Справа
№ 2-452/2007 р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
25
квітня 2007 року смт
Красногвардійське
Красногвардійський
районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді - Сологуб Л.В.,
при секретарі - Мустафаєвій А.Р.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної
шкоди, а також зустрічний позов ОСОБА_2
до ОСОБА_1 про захист її честі, гідності, ділової репутації та стягнення
моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
У січні
2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі,
гідності та ділової репутації, стягнення 5000 грн. моральної шкоди, в березні
2007 р. надав позовну заяву з такими ж вимогами, але в новій редакції.
У
позовній заяві від 17.03.2007 р., позивач вказує про те, що 22.12.2006 року ОСОБА_2 надала до Голови Красногвардійської районної ради народних
депутатів та Головному лікарю Красногвардійської ЦРЛ заяви, в яких
звинувачувала його як депутата районної
ради в використанні свого стану в “особистих, користних цілях”, вказувала на
моральний та психологічний тиск на неї з його боку, а також на спонукання її до
вступу з ним в інтимні стосунки. Крім того, ОСОБА_2 звинувачувала його в сборі
підписів проти неї з ціллю вижити її з роботи, а на її місце поставити людину, наближену до нього.
Вважає,
що ці зверенення нанесли його честі, достоінству та іміджу депутата шкоду,
принизили його ділову репутацію. Просив стягнути моральну шкоду 5000 грн.,
перерахувавши гроші в дитячий притулок, а також зобов´язати її принести йому публічне вибачення, та спростувати відомості, які
порочать його честь, достоінство та ділову репутацію.
У
лютому 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про
захист її честі, гідності та ділової репутації, вказуючи на те, що на початку
березня 2004 року ОСОБА_1 пропонував їй вступити з ним в інтимні стосунки. На
її відмову погрожував позбавити її роботи вживши для цього свій вплив як
депутата. після цього він став вживати заходів, щоб дискредитувати її як
спеціаліста серед місцевих жителів. Це виразилось в тому, що вони викликали
замість неї машину “Швидкої допомоги”, пояснюючи це тим, що її нема на робочому
місці. В той час як вона знаходилась на роботі, на ФАПі. просила зобов´язати ОСОБА_1 спростувати відомості, які порочать її честь, достоінство та ділову репутацію, та
стягнути з нього моральну шкоду 1700 грн.
У
судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги, проти
задоволення зустрічного позову заперечував. Пояснив, що він є депутатом
Красногвардійської районної ради народних депутатів, мешкає в с.Відне
Красногвардійського району. Населення с.Відне
звернулося до нього з проханням, як до депутата, про те, що необхідно
забезпечити село в вечірній час медичною допомогою, а для цього взяти на 0,5
ставки санітарки медичного працівника ОСОБА_4, яка мешкає в с.Відне. він
підтримав цю ініціативу. Та з таким проханням населення погодився. Тиску на
ОСОБА_2 ніякого не здійснював, з роботи її вижити не намагався. Крім того, не
пропонував їй вступити з ним в інтимні відносини. 22.12.2006 року ОСОБА_2
подала в Красногвардійську районну Раду заяви, в яких звинувачувала його в
психічному та фізичному тиску, а також в домаганнях. Після цієї заяви його
поведінку обговорювали на комісії по депутатскій етиці, інші депутати в робочий
та неробочий час також обговорювали його. В селі Відне його батькам та родичам
інші жителі вказували на ці факти, що спричинило йому моральні страждання,
підірвало його авторитет. Він вимушений був виправдовуватись.
Від
стягнення моральної шкоди відмовився. Просив свій позов задовольнити, а в
задоволенні зустрічного позову відмовити.
Представник
позивача ОСОБА_3 наполягав на задоволенні позову, проти задоволення зустрічного
позову заперечував. Дав аналогічні пояснення.
