Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-0570/15348/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 07.12.2011. Зареєстровано: 10.04.2012. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2012.
Дата набрання законної сили: 17.11.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.
		Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
		 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 УХВАЛА
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 листопада 2011 року справа №2а-0570/15348/11 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 
		Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: 
		головуючого судді Карпушової О.В. 
		суддів Василенко Л. А. , Гімона М.М. 
		при секретарі Барбаш Л.О.
		за участю сторін: представник позивача ОСОБА_2., ОСОБА_3
		представник відповідача Турта В.В.
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсною податкової консультації Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька № 9113 від 27.07.2011р., зобов'язання надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду, - 
		 В С Т А Н О В И В :
		 05.09.2011 р. до суду першої інстанції надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсною податкової консультації Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька № 9113 від 27.07.2011р., зобов'язання надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року позов задоволено частково: визнано частково недійсною податкову консультацію Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька № 9113 від 27.07.2011р. щодо практичного використання норми пунктів 177.2., 177.4. статті 177 та норми абз. «в» підпункту 138.10.2. пункту 138.10. статті 138 Податкового кодексу України в частині відсутності встановлених законом підстав для віднесення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 до складу валових витрат вартості амортизаційних відрахувань та поліпшення основних фондів; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Донецька надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду щодо практичного використання норми пунктів 177.2., 177.4. статті 177 та норми абз. «в» підпункту 138.10.2. пункту 138.10. статті 138 Податкового кодексу України в частині наявності встановлених законом підстав для віднесення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 до складу валових витрат вартості амортизаційних відрахувань та поліпшення основних фондів; у задоволенні решти відмовлено. 
		Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на звернення позивача, відповідно до ст.52 ПК України, надав податкову консультацію, але висновок податкового органу про відсутність у позивача права здійснювати облік основних засобів та як наслідок включати до валових витрат вартість поліпшення основних фондів є неправомірним. З приводу другого питання позивача, яке було зазначено у зверненні до податкового органу, а саме коли і як списувати вартість запасних частин, вузлів та масел, суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням ст.ст.8, 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» платник податку повинен самостійно вести бухгалтерський облік, у звязку з чим повинен самостійно визначитися з питання документального оформлення порядку списання на витрати витрат на ПММ. 
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. 
		Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що фізичні особи-підприємці, які знаходяться на загальній системі оподаткування не мають права включати до складу витрат витрати, які повязані із використанням транспортного засобу.
		В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представники позивача заперечував проти задоволення скарги. 
		Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 є фізичної особою-підприємцем, з 2011р. знаходиться на загальній системі оподаткування (а.с.7).
		В липні 2011р. позивач звернувся до ДПІ в Кіровському районі м. Донецька з листом б/н від 12.07.2011р. про надання консультації, а саме позивач у своєму зверненні ставить перше питання: чи має він право документально оформити нарахування амортизації основних засобів та віднести їх до складу валових витрат, оскільки вони включаються до валових витрат відповідно до розділу III ПК України, друге питання: надати відповідь, коли і як списати на витрати вартість запчастин, вузлів та масел (а.с.9). ОСОБА_5 пояснив, що у жовтні 2007р. він придбав зернозбиральні комбайни з навісними агрегатами і для підтримки техніки в робочому стані підприємцем проводяться поточні ремонти. У наявності є всі первинні документи, що підтверджують витрати на ремонт техніки.
		ДПІ в Кіровському районі м. Донецька листом від 27.07.2011р. за № 9113 надано позивачу відповідь, у порядку ст. 52 Податкового кодексу України, що фізичні особи-підприємці, які знаходяться на загальній системі оподаткування не мають права включати до складу витрат витрати, які повязані із використанням транспортного засобу (а.с.8).
		Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи. 
		Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Суть спірних правовідносин полягає у правильності наданої відповідачем податкової консультації щодо практичного використання норми пунктів 177.2., 177.4. статті 177 та норми абз. «в» підпункту 138.10.2. пункту 138.10. статті 138 Податкового кодексу України в частині відсутності встановлених законом підстав для віднесення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 до складу валових витрат вартості амортизаційних відрахувань та поліпшення основних фондів.
		Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Статтею 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
		Таким чином, відповідно до вказаної норми відповідач повинен був надати позивачу податкову консультації, тобто надати допомогу цьому платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону.
		Згідно із п. 177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		Відповідно п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств»).
		Тобто, норма п. 177.4. ст. 177 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.
		Згідно із пп. 139.1.5. п. 139.1. ст. 139 розділу III ПК України, не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.
		Згідно із п. 138.1. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
		Відповідно до абз. «в» пп. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на витрати на утримання основних засобів, до яких відноситься і амортизація.
		Таким чином, колегія суддів згодна, що з наведених норм вбачається, що до складу витрат не включаються витрати на і придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів. Разом з тим, ці витрати підлягають амортизації у порядку, визначному статтями 144 - 146 ПК України та включаються до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань. Витрати на технічне обслуговування також відповідно до пп. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПК України відносяться до інших витрат. Зокрема, це витрати позивача на ремонт техніки.
		Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України всі витрати на технічне обслуговування повинні бути підтверджені первинними документами, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.
		Згідно зі пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат. Частиною 3. ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства і надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
		Таким чином, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» надає фізичній особі-підприємцю право вести спрощений облік доходів і витрат, при цьому не позбавляє його права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів, придбання пально-мастильних матеріалів. Отже, висновок податкового органу про відсутність у позивача права здійснювати облік основних засобів та (як наслідок) включати до валових витрат вартість поліпшення основних фондів, є невірним. 
		Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем невірно надано позивачу консультацію в частині практичного застосування пунктів 177.2., 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України.
		Доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. 
		На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
		Повний текс виготовлено 22 листопада 2011року. 
		Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 У Х В А Л И В : 
		 Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року залишити без задоволення. 
		Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсною податкової консультації Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька № 9113 від 27.07.2011р., зобов'язання надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду, залишити без змін. 
		Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. 
		 Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...