Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2/412/349/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.04.2012. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2012.
Дата набрання законної сили: 12.04.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Провадження № 22-ц/490/4380/12 
		Справа № 2/412/349/12 Головуючий у 1 й інстанції - Башмаков Є.А.
		Доповідач - Черненкова Л.А. 
		Категорія 56 
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		12 квітня 2012 року м. Дніпропетровськ
		Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
		головуючого судді - Черненкової Л.А.
		суддів - Дерев'янка О.Г., Красвітної Т.П.
		при секретарі - Горлаковій Ю.В. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2012 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче обєднання «Созидатель» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - 
		 В С Т А Н О В И Л А: 
		 19 вересня 2011 року ПАТ «Науково-виробниче обєднання «Созидатель» звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, з яким 02.04.2003 року укладено договір № 27 про участь у витратах на обслуговування та утримання будинку і прибудинкової території. Відповідач користується послугами, які надає позивач і зобовязаний своєчасно проводити оплату цих послуг, однак відповідач свої зобовязання перед позивачем в частині сплати коштів за надані послуги не виконує в повному обсязі, тому виникла заборгованість, яка в добровільному порядку відповідачем не погашена. Заборгованість відповідача станом на 01.10.2010 року складає 4919,81 грн. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати, задовольнивши позов у повному обсязі.
		 Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2012 року ухвалено: стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Науково-виробниче обєднання «Созидатель»заборгованість за спожиті послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території станом на 01.10.2010 року в розмірі 3503,31 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Науково-виробниче обєднання «Созидатель»заборгованість за спожиті комунальні послуги з опалення станом на 01.10.2010 року в розмірі 1 416,50 грн. та судові витрати у розмірі 51 грн. судовий збір та 30 грн. ІТЗ розгляду справи.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові у повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.
		 В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «Науково-виробниче обєднання «Созидатель» просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду прийнято у повній відповідності із вимогами діючого законодавства та із врахуванням всіх суттєвих обставин справи. 
		 Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
		 Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. 
		 Судом першої інстанції встановлено, що позивачу управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради було передано на утримання, експлуатацію та ремонт житлові будинки, в тому числі житловий будинок за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 336, що знаходиться на балансі ПРАТЗТ «Науково-виробниче обєднання «Созидатель», яке виконує функції з утримання житлових будинків і прибудинкових територій, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами житлових приміщень, що відповідає статуту позивача та є однією з цілей його діяльності. Відповідач є користувачем і власником квартири АДРЕСА_1. Між позивачем та відповідачем 02.04.2003 року укладено договір № 27 про участь у витратах на обслуговування та утримання будинку і прибудинкової території. Відповідач фактично користується послугами, які надає позивач, відмови від споживання послуг по утриманню будинку і прибудинкової території (комунальних послуг) від відповідача позивачу не надходило. Відповідач має заборгованість станом на 01.10.2010 року за послуги з утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 3503,31 грн., з опалення 1416,50 грн. 
		Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач свої зобовязання перед позивачем в частині сплати за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території, а також послуги з опалення не виконує в повному обсязі. Сума заборгованості розрахована на підставі розрахунку оплати та розрахунку квартплати по місяцям, які надані суду. Позивач довів наявність заборгованості у відповідача по сплаті за надані послуги у вказаному розмірі. Доводи відповідача про те, що тарифи позивача є незаконними спростовується відповідними наказами позивача, якими затверджені тарифи за вказані послуги, та нарахування плати за ці послуги проводяться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», постанови Кабінету Міністрів України № 955 від 10.07.2006 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води». Суд вважає розрахунки позивача належними доказами у справі. Заперечення відповідача є недоведеними і не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.
		 Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.
		 Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		 
		Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 27 від 02.04.2003 року про участь у витратах на обслуговування та утримання будинку і прибудинкової території. Згідно п.2.2.3 цього договору, оплата послуг підприємства здійснюється власником квартири не пізніше 10 числа поточного місяця у розмірі визначеному шляхом множення тарифу на загальну площу квартири, а також оплачувати комунальні і інші послуги, оплата здійснюється на підставі виставленого підприємством рахунка (а.с.96-108). У період 2008-2009 років тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджені наказами АТЗТ «НВО «Созидатель», що визнають сторони, та відповідач вважає, що тарифи на послуги, які надає позивач не відповідають вимогам законодавства. Відповідач на протязі 2005-2008 років оплачував зазначені послуги позивача у меншому розмірі аніж зазначеного у виставлених рахунках позивача, вважаючи, що ці рахунки виставлені по завищеним тарифам, аніж передбачено в додатках до укладеного між ними договору, то заборгованості по оплаті за надані послуги він не має.
		Згідно розрахунку позивача відповідач має заборгованість станом на 01.10.2010 року за період з 02.2005 року за послуги з утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 3503,31 грн. (а.с.9-10), з опалення 1416,50 грн.(а.с.11-12). Позивач звертався до суду про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги 03.11.2010 року (а.с. 7), згідно заяви відповідача судовий наказ було скасовано судом. 
		 
		Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України від 24 червня 2004 року N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон N 1875-IV). 
		Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцем або виробником послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону N 1875-IV). 
		Відповідно до ст. 14 цього Закону залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлового-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). 
		Згідно з чч. 1 - 3 ст. 31 Закону N 1875-IV порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. 
		Цим Законом передбачені права виробника/виконавця розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством; пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (п. 3 ч. 1 ст. 14 цього Закону). (пп. 1, 2 ч. 1 ст. 21, пп. 1, 2 ч. 1 ст. 22 Закону N 1875-IV). 
		Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону N 1875-IV). 
		Цим же Законом визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері регулювання і встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (ст. ст. 5 - 7 Закону N 1875-IV). 
		Відповідно до підп. 2 ч. 1 ст. 7 Закону N 1875-IV, ст. 28 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення тарифів щодо оплати побутових, комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами і організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади та погодження цих питань з підприємствами, установами й організаціями, які не належать до комунальної власності. 
		Крім того відповідно до ст. 4 Закону України від 3 грудня 1990 року N 507-XII "Про ціни і ціноутворення" Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін/тарифів, а також по контролю за цінами/тарифами. 
		У період, за який ставиться питання про стягнення заборгованості, регулювання цін/тарифів, у тому числі в сфері житлово-комунальних послуг здійснювалося на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України. 
		 Згідно зі ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. 
		 Судова колегія встановила і це підтверджено матеріалами справи, що наказ № 14/1 від 26.02.2008 року «Про затвердження тарифів для населення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для споживачів АТЗТ «НВО «Созидатель»та наказ № 57/1 від 26 вересня 2008 року «Про затвердження тарифів для населення на теплопостачання та підігрів води для споживачів АТЗТ «НВО «Созидатель»(а.с. 19,20) були предметом перевірки контролюючих органів: Державної житлово-комунальної інспекції, Антимонопольного комітету, Інспекції по цінам, прокуратори, які не виявили порушень при визначені розміру тарифів на зазначені послуги (а.с.78-84). Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2008 року, яка має законну силу, підтверджено правомірність позивача щодо встановлення зазначених тарифів за вказані послуги. Відповідачем не оскарженні накази позивача про встановлення тарифів на послуги в установленому законом порядку. Вказані накази не скасовані, а тому мають бути застосовані за розглядом спору про стягнення заборгованості за спожиті послуги.
		З огляду на зазначене, у судової колегії не має підстав для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за спожиті відповідачем послуги. 
		 Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. 
		 Доводи апеляційної скарги про те, що згідно договірних зобовязань між позивачем і відповідачем наявна переплата за надані послуги позивачем, судова колегія вважає неспроможними, тому що вони спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів по справі і не згоди з висновками суду по їх оцінці. 
		 
		Доводи апелянта про те, що суд не застосував норми ст.ст.256-264 ЦК України щодо спливу у позивача строку позовної давності, то судова колегія вважає їх неспроможними тому, що відповідно до вимог п.п.3,4 ст.267 ЦК України, - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, однак заява відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин в матеріалах справи відсутня. 
		 Відповідно до вимог ст.ст.256,257 ЦК України - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п.1ст.261 ЦК). Згідно до вимог статті 264 ЦК України, перебіг строку позовної давності переривається вчиненням зобовязаною стороною дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.
		 
		Відповідачем визнається виплата за спожиті послуги і за розміром невизнаних ним тарифів на ці послуги у період з лютого 2008 року по грудень 2011 року. Таким чином, відповідно до вимог зазначеного закону перебіг строку позовної давності переривається за спірними правовідносинами. Тобто, судова колегія на вбачає підстав для застосування строку позовної давності до вимог позивача.
		 
		Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. 
		 Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
		 Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2012 року залишити без змін.
		 Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 Судді колегії

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...