Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-672/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.04.2012. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                Справа № 2-672|11 
		 
		 Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		 
		20.04.2012 року                                                                                                              м. Харків 
		 
		Дзержинський районний суд м. Харкова у складі: 
		Головуючого: судді Омельченко К.О. 
		При секретарі: Мінаковій І.М.
		 
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові позовну заяву ОСОБА_1 до Обласного комунального Виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особа - Дзержинський РВ ГУ МВС України в Харківській області, Орган опіки та піклування Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом виселення та анулювання реєстрації місця проживання, за зустрічним позовом Обласного комунального Виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром»до ОСОБА_1, треті особи - Харківська обласна державна адміністрація, Дзержинський РВ ГУ МВС України в Харківській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним посвідчення на право заняття службової площі, договору найму та анулювання реєстрації місця проживання, -  
		 
		 В С Т А Н О В И В : 
		 
		Позивач  звернувся до суду та просить усунути перешкоди у користуванні квартирою № 8 у гуртожитку сімейного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у комунальній власності на балансі Обласного комунального Виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром», виселити відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та анулювати реєстрацію їх місця проживання. 
		В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 25.08.2005 року він був призначений керуючим Харківської єпархії Української православної церкви Київського патріархату. 10.01.2006 року на підставі посвідчення на право заняття службової площі Харківською обласною державною адміністрацією йому була надана житлова площа на період роботи на даній посаді за адресою: АДРЕСА_2, житловою площею 28,6 кв.м. Службову житлову площу надано в будинку відомства Виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром».  
		Позивач також зазначив, що 17.01.2006 року між ним та Виробничо-експлуатаційним підприємством «Держпром»було укладено договір найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3юр., відповідно до пункту 1.1 якого позивачу було надано у безстрокове користування житло, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2, 2 поверх, квартира № 3. 18.01.2006 року позивач зареєструвався за вказаною адресою. Крім того, позивач стверджував про те, що на момент звернення до суду з цим позовом він продовжує займати посаду керуючого Харківської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, своєчасно та у повному обсязі сплачує квартирну плату і плату за комунальні послуги згідно договору і що потреба в забезпеченні службовим житлом не відпала. Однак, з невідомих йому причин керівництво ВЕП «Держпром»надіслало лист за вих. № 150 від 16.02.2010 року з вимогою звільнити нібито незаконно займане ним житлове приміщення, вказавши змінену адресу: АДРЕСА_1 у п'ятиденний строк з моменту отримання вказаного листа та окремо повідомили, що просять вважати договір найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3юр. від 17.01.2006 року розірваним з 19.02.2010 року, не надавши жодного правового обґрунтування ініціювання розірвання договору. 
		06.07.2010 року в судовому засіданні позивач надав суду уточнену позовну заяву, в якій просив суд ухвалити рішення, яким зобов'язати Виробничо-експлуатаційне підприємство «Держпром»не чинити перешкоди в користуванні квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, виселити відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зі спірної квартири  та анулювати реєстрацію їх місця проживання за вказаною адресою. 
		В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив задовольнити їх, пославшись не вищевказані обставини та неправомірність дій відповідачів. 
		Представник відповідача ВЕП «Держпром»проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на безпідставність вимог позивача і відсутність підстав для їх задоволення, а також  надав до суду відзив на позовну заяву. 
		Крім того, представник відповідача ВЕП «Держпром»звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи -Харківська обласна державна адміністрація, Дзержинський РВ ГУ МВС України в Харківській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просив визнати недійсним посвідчення на право заняття службової площі, видане Харківською обласною державною адміністрацією 10.01.2006 року, визнати недійсним договір найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3юр. від 17.01.2006 року, укладений між ВЕП «Держпром»та позивачем, а також анулювати реєстрацію місця проживання позивача за адресою АДРЕСА_3.  
		Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 проти первісного позову ОСОБА_1 заперечував, надав до суду письмові заперечення на позов, у яких посилався на помилковість тверджень позивача.  Зазначив, що останні є єдиними належними користувачами житлового приміщення, оскільки відповідно до протоколу спільного засідання профспілкової організації ВЕП «Держпром»№ 2 від 02.02.2010 року, квартира № 8 в сімейному гуртожитку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, розподілена помічнику Голови обласної державної адміністрації відділу забезпечення діяльності Голови та заступників Голови облдержадміністрації апарату облдержадміністрації ОСОБА_2 та її родині і що лише вона разом зі своєю родиною отримала ордер на право заняття житлової площі у спірній квартирі.  
		Третя особа - Дзержинський РВ ГУ МВС України в Харківській області в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу у його відсутність. 
		Третя особа -служба у справах дітей в судове засідання не з'явилася, просила розглядати справу у їх відсутність.
		Третя особа за зустрічним позовом -Харківська обласна державна адміністрація також в судове засідання не з'явилася, явку повноважного представника не забезпечила, будь-яких заперечень чи пояснень по суті позовних вимог не надала, просила також розглянути справу у її відсутність. 
		Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та представлені докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню, а зустрічний позов підлягає  задоволенню з наступних підстав. 
