Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-1670/1267/12 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 06.04.2012. Зареєстровано: 10.04.2012. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2012.
Дата набрання законної сили: 04.07.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			02 квітня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1267/12  
				 
			
			Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
			головуючого судді Довгопол М.В.,
			при секретарі Ворошилові Ю.В., 
			за участю:
			представника позивача - Маслова Л.К.,
			представника відповідача - Гриценка Ю.В.,
			розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А. Дельвантеез"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень, - 
			 В С Т А Н О В И В:
			 02 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "А. Дельвантеез"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень №0003812301 від 23.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 178 194,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 152155 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26039,75 грн., №0003802301 від 23.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 222742,25 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 190193 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 32549,25 грн., №000521702 від 23.02.2012 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи найманих працівників в розмірі 510,00 грн., а також скасування податкового повідомлення - рішення №0000501702 від 23.02.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи найманих працівників за основним платежем в розмірі 2009 грн. 64 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 420 грн. 08 коп.
			В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч вимогам чинного законодавства. Вважає, що збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток з підстав нікчемності угод позивача із ТОВ фірма «Снарк ЛТД»є необґрунтованим, оскільки господарські операції із вказаним контрагентом фактично здійснені та спричинили реальні зміни майнового стану сторін договору, підтверджені належними документами (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт). Натомість відповідачем не доведено ознак нікчемності угод, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України. 
			Відносно встановлених перевіркою порушень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині неправомірного надання податкової соціальної пільги працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, вказував, що такий висновок зроблений без врахування пп. 6.3.5. п. 6.3. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а також без встановлення обставин отримання працівниками доходу від підприємницької діяльності, які мають значення для вирішення питання про право на податкову соціальну пільгу.
			Посилання в акті перевірки на неутримання позивачем в порушення вимог Податкового кодексу України податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу ФОП ОСОБА_6 вважає безпідставними.
			Також зазначав, що висновок перевірки про порушення п. 119.2. статті 119, п. 176.2. статті 176 Податкового кодексу України у зв'язку із невідображенням у повному обсязі у податкових розрахунках за формою 1-ДФ за І-ІІІ квартали 2011 року виплат, здійснених готівкою СГД фізичним особам за придбаний товар та надані послуги, зроблений з порушенням п. 5.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.10.2010 року № 984 та не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України.
			Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві 
			Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно на підставі Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", Податкового кодексу України, у зв'язку із встановленням порушень в діяльності позивача, які підтверджуються матеріалами перевірки. 
			Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
			Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "А. Дельвантеез" (ідентифікаційний код 13946109) зареєстроване Виконкомом Полтавської міської ради 04.06.2010 року, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100288515 від 19.06.2010 року, про що свідчать довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.03.2012 року, копія свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ /а.с. 9-12, т. 2/. 
			У період з 30.01.2012 року по 07.02.2012 року ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "А. Дельвантеез" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року. 
			За результатами перевірки складено акт №742/23-2/13946109 від 14.02.2012 року /а.с. 21 - 50, т. 1/ , в якому відображено порушення позивачем:
			- п.5.1, пп.5.2.1 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.1, п. 5, ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст. 216, ст.228, ст.626, ст.. 629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 190 193,00 грн., у тому числі за 2 кв. 2010 року на суму 41652,00 грн., за 4 кв. 2010 року на суму 88541,00 грн., за 1 кв. 2011 року на суму 60000,00 грн.;
			- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст. 4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення) та п.36.1 ст.36, п.38.1, ст.38, ст.185, ст.185, ст. 187, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 152 155,00 грн., в тому числі: червень 2010 року - 33322,00 грн., листопад 2010 року - 70833,00 грн., січень 2011 року - 48000,00 грн.;
			- пп.4.2.15 п.4.2 ст.4, пп.6.3.3 п. 6.3 ст.6, п.9.10 ст.9, п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.177.8 ст. 177, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правомірності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на загальну суму 2050,14 грн., у тому числі за 2010 рік - 955,50 грн., за 2011 рік - 1094,64 грн. 
			- п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підприємству рекомендовано надати уточнені податкові розрахунки за формою 1-ДФ за 1-3 квартали 2011 року з повним відображенням виплат, здійснених СГД-фізичним особам.
