У х в а л а
і м е н е м у к р а
ї н и
17 вересня 2008 року
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів: Костенка А.В., Перепічая
В.С.,
Лященко
Н.П., Пшонки
М.П.,-
розглянувши
в судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства (далі - ПП) “ВВ”
до ОСОБА_1 про стягнення боргу за комунальні послуги, за касаційною скаргою ПП
“ВВ” на рішення Рівненського міського суду від 20 квітня 2007 року та ухвалу
апеляційного суду Рівненської області від 20 червня 2007 року,
в
с т а н о в и л а:
У лютому 2007 року ПП “ВВ” звернулося до суду з позовом
про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комунальні послуги, посилаючись на те, що відповідачка є
власницею квартири АДРЕСА_1. Указаний будинок знаходиться на балансі ПП “ВВ”. У
порушення ст. 10 Закону України
“Про приватизацію державного житлового фонду”, а також Правил користування
приміщеннями житлових будинків і прибудинкової території вона з 1 березня 2005
року не вносить плату за послуги з утримання будинку та прибудинкової
території, заборгованість станом на 1 січня 2007 року становить 1 197 грн. 21 коп.
Рішенням Рівненського міського суду від 20 квітня 2007
року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 20
червня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПП “ВВ” просить скасувати ухвалені у
справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду
повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце
обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони
підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності
тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова
норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Судові рішення не відповідають цим вимогам.
Відмовляючи в задоволенні позову ПП “ВВ”, суд першої
інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що
правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються виключно договором, а
оскільки між сторонами не був укладений договір, то й заборгованість з оплати
житлово-комунальних послуг не може бути стягнута з відповідачки.
Однак
з такими висновками суду погодитися не можна, тому що вони не ґрунтуються ні на
вимогах закону, ні на матеріалах справи.
Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України “Про
приватизацію державного житлового фонду” та Правил користування приміщеннями
житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в
багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних
будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку
та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у
загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території
пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та
прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і
власники викуплених та приватизованих квартир.
Суд не звернув уваги на вказану норму та, посилаючись на
ч. 6 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”,
дійшов передчасного висновку, що відсутність між сторонами договірних відносин
може служити підставою для звільнення відповідачки від оплати
житлово-комунальних послуг.
За таких обставин судові рішення не можна визнати
законними й обґрунтованими, тому вони, як постановлені з порушенням норм
матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення
справи, відповідно до вимог п. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової
палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу приватного підприємства “ВВ”
задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 20 квітня 2007
року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 20 червня 2007 року
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді
|
М.В. Патрюк А.В. Костенко Н.П. Лященко В.С. Перепічай М.П. Пшонка
|