Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11-146/12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.03.2012. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2012.
Дата набрання законної сили: 21.02.2012
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №11-146/12 21.02.2012 21.02.2012 21.02.2012 
		  АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 11-146/12 Головуючий у 1-й інстанції: Семерей М.Ф.
		Категорія: ст.118 Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.
		ч.1 ст.263 КК
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 21 лютого 2012 рокум. Миколаїв
		 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
		апеляційного суду Миколаївської області в складі: 
		головуючого судді Пустовара М.Л. 
		суддів: Значок І.С., Семенчука О.В.
		при секретарі Бойко М.А. 
		за участю:
		прокурора Максимишина О.Л. 
		засудженого ОСОБА_2
		захисника ОСОБА_3
		потерпілих:ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
		представників потерпілих: ОСОБА_7, ОСОБА_8 
		розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Ленінського району м. Миколаєва, потерпілої ОСОБА_4, її представника адвоката ОСОБА_7, представника потерпілого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_9, потерпілого ОСОБА_5, на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2011 року, яким 
		 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Бугські хутори Вознесенського району Миколаївської області, громадянин України, раніше не судимий, 
		 - засуджений за ст.118 КК України на 2 років позбавлення волі; за ч.1 ст.263 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, на 1 рік позбавлення волі.
		На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання 2 роки позбавлення волі.
		Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди - 29200 грн. та моральної шкоди  50000 грн.
		 
			 
				 Згідно вироку, ОСОБА_2, 18.04.2007 р. отримавши дозвіл УМВС України в Миколаївській області № 403347 на 7,62-мм мисливський карабін ОПКО-44, зразка 1944 року, серії ОФ № 7140, після 18.04.2007 року, при невстановлених обставинах, без передбаченого законом дозволу, придбав бойові припаси - двадцять 7,62-мм гвинтівкових патронів зразка 1908 року до вітчизняної бойової зброї - гвинтівок, карабінів, ручних і станкових кулеметів, які також можуть використатися з мисливськими карабінами, комбінованими рушницями, цільовими спортивними гвинтівками, карабінами, у тому числі і з 7,62-мм мисливським карабіном ОПКО-44.
				Надалі ОСОБА_2 незаконно, зберігав вказані бойові припаси за місцем свого проживання.
				У листопаді 2010 року, ОСОБА_2 перевіз карабін ОПКО-44, а також незаконно придбані бойові припаси до нього, в офіс належного йому підприємства ПП ПКФ "Гідромаш" по АДРЕСА_1, де незаконно їх зберігав.
				 17.12.2010 р., о 17 годині 30 хвилин, під час огляду майна ПП ПКФ "Гідромаш" по АДРЕСА_1, слідчим податкової міліції Державної податкової адміністрації в Миколаївській області ОСОБА_10 у кримінальній справі, порушеної відносно директора та засновника ПП ПКФ «Гідромаш» ОСОБА_2 за ч.2 ст. 212 КК України, ОСОБА_11, який з 2007 року пропонував ОСОБА_2 звільнити територію підприємства, посилаючись на своє право власності на неї, неодноразово відвідував територію і вимагав її повернення від ОСОБА_2, і найняті їм як охоронці ТОВ «Петровна» - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15 та інші невстановлені особи, які 16-17.12.2010 року, дотримуючись вказівок ОСОБА_11, не допускаючи на зазначену територію співробітників ПКФ «Гідромаш» знаходилися на вказаній території по АДРЕСА_1, де 523/1000 нерухомого майна, згідно договору купівлі продажу від 22.01.2002 р., належало ОСОБА_2 та на якій останній здійснював підприємницьку діяльність, через підприємства ПП ПКФ «Гідромаш» і ТОВ «Гідромаш ЛТД», використовуючи нерухоме майно і територію.
				Близько 17.30 год., ОСОБА_11, який не був учасником слідчої дії, ігноруючи законну вимогу слідчого Гупаленко В.Р. про недопустимість присутності сторонніх осіб у адміністративній будівлі ПП ПКФ «Гідромаш», посилаючись на право власності на зазначене нерухоме майно, проник у приміщення, вимагав допустити на територію адміністративної будівлі його охоронців, розбив вікно і дав розпорядження охоронцям, що перебували у внутрішньому дворі підприємства, проникнути у приміщення.