			На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення:
			№0003812301 від 23.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 178194,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 152155 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26039,75 грн. /а.с. 13, т. 1/, 
			№0003802301 від 23.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 222742, 25 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 190193 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 32549,25 грн. /а.с. 15, т. 1/, 
			№000521702 від 23.02.2012 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510,00 грн. /а.с. 19, т. 1/,
			№0000501702 від 23.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи найманих працівників на 2480,35 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 2050,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 430,21 грн. /а.с. 17, т.1/.
			Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "А. Дельвантеез" звернулось із позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень №0003812301 від 23.02.2012 року, №0003802301 від 23.02.2012 року, №000521702 від 23.02.2012 року повністю, а податкового повідомлення-рішення №0000501702 від 23.02.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб основного платежу в розмірі 2009 грн. 64 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 420 грн. 08 коп.
			Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
			Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0003812301 від 23.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 178194,75 грн., №0003802301 від 23.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 222742, 25 грн., суд виходить з наступного.
			Із змісту акту перевірки №742/23-2/13946109 від 14.02.2012 року вбачається, що ДПІ у м. Полтаві встановлено факт завищення позивачем валових витрат в порушення п.5.1, пп.5.2.1 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на суму 760776 грн., а також завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в порушення ст.3, ст. 4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.36.1 ст.36, п.38.1, ст.38, ст.185, ст.185, ст. 187, ст. 198 Податкового кодексу України на суму 152155 грн. внаслідок господарських взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «СНАРК ЛТД».
			У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, надалі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. 
			При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. 
			Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. 
			Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. 
			Підпунктом 11.2.1 пункту 11 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). 
			З огляду на вимоги наведених правових норм, підставою для віднесення відповідних сум до складу валових витрат є фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами витрати, які пов'язані із господарською діяльністю платника податку.
			Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до 01.01.2011 року (надалі Закон України "Про ПДВ"), встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.
			Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
			Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
			Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
			Аналогічно пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, чинного з 01.01.2011 року, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 
			- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 
			- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. 
			Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
			Відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. 
			Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. 
			Згідно пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
			Беручи до уваги наведене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та наявність належним чином оформлених податкових накладних. 
			Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. 
			Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. 
			Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
			Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
			З огляду на викладене валові витрати та податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування мають бути фактично здійсненими і підтвердженими належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
			В ході розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем було укладено договори будівельного субпідряду із ТОВ фірма "Снарк, ЛТД":
			- №8 С від 28.05.2010 року - щодо ремонту частини існуючої покрівлі СНЗ №2433, що знаходиться по вул.. Новомостицькій, 10 в м. Києві над приміщенням "Німецької школи в м. Києві" /а.с. 73 81, т. 1/;
			- № 8 від 07.06.2010 року - щодо влаштування покрівлі адміністративно-побутового комплексу логістичного центру за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Перемога, вул. Б.Хмельницького, 1; демонтажу в приміщеннях 3 поверху СНЗ №2433, ремонту частини існуючої покрівлі, яка розташована по вул. Новомостицькій, 10 в м. Києві над приміщенням "Німецької школи в м. Києві" /а.с. 87 -93, т. 1/;
			- № 10 С від 10.08.2010 року - щодо виконання робіт з влаштування покрівлі Автоцентру №1 за адресою: Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Софієвська Борщагівка, вул. Велика Кільцева,58 /а.с. 102 108, т. 1/; 
			- №5 С від 01.10.2010 року - щодо виконання наступних робіт: ремонт існуючої покрівлі складських приміщень, що розташований по вул. Лесі Українки, 20-а, в м. Полтава; ремонт покрівель котельної та прохідної, що розташовані по вул.. Лесі Українки, 20-а, в м. Полтава; реконструкції гідроізоляції та оздоблювальних поверхонь підлоги та стін на терасах другого та шостого поверхах будинку №2 на вул.. Борисоглібській, 2 в Подільському районі м. Києва; облаштування покрівлі житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: вул. Гамарника,69, Оболонський район м. Києва /а.с. 116 123, т. 1/;
			- № 4 С від 01.10.2010 року - щодо ремонту покрівлі складських приміщень по вул. Лесі Українки, 20 А в м. Полтава /а.с. 155 -161, т. 1/.
