Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 55/440 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.05.2012. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
		 "26" квітня 2012 р.                                                                                    Справа № 55/440  
		 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		 
		головуючого       судді Бондар С.В. (доповідач)суддівГрека Б.М., Нєсвєтової Н.М.розглянувши матеріали  касаційної скарги   за участю представників :  Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"   від позивача: Букова Ю.В. від відповідача: не з'явилисьна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 рокуу справі№55/440за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"доПублічного акціонерного товариства "Мостобуд"простягнення 2 309 975, 33 грн.
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (далі позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (далі відповідач) про стягнення 2 382 995,56 грн. основного боргу; 145 015,23 грн. - неустойки 37 121,95 грн. -3% річних та 84 647,52 грн. -інфляційних нарахувань (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, т.1 а.с.36-43).
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача підлягало стягненню 2 382 995, 56 грн. -заборгованості; 145 015,23 грн. -пені; 84 383,55 грн. -інфляційних витрат; 37 121, 95 грн. -3% річних.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року, апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, а рішення Господарського суду міста Києва змінено, з відповідача стягнуто: 2 382 995,56 грн. -заборгованості; 72 507, 61 грн. -пені; 84 383, 55 грн. -інфляційних нарахувань та 37 121, 95 грн. -3 % річних.
		Не погоджуючись частково з постановою Київського апеляційного господарського суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційної інстанції в частині стягнення з нього 84 383, 55 грн. -інфляційних нарахувань, оскільки вважав, що вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу (т.1 а.с.190-192).
		Відповідач уточнив свою касаційну скаргу та просив скасувати прийняті у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.215-216).
		01.11.2011 року Вищим господарським судом України прийнято постанову у даній справі, якою касаційну скаргу було задоволено частково, прийняті судові рішення у справі скасовані в частині стягнення 84 383,55 грн. -інфляційних нарахувань. В цій частині позову було відмовлено. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року у справі № 55/440 залишено без змін (т.1 а.с. 221-223).
		Позивач звернувся з заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2011 року Верховним Судом України, в якій просив скасувати постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2011 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити (т.1 а.с. 234-238).
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.02.2012 року, яка була прийнята за заявою позивача, справу № 55/440 допущено до провадження Верховного Суду України, в зв'язку із неоднаковим застосуванням норм матеріального права (т.1 а.с. 231-233).
		Ухвалою Верховного Суду України від 22.02.2012 року відкрите провадження у справі № 55/440 (т.1 а.с. 262).
		Постановою Верховного Суду України від 27.03.2012 року заяву позивача  було задоволено частково(т.1 а.с. 277-278) .
		Постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2011 року, в частині відмови у стягненні з відповідача 84 383, 55 грн. -інфляційних нарахувань скасовано, а справу передано на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.
		Постанова Верховного Суду України мотивована тим, що висновок Вищого господарського суду України, якій викладений в постанові від 01.01.2011 року, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
		Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
		08.09.2008 року між відповідачем (лізингоодержувач) та позивачем (лізингодавець) укладено договір фінансового лізингу № 783 LD (далі Договір) (т.1 а.с. 11-17).
		Згідно п.1.1 Договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати сідельний тягач MAN моделі TGX 41.54 8Х4/4 та напівпичеп faymonvslle моделі VARIO -Z -8 (далі майно).
		Ціна предмету лізингу становить еквівалент 788 300 євро.
		01.12.2008 року між сторонами у справі підписано акт приймання -передачі, згідно до якого відповідач отримав майно, яке є предметом лізингу.
		Згідно Договору, за користування предметом лізингу, відповідач сплачує позивачу лізингові платежі у гривнях на дати платежів вказані в додатках до Договору, на рахунок зазначений в розділі 15 цього Договору, в сумі, яка визначена в повідомлені про лізинговий платіж (п.7.7 Договору).
		До матеріалів справи (т.1 а.с. 26) залучено графік лізингових платежів від 01.12.2008 року, який є додатком Ѕ до додаткової угоди № 1 до Договору та додатком 2.2.
		З зазначеного графіку вбачається, що лізингові платежі повинні сплачуватись відповідачем помісячно.
		Пунктом 8.2. Договору передбачено стягнення неустойки за прострочку лізингового платежу.
		Пунктом 7.6 Договору передбачено, що відповідач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо сплати лізингових платежів і в тому випадку, якщо він не отримав повідомлення позивача про лізингові платежі.
		Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача виникла в період з 31.01.2009 року по 31.01.2011 року (т.1 а.с. 36-43) та складає 2 382 995, 56 грн. 
		Доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.
		При здійсненні провадження по даній справі контррозрахунку суми заборгованості; 3% річних; інфляційних нарахувань (за виключенням конртрозрахунку пені, т.1 а.с. 151-152) відповідачем не надавалось.
		Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначений грошовий еквівалент у іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно правовим актом.
		З розрахунку позовних вимог позивача вбачається, що заборгованість по лізинговим платежам розрахована в національній валюті з урахуванням курсу євро визначеного НБУ на дату платежу. 
		Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Діючим законодавством не передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, не застосовується частина 2 статті 625 ЦК України щодо нарахування індексу інфляції за весь час прострочення, при визначенні у договорі грошового еквіваленту в іноземній валюті суми, що підлягає сплаті у гривнях і визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
		Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок інфляційних витрат, судова колегія Вищого господарського суду України приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 84 383, 55 грн. - інфляційних нарахувань.
		За таких обставин, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" задоволенню не підлягає, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року повинна бути залишена без змін.
		 
		Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" залишити без задоволення.
		2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року у справі №55/440 залишити без змін.
		 
		Головуючий                                                                                С.В.Бондар
		 
		Судді                                                                                            Б.М.Грек 
		 
		                                                                                                    Н.М.Нєсвєтова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...