Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-717/12/1370 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.04.2012. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
			79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			 29 березня 2012 р. № 2а-717/12/1370 
			 Львівський окружний адміністративний суд
			у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М., 
			за участю секретаря судового засідання Іваськевича С.В.,
			прокурора Майорчака В.М., представника позивача Буряка Я.Я., представників відповідача Каверіна С.М., Горбенко Л.А., представників третьої особи на стороні позивача Сікевич Н.В, Куровця Р.І., представника третьої особи на стороні відповідача Петруняка Є.В., 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до військової частини 2144, за участю третіх осіб Управління державного комітету земельних ресурсів у м. Львові, Товариства з обмеженою відповідальністю «АрхіБуд», громадської організації «Територіальна Асоціація «Центр правозахисної діяльності і правової інформації «Захист і сприяння»ім. ген. УНР В.Сікевича»про визнання протиправним та скасування рішення, - 
			 в с т а н о в и в:
			 Військовий прокурор Західного регіону України звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах держави в особі її органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення військової частини 2144, оформлене листом від 13.12.2006 року вихідний № 614/6877, який адресований Львівському міському голові з проханням вилучити з користування даної військової частини земельної ділянки площею 2,8262 га по вул. Довбуша, 15 у м.Львові.
			Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної військовою прокуратурою Західного регіону України перевірки, встановлено, що службові особи військової частини 2144 скерували Львівському міському голові лист № 614/6877, яким без рішення уповноваженого державного органу - Кабінету Міністрів України клопотали вилучити земельну ділянку площею 2,8262 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові з користування військової частини та зарахувати її до земель запасу. При цьому, вказана земельна ділянка належала до категорії земель промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення, є державною власністю та включена до складу регіонального ландшафтного парку «Знесіння», який є обєктом природно-заповідного фонду України. З урахуванням цього листа, позитивних висновків контролюючих органів, в тому числі і Управління земельних ресурсів у м. Львові, 01.03.2007 року ухвалою Львівської міської ради №612 погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «АрхіБуд»на виготовлення проекту відведення земельної ділянки по вул. Довбуша, 15 у м. Львові, а 05.07.2007 року ухвалою Львівської міської ради № 1023 без вилучення земельної ділянки у попереднього землекористувача (військової частини 2144) та без зміни цільового призначення земельної ділянки, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду вказану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю «АрхіБуд»терміном на 10 років для будівництва кварталу житлової забудови. Ухвалою Львівської міської ради №2260 від 04.12.2008 року внесено зміни та доповнення до Ухвали №1023 від 05.07.2007 року, якою за згодою військової частини 2144 вилучено земельну ділянку площею 2,8939 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові та переведено цю земельну ділянку із категорії земель оборони до категорії земель житлової та громадської забудови. Враховуючи викладене, прокурор вважає, що рішення військової частини 2144 прийняте із порушенням положень Земельного Кодексу України, Законів України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», «Про оборону України»та «Про Державну прикордонну службу України», а відтак є протиправним і підлягає скасуванню.
			Ухвалою суду від 26.01.2012 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. До участі у справі залучені третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - громадська організація «Територіальна Асоціація «Центр правозахисної діяльності і правової інформації «Захист і сприяння»ім. ген. УНР В. Сікевича»та третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «АрхіБуд». В судовому засіданні 29.03.2012 року судом відповідно до положень ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
			В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав наведених у позовній заяві, просили суд адміністративний позов задовольнити.
			Представники третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - громадської організації «Територіальна Асоціація «Центр правозахисної діяльності і правової інформації «Захист і сприяння»ім. ген. УНР В.Сікевича», позовні вимоги підтримали повністю.
