Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-62/568-2012 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.04.2012. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2012.
Дата набрання законної сили: 19.04.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       
		01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19.04.2012                                                                                           № 5011-62/568-2012
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Вербицької О.В.
		суддів:            Андрієнка  В.В. 
		          Буравльова С.І. 
		за участю секретаря Горголь І.С.
		за участю представників:
		позивача: ОСОБА_2, (дов. від 08.06.2011 року б/н);
		відповідача 1: не з'явився;
		відповідача 2: не з'явився;
		третьої особи: не з'явився;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»
		на рішення  господарського суду міста Києва
		від 08.02.2012 року 
		у справі № 5011-62/568-2012 (суддя - Любченко М.О.)
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство -2240"
		до 1. Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь",
		2. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопром"
		про визнання недійсним рішення, скасування запису та зобов'язання вчинити певні дії
		 
		                                                 В С Т А Н О В И В : 
		 
		Рішенням  господарського суду м. Києва від 08.02.2012 року у справі № 5011-62/568-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 2240" (далі - позивач, ПАТ "Автотранспортне підприємство - 2240") до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - відповідач 1, ПАТ "Банк "Київська Русь"), Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (далі - відповідач 2, КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопром" (далі - третя особа, ТОВ "Екопром") про визнання недійсним рішення, скасування запису та зобов'язання вчинити певні дії - позовні вимоги задоволено повністю. 
		Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити . 
		В обґрунтування апеляційних вимог відповідач 1 зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 19.04.2012 року. 
		06.03.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача 1 надійшли письмові пояснення по справі.
		18.04.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання від представника ПАТ "Банк "Київська Русь" про відкладення розгляду справи.
		19.04.2012 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явився лише представник позивача.
		Представники відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи. 
		Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Оскільки, визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, двохмісячний строк вирішення спору закінчується, а представники в судове засідання не являються, судова колегія вважає за можливе також застосувати положення Конвенції та здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи.
		Суд, проаналізувавши заявлене клопотання представника ПАТ "Банк "Київська Русь" про відкладення розгляду справи, розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, ухвалив відмовити в задоволенні заявленого клопотання з огляду на наступне.
		У вищевказаному клопотанні вказано, що представник ПАТ "Банк "Київська Русь" - Салій О.О. не може з'явитися у судове засідання у зв'язку з від'їздом до м. Вінниці, та участі в судовому засіданні господарського суду Вінницької області, проте, жодної причини про не можливість з'явитися у судове засідання інших представників ПАТ "Банк "Київська Русь", що брали участь у суді першої інстанції не вказано.
		Пунктом 3.2.2. Рекомендації Вищого господарського суду України від 19.07.2010 року № 04-06/113 "Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України" передбачено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).
		Крім того, п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України  від  26.12.2012 року  за № 18 «Про  деякі  питання  практики застосування Господарського процесуального кодексу України  судами першої інстанції» передбачено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, державного чи  іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п) при цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого  представника згідно з частинами  першою - п'ятою ст. 28 ГПК України, з числа як своїх представників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
		Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ПАТ "Банк "Київська Русь" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. 
		Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2007р. між АБ "Київська Русь" (правонаступником якого є ПАТ "Банк "Київська Русь") (далі - Банк) та ВАТ "Київське автотранспортне підприємство -2240" (правонаступником якого є ПАТ "Автотранспортне підприємство -2240") (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір № 34058-20/7-1в (далі - Договір № 34058-20/7-1в).
		Пунктом 1.1 Договору № 34058-20/7-1в (з урахуванням змісту додаткових угод ) передбачено, що предметом Договору № 34058-20/7-1в є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді відзивної відновлювальної "кредитної лінії". 
		Одночасно, АБ "Київська Русь" з ТОВ "Екопром" було також укладено кредитний договір №34059-20/7-1в від 18.09.2007р. (далі - Договір № 34059-20/7-1в).
		Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Частиною 2 ст. 1069 ЦК України передбачено, що права  та  обов'язки  сторін,  пов'язані з  кредитуванням рахунка,  визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу),  якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується надати  грошові  кошти   (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. 
		Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор  (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		За змістом ст. 575 ЦК України застава  нерухомого  майна,  що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотекою. 
		Статтею 1 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		З матеріалів справи вбачається, що на виконання обов'язків за Договорами №34058-20/7-1в та №3 4059-20/7-1в ВАТ "Київське автотранспортне підприємство -2240" та ТОВ "Екопром", 28.09.2007р. між АБ "Київська Русь" (далі - іпотекодержатель) та ВАТ "Київське автотранспортне підприємство -2240" (далі - іпотекодавець) було укладено договір іпотеки (далі - Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. 
		Пунктом 2.1 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателеві належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме майновий комплекс, що розташований за адресою: м.Київ, вул. Павла Усенка, 8, та складається з таких будівель: зимове сховище для бджіл (літера Т) площею 95,90 кв.м, ремзона (№ 8) площею 631,00 кв.м, склад цегляний (літера Л) площею 1104,80 кв.м, блок-пост заводський (літера О) площею 10,20 кв.м, бокси (літера И) площею 557,90 кв.м, побутове приміщення КСО-1 (№ 6) площею 50,10 кв.м, корпус блоку цеху (літера Е) площею 2381,40 кв.м, майстерні (літера Л) площею 655,70 кв.м, автопавільйон (№ 15) площею 194,00 кв.м, профілакторій ТО-1 (літера Ж) площею 835,10 кв.м, профілакторій (літера З) площею 1398,20 кв.м, профілакторій карбюраторний (літера Д) площею 3000,10 кв.м, склади (літера В) площею 15,20 кв.м, туалет (АЗС) (літера Я) площею 16,10 кв.м, виробничо-побутовий корпус (літера А) площею 4021,90 кв.м, контрольно-пропускний пункт (літера Ю) площею 20,40 кв.м, закрита мийка ( № 2) площею 508,90 кв.м, розш.  профілакторій ремонту дизельних автомобілів (літера Д) площею 2487,70 кв.м, будиночок (літера Г) площею 15,30 кв.м, автопавільйон (літера С) площею 230,30 кв.м, кіоск (літера М) площею 14,20 кв.м, автопавільйон (літера Х) площею 218,30 кв.м, кіоск (літера Ш) площею 6,70 кв.м, виробничо-побутовий склад (№ 7) площею 1267,50 кв.м, диспетчерська (№ 5) площею 42,30 кв.м, диспетчерська (літера У) площею 32,90 кв.м, диспетчерська (літера Ш) площею 29,30 кв.м, диспетчерська (літера Ч) площею 35,70 кв.м, диспетчерська (№ 12) площею 17,20 кв.м, диспетчерська (№ 3) площею 48,30 кв.м, диспетчерська (№ 4) площею 40,00 кв.м, приміщення складу підсобного господарства (№ 13) площею 354,40 кв.м, приміщення легкового боксу (літера Н) площею 499,60 кв.м, побутове приміщення будівельників (літера Р) площею 52,20 кв.м, приміщення спецмедслужби (літера Ы) площею 98,90 кв.м, блок-пост  в зборі (літера П) площею 9,90 кв.м, сховище для овочів (№ 14) площею 248,10 кв.м, автопавільйон (№11) площею 106,30 кв.м, диспетчерська (літера Ц) площею 101,80 кв.м, кіоск (літера М ) площею 11,80 кв.м, васон-будиночок (№ 9) площею 37,40 кв.м, побутове приміщення (№ 1) площею 47,50 кв.м, торговий будиночок (№ 10) площею 65,50 кв.м, автозаправочна станція (літера Б) площею 60,00 кв.м, павільйон-склад 2 (літера Ф) площею 606,30 кв.м, малярне відділення (літера Э) площею 667,20 кв.м 
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням від 15.04.2011р. у справі № 46/42 за позовом АБ "Київська Русь" до ТОВ "Екопром" стягнено з відповідача на користь позивача за Договором №34059-20/7-1в 840000 доларів США заборгованості, що еквівалентно 6672540 грн., 1092233,29 доларів США відсотків за користування кредитом, що еквівалентно 8676155,14 грн., 41016,42 доларів США пені за несвоєчасну сплату відсотків, що еквівалентно 325813,93 грн., 52195,06 доларів США відсотків за порушення грошового зобовязання, що еквівалентно  414611,46 грн.
		За змістом наказу від 30.05.2011р. на примусове виконання рішення вказаний судовий акт набрав законної сили 05.05.2011р.
		Крім того, рішенням від 23.05.2011р. у справі № 14/52 за позовом АБ "Київська Русь" до ПАТ "Автотранспортне підприємство -2240", яке відповідно до наказу про примусове виконання рішення набрало законної сили 22.08.2011р.,  стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором №34058-20/7-1в в сумі 44512698,87 грн.
		З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2011р. ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулося до КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" з заявою №7030/16-892 про проведення державної реєстрації права власності відповідача 1 на майновий комплекс, який знаходиться по вул. Павла Усенка, 8 у м. Києві. 
		Відповідно до витягу № 31733847 від 20.10.2011р. про державну реєстрацію права власності, 20.10.2011р. КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" було прийнято рішення про державну реєстрацію та зареєстровано (реєстраційний номер 34932734) за ПАТ "Банк "Київська Русь" право власності на майновий комплекс (літери Т, 8 (цифра), Л, О, И, 6 (цифра), Е, Л', 15 (цифра), Ж, З, Д', В, Я, А, Ю, 2 (цифра), Д, Г, С, М', Х, Ш, 7 (цифра), 5 (цифра), У, Щ ,Ч, 12 (цифра), 3 (цифра), 4 (цифра), 13( цифра), Н, Р, Ы, П, 14 (цифра), 11 (цифра),  Ц, М, 9 (цифра), 1 (цифра), 10 (цифра), Б, Ф, Э)  загальною площею 22949, 50 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Павла Усенка, 8, про що зроблено запис №1035-з в книзі 20з-251.
		В свою чергу, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції що, дії відповідачів стосовно проведення державної реєстрації права власності на майновий комплекс за ПАТ "Банк "Київська Русь" є неправомірними, та такими, що не відповідають умовам укладеного між АБ "Київська Русь" та ВАТ "Київське автотранспортне підприємство -2240" Договору іпотеки та нормам Закону України "Про іпотеку" в редакції від 23.02.2006р. виходячи з наступного.