				Налякані діями ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17 почали кричати, а в адміністративне приміщення ПП ПКФ "Гідромаш", через розбите ОСОБА_11 вікно, проникли ОСОБА_12 і ОСОБА_14, після чого ОСОБА_11, відкривши двері, разом з ОСОБА_12, проникли в приміщення бухгалтерії, де перебували ОСОБА_18 і ОСОБА_19
				 ОСОБА_2, почувши звук розбитого скла, крики ОСОБА_10, ОСОБА_16 і своєї дружини ОСОБА_17, усвідомлюючи, що у приміщення проникли ОСОБА_11 і його охоронці, діючи з метою захисту охоронюваних законом його прав на власність, та запобігання суспільно-небезпечного посягання, а саме, проникненню у приміщення групи осіб, яке викликало у нього стан афекту, вибіг з кабінету і направився в приміщення бухгалтерії, взявши із собою споряджений бойовими припасами 7,62-мм карабін ОПКО-44, а також бойові припаси до нього.
				Перебуваючи в холі підприємства, ОСОБА_2 побачивши у приміщенні бухгалтерії ОСОБА_11 та ОСОБА_12, маючи намір на заподіяння їм тяжкої шкоди, яка явно не відповідала обстановці захисту, зробив з карабіна ОПКО-44 постріли в область тулуба ОСОБА_11, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді проникаючого наскрізного вогнепального поранення тулуба з ушкодженням діафрагми, шлунка, селезінки, підшлункової залози, лівої бруньки, верхнього краю 10-го ребра, та область шиї, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді проникаючого наскрізного вогнепального поранення з масивними руйнуваннями костей лицьового кістяка, що супроводжувалися зовнішньою кровотечею, в результаті яких настала смерть ОСОБА_11, та вистріливу ОСОБА_12, заподіявши йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді вогнепальних поранень правого передпліччя у верхній третині з руйнуванням променевої кістки, першої фаланги першого пальця лівої кисті, а також тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого наскрізного вогнепального поранення голови з ушкодженнями кісток черепу і розможження головного мозку, від яких ОСОБА_12 помер.
				 В апеляції прокурор, якій брав участь в розгляді справи судом 1-ї інстанції, просить вирок скасувати у звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів і особі засудженого та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України і призначити йому остаточне покарання у виді 14 років позбавлення волі. 
				Посилається на те, що ОСОБА_11 та охоронці ТОВ «Петрівна» знаходилися на території підприємства ПП ПКФ "Гідромаш" законно, оскільки вона належала ТОВ «Петрівна», власником якого був ОСОБА_11 
				Звертає увагу на те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не мали зброї, погроз на адресу ОСОБА_2 не висловлювали, ніякої небезпеки для нього не являли, тому засуджений не міг на час вчинення злочину перебувати в стані сильного душевного хвилювання, його дії були свідомими, цілеспрямованими і послідовними. 
				Зазначає, що суд першої інстанції не дав оцінку зміні ОСОБА_2 своїх пояснень, не вмотивував свій висновок про перебування ОСОБА_12 в момент пострілу в нього у вертикальному положенні та не звернув уваги на різницю у показаннях експерта ОСОБА_20 і висновках судово-медичних експертиз, щодо 
				 
					 положення тіла потерпілого ОСОБА_12 в момент отримання тілесних ушкоджень.
					Стверджує, що суд призначаючи покарання ОСОБА_2 за ч.1 ст.263 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції зазначеної статті, не умотивував своє рішення в цій частині, тому безпідставно застосував положення ст. 69 КК України. 
					Вважає, що суд невірно вирішив цивільний позов ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки на його думку, неправомірні дії потерпілого ОСОБА_12 не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.