			Факт проведення будівельних робіт підтверджено актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, кошторисами на виконання робіт, копії яких наявні у матеріалах справи.
			В ході виконання договорів Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СНАРК, ЛТД»видало позивачу податкові накладні № 176002 від 25.06.2010 року, № 0312003 від 08.11.2010 року, № 0321002 від 17.11.2010 року, №0321003 від 17.11.2010 року, №1028011 від 28.01.2011 року, №1028012 від 28.01.2011 року, №1028013 від 28.01.2011 року, №1028014 від 28.01.2011 року, №1028015 від 28.01.2011 року /а.с. 174 182, т. 1/.
			Судом встановлено, що на момент видачі податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СНАРК, ЛТД»(ідентифікаційний код 24139808) було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, про що свідчать витяг та довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, картка платника податків 24139808 /а.с. 2, 4-9, 17, т. 2, а.с. 66, т. 3/.
			Виконання будівельних робіт здійснювалося ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»на підставі ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, серії АВ № 516619, строком дії з 04.06.2010 року по 04.06.2015 року /а.с. 18 -20, т. 2/. 
			Оплата виконаних ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»робіт здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджується наявними у справі банківськими виписками /а.с. 165-173, т. 1/ та не заперечується відповідачем.
			Укладання і виконання договорів субпідряду позивача із ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»було обумовлено тим, що у 2010 році позивачем (підрядник) укладено договори будівельного підряду із замовниками: ТОВ "Євробетон" - №10 від 30.06.2010 року, ТОВ "Проектно-будівельне підприємство "Лев" - №25 від 05.07.2010 року, Обєднанням для застосування і підтримки Німецько-української міжкультурної школи в м. Києві - №6/10 від 25.05.2010 року, №8/10 від 11.06.2010 року, №9/10 від 06.07.2010 року, ТОВ "Продсервіс" - №57-П від 22.09.2010 року, №58-П від 29.09.2010 року, громадянином ОСОБА_7 - №24 від 02.08.2010 року, а також підрядний контракт з ТОВ "Січ-Заспа" №12 від 29.06.2010 року, відповідно до яких підрядник зобовязувався на власний ризик на замовлення замовника виконати та здати в установлений строк будівельно-монтажні роботи на обєкті замовника відповідно проекту та технічному завданню, а замовник зобовязується передати підряднику будівельний майданчик та фронт робіт, прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
			Умовами договорів будівельного підряду передбачалась можливість підрядника залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників). При цьому вказувалося, що підрядник відповідає за результати роботи субпідрядників.
			Із аналізу предмету договорів будівельного підряду позивача із замовниками та договорів будівельного субпідряду позивача із ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД», вбачається, що субпідрядні будівельні роботи, що виконувалися ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД», були спрямовані на виконання договорів будівельного підряду позивача із замовниками.
			Прийняття замовниками відповідного обсягу будівельних робіт від позивача підтверджується актами виконаних робіт, кошторисами, довідками про вартість виконаних робіт /а.с.24-171, т. 2/.
			З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ фірма «СНАРК, ЛТД»у перевіряємому періоді мали реальний характер, були пов'язані із господарською діяльністю позивача, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені податковими накладними та документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат ґрунтувалося на вимогах Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України.
			Посилання відповідача на акт ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова №923 233 /24139808 від 09.03.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки по ТОВ фірма "СНАРК, ЛТД" за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010р. з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд оцінює критично.
			Зазначеною невиїзною документальною перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим дані, відображені ТОВ фірма "Снарк, ЛТД" у деклараціях з податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року в частині валових витрат - не є дійсними у сумі 54611351 грн., в частині валового доходу - не є дійсними у сумі 55020566 грн., а також відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 7 Закону України «Про ПДВ», статей 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податкові зобов'язання є недійсними на суму 11044811 грн., податковий кредит є недійсним на суму 10868144 грн. /а.с. 26, т. 3/.
