Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6/70/2011 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.04.2012. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 "11" квітня 2012 р.                                                                                    Справа № 6/70/2011  
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		 
		 Полякова Б.М., головуючого (доповідач у справі), 
		 Коваленка В.М., 
		 Короткевича О.Є., 
		розглянувши  касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Брянківське управління шахтобудмеханізації" 
		на постанову від 11.07.2011 р. Донецького апеляційного господарського суду 
		у справі № 6/70/2011 господарського суду Луганської області 
		за позовом приватного акціонерного товариства "Брянківське управління    шахтобудмеханізації", м. Брянка Луганської області 
		до 1. відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод", м. Стаханов  Луганської   області; 2. відкритого акціонерного товариства "Дніпростальконструкція", м. Дніпропетровськ 
		про  стягнення 190 676,30 грн. та зобов'язання вчинити певні дії
		представники сторін у судове засідання не з'явилися.
		 ВСТАНОВИВ:
		Приватне акціонерне товариство "Брянківське управління шахтобудмеханізації" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" (далі відповідач 1) та відкритого акціонерного товариства "Дніпростальконструкція" (далі відповідач 2) про зобов'язання відповідача 1 вжити заходів до відповідача 2 з приводу виконання зобов'язань перед позивачем та стягнення з відповідача 2 190 676,30 грн. заборгованості та пені за виконані роботи договором від 26.05.2008 р. № 06/05-2.
		Рішенням господарського суду Луганської області від 23.05.2011 р. (суддя Василенко Т.А.) у задоволенні позову до відповідача 1 відмовлено повністю з тих підстав, що він не є стороною спірного договору і позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача 1. Позовні вимоги до відповідача 2 задоволено частково, стягнуто з останнього на користь позивача 135 257,72 грн. заборгованості, 660,53 грн. пені та судові витрати, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2011 р. (судді: Геза Т.Д. головуючий, Будко Н.В., Зубченко І.В.) вказане рішення скасовано частково. У задоволенні позову про стягнення з відповідача 135 257,72 грн. заборгованості та 55 418,58 грн. пені відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
		Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 882 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України). Скаржник посилається на те, що роботи за договором виконані ним належним чином та у повному обсязі, проте оплачені відповідачем 2 лише частково, без зазначення причин відмови від підписання акту виконаних робіт.
		Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.05.2008 р. між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір №06/05-2, відповідно до якого позивач, як субпрідрядник, зобов'язався виконати роботи з влаштування щебеневої основи під бетонну основу цеху № 12 головного корпусу замовника робіт - відповідача 1, а відповідач 2, як генпідрядник, прийняти та оплатити роботи на умовах договору.
		Згідно з п. 2.1 договору його ціна становить 1 038 537,6 грн. 
		Пунктами 2.2, 2.3 договору встановлено, що роботи оплачуються шляхом здійснення щомісячної попередньої оплати, а остаточні розрахунки відбуваються на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт. 
		Звертаючись з позовом, позивач стверджував, що у повному обсязі виконав роботи за договором, які були оплачені відповідачем 2 лише частково, в сумі 903 281,08 грн. При цьому відповідач 2 без зазначення причин відмовився від підписання акта виконаних робіт за вересень 2008 р. на суму 376 947,6 грн. Вимога позивача від 29.11.2010 р. про оплату заборгованості у сумі 135 257,72 грн. була проігнорована відповідачем 2.
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що  відповідно до приписів ст.ст. 853, 882 ЦК України факт безпідставної відмови відповідача 2 від підписання акта виконаних робіт за відсутності своєчасно висловлених зауважень до виконаних робіт свідчить про прийняття робіт та, відповідно, виникнення у останнього обов'язку щодо їх оплати. Щодо позовних вимог стягнення пені, то при визначенні періоду прострочення виконання зобов'язання суд виходив з дати вимоги позивача про сплату заборгованості (29.11.2010 р.).
		Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що за умовами договору кінцевий розрахунок здійснюється на підставі підписаного обома сторонами акта виконаних робіт. За відсутності такого двостороннього акта у відповідача 2 не виникає обов'язку щодо оплати робіт. Про цьому суд послався на обов'язок позивача щодо спонукання відповідача 2 до підписання акта, зокрема шляхом звернення до суду.   
		Проте такі висновки суду не можна визнати законними та обґрунтованими з наступних підстав.
		За приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. 
		Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
		Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. 
		Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
		Отже, відповідно до норм чинного законодавства позивач (підрядник) не повинен вживати жодних дій щодо спонукання відповідача 2 (замовник) до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. 
		У свою чергу обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на відповідача 2 (замовник).
		У даному випадку роботи були виконані позивачем у межах вартості, погодженої сторонами у договорі №06/05-2, а відповідач 2, у порушення вимог  ст.ст. 853, 882 ЦК України, безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки. 
		За відсутності судового рішення про визнання акта виконаних робіт за вересень 2008 р. недійсним такий акт має юридичну силу та є підставою для оплати відповідачем 2 вказаних у ньому робіт.
		Таким чином, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим.
		За таких обставин оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції залишенню в силі. 
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 853, 882 Цивільного кодексу України,  ст. ст. 1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Брянківське управління шахтобудмеханізації" задовольнити.
		2.Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2011 р. у справі № 6/70/2011 скасувати.
		3.Рішення господарського суду Луганської області від 23.05.2011 р. у справі № 6/70/2011 залишити в силі.
		     Головуючий                                                                                 Б.М. Поляков
		    Судді               В.М. Коваленко 
		                                                                                                            О.Є. Короткевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...