Відповідач
ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 на визнала, на задоволенні зустрічного позову
наполягала. Пояснила, що вона працює фельдшером-акушеркою в Відновському ФАПІ
на 1,5 ставки. Вона звернулася з заявою
22.12.2006 р. до Головного лікаря та до Голови Красногвардійської районної ради
народних депутатів з проханням захистити її від
морального тиску зі сторони депутата ОСОБА_1, та не переслідувала цілі
дискредитувати його. На час, коли вона знаходилась у декретній відпустці її
заміщала ОСОБА_4, а коли вона вирішила вийти на роботу від односельчан надійшла
заява селищному Голові, щоб на посаді фельдшера залишили ОСОБА_4. Зі слів
Османової та ОСОБА_5 їй стало відомо, що ця ініціатива надходила від ОСОБА_1. Після
цього звернення селищний Голова пропонував їй написати заяву про звільнення,
але вона відмовилась. Перед цим випадком ОСОБА_1, та її матері висловлював
погрози, що виживе її з роботи. Через це вона вважає, що своїми діями ОСОБА_1
хоче позбавити її роботи, а на її місце поставити ОСОБА_4. Через ці факти вона
і написала заяву 22.12.2006 р. В своїй заяві вона не вказувала, що ОСОБА_1
сексуально її домагався, хоча цей факт мав місце на початку березня 2004 року.
про домагання знало обмежене коло осіб, вона, її мати, та ОСОБА_8, яка зайшла в
ФАП після цього випадку через 5-10 хвилин і побачила її психічний стан.
Зустрічний
позов просить задовольнити тому, що ОСОБА_1 казав заступнику Селищного Голови,
що вона поганий працівник. Своїми діями ОСОБА_1, на її думку, підірвав її
авторитет та ділову репутацію серед односельчан, були випадки коли вони
викликали “Швидку допомогу” не звертаючись до неї. Просила стягнути 1700 грн.
моральної шкоди, спростувати відомості,
які її порочать, та зобов´язати принести їй свої вибачення.
Представник
відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні позов не визнав, вимоги зустрічного
позову підтримав.
Суд,
заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані
сторонами докази, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Свідок
ОСОБА_7 пояснив, що на зборах мешканців с.Відне депутат ОСОБА_1 вніс пропозицію
про прийом на 0,5 ставки санітарки - ОСОБА_4, для того, щоб ФАП працював і
ввечері. Йому відомо, що ОСОБА_2 не бажала віддати 0,5 ставки і на цій почві
між нею та ОСОБА_1 виникли неприязні відносини. Конфлікта між ними не бачив,
хто збирав підписи йому не відомо. Знає, що підписів ОСОБА_1 не збирав. Йому
доводилось вікликати “Швидку” тому, що ОСОБА_2 на місці не було, а номер її
мобільного він загубив.
Свідок
ОСОБА_8 пояснила, що в березні вона
зайшла на ФАП с.Відне і побачила, що ОСОБА_2 плаче, в неї був нервозний стан. В
розмові вона поясниал, що перед її приходом на ФАП заходив ОСОБА_1 та
пропонував їй інтимні відносини, пояснюючи це тим, що в нього хвора дружина.
Вона просила про це нікому не казати. На сході громадян вона не була, але знає,
що проти ОСОБА_2 збирали підписи, хто був ініціаторм цього вона не знає.
Свідок
ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_2 написала заяву головному лікарю і в районну Раду
нароних депутатів про те, що її домогався ОСОБА_1 та цим склала конфлікту
ситуацію. Цей факт йому відомий зі слів ОСОБА_1. ОСОБА_1 підписів проти ОСОБА_2
не збирав, хто цим займався йому не відомо, але знає, що підписи збирались на
підтраимку ОСОБА_4.
Свідок ОСОБА_10 пояснив, що працює заступником
Красногвардійського селищного голови, а проживає в с.Відне. В лютому 2006 року
до нього на прийом приходила ОСОБА_2 і скаржилась, що ОСОБА_1 не дає їй
нормально працювати, подав на неї позов до суду. Після цього він згадав, що
раніше, в квітні 2006 року, ОСОБА_1 в
телефонній розмові з ним казав, що
ОСОБА_2 працювати не дасть. А працювати не дасть через те, що вона зі своєю
мамою “його зачепила”. Він заявив, що знищить її. Після цього в селі говорили,
що ОСОБА_2 якимось чином не задовольняє частину населення села, а саме близько
5 громадян. На сході громадян, де вирішалось питання про працевлаштування на
0,5 ставки ОСОБА_4, він не був присутнім. Важає, що вирішати такі питання з
працевлаштуванням не входить в компетенцію депутата, та це не вирішується на
сході громадян.