		Судом встановлено, що 10.01.2006 року Харківською обласною державною адміністрацією позивачу було видане посвідчення на право заняття службової площі, відповідно до якого ОСОБА_1 була надана житлова площа на період роботи на даній посаді за адресою: АДРЕСА_2, житловою площею 28,6 кв.м. Службову житлову площу надано в будинку відомства Виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром». 
		Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира знаходиться у житловому будинку, який перебуває у комунальній власності і знаходиться на балансі Виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром». 
		Як зазначив позивач, житлову площу йому було надано як службову на підставі посвідчення на право заняття службової площі, виданого Харківською обласною державною адміністрацією 10.01.2006 року. Відповідно до вказаного посвідчення, позивачу була надана житлова площа на період роботи на посаді керуючого Харківської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, за адресою: АДРЕСА_2, житловою площею 28,6 кв.м. 
		Згідно зі ст. 121 Житлового кодексу України, порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. 
		Дослідивши докази, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, суд доходить висновку про помилковість тверджень позивача щодо службового характеру наданого йому житлового приміщення з огляду на наступне. 
		Частина 1 статті 118 Житлового кодексу України визначає, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. 
		Проте, як вбачається з матеріалів справи, будинок по вул. Помірки 27-А у м. Харкові, що знаходиться у комунальній власності і перебуває на балансі ВЕП «Держпром»ніколи не включався до числа службових відповідним рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, тому не має статусу службового житла відповідно до чинного законодавства України. 
		Суд також не бере до уваги посилання позивача на те, що житлова площа надана йому як керуючому Харківською єпархією Української православної церкви Київського патріархату.
		У відповідності до ст. 119 ЖК України, перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР. 
		Так, Постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 04.02.1988 року «Про службові жилі приміщення»затверджений Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові приміщення, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Однак, посада позивача у зазначеному Переліку відсутня. 
		До того ж, суд критично оцінює посвідчення на право заняття службової площі, видане Харківською обласною державною адміністрацією 10.01.2006 року, оскільки у відповідності до вимог законодавства видача таких посвідчень відноситься до компетенції адміністрації підприємства, у віданні якого знаходиться таке приміщення, а також виконкому місцевої ради. 
		Зокрема, згідно з п. 16 Постанови Ради Міністрів УРСР № 37 від 04.02.1988 року, службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація. 
		Як вбачається з матеріалів справи, посвідчення на право заняття службової житлової площі видано позивачу Харківською обласною державною адміністрацією. Проте, як зазначено вище, повноважень для видачі таких посвідчень Харківська обласна державна адміністрація не мала, оскільки відповідно до закону є органом державної влади на місцях і не входить до системи органів місцевого самоврядування, якими є місцеві ради. 
		Відповідно до п. 21, 22 тієї ж Постанови, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер встановленого зразка, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів. Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності. Ордер вручається громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім'ї, включених до ордера. 
		Натомість, у матеріалах справи відсутні будь-які докази одержання позивачем такого ордеру, що свідчить про відсутність у позивача законних підстав для заняття житлового приміщення.  
		Таким чином, суд дійшов висновку про невідповідність тверджень позивача щодо службового статусу наданого йому житлового приміщення, оскільки така позиція суперечить законодавству та спростовується матеріалами справи. 
		Судом також встановлено, що 17.01.2006 року між позивачем та Виробничо-експлуатаційним підприємством «Держпром»було укладено договір найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3юр., відповідно до пункту 1.1 якого позивачу було надано у безстрокове користування житло, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2, 2 поверх, квартира № 3. 18.01.2006 року позивач зареєструвався за вказаною адресою. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 810 ЦК підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюється законом. Положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна (ст. 1 Закону), застосуванню до спірних правовідносин не підлягають, враховуючи також те, що відповідно до положень цього Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ст. 2 Закону). 
		Таким чином, відносини, які виникають у зв'язку з наймом житла, що перебуває у державній або комунальній власності, регулюються Житловим кодексом та іншими актами житлового законодавства (ч. 1 ст. 3 ЖК України). 
		Стаття 127 ЖК України визначає, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. 
		Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. 
		Як вбачається з матеріалів справи, на момент вселення позивача у спірну квартиру  житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, статусу гуртожитку не мав. Будь-які докази реєстрації зазначеного житлового будинку як гуртожитку у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів у матеріалах справи відсутні. 
		Щодо посилання представника ВЕП «Держпром» на рішення виконавчого комітету Харківської міської ради за № 25 від 21.01.2010 року «Про дозвіл виробничо-експлуатаційному підприємству «Держпром»використовувати будинок за адресою: АДРЕСА_1 в якості сімейного гуртожитку», то зазначене рішення було винесено лише у 2010 році, в той час як житлове приміщення у будинку надавалося  позивачу у 2006 році. 
		Укладення договору оренди жилої площі у житловому будинку комунального житлового фонду (договору про надання житлової площі у тимчасове користування) між підприємством - власником (балансоутримувачем) житлового будинку та особою, яка не перебуває у трудових відносинах з підприємством, не суперечить засадам цивільного законодавства про свободу договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК), однак, виходячи з імперативних  вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку про те, що такий правочин не є чинним, оскільки суперечить положенням Житлового кодексу України. 
		Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 
		Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року  «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). 
		Стаття 61 ЖК України визначає, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. 
		Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. 
		Згідно ч. 1 ст. 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. 
		Як вбачається з матеріалів справи, рішення про надання позивачу житлової площі компетентними органами не приймалося, ордер на вселення у житлове приміщення позивачу не видавався. Посвідчення про надання позивачу службового житла, видане Харківською обласною державною адміністрацією 10.01.2006 року суд до уваги не бере з підстав, зазначених вище. 
		З матеріалів справи вбачається, що спірний договір найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3юр. був укладений без попереднього рішення про надання позивачу жилого приміщення та без видачі йому відповідного ордеру, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. 
		За таких обставин, суд доходить обґрунтованого висновку про те, що в момент укладення спірного договору найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3юр. він суперечив вимогам чинного законодавства, зокрема, положенням статей 58, 61 ЖК України, якими встановлено спеціальний порядок укладення таких договорів. 
		Частина 1 статті 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Таким чином, вимоги ВЕП «Держпром»за зустрічним позовом  є обґрунтованими і підлягають задоволенню.  
		Судом також встановлено, що 02.02.2010 року на спільному засіданні профспілкової організації Виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром»02.02.2010 року, квартира № 8 в сімейному гуртожитку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, розподілена помічнику Голови обласної державної адміністрації відділу забезпечення діяльності Голови та заступників Голови облдержадміністрації апарату облдержадміністрації ОСОБА_2 та її родині, що підтверджується протоколом № 2 від 02.02.2010 року., наявним у матеріалах справи. 
		В обґрунтування правомірності вселення відповідачів до спірної квартири № 8, представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 надав до суду копію ордеру № 02/08/27А від 05.02.2010 року на право зайняття житлової площі розміром 27,9 кв.м у кв. № 8 гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 
		Відповідно до ст. 129 ЖК України, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. 
		Таким чином, дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, суд доходить висновку про правомірність вселення ОСОБА_2 та її родини до спірної квартири АДРЕСА_1. 
		Під час розгляду справи судом також було встановлено, що квартира № 3, яку було надано позивачу згідно з договором найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3юр., та квартира № 8, яку було надано відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відповідно до протоколу спільного засідання профспілкової організації Виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром»№ 2 від 02.02.2010 року, є одним і тим самим житловим приміщенням. 
		Водночас, суд не погоджується з твердженням позивача про те, що він зайняв кв. № 3, а адміністрацією ВЕП «Держпром»було згодом змінено нумерацію квартир і надано цій квартирі новий номер «8», а потім і розподілено на іншу особу, з наступних підстав. 
		В судовому засіданні позивач зазначив, що спірна квартира, в якій він проживав, розташована праворуч від сходів на другому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1. Натомість, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, нумерація житлових і допоміжних приміщень виконується арабськими цифрами окремо по кожній квартирі (приміщенню) у порядку руху за годинниковою стрілкою, починаючи від входу. 
		З огляду на непарний номер квартири № 3, вона відповідно до вимог законодавства не може бути розташована на 2-му поверсі праворуч від сходів, тому суд такі доводи позивача до уваги не бере. 
		Згідно з технічним паспортом на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок № 27-А, який долучено до матеріалів справи,  розмір житлової площі квартири № 8 складає 27,9 кв.м. і співпадає з розміром, вказаним в ордері на вселення, який видано ОСОБА_2 та її родині. Водночас, у посвідченні на право заняття службової площі, виданому позивачу Харківською обласною державною адміністрацією 10.01.2006 року, зазначений інший розмір надаваної позивачу жилої площі, а саме -28,6 кв.м. Такий самий розмір надаваної жилої площі зазначений і у договорі найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3юр., укладеному між ОСОБА_1 та ВЕП «Держпром». 
		Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що нумерацію квартир було нібито змінено, оскільки згідно Рішення виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради від 21.07.2009 року № 212/1, копія якого долучена представником ВЕП «Держпром»до матеріалів справи, була впорядкована лише поштова адреса житлового будинку літ. «У-2», тобто був змінений лише її номер: замість адреси АДРЕСА_2 -адреса АДРЕСА_1. Ця обставина також підтверджується технічним паспортом на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок № 27-А. 
		Згідно з ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		З огляду на вищенаведене та відсутність у матеріалах справи інших доказів позивача щодо правомірності заняття ним спірної квартири № 8 у житловому будинку по АДРЕСА_1 у м. Харкові, а також наявність у відповідачів ордеру на вселення до кв. № 8, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні первісного позову.
		 
		Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В : 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  - відмовити. 
		Зустрічний позов Обласного Комунального Виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром»задовольнити.
		Визнати недійсним договір найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3юр. від 17.01.2006 року. 
		Анулювати реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3. 
		Визнати недійсним посвідчення на право заняття службової площі, виданого Харківською обласною державною адміністрацією 10.01.2006 року.
		Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 2 березня 2010 року.
		 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10-ти днів з дня проголошення.
		 
		 Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...