У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого
|
Паневіна
В.О.,
|
|
суддів
|
Кліменко
М.Р. і Глоса Л.Ф.,
|
|
за участю
прокурора потерпілого його представника засудженого
|
Яковенко
Р.І., ОСОБА_3 та ОСОБА_9, ОСОБА_2
|
ОСОБА_20
|
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 серпня
2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_1та ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Чернігівської області від 14 травня 2008 року,
встановила:
вироком Ріпкинського районного суду
Чернігівської області від 20
листопада 2007 року засуджено:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
уродженця та жителя смт Ріпки
Чернігівської області, громадянина України, працюючого, раніше не судимого,
та
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродження
м. Рівне, жителя смт Ріпки Чернігівської області, громадянина України,
працюючого, в силу ст.89 КК України не судимого,
·
за ч.2 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 69 КК
України на 4 роки позбавлення
волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК
України ОСОБА_1та ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з
іспитовим строком на 2 роки і на них покладено обов'язки попросити публічно
пробачення у потерпілого, не виїжджати за межі України на постійне проживання
без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про
зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи
кримінально-виконавчої системи.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3
задоволено частково: стягнуто на його
користь з ОСОБА_1та ОСОБА_2 солідарно 600 грн. на відшкодування матеріальної
шкоди та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, всього 5600 грн.
Колегія суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області, частково
задовольнивши апеляції потерпілого ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом
першої інстанції, скасувала вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської
області щодо ОСОБА_1та ОСОБА_2 в частині призначеного їм покарання і за
результатами проведеного судового слідства постановила щодо них свій вирок
від 14 травня 2008 року.
Цим вироком ОСОБА_1та ОСОБА_2 визнано винуватими і
засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України
кожного на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади,
пов'язані з постійним чи тимчасовим виконанням функцій представника влади в
органах охорони природних ресурсів строком на 3 роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК
України ОСОБА_1та ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з
випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на них покладено обов'язки
попросити публічно пробачення у потерпілого, не виїжджати за межі України на
постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,
повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично
з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
У решті вирок Ріпкинського
районного суду Чернігівської області щодо ОСОБА_1та ОСОБА_2 залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2
визнані винуватими і засуджені за перевищення службових повноважень, яке
супроводжувалось насильством, болісними діями, що ображали особисту гідність
потерпілого ОСОБА_3 Зазначені дії було вчинено ними за таких обставин.
ОСОБА_2 працював державним
інспектором Головного державного управління
охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів та
регулювання рибальства в Чернігівській області, а ОСОБА_1 - головою Ріпкинської
районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР),
мисливствознавцем Ріпкинського
відділення мисливсько-рибальського дочірнього підприємства Чернігівської
обласної організації УТМР.
7 квітня 2006 року вони за посадою брали участь у проведенні
планового рейду щодо здійснення контролю
за дотриманням правил полювання та риболовлі
та виявлення фактів браконьєрства
на території Ріпкинського району Чернігівської області, тобто виконували
функції представників влади. Близько 9
год. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобілі
прибули на територію автостанції смт Радуль Ріпкинського району Чернігівської
області, де, діючи спільно поза компетенцією, визначеною наведеними у вироку
законодавчими та нормативними актами, злочинно перевищили свої службові повноваження.
Так, візуально зафіксувавши
занесення невстановленою особою до пасажирського салону рейсового автобусу
маршруту "Чернігів-Радуль" пакету з рибою, без достатніх на те
законних підстав звинуватили водія автобуса ОСОБА_3 у незаконній скупівлі незаконно
здобутих водних ресурсів та, незважаючи на заперечення останнім своєї
причетності до цього адміністративного правопорушення, вчинили дії, які явно
виходили за межі наданих їм повноважень, а саме: ОСОБА_2 із застосуванням
фізичної сили витяг ОСОБА_3 з автобуса, порвавши при цьому правий рукав його
шкіряної куртки, чим завдав матеріальної шкоди потерпілому, та наказав ОСОБА_1
принести з автомобіля спеціальні засоби. Після цього, діючи узгоджено та
застосовуючи фізичну силу до ОСОБА_3,
ОСОБА_2 намагався надіти йому наручники, а ОСОБА_1 гумовим кийком наносив потерпілому удари. Внаслідок цих дій
потерпілому було заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом
здоров'я.
У касаційних скаргах:
·
засуджений ОСОБА_2, не погоджуючись з вироком апеляційного
суду, вказує на те, що він діяв відповідно до наданих йому повноважень та
ніякого насильства до ОСОБА_3 не застосовував, про що, на його думку, свідчить
те, що ОСОБА_3 після події продовжував працювати водієм і за медичною допомогою
звернувся через деякий час. Крім того,
зазначає, що апеляційний суд, не допитуючи свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7, безпідставно послався на їх показання у своєму вироку та не звернув
уваги на показання свідків (ОСОБА_4 та
ОСОБА_8) про те, що фізична сила до ОСОБА_3 не застосовувалась. Також посилається на те, що по справі повинно
було встановити власника риби, з приводу якої виник конфлікт, чого зроблено
органами досудового слідства й судом не було. З огляду на це, вважає відсутнім
в його діях склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, і просить
вирок апеляційного суду скасувати, а справу провадженням закрити.