Свідок
ОСОБА_11 пояснив, що знає, що ОСОБА_1 не збирав підписів проти ОСОБА_2, нічого
негативного від кожного з них на адресу іншого, він не чув. На сході громадян
вирішувалось питання про працевлаштування на 0,5 ставки на ФАП ОСОБА_4.
Свідок
ОСОБА_12 пояснила, що бачила, що ОСОБА_2 плаче, казала їй, що ОСОБА_1 не дає
працювати. З її слів в селищну Раду на неї надійшла заява від жителів с.Відне,
що вона поганий працівник. ОСОБА_1 підписів не збирав, заяву не писав. Крім
того, вона є секретарем сходів громадян і там питання про ОСОБА_2 ніколи не
обговорювали.
Свідок
ОСОБА_5 пояснила, що до неї підходили з проханням підписати заяву про заміну
ОСОБА_2 на іншого працівника. Вона відмовилась підписувати. Ці жінки сказали,
що віддадут цю заяву депутату, і вона зрозуміла, що це ініціатива ОСОБА_1. Від
ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 ніколи не чула
негативної інформації. Від врача ОСОБА_13 вона чула, що ОСОБА_1 хоче зняти
ОСОБА_2 з роботи. А 26.12.2006 року вона з ОСОБА_15збирали підписи на підтримку
ОСОБА_2 і цю статтю помістили в газеті з подяками на її адресу.
Свідок
ОСОБА_14 пояснив, що
він є депутатом Красногвардійської районної ради.
07.01.2007 року голова районної ради доручив йому розірбратись з питанням, яке
виникло відносно ОСОБА_1, в зв´язку з тим, що на нього надійшла
заява про сексуальне домагання фельдшера. Він провів бесіду з ОСОБА_1, але той
все заперечував, факт не підтвердив. Він поїхав в с.Відне, побесідував з
ОСОБА_2, та сказала, що ОСОБА_1 не дає їй нормально працювати. Про сексуальні
домагання мови не було.
Згідно
із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням
фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах
заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть
участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на
власний розсуд.
У
відповідності до 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі,
гідності, а також ділової репутації фізичної особи; особа має право на
відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно
до положень ч.4 ст.32 Конституції України кожен має право вимагати в судовому
порядку спростування недостовірної інформації, що порочить його честь і гідність
та членів його сім'ї.
Судом
встановлено, що 22.12.2006 року ОСОБА_2 звернулась до голови Красногвардійської
селищної Ради з заявою про захист її, “як медичного працівника від морального
та психологічного тиску з боку депутата ОСОБА_1...” з проханням розібратись в
цій ситуації та прийняти міри... (а.с.5). В тексті заяви немає відомостей про
спонукання її до інтимних стосунків. З відповіді Голови Красногвардійськогї
селищної Ради видно, що ця заява обговорювалась на засіданні постійної комісії
з питань законності, депутатської діяльності та місцевому самоврядуванню, цією
комісією не було встановлено порушень правил депутатської етики (а.с.16).
З копії
заяви депутата ОСОБА_1 від 04.05.2005 р. на ім´я Голови Красногвардійської селищної ради видно, що він просить Голову
прийняти ОСОБА_4 на 0,5 ставки санітарки (а.с.33). З колективного звернення
жителів с.Відне від 28.04.2005 р. до
Красногвардійського селищного голови видно, що жителі просять залишити на
посаді фельдшера с.Відне ОСОБА_4 (а.с.34-36).
