Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-6309св12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.05.2012. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ 
		іменем  україни
		 
		 
		11 квітня  2012 рокум. Київ
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		  
		головуючого       Гвоздика П.О.
		 
		   суддів:                                  Горелкіної Н.А.,                     Євтушенко О.І.,
		                                              
		                                               Євграфової Є.П.,                      Журавель В.І.                                                                                                                                  
		 
		 
		розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5 про визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від                                         23 січня 2012 року,-
		 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошові кошти в сумі 390 000 грн. на виконання вимог п. 8 попереднього договору купівлі-продажу від                         27 серпня 2010 року, моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., а також судові витрати в сумі 1 820 грн.
		Свої вимоги  обґрунтовував тим, що 27 серпня 2010 року між ним та відповідачем укладено попередній договір купівлі-продажу частини будинку, розташованого по АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Тарутинського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_7, згідно з яким ОСОБА_4 зобов'язалася продати, а він купити 1/2 частину вказаного будинку та 1/2 частину земельної ділянки, на якій він знаходиться, за 200 000 грн. 
		Зазначав, що в порядку виконання умов договору  передав відповідачці 195 000 грн., а вона повинна була підготувати необхідні документи для укладення основного договору купівлі-продажу, укладення якого повинно було здійснитися не пізніше 27 серпня 2011 року.
		Однак, ОСОБА_4 до вказаного в договорі строку необхідні документи не підготувала і не бажає укладати договір купівлі-продажу.
		Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача сплачений ним аванс у подвійному розмірі, як це передбачено умовами попереднього договору, а також заподіяну моральну шкоду.
		У вересні 2011 року ОСОБА_4 подала до суду зустрічну позовну заяву про визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним.
		Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від                        21 жовтня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
		З відповідача на користь позивача стягнуто 390 000 грн.
		У задоволенні решти вимог та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4  відмовлено.
		Вирішено питання про судові витрати.
		Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2012 року рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2011 року в частині зустрічних позовних вимог скасовано, зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.
		Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від  23 січня 2012 року  рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 
		У касаційній скарзі ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_8 просять скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення місцевого суду від 21 жовтня 2011 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. 
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Зазначеним вимогам постановлені у справі судові рішення не відповідають. 
		Так, судами встановлено, що 27 серпня 2010 року між сторонами укладено попередній договір купівлі-продажу Ѕ  частини будинку АДРЕСА_1 та                 Ѕ частини земельної ділянки, на якій він розташований та яка використовується для його обслуговування (а.с.11).
		Пунктами 5, 6 зазначеного договору встановлено строки укладення основного договору купівлі-продажу спірного будинку з нотаріальним його посвідченням не пізніше ніж 27 серпня 2011 року, порядок продовження терміну для його укладення, а також погоджено ціну, за яку він має бути проданий, зокрема, за 200 000 грн. 
		На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу покупець ОСОБА_3 передав, а продавець ОСОБА_4 отримала від нього гроші в сумі 195 000 грн., зазначена сума розцінена сторонами договору, як аванс в рахунок наступного договору купівлі-продажу (п.7 попереднього договору купівлі-продажу).
		Також встановлено, що в строки, обумовлені попереднім договором, договір купівлі-продажу будинку між сторонами не укладено. 
		Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги                 ОСОБА_3, суд першої інстанції зазначив, що фактично укладення основного договору купівлі-продажу Ѕ частини будинку та Ѕ частини земельної ділянки не відбулося з вини ОСОБА_4
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні первісного позову про стягнення грошових коштів, апеляційний суд виходив із недоведеності ОСОБА_3 обставин, які б свідчили про ухилення ОСОБА_4 від укладення  договору купівлі-продажу житлового будинку, а також зазначив, що відсутні підстави для повернення суми авансу, оскільки саме з вини позивача не було його укладено і вина ОСОБА_3 в тому, що він не надав згоду своєї дружини при укладенні попереднього договору. 
		Проте, до таких висновків суди дійшли внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. 
		Згідно умов укладеного між сторонами  договору ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання щодо підготовки та збору (отримання) документів, необхідних для укладення основного договору купівлі-продажу частини будинку та частини земельної ділянки. Сторони також домовилися, що основний договір купівлі-продажу має бути укладено не пізніше                              27 серпня 2011 року, а вартість частини будинку та частини земельної ділянки  становить 200 000 гривень.
		В рахунок укладення наступного договору, ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 195 000 грн. авансу (п.7 договору).
		Згідно із ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Про те, що передана попередньо відповідачкою позивачу сума є авансом, сторони безпосередньо зазначили в попередньому договорі від 27 серпня 2010 року.
		Встановивши відсутність вини ОСОБА_4 у неукладенні основного договору купівлі-продажу будинку та відмовивши ОСОБА_3 у поверненні суми авансу, сплаченого ним при укладенні попереднього договору купівлі-продажу від 27 серпня 2010 року, апеляційний суд не взяв до уваги частину 2 статті 570 ЦК України, яка  встановлює презумпцію авансу, якщо в правочині не визначено, що така сума є завдатком, та не врахував, що  на відміну від завдатку аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати.
		Суттєва відміність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов»язання незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання, той, хто отримав аванс повинен його повернути. І якщо продавець чи підрядник отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.
		У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
		Оскільки договору купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору ОСОБА_3 195000 грн. авансу повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавалися.
		У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення його в подвійному розмірі. 
		Отже, на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню з ОСОБА_4 195 000 грн. сплаченого ним авансу. 
		Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та вимог ст. 23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. 
		Ураховуючи те, що законом не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
		Наведене свідчить про те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені помилкові рішення внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.341 ЦПК України є підставою для їх скасування та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3
		Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2900,00 грн..
		Згідно з вищезазначеною нормою на користь позивача підлягають стягненню 1950 грн. витрат на сплату судового збору. 
		 
		Керуючись ст.341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		в и р і ш и л а : 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2012 року  та рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2011 року скасувати. 
		Ухвалити нове рішення наступного змісту.
		Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 195 000 грн. авансу та 1950 грн. судового збору, а всього 196950 (сто дев'яносто шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят ) гривень. 
		В задоволенні решти вимог відмовити.
		Рішення оскарженню не підлягає.
		         
		Головуючий                                        П.О. Гвоздик
		 
		                                                     
		Судді:                                                   Н.А. Горелкіна
		 
		 
		                                                                                   Є.П. Євграфова
		 
		                                                                            
		                                                                                   О.І. Євтушенко 
		                                                                                                                                                                                                                             
		В.І. Журавель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...