			Зі змісту акту невиїзної документальної перевірки вбачається, що з метою перевірки даних, що містяться в податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.2009 по 31.12.2010 на адресу ТОВ фірма "Снарк, ЛТД", ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова направлено лист від 25.02.2011року №3057/10/23-312 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження. Лист було повернуто 28.03.2011 року у зв'язку з причини відсутності отримувача за адресою. Ніяких пояснень та документів до перевірки ТОВ фірма "Снарк, ЛТД" не надано. У зв'язку із не наданням ТОВ фірма "Снарк, ЛТД" первинних документів до перевірки, визначити чи використовувало підприємство у своїй діяльності орендовані основні засоби не можливо.
			Податковий орган дійшов висновку про відсутність необхідних умов до досягнення відповідних результатів в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобі, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність у ТОВ фірма "Снарк, ЛТД" адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань /а.с. 15, т. 3/.
			Разом з тим, суд бере до уваги, що документальну невиїзну перевірку ТОВ фірма "Снарк, ЛТД" проведено ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на підставі реєстраційної справи підприємства, інформації щодо автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, декларацій, без дослідження первинних бухгалтерських, фінансово господарських документів суб'єкта господарювання, тому її висновки не можуть вважатися обґрунтованими.
			Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 року у справі № 2а-3611/11/2070 за позовом ТОВ фірма «Снарк, ЛТД»до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011 року, було встановлено, що акт перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова №923 /233 /24139808 від 09.03.2011 року не є носієм доказової інформації про виявлені порушення податкового законодавства з огляду на суттєві порушення під час проведення перевірки.
			Таким чином, матеріали перевірки ТОВ фірма «Снарк, ЛТД»не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також для висновку про нікчемність договорів позивача із ТОВ фірма «Снарк, ЛТД».
			Іншим чином відповідачем не доведено, що договори позивача із ТОВ фірма «Снарк, ЛТД»мали ознаки нікчемності, тобто були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, доказів наявності умислу сторін не надано. Вироки суду, якими б встановлювалися факти фіктивного підприємництва, відсутні.
			З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення №0003812301 від 23.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 178194,75 грн., №0003802301 від 23.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 222742, 25 грн., не ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, винесені без достовірного встановлення усіх обставин, які мають значення для прийняття таких рішень, тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
			Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000501702 від 23.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи найманих працівників на 2480,35 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 2050,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 430,21 грн., в оскаржуваній частині, суд виходить з наступного.
			Зі змісту позовної заяви та акту перевірки №742/23-2/13946109 від 14.02.2012 року вбачається, що підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників в оскаржуваній сумі 2009,64 грн. були висновки перевірки про:
			- порушення позивачем п.п. 6.3.3. п. 6.3. ст. 6, п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, неправомірне надання соціальної пільги працівникам, які одночасно з отриманням заробітної плати отримували дохід самозайнятої особи від підприємницької діяльності гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, внаслідок чого не утримано податку з доходів в розмірі 915 грн.;
			- порушення позивачем п. 177.8. ст. 177, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме, не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1094,64 грн. при виплаті доходу фізичній особі за надані послуги згідно укладених договорів між ТОВ «А. Дельвантеез»із СПД ОСОБА_6 при встановленні, що відносини за такими договорами фактично є трудовими, а сторони договору відповідно до пп. 14.1.195, пп. 14.1.222 п. 14.1. статті 14 прирівнюються до працівника та роботодавця.
			Вищевказані висновки акту перевірки №742/23-2/13946109 від 14.02.2012 року суд вважає такими, що не ґрунтуються на достовірно встановлених обставинах, а тому є помилковими.
			Так, відповідно до пункту 6.1. статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.03.2003 року №889-IV (далі - Закон №889-IV), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірах, встановлених Законом. 
			Згідно підпунктів 6.3.1., 6.3.2. пункту 6.3 ст. 6 Закону №889-IV податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). 
			Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.
			Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. 
			Підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону №889-IV визначено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як, зокрема, е) доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності. 
			Як свідчать матеріали справи, 01.07.2008 року ОСОБА_3, 29.11.2010 року ОСОБА_4, 03.01.2010 року ОСОБА_8 подано заяви на ім'я директора ТОВ "А. Дельвантеез" про застосування щодо них податкової соціальної пільги до нарахованого доходу у вигляді заробітної плати /а.с. 196-198, т. 1/.