					 В апеляціях, потерпіла ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_7, просять вирок в частині засудження ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ст.118 КК України скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_21 винним в скоєнні злочину, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України. Що стосується призначення покарання, то потерпіла просить апеляційний суд призначити покарання за сукупністю злочинів у вигляді 15 років позбавлення волі, а її представник - 14 років позбавлення волі.
					Зазначають, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому невірно застосовано кримінальний закон і призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину.
					Посилаються на те, що територія підприємства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, належить ТОВ «Петрівна». ОСОБА_11 являється його засновником, а тому на законних підставах знаходився на зазначеній території і в його діях відсутнє суспільно-небезпечне посягання на власність ОСОБА_2
					Зазначають, що суд безпідставно не взяв до уваги пояснення свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 щодо відсутності у них будь-якої зброї.
					Вважають, що висновки комплексної судової психолого-психиатрічної експертизи щодо знаходження ОСОБА_2 в стані «кумулятивного афекту» не відповідають обставинам справи. На їх думку його дії під час вбивства, були свідомі та цілеспрямовані.
					Звертають увагу на те, що експерт ОСОБА_22 в судовому засіданні зробила інший висновок щодо пози потерпілого ОСОБА_12 в момент здійснення пострілу ОСОБА_2, який не відповідає висновкам проведеної експертизи.
					Вказують, що у потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не було знайдено ніякої зброї, а тому на їх думку, ОСОБА_2 не знаходився у стані необхідної оборони. 
					 
					В апеляції ОСОБА_9, представник потерпілого ОСОБА_6, просить вирок суду скасувати у звязку з однобічністю розгляду справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним в скоєні злочину, передбаченого п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі відповідно до тяжкості вчиненого.
					 Зазначає, що ОСОБА_2 на момент вчинення злочину не був власником майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а тому суд зробив помилковий висновок про протиправне знаходження ОСОБА_11 на зазначеному підприємстві, а також про посягання потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на життя та здоровя ОСОБА_2 і його близьких.
					Апелянт також ставить під сумнів показання експерта ОСОБА_22 в частині положення тіла потерпілого ОСОБА_12 в момент здійснення пострілу ОСОБА_2 та вважає необґрунтованим висновок суду, про наявність зброї у охоронців ТОВ «Петрівна», які були притягненні до охорони складу, оскільки крім показань ОСОБА_2 цей факт не підтверджуються.
					 Потерпілий ОСОБА_5 в апеляції також просить скасувати вирок відносно ОСОБА_2 та постановити новий вирок, яким за п.1 ч.2 ст.115 КК України, призначити йому покарання за сукупністю злочинів у вигляді 15 років позбавлення волі та задовольнити його позов в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_2 100000 гривень моральної шкоди. 
					Посилається на те, що його син ОСОБА_12 не був озброєний, погроз або інших протизаконних дій щодо майна, а також життя і здоровя ОСОБА_2 та його близьких не вчиняв, а тому вважає висновки суду про те, що ОСОБА_2 вбив ОСОБА_12 захищаючи свою власність, не відповідають фактичним обставинам справи. 
					Також вказує на протиріччя в показаннях експерта ОСОБА_22 з висновками експертизи щодо положення тіла ОСОБА_12М в момент пострілу. 
					 В запереченнях на апеляції захисник ОСОБА_3 просить залишити апеляції без задоволення. Вважає, що твердження апелянтів про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст.118 КК України не обґрунтовані, оскільки суд всесторонньо і повно дослідив докази по справі та надав їм належну оцінку.
					Зазначає, що ОСОБА_2 придбав за договором купівлі-продажу, який до наступного часу є чинним, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, обєктивно вважав себе його власником, а тому сприймав дії потерпілого ОСОБА_11 як суспільно-небезпечні, спрямовані на протизаконне захоплення його власності, а також несли реальну загрозу його життю, здоровю і близьких йому осіб.