			Представники відповідача проти позову заперечили, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що жодних самостійних рішень з приводу передачі спірної земельної ділянки командир військової частини 2144 не приймав, а направив лише лист звернення до органів влади як до зацікавленого землерозпорядника. Відповідно до вимог чинного законодавства рішення субєкта владних повноважень приймається у відповідній формі, на думку представників відповідача, формою рішення командира військової частини є розпорядження чи наказ, що прямо визначено Положенням про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом АДПСУ від 15.02.2005 року №116, зареєстрованого Міністерстві юстиції України № 294/10574 від 11.03.2005 року. Командир військової частини не наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками наданими військовій частині в користування, відповідно і рішення щодо відчуження останній не приймає. Оспорюваний лист за своїм змістом не встановив жодного юридичного факту та не змінив ні власника, ні користувача спірної земельної ділянки. Крім того, представники відповідача зазначили, що з урахуванням відчуження будівель та споруд Державної прикордонної служби України, земельна ділянка, на якій вони були розташовані не забезпечувала діяльність Державної прикордонної служби України, а тому не могла в розумінні Закону України «Про власність»визнаватись обєктом права загальнодержавної власності, а реалізація права власника належала Львівській міській раді, до якої і звернувся командир військової частини.
			Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління державного комітету земельних ресурсів у м. Львові явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причини неявки не повідомила, письмових пояснень по суті позовних вимог не надала.
			Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «АрхіБуд», проти позовних вимог заперечив. Зазначив, що лист відповідача, який є предметом розгляду у даній справі, не є рішенням субєкта владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України. У звязку з цим, вирішення даного спору не належить до юрисдикції адміністративного суду.
			Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
			Відповідно до ч.9 Перехідних Положень Розділу ХV Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів.
			Враховуючи викладене, військовою прокуратурою Західного регіону України проведено перевірку дотримання службовими особами військової частини 2144 вимог земельного законодавства України. За результатами перевірки прийнято рішення про звернення в інтересах держави до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення військової частини 2144.
			Частиною 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави  
				в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами. 
			
			Як вбачається з ч. 2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»№ 1789-ХІІ від 05.11.1991 року підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
			Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року№3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, органи прокуратури мають право визначати в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави. В даному випадку, прийняття відповідачем рішення спричинило незаконне вибуття нерухомого майна з державної власності, а відтак порушило державні інтереси, на захист та відновлення яких і звертається військова прокуратура.
			Судом встановлено, що звернення до суду військової прокуратури Західного регіону України в інтересах держави в особі її органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин, Львівської обласної державної адміністрації обумовлено наступним.
			Постановою Радою Міністрів УРСР № 297 від 12.06.1975 року у м. Львові було створено Державний історико - архітектурний заповідник. Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих № 321 від 09.07.1975 року «Про створення державного історико-архітектурного заповідника в м. Львові»на виконання зазначеної Постанови Ради Міністрів УРСР було затверджено межі вказаного заповідника згідно з Додатком №1. У цьому додатку зазначено, що заповідник створюється на території забудови давньоруської і середньовічної частини Львова, при цьому, визначено, що вул. Довбуша також віднесена до території заповідника. 11.11.2009 року Кабінет Міністрів України ухвалив Розпорядження за № 1338-р «Про затвердження плану заходів, спрямованих на відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові», а 17.03.2010 року Головою Львівської обласної державної адміністрації було ухвалено Розпорядження № 228/0/5-10 «Про відновлення діяльності Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові», яким було визначено межі заповідника, затверджено Положення про заповідник у новій редакції. 
			Відповідно до ст.ст. 53, 54 Земельного Кодексу України та ст.34 Закону України «Про охорону культурної спадщини»історико-культурні заповідники, території памяток, охоронних зон, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення. Статтею 150 Земельного Кодексу України передбачено, що землі історико-культурного призначення належать до категорії особливо цінних земель, щодо яких законом встановлюється особливий порядок утримання, використання, охорони та забудови. Вилучення (викуп) таких земель для будівництва обєктів здійснюється виключно за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.
			Враховуючи викладене земельна ділянка, розташована у м. Львові по вул. Довбуша, 15, належить до земель історико-культурного призначення.
