Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5010/2141/2011-23/75 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.04.2012. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			"03" квітня 2012 р. Справа № 5010/2141/2011-23/75 
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
			 
			Головуючого Плюшка І.А., 
			суддівКочерової Н.О., 
			Саранюка В.І., 
			розглянувши
			касаційну скаргу Військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону 
			на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду 
			від 06.02.2012 року 
			у справі№ 5010/2141/2011-23/75
			господарського суду Івано-Франківської області  
			за позовомДержавної екологічної інспекції в Львівській області 
			доДержавного підприємства "Івано-Франківській ліспромкомбінат" 
			провідшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 687895, 78 грн.
			за участю представників сторін:
			від позивача: не з'явилися
			від відповідача: не з'явилися
			від прокуратури: ОСОБА_4, дов. від 07.02.2012 року
			ВСТАНОВИВ:
			 У жовтні 2011 року Державна екологічна інспекція в Львівській області звернулась до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Івано-Франківській ліспромкомбінат" про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 687 895, 78 грн.
			В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що при проведенні перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Сколівського військового лісгоспу структурного підрозділу ДП "Івано-Франківській ліспромкомбінат" було встановлено факт незаконної рубки дерев на території, підпорядкованій відповідачу. Оскільки відповідач, як лісокористувач, в порушення ст.ст. 19, 88 Лісового кодексу України не забезпечив охорону і збереження закріплених за ним лісів, допустив їх порубку поза межами земельної ділянки, на яку видано лісорубний квиток, та завдав матеріальну шкоду державі, то відповідно до вимог ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України та ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" зобов'язаний відшкодувати збитки, заподіяні державі, внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства.
			Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2011 року (суддя: О.В. Рочняк) в задоволенні позові відмовлено.
			При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено обставин, які утворюють склад правопорушення: не доведено наявності шкоди та її розміру, неправомірної поведінки саме відповідача, причинно-наслідкового звязку між допущеним правопорушенням та шкодою, вини службових осіб відповідача у незаконній вирубці лісу, а відтак, відповідач не є субєктом цивільно-правової відповідальності та не може бути притягненим до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
			Крім того, суд зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України № 655 від 23.07.2008 року "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" не передбачає відповідальності за незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень.
			Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року (судді: Д. Новосад головуючий, О. Михалюк, Г. Мельник) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
			В касаційній скарзі Військова прокуратура Івано-Франківського гарнізону просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
			Заслухавши пояснення представника прокуратури, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
			Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
			Як встановлено господарськими судами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 15.07.2011 року працівниками Державної екологічної інспекції в Львівській області проведено позапланову перевірку фактів незаконних суцільних рубок в Сколівському військовому лісгоспі Державного підприємства "Івано-Франківській ліспромкомбінат".
			За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства Сколівського військового лісгоспу ДП "Івано-Франківській ліс промкомбінат" від 15.07.2011 року, в якому встановлено, що в кварталі 17 виділ 8 на площі 2,2 га, а також в кварталі 17 виділ 8.1 на площі 3,0 га в 2010 році проведено суцільні санітарні рубки на підставі спеціального дозволу лісорубного квитка № 18 від 06.07.2010 року. Однак, фактично вирубування деревини проведено на площі 6,1 га, що на 0,9 га більше, ніж дозволено зазначеним лісорубним квитом, а саме: в кварталі 17 виділ 8 на площі 0,9 га здійснено незаконну рубку 222 дерев породи ялина, загальним обємом 271,03 куб.м., в результаті чого державі заподіяно збитки 
			На підставі зазначеного акту та постанови Кабінету Міністрів України № 655 від 23.07.2008 року "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" державним інспектором Державної екологічної інспекції в Львівській області проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев в кв. 17 вид. 8 на площі 0,9 га Коростівського лісництва Сколівського військового лісгоспу, загальний розмір якої становить 459 083, 50 грн. (з урахуванням індексації 687 895, 78 грн.).
			21.07.2011 року з метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією № 03-3712 про відшкодування збитків у сумі 687 895, 78 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства. Відповідач відповіді на претензію не надав, збитки не відшкодував.