		Статтею 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судовий захист цивільного права та інтересу. 
		Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам чинного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу. 
		Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. 
		Відповідно до вимог ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. 
		Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Згідно ст. 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції від 23.02.2006р.) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. 
		Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції від 23.02.2006р.) передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. 
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, що відповідно до Закону України "Про іпотеку" в редакції від 23.02.2006р. передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Законодавство, яке діяло на момент укладення договору іпотеки від 28.09.2007р., не передбачало передачу права власності на іпотечне майно від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі застереження в іпотечному договорі. За висновками суду, таке застереження може тільки визначати умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
		Аналогічні висновки суду викладені у постановах Вищого господарського суду України у справах №11/2268 та №5023/4165/11. 
		З урахуванням принципу незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, закріпленого ч. 1 ст. 58 Конституції України, зміни, внесені до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" Законом України від 25.12.2008р. "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", якими застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, прирівняне за правовими наслідками до окремого договору між боржником і кредитором про задоволення вимог кредитора, - не можуть бути застосовані до відносин, що склалися між учасниками судового спору у даній справі та виникли до зазначених змін. Вказані зміни можуть бути застосовані лише до іпотечних договорів, укладених після набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", тобто, до іпотечних договорів, укладених після 14.01.2009р. 
		Отже, на момент укладання між позивачем та відповідачем 1 іпотечного договору, ст. 37 Закону України "Про іпотеку" визначала укладення відповідного окремого договору єдиною можливістю переходу права власності на предмет іпотеки в позасудовому (добровільному) порядку та єдиною правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.
		Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, колегія суду приходить до висновку про відсутність у відповідачів правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що містилось в пункті 5.2.2 Договору іпотеки, та незаконність рішення відповідача 2 щодо реєстрації права власності на майновий комплекс по вул. Павла Усенка, 8 в м. Києві за відповідачем 1. При цьому, за висновками суду, положення п. 5.2.2 Договору іпотеки не є застереженням у розумінні Закону України "Про іпотеку", а лише передбачають один із можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки - шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя. 
		Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. 
		Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 
		Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду  України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995р. № 20 передбачено, що судам слід мати на увазі, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами: про витребування майна з чужого незаконного володіння; про визнання незаконними актів державних органів, органів місцевого самоврядування про неправомірне втручання у здійснення власником правомочностей щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном. 
		Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. 
		Частиною 4 ст. 182 ЦК України передбачено, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. 
		Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
		Відповідно до вимог п.1.2, п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджено наказом №7/5 від 07.02.2002р. Міністерства юстиції України, державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації  у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. 
		Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ. 
		Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Автотранспортне підприємство - 2240" є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		На думку апеляційної інстанції ПАТ "Банк "Київська Русь" не доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона не підлягає задоволенню.
		Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення  у справі, судовою колегією не встановлено.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
		 
		                                                      ПОСТАНОВИВ :
		 
		Рішення господарського суду м. Києва від 08.02.2012 року у справі № 5011-62/568-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 2240" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопром" про визнання недійсним рішення, скасування запису та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" - без задоволення.
		Справу № 5011-62/568-2012 повернути до господарського суду м. Києва.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
		   
		Головуючий суддя                                                                      Вербицька О.В. 
		 
		Судді                                                                                          Андрієнко  В.В.
		 
		                                                                                          Буравльов С.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...