					Стверджує, що ОСОБА_2 з 16.12.2010 р. по 17.12.2010 р. постійно знаходився у стані необхідної оборони, здійснюючи особисту охорону своєї власності від суспільно-небезпечного посягання ОСОБА_11 та очолюваної ним озброєної групи осіб, у складі якої знаходився ОСОБА_12
					Вважає правильним висновок суду, що у ОСОБА_2 були всі підстави вважати, що відбувається противоправне вторгнення в приміщення, внаслідок чого у нього були передбачені законом підстави до необхідної оборони.
					 
						 
							 Посилається і на те, що проведеною судовою комплексною психолого-психіатричною експертизою встановлено, що захищаючись від неправомірних дій потерпілих, ОСОБА_2 знаходився в стані кумулятивного афекту, який оказав істотній вплив на його свідомість та поведінку. 
							Вказує, що суд обґрунтовано положив в основу вироку показання засудженого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, оскільки вони узгоджуються між собою та іншими доказами у справі.
							 Заслухавши доповідь судді; пояснення потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та їх представників і прокурора на підтримку усіх апеляцій; пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника, про залишення вироку без змін; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів визнає, що всі апеляції не підлягать задоволенню з наступних підстав.
							 Вина засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні та апелянтами фактично не оспорюється. 
							 
							З матеріалів справи вбачається, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 в умисному вбивстві, вчиненому при перевищенні меж необхідної оборони, та необхідності перекваліфікації його дій зі ст.115 ч.2 п.1 КК України на ст.118 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на оцінці зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказах у їх сукупності.
							 Мотивуючи висновки про доведеність вини засудженого за ст.118 КК України, суд 1-ї інстанції, проаналізувавши докази, вірно дійшов висновку, що ОСОБА_2 на момент зазначених подій був власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, де здійснював підприємницьку діяльність.
							Зазначене підтверджується договором купівлі продажу нерухомого майна від 22.01.2002 р. , згідно з яким ОСОБА_2 придбав у ВАТ «Нектар» будівлі за вказаною адресою та які, на підставі акту прийому-передачі, були йому передані (т.4 а.с.50,51).
							 Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.06.2010 року зазначене майно - 523/1000 нежитлових приміщень - було витребуване з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ «Петрівна» без визнання недійсним договору купівлі-продажу, тобто без позбавлення права власності ОСОБА_2А.(т.4 а.с. 9-12). 
							 
								 
									 
										 Відкрите 06.09.2010 р. виконавче провадження державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції з примусового виконання вказаного рішення суду, постановою державного виконавця від 24.11.2010 р. було зупинено (т.4 а.с. 13,54.).
										 Відповідно до вимог розділу VІ Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється Державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом, а тому ніякі інші особи не могли здійснювати виконання судового рішення та у будь-який спосіб вимагати у ОСОБА_2 негайного виконання рішення і передачі майна. 
										Врахувавши зазначене, а також показання засудженого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_31, ОСОБА_28, ОСОБА_25,ОСОБА_32, ОСОБА_29, ОСОБА_30, суд встановив та вірно визнав, що протягом 16-17 грудня 2010 року громадянин ОСОБА_33, який не мав будь-якого відношення до майна ОСОБА_2, разом з директором ТОВ «Петрівна» та іншими сторонніми особами, що мали при собі зброю, вимагали передачі від ОСОБА_2 майна за рішенням суду, чим фактично порушували його право власності, перешкоджали здійсненню ним діяльності та, при цьому вчиняли насильницьки дії щодо працівників підприємства. 
										Наведене спростовує доводи апелянтів про те, що ОСОБА_2 не був власником майна, а ОСОБА_11 і ОСОБА_12, з іншими сторонніми особами на законних підставах знаходились на території ПП ПКФ «Гідромаш» та вимагали повернення майна.
										 Суд належно зазначив, що в обстановці яка склалася, у ОСОБА_2 були підстави до захисту ним права власності на належне йому майно та захисту інших осіб, в тому числі і близьких родичів від протиправних посягань, які фактично розпочались 16.12.2010 р. і тривали до 17 год. 17.12.2010 р., оскільки вже 16.12.2010 р. дії ОСОБА_11 та групи інших осіб, діями яких він керував, набули характер суспільно-небезпечного діяння.