			Перевіркою встановлено, що позивачем у 2010 році застосовано податкову соціальну пільгу при оподаткуванні заробітної плати вказаних працівників, які водночас були зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності: ОСОБА_3, свідоцтво про державну реєстрацію від 11.07.1995 року, ОСОБА_4 , свідоцтво про державну реєстрацію від 23.10.2003 року, ОСОБА_5, свідоцтво про державну реєстрацію від 15.06.1998 року.
			Факт реєстрації зазначених працівників ТОВ «А. Дельвантеез»в якості суб'єктів підприємницької діяльності підтверджується документами, наявними у справі /а.с. 132, 133, т.4/.
			Разом з тим, на виконання вимог суду про надання податкової звітності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за 2010 рік, а також доказів отримання доходу від підприємницької діяльності вказаними особами у 2010 році, відповідачем повідомлено, що згідно баз даних ДПІ у м. Полтаві відомості щодо подання зазначеними особами податкової звітності у 2010 році відсутні /а.с. 131, т. 4/. Доказів отримання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 доходів від підприємницької діяльності за 2010 рік відповідачем також не надано.
			При цьому суд враховує, що підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено обмеження для застосування податкової соціальної пільги до доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності. Факт реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності за умови відсутності доходів від такої діяльності згідно положень Закону не є перешкодою для отримання нею податкової соціальної пільги.
			Беручи до уваги те, що відповідачем під час перевірки позивача не встановлено факт отримання доходів від підприємницької діяльності працівниками позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, а також в ході судового розгляду не надано доказів на підтвердження наведеного факту, висновок про неправомірне надання позивачем в порушення п.п. 6.3.3. п. 6.3. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»соціальної пільги працівникам, внаслідок чого не утримано податку з доходів в розмірі 915 грн., є безпідставним.
			Що стосується висновку про порушення ТОВ "А. Дельвантеез" п.177.8 ст.177, п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, суд виходить з наступного.
			Судом встановлено, що 01.01.2011 року між ТОВ "А. Дельвантеез" (замовник) та СПД-ФО ОСОБА_6 (виконавець) укладено договір про надання послуг у сфері інформатизації, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується на усну (за бажанням будь-якої зі сторін-письмову) вимогу замовника, протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги у сфері інформатизації: консультування з питань вибору програмного забезпечення та надання допомоги щодо технічних аспектів комп'ютерних систем, переваг одних перед іншими, надання консультацій з системного аналізу програмного забезпечення, пошук рішень стосовно встановлення оптимального безкоштовного програмного забезпечення (в т.ч. власного виробництва), консультування з питань доцільності оновлення програмного забезпечення та комп'ютерних систем, консультування з питань конфігурації комп'ютерних засобів та систем для оптимальної роботи з рекомендованим програмним забезпеченням /а.с. 199-201, т. 1/.
			Згідно пункту 1.2. вказаного договору пошук інформації та інші дії для реалізації цілей, зазначених в п. 1.1. цього договору, здійснюються виконавцем за допомогою власних технічних засобів, засобів зв'язку, програмного забезпечення, Інтернет-ресурсів та виключно у власному приміщенні.
			Факт надання послуг СПД ФО ОСОБА_6 на підставі зазначеного договору було оформлено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) /а.с. 202-211, т. 1/, додатками до актів із зазначенням переліку наданих робіт (послуг) /а.с. 226 230 а, т. 2/. Оплата позивачем вартості робіт (послуг) СПД ФО ОСОБА_6 підтверджується платіжними дорученнями із відміткою банку /а.с. 212-230, т. 1/.
			Як встановлено перевіркою, у І-ІІІ кварталі 2011 року СПД ФО ОСОБА_6 отримав від позивача кошти в сумі 7297 грн.
			ОСОБА_6 зареєстрований як фізична особа-підприємець 30.03.2010 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1, взятий на облік як платник податків у Полтавській МДПІ 31.03.2010 року за № 77 /а.с. 146-147, т. 4/, протягом 2011 року був платником єдиного податку, в тому числі щодо здійснення діяльності за кодом 72.10.0. консультування з питань інформатизації /а.с. 225 225а, т. 2/.
