задоволенні заяви прокуратури Львівської області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відмовив, апеляційну скаргу залишив без розгляду. 
		   Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 червня 2010 року ухвалу суду апеляційної інстанції скасував, справу направив до цього суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду. 
		У заяві про перегляд Верховним Судом України судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС), ТОВ, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2008 року (№К-4326/07), в якій, на думку позивача, за аналогічних обставин одні й ті самі норми права застосовані інакше, ніж у справі, що розглядається. 
		Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення. 
		У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що 25 вересня 2007року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови суду першої інстанції, а повний текст цієї постанови виготовлено та надіслано сторонам у справі 1 жовтня 2007 року. Прокуратура Львівської області участі у справі не брала, а про судове рішення дізналась під час проведення перевірки, а саме з одержаної відповіді відділення Фонду, яка надійшла до прокуратури 10 грудня 2007 року. Заяву про апеляційне оскарження прокуратурою Львівської області подано 19 грудня 2007 року, а апеляційну скаргу  28 грудня 2007 року. Тому, на думку касаційного суду, причина пропуску строку є поважною. 
		З обґрунтованістю такого висновку погодитися не можна з огляду на таке. 
		Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. 
		Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, згідно зі статтею 13 КАС забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом. 
		Порядок і строки апеляційного оскарження визначено статтею 186 КАС, яка кореспондується зі статтею 212 цього Кодексу. 
		Статтею 167 КАС встановлено правила доведення прийнятого рішення до відома заінтересованих осіб. Згідно з частиною третьою цієї статті  копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. Якщо копія рішення надіслана представникові, то вважається, що вона надіслана й особі, яку вона представляє.  
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 121 Конституції України, частин другої, пятої статті 36-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.  
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  
		Відповідно до вимог частини другої статті 60 КАС прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.  
		Частиною четвертою статті 61 КАС передбачено, що прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, скарги за винятковими обставинами, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами має право знайомитися з матеріалами справи в адміністративному суді. 
		Прокуратура, здійснюючи свої повноваження в адміністративному судочинстві, має дотримуватись вимог процесуального закону, в тому числі процесуальних строків.  
		Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на апеляційне оскарження, на які прокуратура посилається як на поважні, касаційний суд не врахував, що сторони отримали копію судового рішення, а тому вважається, що їхні представники теж були повідомлені про це рішення.  
		Отже, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, касаційний суд помилково виходив із тих обставин, які не мали правового значення для вирішення питання поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. 
		Таким чином, ухвала Вищого адміністративного суду України від 15червня 2010 року постановлена з порушенням згаданих норм процесуального права та підлягає скасуванню, а помилково скасована ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2008 року  залишенню в силі. 
		Керуючись статтями 241243 Кодексу адміністративного судочинства України, а бзацом четвертим пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», колегія  суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 
		 п о с т а н о в и л а: 
		 Заяву товариства з обмеженою відповідальністю готельний комплекс «Жорж» задовольнити. 
		Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2010року скасувати. 
		Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13березня 2008 року залишити в силі. 
		Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.  
		 
		Головуючий             В.В. Кривенко Судді:          М.Б. Гусак 
		О.В. Кривенда 
		О.А. Коротких 
		В.Л. Маринченко 
		О.Б. Прокопенко                                   П.В. Панталієнко О.О. Терлецький 
		Ю.Г. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...