										 Суспільно небезпечними були і дії ОСОБА_11, який близько 17 год. 17.12.2010 р., без дозволу ОСОБА_2, інших працівників підприємства, слідчого Гупаленко В.Р., яка проводила процесуальні дії, знаходячись у приміщенні офісу ПП ПКФ «Гідромаш», організував протиправне насильницьке вторгнення у приміщення, що виразилося у розбитті ним вікна, наказу групі присутніх з ним охоронців, в тому числі і ОСОБА_12, заходити у зазначене приміщення та інші приміщення офісу.
										 Крім того, на суспільну небезпечність посягання також вказує факт застосування при проникненні у приміщення офісу ОСОБА_2 вогнепальної зброї з використанням патронів травматичної дії, що підтверджується протоколом огляду місця події, висновками експертів та показами свідка ОСОБА_17
										Так, відповідно до протоколу огляду місця події від 17.12.2010 р. в одній із кімнат приміщення ПП ПКФ «Гідромаш» на полу виявлена полімерна куля (шарик) білого кольору круглої форми ( т.1 а.с. 31-60).
										Згідно висновку експерта №1624 від 04.01.2011 р., предмет, вилучений 17.12.2010 р. в ході огляду приміщення ПП ПКФ « Гідромаш» є частиною патронів  полімерною кулею патронів нелетальної (травматичної) дії калібру 9 мм Р.А., виготовленою промисловим способом та може використовуватися для стрільби із зброї, призначеної для відстрілу патронів травматичної дії (т.3 а.с. 104-105).
										У висновку експерта № 758 від 22.05.2011 р. зазначається, що пошкодження на дверях кабінету комерційного директора ПП ПКФ «Гідромаш» могло бути утворено внаслідок пострілу з вогнепальної зброї, калібру не більше 11 мм., утворене однім пострілом, могло бути утворено досліджуваною полімерною кулею, за умов стрільби з використанням пристрою для відстрілу патронів травматичної дії з дистанції від 2 до 7 метрів. Напрямок стрільби - з лицевої сторони дверей до середини їх площини, знизу-вгору, за умов положення дверей у замкненому стані, з кабінету у двері наскрізь назовні до подальшого приміщення (т.3 а.с. 137-140).
										 Зазначене спростовує твердження апелянтів про відсутність зброї у осіб, які разом з ОСОБА_11 були на території підприємства ОСОБА_2, та вказує на наявність з боку потерпілих суспільно-небезпечного посягання, а тому на протиправність їх дій.
										Суд 1-ї інстанції також вірно врахував і стан кумулятивного афекту в якому знаходився ОСОБА_2 під час здійснення ним пострілів у потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 Цей афект був викликаний саме протиправними та тривалими діями потерпілих, що підтверджується актом амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №175 від 01.04.2011 року (т.3 а.с.188-205) та показання експерта ОСОБА_34 в суді, яка пояснила, що стан кумулятивного афекту виявлений у ОСОБА_2, являє собою стрімку, бурхливо протікаючу емоційну реакцію вибухового характеру, що супроводжується різкими змінами психічної діяльності у відповідь на психотравмуючу дію, тобто дії потерпілого, не станом фізіологічного афекту та характеризується звуженням свідомості неповнотою сприйняття. Така афективна реакція сприяла зниженню оцінки ОСОБА_2 прогнозу своїх дій.
										Тому судом обґрунтовано визнано, що дії засудженого носили імпульсивний характер, без усвідомлення можливих наслідків. 
										З огляду на наведене та враховуючі, що ОСОБА_2 хоча і діяв у в обстановці захисту та в стані кумулятивного афекту, здійснивши постріли в потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12, спричинивши їм тяжку шкоду у вигляді настання смерті, суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку, що таки 
										 дії ОСОБА_2 явно не відповідали обстановці захисту і були перевищенням меж необхідної оборони, а тому обґрунтовано кваліфікував його дії за ст.118 КК України.
										 З цим висновком колегія суддів погоджується.