			Водночас протягом 2011 року ОСОБА_6 був штатним працівником ТОВ «А.Дельвантеез».
			Судом встановлено, що згідно наказу ТОВ "А. Дельвантеез" №22/пр від 05.07.2007 року ОСОБА_6 прийнято на посаду інженера-програміста загального відділу з 05.07.2007 року з посадовим окладом згідно штатного розпису, з випробувальним терміном 3 місяця /а.с. 8, т. 3/. Права та обов'язки інженера програміста визначені посадовою інструкцією, затвердженою ТОВ «А. Дельвантеез»04.06.2010 року, із якою ОСОБА_6 був ознайомлений під підпис 04.06.2010 року /а.с. 5а 7, т. 3/.
			У відповідності до п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
			Об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід (пп. 163.3.3 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України).
			Згідно із п. 164.2 ст.162 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.
			Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).
			Згідно із п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
			Пунктом 177.1 ст.177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст. 167 цього Кодексу.
			Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).
			Згідно із пп.177.8 ст.177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пп. 14.1.195 та 14.1.222 п.14.1 ст.14 цього Кодексу.
			Відповідно до пункту 14.1.195 статті 14 Податкового кодексу України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
			Згідно пункту 14.1.222 ст.14 Податкового кодексу України роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами. 
			Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими. 
			З аналізу вищенаведених положень Податкового кодексу України вбачається, що податкові агенти не мають законодавчих підстав для утримання податку з доходів, виплачуваних фізичним особам-підприємцям, крім випадку, коли буде встановлено, що відносини за цивільно-правовим договором фактично є трудовими.
			Відповідач в акті перевірки та в ході судового розгляду посилався на те, що ОСОБА_6 є штатним працівником ТОВ «А. Дельвантеез», де протягом 1-3 кварталу 2011 року працював з повною занятістю 8 годин на добу, тому не міг виконувати цивільний договір про надання послуг у сфері інформатизації, який укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямований на настання реальних правових наслідків, має на мету мінімізацію податкових зобов'язань. За таких обставин доход ОСОБА_6 за надані послуги підлягав оподаткуванню на загальних підставах.
			Суд не погоджується із вказаним висновком відповідача з огляду на наступне.
			Аналіз предмету договору про надання послуг у сфері інформатизації від 01.01.2011 року між ТОВ "А. Дельвантеез" (замовник) та СПД-ФО ОСОБА_6 (виконавець) та змісту посадової інструкції інженера програміста ТОВ «А. Дельвантеез», якою керувався у трудовій діяльності ОСОБА_6, свідчить про те, що обсяг завдань, прав та обов'язків ОСОБА_6 як працівника ТОВ «А. Дельвантеез» не співпадав із колом послуг, які він надавав ТОВ «А. Дельвантеез»згідно цивільно-правового договору від 01.01.2011 року.
			При цьому зі змісту договору про надання послуг у сфері інформатизації від 01.01.2011 року не вбачається, що останній регламентує відносини, які прямо або опосередковано регулюються Кодексом законів про працю або підпадають під ознаки трудових відносин.
			Отже, відповідачем не доведено та судом не встановлено, що відносини між ТОВ "А. Дельвантеез" та СПД-ФО ОСОБА_6 за договором про надання послуг у сфері інформатизації від 01.01.2011 року були фактично трудовими, а сторони договору прирівнювалися до працівника чи роботодавця відповідно до пп. 14.1.195 та 14.1.222 п.14.1 ст.14 цього Кодексу. Висновок податкового органу про те, що договір укладений з метою мінімізації податкових зобов'язань також не знайшов підтвердження в ході розгляду справи.
			За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач згідно пп.177.8 ст.177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, не мав обов'язку утримувати податок на доходи у джерела виплати, а відтак твердження відповідача про порушення ТОВ "А. Дельвантеез" п.177.8 ст.177, п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України є необґрунтованим.