			Крім того, у 1953 році було прийнято рішення про розміщення на спірній ділянці 17 господарських будівель для забезпечення функціонування військової частини 2144 (свинарника, собачих будок, собачої кухні, декількох сараїв і туалетів, трансформаторної підстанції).Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради 1962 року № 453 за військовою частиною 2144 закріплена земельна ділянка, розташована у м. Львові по вул. Довбуша загальною площею 1,75 га. 06.02.1998 року рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова»підтверджено, що за військовою частиною 2144 по вул. Довбуша у м. Львові закріплено земельну ділянку площею 3,5130 га, яка відносилась до земель промисловості, транспорту, звязку ,енергетики, оборони та іншого призначення. Як вбачається з листа Управління державного комітету земельних ресурсів України у м. Львові від 13.04.2011 року № 40/01-15/3152 відповідно до рішення Львівської обласної ради № 97 від 20.03. 1996 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель, що знаходяться в користуванні органів Міністерства оборони України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України»земельна ділянка площею 3,5130 га на вул. Довбуша, 15 входила в загальну площу 5,000 га земельної ділянки (вул. Зелена, вул. Довбуша), яка знаходилась у користуванні військової частини 2144. Таким чином, спірна земельна ділянка знаходилась у користуванні військової частини 2144 Державної прикордонної служби України. 
			Також, ухвалою Львівської міської ради народних депутатів від 01.04.1991 року створено міський ландшафтно-історичний парк «Знесіння», в межі якого увійшла і спірна земельна ділянка, розташована у м. Львові по вул. Довбуша, 15. В подальшому було прийнято ряд рішень, згідно із якими площа парку розширювалась. Так, 01.10.1998 року Львівська обласна рада прийняла рішення № 71 «Про розширення та впорядкування природно-заповідного фонду області», у п. 2 якого було вирішено змінити площу Регіонального ландшафтного парку «Знесіння»з 288,76 га на 312,10 га.
			Ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів від 02.12.1993 року № 327 з метою збереження і відновлення унікального природно-історичного комплексу гряди Знесіння і прилеглих територій давніх поселень, парк «Знесіння»було проголошено об'єктом природно-заповідного фонду.
			В подальшому це рішення було підтверджено ухвалою Львівської міської ради від 19.05.1994 року та ухвалою Львівської міської ради від 20.06.1996 року. Положення про Регіональний ландшафтний парк «Знесіння»було затверджено у 1995 році Державним управління екологічної безпеки у Львівській області та погоджено Львівською міською радою.
			05.09.1996 року виконавчий комітет Львівської міської ради народних депутатів прийняв рішення № 485 «Про проект організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння», яким було погоджено проект організації території Регіонального ландшафтного парку «Знесіння», розроблений ПКО «Політехніка»державного університету «Львівська політехніка». 
			19.06.1998 року було складено Акт № 95/42 встановлення та узгодження в натурі внутрішніх меж регіонального ландшафтного парку «Знесіння», згідно з яким внутрішні межі парку були встановлені в натурі та погоджені з військовою частиною № 2144. До вказаного Акту було додано відповідний абрис.
			21.06.2001 року Львівська міська рада прийняла Ухвалу 13-ої сесії 3-го скликання Львівської міської ради народних депутатів № 1113 «Про затвердження меж і надання земельної ділянки у постійне користування регіональному ландшафтному парку «Знесіння»у м. Львові та деякі територіальні і нормативно-організаційні питання функціонування регіонального ландшафтного парку «Знесіння».
			Згідно із п. 1.1 цієї Ухвали було затверджено для регіонального ландшафтного парку «Знесіння»зовнішню межу, яка визначає територію парку площею 312,0949 га та межу охоронної зони, яка визначає територію площею 473,6151 га. У відповідності до п. 2.3 Ухвали № 1113 від 21.06.2001року регіональному ландшафтному парку «Знесіння»було вирішено видати Державний акт на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 153, 6903га. Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ЛВ № 004103, виданого Регіональному ландшафтному парку «Знесіння»19.12.2001 року Львівською міською радою народних депутатів, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 1-5 № 116, земельна ділянка на вул. Довбуша 15 у м. Львові розташована на території Регіонального ландшафтного парку «Знесіння»та оточена землями парку, які надані парку у постійне користування. Згідно із п. 4 зазначеної Ухвали земельні ділянки, які будуть вивільнятись на території, визначеній зовнішньою межею парку «Знесіння», повинні надаватись в постійне користування Регіональному ландшафтному парку «Знесіння».
			Враховуючи викладене, земельна ділянка у м. Львові по вул. Довбуша, 15 була державною власністю і знаходилась у користуванні військової частини 2144 Державної прикордонної служби України.