			Звертаючись з позовом у даній справі, Державна екологічна інспекція в Львівській області зазначала, що відповідач, як особа, на яку відповідно до ст.19 Лісового кодексу України покладено обовязки по охороні та захисту лісових насаджень, не здійснив заходи, спрямовані на збереження лісів від незаконних порубок, чим порушив вимоги ст. 86 Лісового кодексу України, а відтак є винним в незаконній вирубці дерев та відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України зобовязаний відшкодувати шкоду, заподіяну ним лісу у розмірі і порядку, визначеному законодавством України.
			Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності позовних вимог, в тому числі і щодо вини саме відповідача у заподіянні шкоди та її розміру. При цьому, суди, керуючись ст. 1166 Цивільного кодексу України та ст. 107 Лісового кодексу України, прийшли до висновку, що завдана шкода має відшкодовуватися особою, яка її завдала, а відтак, відповідач може нести відповідальність лише у випадку наявності у його діях чи діях його працівників протиправної поведінки, шкоди, причинного звязку між допущеним правопорушенням та шкодою, вини. 
			Однак, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів та вважає їх передчасними з огляду на наступне
			Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
			Згідно зі ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
			Однак, ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції не взяли до уваги наведені норми законодавства, не врахували, що відповідно до ст. 63 Лісового Кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів, а відповідач, як постійний лісокористувач, зобов'язаний був, зокрема, забезпечити охорону та захист лісових насаджень.
			Стаття 64 Лісового кодексу України встановлює, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
			Відтак, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.
			Як вбачається з матеріалів справи, факт незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачеві території Коростівського лісництва Сколівського військового лісгоспу підтверджено складеним за наслідками перевірки актом № 62 від 15.07.2011 року та доданим до нього розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев в кв. 17 вид. 8 на площі 0,9 га Коростівського лісництва, здійсненим позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.08 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу". 
			Однак, ні зазначений акт, ні розрахунок розміру шкоди не були взяті судами до уваги, з огляду на те, що такі не доводять факту безпосереднього скоєння правопорушення (порубки дерев) підприємством відповідача.
			Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновки судів з огляду на наступне.
			Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 року, акт перевірки це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.
			Крім того, доказів оскарження зазначеного акту у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, а відтак, на час вирішення спору він є чинним, відомості, зазначені в акті, відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані, розмір визначеної в розрахунках шкоди не заперечений, контррозрахунок шкоди не подано. Таким чином, у судів попередніх інстанції були відсутні підстави відхилення зазначених документів в якості доказів по справі.
			Відповідно до ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства у вигляді незаконного вирубування та пошкодження дерев і чагарників тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. 
			Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом.
			Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами вказаної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
			До істотних обставин, що підлягають з'ясуванню судом та доведенню сторонами у спорі про відшкодування заподіяної шкоди, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. Разом з цим, позивач зобов'язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. 
			При цьому, судами слід взяти до уваги, що відповідно до ст. 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може бути двох видів загальне та спеціальне. Згідно зі ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно. 
			Відмовляючи у позові з підстав, що позивачем не доведено вину відповідача, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на норми ч.2 ст. 1166 ЦК України, в якій вказано, що особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. 
			Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Однак, судами ці обставини не досліджувались.
			Відповідно до статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.
			В порушення вимог статей 34, 36, 38 Господарського процесуального кодексу України суди не витребували та не дослідили належні та допустимі докази на підтвердження фактів, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
			Відповідно ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Враховуючи викладене, постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
			При новому розгляді справи суду необхідно усунути допущені недоліки, зясувати всі обставини справи, витребувавши та дослідивши певні документи на підтвердження обставин, що мають значення у справі, зокрема Статут підприємства відповідача, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та винести законне обґрунтоване рішення суду.
			Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, 
			 ПОСТАНОВИВ:
			 Касаційну скаргу Військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону задовольнити.
			Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року у справі № 5010/2141/2011-23/75 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
			 ГоловуючийІ. Плюшко
			 СуддіН. Кочерова
			 В. Саранюк

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...