			З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення №0000501702 від 23.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи найманих працівників на 2480,35 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 2050,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 430,21 грн., в оскаржуваній частині, а саме, визначення основного зобов'язання в сумі 2009, 64 грн. ( 2050,14 40,50) та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 420,08 грн. (430, 21 10,13 (25 % від 40,50) є протиправним та підлягає скасуванню.
			Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню №000521702 від 23.02.2012 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510,00 грн., суд виходить з наступного.
			В акті перевірки зазначено, що перевіркою правильності заповнення податкових розрахунків за формою 1-ДФ було встановлено, що підприємством в І-ІІІ кв. 2011 року не в повному обсязі відображено виплати, здійснені готівкою СГД-фізичним особам за придбаний товар та надані послуги, у зв'язку з чим порушено п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.
			При цьому в акті перевірки не визначено перелік фізичних осіб-підприємців, по яким позивач не відобразив у звітності виплати, не вказано, в яких цивільно-правових відносинах проведено відповідні виплати, якими документами вони підтверджуються.
			Відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року, № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. 
			З огляду на викладене, акт перевірки в частині встановлення порушення п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України складено із порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не дозволяє встановити зміст порушення та його документальне підтвердження.
			Згідно пояснень представника відповідача в ході судового розгляду справи вказаний висновок акту перевірки грунтувався на тому, що під час відряджень працівники позивача придбавали квитки на маршрутні автобуси, послуги пасажирських перевезень їм надавалися СГД-фізичними особами, у подальшому витрати на придбання квитків працівникам компенсувалися позивачем, а відтак позивач вважався податковим агентом по виплаті доходу СГД-фізичним особам та зобов'язаний був відобразити останніх у податковій звітності 1-ДФ.
			Перевіряючи правомірність вказаного висновку, суд враховує наступне.
			Згідно пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. 
			Пунктом 14.1.180 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є, юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. 
			Відповідно до п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
			Із наданих позивачем копій звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та копій проїзних квитків на автобус / а.с. 70-169, т.3 , а.с. 1-120, т. 4/ вбачається, що перевезення працівників позивача здійснювалися фізичними особами - підприємцями, а позивачем компенсувалися витрати працівників на придбання квитків.
			Відповідно до положень статті 910 Цивільного кодексу України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів). 
			Згідно норм трудового законодавства відрядженням є поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства для виконання службового доручення поза місцем роботи.
			Статтею 121 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
			Беручи до уваги наведене, між працівником, який направляється у службове відрядження, та особою, яка надає послуги перевезення, виникають цивільно-правові відносини на підставі договору перевезення, в межах якого перевізник здійснює перевезення пасажира до пункту призначення, а пасажир забезпечує оплату послуг. В подальшому в межах трудових відносин працівнику здійснюється компенсація витрат на перевезення підприємством.
			Таким чином, підприємство (роботодавець) не має жодних правовідносин із перевізником, не здійснює йому виплати, а відтак не є податковим агентом, що зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи-підприємця, а також подавати відповідну звітність.
			З огляду на викладене, висновок перевірки про неповне відображення позивачем в І-ІІІ кв. 2011 року виплат, здійснених готівкою СГД-фізичним особам за надані послуги перевезення, у зв'язку з чим порушено п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, є безпідставним.
			Отже, податкове повідомленнярішення №000521702 від 23.02.2012 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510 грн. суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
			Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
			З метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень та визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0003812301 від 23.02.2012 року, №0003802301 від 23.02.2012 року, №000521702 від 23.02.2012 року, а також податкове повідомлення - рішення №0000501702 від 23.02.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи найманих працівників за основним платежем в розмірі 2009 грн. 64 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 420 грн. 08 коп.
			Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). 
			На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,- 
			П О С Т А Н О В И В:
			 Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "А. Дельвантеез" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
			Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0003812301 від 23 лютого 2012 року, № 0003802301 від 23 лютого 2012 року, № 0000521702 від 23 лютого 2012 року.
			Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0000501702 від 23 лютого 2012 року в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "А. Дельвантеез" суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників за основним платежем на 2009 грн. 64 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 420 грн. 08 коп.
			Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А. Дельвантеез" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 грн. 00 коп.
			Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. 
			Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
			Повний текст постанови виготовлено 02 квітня 2012 року.
			 
			 СуддяМ.В. Довгопол

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...