Згідно
з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 року № 7 „Про
застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової
репутації громадян та організації” зі змінами, до відомостей, що порочать
особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність і ділову
репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих
громадян з точки зору додержання законів, загальновизначених правил співжиття
та принципів людської моралі.
Із
заяви ОСОБА_2 до голови Красногвардійської селищної Ради видно, що вона
просить про захист її, “як медичного
працівника від морального та психологічного тиску з боку депутата ОСОБА_1...”.
В цьому зверненні суд не вбачає умислу опорочити честь, гідність та ділову
репутацію ОСОБА_1 Крім того, як видно з
пояснень свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17 який чув висловлювання ОСОБА_1 про намір
позбавити роботи ОСОБА_2, ОСОБА_18, а також з заяви ОСОБА_1 на ім´я Красногвардійського селищного
голови, позивач ОСОБА_1 дійсно намагався
працевлаштувати санітаркою ОСОБА_4. Ці обставини спонукали ОСОБА_2 З.І.
звернутись до Голови Красногвардійської селищної ради народних депутатів про її
захист від дій депутата ОСОБА_1, в зв´язку з
тим, що вона боялась залишитись без роботи.
Відповідно
до ст.8 Закону України “Про звернення громадян” від 13.05.1999 р., з змінами,
забороняється переслідування громадян за звернення до органів державної влади,
місцевого самоврядування, підприємств, установ, .. посадових осіб за критику у
зверненні їх діяльності та рішень.
Згідно
рішення Верховного Суду України 2(9)
2004 р. “Звернення з листом до органу місцевого самоврядування, який
уповноважений розглядати зазанічені питання, не може розцінюватись як поширення
неправдивих відомостей, якщо не встановлено, що фактичною метою цих дій було
приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи”.
В згаданій заяві ОСОБА_2 не викладено фактів
про сексуальне домагання, про яке в своїй заяві вказує ОСОБА_1, чи інші факти,
які б могли підірвати авторитет ОСОБА_1, чи його ділову репутацію. Подаючи
заяву до Красногвардійської районної ради ОСОБА_2 не переслідувала цілі
принизити честь чи гідність та ділову репітацію як депутата ОСОБА_1 Позивачем ОСОБА_1 С.Ш. не вказано які саме
негативні висловлювання з боку відповідачки принизили його честь та гідність.
Згідно ст.277 ч.3 ЦК України вважається, що
негативна інформація, поширена про особу є недостовірною.
В заяві
ОСОБА_2 суд не вбачає негативних відомостей, які б принизили честь, гідність та
ділову репутацію ОСОБА_1 тому суд вважає, що, у відповідності до статей 277,
297 ЦК України, права позивача не порушені.
В зв´язку з чим приходить до висновку,
що його позовна заява не підлягає задовленню.
Крім
того, не підлягає задоволенню і зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1
Як
вбачається з пояснень ОСОБА_2 та з її позовної заяви, ОСОБА_1 підірвав її
ділову репутацію викликаючи машину “Швидкої допомоги” до хворих, пояснюючи це
її відсутністю на робочому місці, але ці доводи не знайшли свого підтвердження
в судовому засіданні. Не надано суду
доказів і того, що ці дії були спричинені саме ОСОБА_1 та підірвали ділову
репутацію ОСОБА_2, а також принизили її честь та гідність. Факт сексуального
домагання формально підтвердила свідок ОСОБА_8, але вони мали місце ще в
березні 2004 року, в правоохоронні органи з цього питання ОСОБА_2 не
звераталась. Таким чином, достовірних доказів цього факту, суду не
представлено.
Приймаючи
до уваги вищевикладене, конкретні обставини справи, суд вважає за необхідне у
задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , та ОСОБА_2 до ОСОБА_1
- відмовити.
Керуючись
ст.ст. 23, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК
України, суд
В И Р І
Ш И В :
У
задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної
шкоди, а також зустрічного позову
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист її честі, гідності, ділової репутації та
стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення
може бути оскаржене в апеляційному порядку через Красногвардійський районний
суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про
апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної
скарги, з подачею її копії до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим або
в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя