Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 28/5005/10011/2011 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.04.2012. Забезпечено надання загального доступу: не визначено.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			"03" квітня 2012 р. Справа № 28/5005/10011/2011 
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
			головуючого Овечкіна В.Е., 
			суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л., 
			за участю представників: 
			позивача -не з'явились,  
			відповідача
			прокуратури
			третьої особи-Ковальчук Д.Ю., 
			-Ходаківський М.П., 
			-не з'явились, 
			розглянувши матеріали 
			касаційної скарги 
				 
					 заступника прокурора Дніпропетровської області 
				
				на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.01.2012 
			
			у справі№28/5005/10011/2011 
			за позовомпрокурора Ленінського району м.Дніпропетровська в інтересах держави 
			в особі Дніпропетровської міської ради 
			до
			(третя особаГО водний клуб "Комунарівець"
			-ГУ держкомзему у Дніпропетровській області) 
			провідшкодування шкоди в розмірі 323795,9 грн.
			В С Т А Н О В И В :
			Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 (суддя Манько Г.В.) позов задоволено у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
			Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.01.2012 (судді: Бахмат Р.М., Лотоцька Л.О., Євстигнеєв О.С.) рішення скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові з мотивів недоведеності позовних вимог. 
			Заступник прокурора Дніпропетровської області у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати та залишити в силі первісне рішення, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ч.1 ст.5, ст.9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та ст.ст.32,33,36,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.02.2011 було складено уповноваженою на це посадовою особою головним спеціалістом з контролю за використанням та охороною земель. Також, на думку заявника, обставини самовільного зайняття спірної земельної ділянки саме відповідачем встановлені в рамках розслідування кримінальної справи.
			Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
			Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та приймаючи нове рішення по відмову у позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
			15.02.2011р. головним спеціалістом з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області проведено обстеження земельної ділянки площею 2,607 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1.
			За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, в якому зазначено, що станом на 15.02.2011р. земельна ділянка площею 2,607 га використовується невідомою особою, під розміщення човнів та інших плаваючих засобів, яка огороджена парканом. Однак, встановити ким та на підставі яких документів використовується земельна ділянка, не вдалось.
			Як вбачається з акту обстеження від 15.02.2011р., вищевказана земельна ділянка самовільно зайнята та використовується невідомою особою за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки.
			Як встановлено апеляційним судом, в акті обстеження земельної ділянки від 15.02.2011р. відсутня план-схема земельної ділянки. Акт обстеження підписаний особою, яка проводила перевірку.
			15.02.2011р. головним спеціалістом з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській обл., за участю старшого оперуповноваженого ДСБЕЗ Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській обл. було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на вищезазначеній земельній ділянці, про що складено акт, в якому вказані ті ж самі результати, що і в акті обстеження земельної ділянки. Акт підписаний особами, які проводили перевірку. До матеріалів справи додано план-схему земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1".
			25.09.2009р. прокуратурою Ленінського району м.Дніпропетровська за наслідками проведеної перевірки додержання вимог земельного законодавства було порушено кримінальну справу №67119005 за фактом зловживання посадовими особами ГО водний клуб "Комунарівець" за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
			Однак, на підтвердження факту проведення прокуратурою Ленінського району м.Дніпропетровська перевірки додержання вимог земельного законодавства на вищевказаній земельній ділянці, прокуратурою не надано акт перевірки.
			Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що акт обстеження земельної ділянки від 15.02.2011р. (а.с.6) та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.02.2011р. (а.с.7) не можуть бути належними доказами у справі, так як вони були складені з порушенням вимог ч.1 ст.5 та ч.1 ст.9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та п.п.1.2,5.1,5.2,5.3,5.4,5.5,5.6 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (далі-Порядок) (обстеження та перевірку проводила не Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель, а головний спеціаліст з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській обл. і старший оперуповноважений майор міліції ДСБЕЗ Ленінського РВ ДМУГУМВС України і Дніпропетровській області; вказані акти складалися за відсутності представника відповідача або свідків; в актах відсутні належні план-схеми земельної ділянки; наявна план-схема не містить підписів осіб, які проводили перевірку, не містить вказівки на те, що вона є додатком до акту та загальної площі земельної ділянки). 
			Виходячи з зазначеного, апеляційний суд вказав на помилковість висновку суду першої інстанції щодо підтвердження факту самовільного зайняття земельної ділянки актом обстеження земельної ділянки від 15.02.2011р.
			Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав на те, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є документи в їх сукупності, зазначені в п.п.3.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок здійснення розрахунку розміру шкоди не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.
			Однак, за відсутності належних та допустимих доказів в підтвердження протиправної поведінки відповідача (самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки) та документів, які б були підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
			Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
			Згідно зі ст.ст.152,156 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
			Статтею 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок. 
			Згідно п.4.1 Порядку передбачено, що державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків. 
			Згідно п.5.3 Порядку акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. При проведенні спільних перевірок з іншими органами контролю, копія акта надається цим органам. 
			При врученні акта юридичній чи фізичній особі особисто в примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення. 
			Пунктом 5.5 Порядку визначено, що акт підписується державним інспектором (інспекторами), який (які) проводить (проводять) перевірку, представником юридичної особи чи фізичною особою, що використовують земельні ділянки, свідками (за їх наявності). 
			У пункті 5.4 Порядку зазначено, що при складанні акту перевірки державний інспектор в акті перевірки повинен зазначити місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією - фактичну площу, яка використовується. Матеріалами, які б засвідчували факт порушення, зокрема, є планово-картографічні матеріали з нанесенням меж самовільно зайнятої земельної ділянки і дані натуральних обмірів, дані земельно-кадастрової документації тощо. 
			У відповідності до положень п.5.6 Порядку в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо). 
			Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, обстеження та перевірку проводила не Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель, а головний спеціаліст з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській обл. і старший оперуповноважений майор міліції ДСБЕЗ Ленінського РВ ДМУГУМВС України у Дніпропетровській області. Вказані акти складалися за відсутності представника відповідача або свідків, в них відсутні належні план-схеми земельної ділянки. Наявна ж план-схема не містить підписів осіб, які проводили перевірку, не містить вказівки на загальну площу земельної ділянки та на те, що вона є додатком до акту. 
			Отже, з врахуванням викладеного вище, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що проведення обстеження та перевірки не було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства. Тому вказані документи правомірно не прийнято судом апеляційної інстанції в якості належних доказів по справі.
			В основу рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про відшкодування 54004 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, покладено обставини самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 2,607 га та обумовлену цим наявність передбачених ст.152 Земельного кодексу України підстав для відшкодування завданої шкоди.
			Спростовуючи вказаний висновок та вказуючи на недоведеність самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та помилкове застосування місцевим господарським судом положень ст.152 Земельного кодексу України до спірних правовідносин, апеляційна інстанція правильно зазначила про обґрунтування прокурором позовних вимог виключно посиланням на акт обстеження земельної ділянки від 15.02.2011р. та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.02.2011р., які з врахуванням вад їх оформлення правомірно визнано неналежними доказами по справі.
			Окрім того, наявні заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку апеляційним судом доказів (акт перевірки додержання вимог земельного законодавства, акт обстеження земельної ділянки) та до намагань надати перевагу певним доказам (постанова Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.06.2011 про закриття кримінальної справи №1-313/11), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
			Водночас, у п.3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що згідно з п.3.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову без спеціального дозволу (затверджених наказом Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110) підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки. Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.
			Проте, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем і прокуратурою не доведено складання і оформлення компетентним державним органом акта перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, акта обстеження займаної відповідачем земельної ділянки, протоколу про адміністративне правопорушення, припису про усунення такого порушення земельного законодавства, як самовільне зайняття земельної ділянки. Вказані належні докази самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки та завдання шкоди державі внаслідок такого зайняття в матеріалах справи відсутні та позивачем і прокуратурою не надані судам попередніх інстанцій.
			Відтак, не можна вважати доведеною обставину самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, на яку передчасно послався суд першої інстанції в обґрунтування підстав для задоволення позову, а тому апеляційна інстанція правомірно відмовила у задоволенні позовних вимог про відшкодування 54004 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, які (вимоги) ґрунтуються на приписах ст.152 Земельного кодексу України.
			Водночас, не заслуговують на увагу посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на п.9 Положення про Державну інспекцію, затвердженого постановою КМ України від 21.06.2010р. №477 (чинною до 22.11.2010р.), у зв'язку з тим, що вказана постанова на момент виникнення спірних правовідносин (15.02.2011р.) втратила свою чинність. 
			Разом з тим, помилковими вважаються посилання заявника на постанову Ленінського районного суду від 11.06.2011 по кримінальній справі №1-313/11, в якій, на думку скаржника, врахований як доказ самовільного користування відповідачем земельної ділянки акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.02.2011р., виходячи з наступного.
			Згідно ч.3 ст.35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. 
			Таким чином, на відміну від рішення господарського суду чи рішення суду з цивільної справи, які набрали законної сили, вироком чи постановою суду з кримінальної справи не можуть встановлюватися факти, що мають преюдиціальне значення, зокрема, факти завдання шкоди (упущеної вигоди тощо) та її розмір.
			Крім того, постанова Ленінського районного суду м.Дніпропетровська про закриття кримінальної справи №1-313/11 від 17.06.2011 щодо ОСОБА_1. не є вироком суду з кримінальної справи в розумінні ч.3 ст.35 ГПК України, тому цією постановою відповідно не можуть встановлюватися преюдиціальні факти по даній справі, чим спростовуються твердження прокуратури про те, що згадана постанова є належним доказом завдання шкоди в заявленому розмірі.
			Вищезазначеним також спростовуються посилання скаржника на те, що постанова Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.06.2011 є обов'язковою для врахування господарським судом при вирішенні даного спору.
			Щодо відмови апеляційного суду у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 269791,9 грн. збитків у вигляді недоотриманої плати за землю, колегія зазначає наступне. 
			Відповідно до ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. 
			Згідно зі ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: 
			а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; 
			б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; 
			в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; 
			г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; 
			ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; 
			д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. 
			Відповідно до ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
			Згідно з п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993р. №284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
			Проте, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем і прокуратурою не доведено складання і оформлення відповідною комісією акту визначення розміру збитків та його затвердження компетентним органом. 
			За таких обставин, апеляційним судом правомірно не прийнято до уваги посилання прокуратури в позовній заяві в обґрунтування доведеності розміру збитків на розрахунок ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 22.02.2011, оскільки з врахуванням приписів п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993р. №284, цей розрахунок не є належним доказом в розумінні ст.34 ГПК України.
			Відтак, не можна вважати доведеним заявлений прокуратурою розмір упущеної вигоди.
			Водночас, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
			Проте, позивач та прокурор ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не довів протиправної поведінки відповідача, збитків (упущеної вигоди) та їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.
			Тому апеляційна інстанція також правомірно відмовила у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 269791,9 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди (недоотриманої плати за землю), завданої внаслідок безоплатного використання спірної земельної ділянки.
			Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.
			Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, 
			ПОСТАНОВИВ:
			Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.01.2012 у справі №28/5005/10011/2011 залишити без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області без задоволення.
			Головуючий, суддя В.Овечкін
			 Судді : Є.Чернов
			 В.Цвігун

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...