			Відповідач, враховуючи особливий статус спірної земельної ділянки, при вирішенні питань її вилучення з користування повинен був звертатись не до Львівської міської ради, а до органу державної виконавчої влади. 
			Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»№586-ХІV від 09.04.1999 року місцеві державні адміністрації, в тому числі і Львівська обласна державна адміністрація, є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Повноваження місцевої державної адміністрації в галузі використання та охорони земель визначені ст. 21 Закону.
			З урахуванням наведеного, військовий прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі її органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин, Львівської обласної державної адміністрації.
			Щодо строків звернення військової прокуратури Західного регіону України до адміністративного суду, то встановлено, що оцінка дій службових осіб військової частини 2144 при наданні згоди на вилучення земельної ділянки площею 2,8262 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові надавалась компетентними правоохоронними органами. За результатами проведеної перевірки, 20.12.2011 року старшим прокурором відділу захисту прав і свобод громадян та інтересів держави військової прокуратури Західного регіону України старшим радником юстиції Розманом В.С. винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно колишнього командира військової частини 2144- начальника Львівського прикордонного загону Амброса Івана Васильовича за фактами викладеними в описовій частині постанови на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (за відсутністю в діянні складу злочину), а також складено висновок про наявність підстав для застосування представницьких повноважень. Відтак, підстави для звернення військової прокуратури до адміністративного суду були встановлені 20.12.2011 року.
			Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом  
				або іншими законами. При цьому, ч.2 цієї ж статі визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених  
					законом вимог.
				
				Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява військової прокуратури Західного регіону України надійшла до суду 25.01.2012 року. Таким чином, строк звернення до суду не порушений.
			
			Відповідно до оспорюваного листа № 614/6877 від 13.12.2006 року, адресованого міському голові м. Львова Садовому А.І., начальник Львівського прикордонного загону Амброс І.В. просить вилучити з користування військової частини 2144 земельну ділянку площею 2,8262 га за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15 до земель запасу міста. Підставою для даного листа стали акти прийому-передачі нерухомого майна військового містечка № 301а військової частини 2144 Державної прикордонної служби України та Розпорядження Кабінету Міністрів України № 258-р від 13.07.2005 року.
			Судом встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України№ 258-р від 13.07.2005 року затверджено перелік нерухомого військового майна Держприкордонслужби, яке може бути відчужено. Вказаним Розпорядженням надано дозвіл на відчуження шести обєктів військового містечка № 301-а, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 18. 
			Таким чином, оскільки Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 258-р від 13.07.2005 року не має жодного відношення до земельної ділянки військової частини 2144 площею 2,8262 га, розташованої за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15, то воно не могло слугувати підставою для відмови військової частини 2144 від користування нею.
			На запитання суду, чому начальник Львівського прикордонного загону Амброс І.В. посилається в оспорюваному листі саме на Розпорядження Кабінету Міністрів України №258-р від 13.07.2005 року, представник відповідача зазначив, що в даному випадку не була взята до уваги адреса, вказана у Розпорядженні Кабінету Міністрів України. При цьому, відповідач не звертався до Кабінету Міністрів України про заміну адреси, вказаної у Розпорядження № 258-р від 13.07.2005 року.
			Крім того, в оспорюваному листі начальник Львівського прикордонного загону Амброс І.В. посилається на акти прийому-передачі нерухомого майна військового містечка № 301а військової частини 2144 Державної прикордонної служби України як на підставу звернення до органу місцевого самоврядування.
			Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до листа заступника директора Департаменту забезпечення-начальника Управління тилу Адміністрації Державної прикордонної служби України Томаша В.В. «Про оформлення документів» начальнику Львівського прикордонного загону передані затверджені акти прийманні-передачі будівель та споруд військового містечка № 301а, які розташовані у м.Львові по вул. Довбуша, 15. Також, у цьому листі начальнику Львівського прикордонного загону вказано передати зазначені будівлі ТзОВ «БудІнвест», зняти з обліку та зробити відповідні записи у бухгалтерському обліку, провести відповідну роботу щодо передачі місцевим органам влади земельної ділянки відповідно до чинного законодавства. 