·
засуджений ОСОБА_1 висловлює аналогічні доводи та,
крім того, зазначає про порушення Ріпкинським районним судом правил підсудності
розгляду його кримінальної справи, про неконкретність пред'явленого йому
обвинувачення, про безпідставне визнання його службовою особою, яка виконувала
функції представника влади. Також вказує на однобічність і неповноту досудового
та судового слідства, які полягали в тому, що по справі було безпідставно
відхилено його клопотання про допит ряду
додаткових свідків, перекручено показання деяких свідків, не виявлено та не долучено до справи як
речові докази наручники та гумовий кийок, не звернуто увагу на те, що всі
допитані свідки були особами, зацікавленими на користь ОСОБА_3 Посилається на те, що він з ОСОБА_2 діяли
щодо ОСОБА_3 правомірно, оскільки останній своєю поведінкою показав причетність
до правопорушення та вчинив їм опір. Тому просить вирок апеляційного суду
скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його - ОСОБА_1діях
складу злочину, за який його
засуджено.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення засудженого ОСОБА_2 на підтримання своєї касаційної скарги, пояснення
потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_9 із запереченнями проти
касаційних скарг, думку прокурора
Яковенко Р.І. про безпідставність
касаційних скарг і необхідність залишення їх без задоволення, а вироку
апеляційного суду - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не
підлягають з таких підстав.
Висновок апеляційного суду про
доведеність винуватості ОСОБА_1та
ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин,
встановлених судом, є правильним, оскільки відповідає фактичним обставинам
справи, обґрунтований сукупністю розглянутих як судом першої, так і судом
апеляційної інстанції доказів, які належно оцінені і детально викладені у
вироку.
Зокрема, винуватість засуджених
підтверджена послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_3, який стверджував, що
він ніяких правопорушень не вчиняв, незаконно видобуту рибу не скуповував, не
бачив, хто і за яких обставин поставив пакет із рибою в салон його рейсового автобусу, однак ОСОБА_2, не
звертаючи уваги на його пояснення, із застосуванням сили витяг його з автобусу,
порвав йому куртку, намагався вдягти наручники, а ОСОБА_1 в цей час бив його
гумовою палицею, на що не звертав уваги працівник міліції ОСОБА_8, до якого він
звертався по допомогу. Побиття було припинено внаслідок втручання сторонніх
людей, які викликали міліцію.
Зазначені показання потерпілого
підтверджені дослідженими судом показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11
ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,
ОСОБА_18, з яких видно, що, знаходячись
з різних причин на автостанції смт Радуль, вони бачили, як до рейсового
автобусу якась жінка у відсутність водія
занесла пакет, а потім у салон зайшов
ОСОБА_2 та безпідставно звинуватив водія ОСОБА_3 в придбанні для перепродажу
риби, що знаходилась у цьому пакеті, а в подальшому він і ОСОБА_1 застосували
до ОСОБА_3 силу: витягли його з автобусу, де ОСОБА_2 викручував водію руки, щоб
вдягти наручники, а ОСОБА_1 бив гумовою палицею.
Твердження засуджених про те, що
допитані по справі свідки, на показання яких в обґрунтування вироку послався
суд, є зацікавленими на користь ОСОБА_3 особами, - безпідставні, оскільки всі
ці свідки, як з'ясував суд, мали різний вік, рід занять, не перебували в
неприязних стосунках з ОСОБА_2 і ОСОБА_1
та в товариських стосунках між собою і з ОСОБА_3, якого знали тільки як
водія автобусу, що тривалий час працював
на цьому рейсі. Позитивна характеристика ними водія не може свідчити про
зацікавленість свідків на користь
ОСОБА_3
Показанням потерпілого та свідків
суд дав належну оцінку й обґрунтовано визнав їх достовірними, оскільки вони не
містили суттєвих суперечностей, доповнювали та уточнювали одне одного з
урахуванням суб'єктивного сприйняття свідками обставин події з огляду на місце
і час їх спостереження.
Крім того, ці показання знайшли
підтвердження іншими дослідженими судом
доказами, зокрема, висновками судово-медичної експертизи про виявлення у
ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, які могли утворитися за обставин і в строк,
вказані потерпілим; даними протоколу огляду куртки ОСОБА_3 про виявлення на ній
пошкодження правого рукава; показаннями
працівника міліції - свідка ОСОБА_8 про те, що під час його перебування
в автомобілі, на якому він прибув на
автостанцію разом з ОСОБА_2 і ОСОБА_1, він чув гомін біля автобусу та до нього
по допомогу звертався водій ОСОБА_3, однак він не втручався в конфлікт, за що,
згідно з висновками службової перевірки, на нього було накладено дисциплінарне
стягнення; показаннями працівника міліції ОСОБА_19, який, прибувши за викликом
касира автостанції на місце події, з'ясував зі слів ОСОБА_3, пасажирів та працівників станції, що
водія ОСОБА_3 безпідставно побили гумовим кийком та намагалися надіти наручники ОСОБА_2 та
ОСОБА_1
Та обставина, що у ОСОБА_2 та
ОСОБА_1не було вилучено наручників та гумового кийка, не спростовує показань
потерпілого і свідків про їх застосування щодо ОСОБА_3, оскільки, як видно
з показань потерпілого та свідків, на
момент прибуття ОСОБА_19 на автостанцію, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_8, почувши,
що викликана міліція, незважаючи на
спробу ОСОБА_3 та очевидців перешкодити цьому,
залишили місце події, забравши із
собою зазначені знаряддя, наявність яких у той час у розпорядженні ОСОБА_2
підтверджена матеріалами справи та ним не оспорюється.
Твердження ОСОБА_2 про те, що суд
дав невірну оцінку показанням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які, на думку
засудженого, заперечували застосування ним до ОСОБА_3 фізичної сили, є
безпідставними, оскільки таких показань зазначені свідки не давали, а, навпаки,
стверджували, що, перебуваючи в різних місцях,
чули гомін конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, слова останнього про
порвану йому куртку та його побиття.
Не може вважатись підтвердженням
того, що до ОСОБА_3 не застосовувалось насильство, й те, що потерпілий за медичною
допомогою звернувся через декілька днів, а до того часу продовжував працювати
водієм на маршруті. Як видно з показань потерпілого, причиною звернення до
лікаря стало виникнення у нього після
події злочину сильного головного болю, який не проходив протягом декількох
днів. За висновком судово-медичної експертизи, наявні у ОСОБА_3 тілесні
ушкодження не виключали можливості працювати певний час водієм автобуса в
рейсі.
Як видно з матеріалів справи,
ОСОБА_2 і ОСОБА_1, заперечуючи свою винуватість у вчиненні злочину, в той же
час визнавали, що в момент, коли якась жінка ставила до автобусу пакет із
рибою, вони не бачили, щоб вона спілкувалася з водієм, жінку
не затримували, даних про купівлю риби водієм не мали, тільки
підозрювали це. Тобто вони фактично визнали, що у них не було законних підстав
вважати водія причетним до вчинення адміністративного правопорушення і вчиняти
щодо нього будь-які дії.
Таким чином, зазначені докази у
сукупності, як правильно визнав суд, спростовували твердження ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про те, що вони діяли на
законних підставах, силу до водія не застосовували, а ОСОБА_3 сам учинив опір їх законним діям, отримавши під час
цього тілесні ушкодження.
Доводи ОСОБА_1про те, що він на час
участі у рейді не був службовою особою, не виконував владних повноважень, а
тому не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 365 КК України, перевірялися
судом як першої, так і апеляційної інстанції, та обґрунтовано визнані такими,
що спростовуються матеріалами справи. Зокрема,
наведеними у вироку документами, які дослідив суд апеляційної
інстанції, підтверджено, що ОСОБА_1 на
час рейду був службовою особою, тимчасово наділеною спеціальними владними
повноваженнями, а тому був суб'єктом злочину, передбаченого ст. 365 КК України.
Суд всебічно та повно дослідив
зібрані по справі докази, дав їм в сукупності
належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність
винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК
України.
Твердження засуджених про те, що
органи досудового слідства і суд неповно з'ясували всі обставини справи,
оскільки відхиляли їх клопотання про допит додаткових свідків та не встановили
власника риби, з приводу якої виник конфлікт,
є безпідставними, оскільки по всіх клопотаннях, які було заявлено обвинуваченими
та підсудними, у матеріалах справи містяться відповідні рішення, які є
обґрунтованими й належно мотивованими, у тому числі й щодо визнання відсутності
потреби в допиті додаткових свідків, які не були очевидцями події. Що стосується не встановлення власника пакету з рибою, то вжитими заходами
встановити цю особу не виявилось можливим, однак це не перешкодило повному та
всебічному з'ясуванню судом усіх обставин події злочину.
З огляду на викладене, підстав для
скасування вироку із закриттям справи за відсутністю в діях засуджених складу
злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, як про це порушується питання в
їх касаційних скаргах, - не встановлено.
Будь-яких даних, які б свідчили про
істотне порушення
кримінально-процесуального закону під час досудового слідства і розгляду
справи судом першої та апеляційної інстанції і давали б підстави для скасування
вироку апеляційного суду, по справі
також не встановлено.
Справа розглянута за підсудністю
належним судом за обвинуваченням, яке відповідало вимогам ст. 132 КПК України.
Підстав вважати його неконкретним немає.
Те, що апеляційний суд,
постановляючи свій вирок, послався на показання свідків, яких він не допитував,
не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки це не є
обов'язковим при апеляційній перевірці постановленого місцевим судом по справі
вироку.
Покарання засудженим обрано
апеляційним судом відповідно до вимог
ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про
особу засуджених, пом'якшуючих покарання обставин, відсутності обтяжуючих
покарання обставин.
Обґрунтовано апеляційним судом
визнано необхідним призначити засудженим додаткове покарання та можливим
звільнити їх від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.
75 КК України.
Це покарання є необхідним й
достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись
ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1та
ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 14 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.
СУДДІ:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Глос Л.Ф.