УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2008 року
|
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
|
Патрюка М.В.,
|
|
суддів:
|
Жайворонок Т.Є.,
|
Перепічая В.С.,
|
|
Лященко Н.П.,
|
Пшонки М.П.,-
|
розглянувши
в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про
відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на
рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2007 року
та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 19 липня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про
відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтував тим, що 4 липня
2005 року в м. Луцьку на вул.
Б. Хмельницького ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки “Мерседес”, номерний знак
НОМЕР_1, не обрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожню обстановку,
унаслідок чого скоїв наїзд на його припаркований автомобіль марки “ІЖ 2717”,
номерний знак НОМЕР_2, чим завдав йому матеріальної та моральної шкоди.
Згідно з товарним чеком позивачем на придбання необхідних запасних частин
було витрачено 1 140 грн. та 1 565 грн. 50 коп. на виконання робіт із ремонту
пошкодженого автомобіля, а всього на ремонт автомобіля він поніс витрати в сумі
2 705 грн. 50 коп.
Посилаючись на те, що страхова компанія ЗАТ «Аск «Інго Україна» виплатила
йому страхове відшкодування в сумі 1 695 грн. 50 коп., позивач просив стягнути
з відповідача різницю в сумі 1 010 грн.
Крім того, просив стягнути на його користь із відповідача 1 тис. грн.
понесених ним витрат на оренду іншого автомобіля, який він був вимушений
орендувати у зв'язку з пошкодженням його автомобіля та неможливістю
використання за призначенням, а також стягнути на відшкодування моральної шкоди
1 500 грн.
Ухвалою суду від 21 червня 2006 року до участі у справі в якості
співвідповідача залучено ОСОБА_3 - власника автомобіля «Мерседес».
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12
квітня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської
області від 19 липня 2007 року, позов задоволено частково: стягнуто зі ОСОБА_3
на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2 010 грн. та 1тис. грн. на
відшкодування моральної шкоди, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить
зазначені судові рішення змінити, зменшивши розмір відшкодування до 1 010 грн.,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що дорожньо-транспортна
пригода (далі - ДТП), унаслідок якої позивачу було завдано матеріальної та
моральної шкоди, сталася з вини водія ОСОБА_2, а оскільки власником автомобіля,
яким останній керував, є ОСОБА_3, то заподіяна шкода підлягає стягненню саме з
останнього; при цьому суд посилався в рішенні на ст. 1187 ЦК України.
Проте погодитись із такими висновками
суду не можна, оскільки за змістом зазначеної норми обов'язок відшкодування
шкоди покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 2 п. 4 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику
розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем
джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що
здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності,
повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав
(договору оренди, довіреності тощо).
Вирішуючи спір, суд цих роз'яснень не врахував і, установивши, що шкода
позивачу заподіяна неправомірними діями ОСОБА_2, що перебував за кермом
автомобіля «Мерседес», власником якого є ОСОБА_3, стягнув завдану позивачу
шкоду з останнього, не зазначивши в рішенні, якими саме діями власника
спричинена шкода.
Суд не з'ясував, чи є дії власника неправомірними, чи є безпосередній
причинний зв'язок між його діями й заподіяною внаслідок ДТП шкодою, хоча при
встановленні саме цих обставин відповідно до ст. ст. 1167, 1187 ЦК України
можна покласти на власника обов'язок відшкодування шкоди.
Усупереч вимогам ст. 216 ЦПК України суд узагалі не зазначив у рішенні, що
ним постановлено відносно відповідача
ОСОБА_2.
Крім того, у порушення вимог ст. ст. 212, 213, 215 ЦПК України висновки
суду в частині розміру стягнутої матеріальної шкоди не підтверджені належними
доказами, зокрема щодо понесених витрат на оренду автомобіля.
Суд не перевірив, чи перебуває в причинному зв'язку з ДТП оренда позивачем
іншого автомобіля.
Не мотивовано судом і розмір стягнутої на користь позивача моральної шкоди.
Указані порушення закону залишились
поза увагою суду апеляційної інстанції.
За таких обставин постановлені у
справі рішення підлягають скасуванню, а
справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК
України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Луцького
міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного
суду Волинської області від 19
липня 2007 року скасувати. Справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
|
М.В. Патрюк
|
Судді:
|
Т.Є. Жайворонок
|
|
Н.П. Лященко
|
|
В.С. Препічай
|
|
М.П. Пшонка
|