			При цьому, встановлено, що загальна площа будівель та споруд військового містечка № 301а, які розташовані у м. Львові по вул. Довбуша, 15, які слід було передати ТзОВ «БудІнвест»становить 722,6 кв.м. (згідно Акту прийому-передачі від 29.06.2006 року), а кількість таких обєктів є вісім.
			Враховуючи викладене, начальник Львівського прикордонного загону Амброс І.В. не міг керуватись і актами прийому-передачі нерухомого майна військового містечка №301а військової частини 2144 Державної прикордонної служби України як на підставу звернення до органу місцевого самоврядування, оскільки: по-перше, будівлі та споруди військового містечка № 301а, які розташовані у м. Львові по вул. Довбуша, 15 не включені до переліку нерухомого військового майна Державної прикордонної служби України, яке може бути відчужено, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України №258-р від 13.07.2005 року; по-друге, загальна площа вказаного у актах прийому-передачі нерухомого майна військового містечка №301а військової частини 2144 становить 722,6кв.м., що становить 0,0909 га (згідно листа департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-1вих.-394 від 21.10.2011 року), а в листі начальник Львівського прикордонного загону Амброс І.В. посилається на земельну ділянку площею 2,8262 га, що є значно більше, ніж необхідно для вісьмох обєктів нерухомого майна військового містечка.
			Також, суд звертає увагу на те, що на земельній ділянці, розташованій у м. Львові по вул. Довбуша, 15, запропонованої начальником Львівського прикордонного загону Амбросом І.В. для вилучення, знаходиться трансформаторна підстанція (Е-І), яка перебуває у державній власності, що підтверджується довідкою Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»№ 570 від 21.01.2011 року.
			Крім того, начальнику Львівського прикордонного загону вказано провести відповідну роботу щодо передачі місцевим органам влади земельної ділянки виключно відповідно до вимог чинного законодавства.
			Відповідно до ч. 1 ст. 77 Земельного Кодексу України встановлено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, тобто і для розміщення військових частин Державної прикордонної служби (оскільки остання є військовим формуванням, утвореним відповідно до законодавства України). Частиною 2 цієї статті передбачено, що землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.
			Статтею 84 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. 
			П.5 ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
			Частиною 3,4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. 
			Пунктом «а»ч.1 ст. 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
			Статтею 5 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності»від 05.02.2004 року № 1457-ІV визначено, що суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади. 
			При цьому, як вбачається з ч.1 ст. 8 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності»Кабінет Міністрів України здійснює визначення меж земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що належать  
				до сфери управління Президента України, Верховної Ради України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Генеральної прокуратури України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій  
					наук, інших державних наукових установ та організацій, меж  
						земельних ділянок, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також меж земельних  
							ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що перебувають у сфері управління Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, за погодженням з ними. 
						
						Враховуючи викладене, військова частина 2144, будучи постійним користувачем земельної ділянки, розташованої у м. Львові по вул. Довбуша, 15, мала б звернутись із зверненням про добровільну відмову від користування земельною ділянкою до власника землі  держави, яка реалізує це право через Кабінет Міністрів України та уповноважені ним органи, а не до органу місцевого самоврядування.
					
					Суд не бере до уваги тверджень відповідача та представника ТзОВ «АрхіБуд»з приводу того, що оспорюваний лист за своїм змістом не встановив жодного юридичного факту та не змінив ні власника, ні користувача спірної земельної ділянки, виходячи з наступного.
				
				Положення ст. 142 Земельного Кодексу України не вимагають від землекористувача оформлення волевиявлення щодо добровільної відмови від користування земельною ділянкою у певній формі (у вигляді наказу, розпорядження тощо), а тому відповідач застосував форму листа.