										З урахуванням вказаного, доводи апелянтів про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та необхідність кваліфікації дій засудженого за п.1 ч.2 ст.115 КК України є безпідставними.
										Полишені підґрунтя твердження апелянтів про неусунення протиріч в показаннях експерта ОСОБА_22 з висновками відповідних експертиз щодо положення тіла ОСОБА_12 в момент здійснення в нього пострілу ОСОБА_2 
										Так, допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_22 показала, що потерпілий ОСОБА_12 в момент пострілу вірогідно знаходився у вертикальному положенні, лівою стороною тіла до стріляючого. При цьому експерт виключила можливість знаходження потерпілого у положенні лежачі, оскільки слід від пулі в полу в проекції голови ОСОБА_12 не співпадає з напрямком раньового каналу. 
										Таки показання експерта узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз, згідно яких також допускалася вірогідність знаходження потерпілого ОСОБА_12 у вертикальному положенні ( т.3 а.с.22-26, 33-34 ).
										Безпідставними також є доводи апелянтів щодо не врахування та надання неправильної оцінки судом поясненням свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13 та ОСОБА_16 про нібито відсутність зброї у охоронців, погроз та неправомірних дій з боку потерпілих відносно ОСОБА_35 та інших осіб. Ці свідчення спростовані вище наведеними обєктивними даними, а саме: протоколом огляду місця події, висновками експертів про полімерну кулю, відстріляну із зброї для відстрілу патронів травматичної дії, поясненнями самого ОСОБА_2, а також свідків, що були очевидцями подій, яки передували застосуванню зброї засудженим, в тому числі слідчого Гупаленко В.Р., яка не є заінтересованою особою по справі на боці ОСОБА_2 і тому не мала підстав для обмови потерпілих. 
										Щодо часткового задоволення судом цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди у сумі 50000 гривень, то таке рішення суду належним чином вмотивоване і відповідає вимогам ст.1167 ЦК України. 
										Суд 1-ї інстанції вірно врахував ступінь та обєм моральних страждань, завданих потерпілому ОСОБА_5 смертю близької людини, та вірно вказав на протиправність дій самого загиблого, при яких йому було завдано шкоду.
										 Визнане судом відшкодування є достатнім, справедливим та відповідним тяжкості вчиненого злочину.
										 Що стосується покарання, то воно визначено засудженому у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України.
										 Суд врахував тяжкість вчиненого (злочини невеликої та середньої тяжкості), наслідки у вигляді смерті двох осіб, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитин.
										Обґрунтовано судом враховані і обставини помякшуючі покарання ОСОБА_2, а саме: неправомірні дії потерпілих, активне сприяння розкриттю злочинів, повідомлення ним правоохоронних органів про місце перебування зброї та боєприпасів до неї. 
										Зазначене, на переконання колегії суддів, є достатнім для застосування положень ст. 69 КК України при призначені засудженому покарання за ч.1 ст.263 КК України, про що суд вказав у вироку, чим фактично умотивував своє рішення, тому доводи наведені в апеляції прокурора в цій частині, є безпідставними.
										Таким чином, з огляду на вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд всебічно, повно і обєктивно дослідив докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив фактичні обставини вчинення злочинів засудженим та вірно відкинув інші докази на спростування обвинувачення, у тому числі пояснення свідків: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13 та ОСОБА_16, які не узгоджуються з іншими фактичними даними по справі.
										 Вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 323, 324 КК України.
										 Як вбачається з матеріалів справи в ході досудового слідства, а також в суді першої інстанції не було допущено суттєвих порушень вимог матеріального та процесуального права. 
										Тому, колегія суддів вважає, що підстав для скасування і постановлення нового вироку, як того просять апелянти, не має.
										Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
										 У Х В А Л И ЛА :
										 Апеляції помічника прокурора Ленінського району м. Миколаєва, потерпілої ОСОБА_4, її представника адвоката ОСОБА_7, представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9, потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 листопада 2011 року у відношенні засудженого ОСОБА_2  без зміни.
										 Головуючий
										 Судді

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...