			
			З листа начальника Львівського прикордонного загону Амброса І.В. № 614/6877 від 13.12.2006 року, вбачається прохання вилучити з користування військової частини 2144 земельну ділянку площею 2,8262 га за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15 до земель запасу міста. Начальник Львівського прикордонного загону Амброс І.В. прийняв рішення про вилучення земельної ділянки, та обрав спосіб втілення свого волевиявлення у дійсність шляхом звернення до міського голови із проханням про це. Тобто, звертаючись із вказаним проханням, начальник Львівського прикордонного загону Амброс І.В. передусім прийняв рішення про вилучення земельної ділянки площею 2,8262 га і зазначив це у зверненні, зауваживши своє волевиявлення. Судом враховано, що волевиявлення це процес втілення волі суб'єкта у дійсність. Крім цього, волевиявлення тісно пов'язане з категорією волі, що трактується як здатність людини до вибору мети діяльності і спрямування зусиль, необхідних для її реалізації. У праві воля виявляється у визначенні правового простору, утвердженні правової системи, санкціонуванні самого права в суспільстві. Вона втілюється через волевиявлення суб'єктів правовідносин. Волевиявлення неодмінна ознака всіх суспільних відносин. Однак у відносинах, що регулюються правом, волевиявлення має особливе значення, оскільки останні не лише обтяжені юридичним навантаженням, а й пов'язують у єдину конструкцію волю, правовідносини, вчинки соціальних суб'єктів. Існує два види волевиявлення, а саме: правомірне, котре спрямоване на виникнення, зміну та припинення правовідносин і втілюється у правовій практиці, в наказах, юридичних актах, правилах та інших правозастосовних документах, та неправомірне, яке порушує чинні правові норми, ігнорує юридичні права та обов'язки. 
			Також суд дійшов до висновку, що спонукальним фактором при прийнятті рішення начальником Львівського прикордонного загону Амбросом І.В. про звернення до міського голови м. Львова був лист заступника директора Департаменту забезпечення-начальника Управління тилу Адміністрації Державної прикордонної служби України Томаша В.В. про необхідність вирішення питання стосовно передачі місцевим органам влади земельної ділянки відповідно до чинного законодавства. 
			Спонукальна (мотиваційна) функція волі забезпечує реалізаційну мотивацію дії, що є необхідним аспектом вольового акту. 
			А відтак, звернення начальника Львівського прикордонного загону Амброса І.В. до міського голови з проханням про вилучення земельної ділянки стало вольовою цілеспрямованою дією, а саме вольовим актом, що виконувався на підставі прийняття свідомого рішення, зокрема з усвідомленням мети, стверджувальними спонукальними мотивами, прийняттям рішення та його здійсненням. 
			Таким чином, суд розцінює звернення начальника Львівського прикордонного загону Амброса І.В. у вигляді листа з проханням вилучити з користування військової частини 2144 земельної ділянки як документ, що породжує правові наслідки і містить в собі прийняте волевиявлення, а відтак рішення. Таке рішення землекористувача стало підставою для проведення Львівською міською радою процедури передачі в оренду земельної ділянки, розташованої у м. Львові по вул. Довбуша, 15.
			Це також підтверджується прийнятими Львівською міською радою ухвалами №612 від 01.03.2007 року (з приводу надання дозволу ТзОВ «АрхіБуд»на виготовлення проекту відведення земельної ділянки), № 1023 від 05.07.2007 року (щодо затвердження проекту землеустрою та надання ТзОВ «АрхіБуд»земельної ділянки в оренду), № 2260 від 04.12.2008 року (з приводу внесення змін та доповнень до попередньої ухвали щодо надання згоди військової частини 2144 на вилучення земельної ділянки).
			Згідно із пунктами 1,2 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
			Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийняте із порушенням вимог чинного законодавства, з перевищенням повноважень, які були надані для його прийняття та оформлення, а відтак, є протиправним і підлягає скасуванню.
			Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
			Керуючись ст.ст. 7-14,18,19,70,71,86,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, - 
			 п о с т а н о в и в :
			 1.Адміністративний позов задовольнити.
			2. Визнати протиправним та скасувати рішення військової частини 2144 Державної прикордонної служби України, оформлене листом від 13.12.2006 року вихідний № 614/6877, який адресований Львівському міському голові з проханням вилучити з користування даної військової частини земельної ділянки площею 2,8262 га по вул.Довбуша, 15 у м. Львові.
			 Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. 
			Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
			 
				 Повний текст постанови виготовлений 03 квітня 2012 року.
				 
					 Суддя Сакалош В.М.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...