Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-6/2103-2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.05.2012. Забезпечено надання загального доступу: 11.05.2012.
Дата набрання законної сили: 23.04.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  5011-6/2103-2012 23.04.12
		За позовом                    Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі                                                             Державного агентства земельних ресурсів України  
		До відповідача-1            Київської міської ради
		До відповідача-2            Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич»
		Про                                   визнання недійсними та скасування рішень від 18.11.2004 р.,                                                             17.03.2005 р., визнання недійсним договору оренди земельної                                                             ділянки від 20.10.2005 р. та угоди до нього
		 
		Суддя Ковтун С.А.
		 
		Представники учасників процесу:
		від прокуратури          Волік О.Л. (посв.)
		від позивача                    ОСОБА_2 (за дов.)  
		від відповідача-1           ОСОБА_3 (за дов.)  
		від відповідача-2          ОСОБА_4 (за дов. б/н від 16.03.2012р.)
		                              ОСОБА_5 (за дов. б/н від 16.03.2012р.)   
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
		 
		          До господарського суду міста Києва звернувся з позовом заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич»(далі -ТОВ «Славутич») про:
		-          визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради №809/2219 від 18.04.2004р. «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Славутич»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку з громадським центром у складі культурно-видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва»;
		-          визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради №168/2744 від 17.03.2005р. «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 18.11.2004 р. № 809/2219»;
		-          визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 20.10.2005 р. за № 82-6-00322 у книзі записів державної реєстрації договорів;
		-          визнання недійсною угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 20.10.2005р. за №82-6-00322, укладеної між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич», зареєстрованої Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 28.12.2007р. за № 82-6-00472 у книзі записів державної реєстрації договорів;
		-          визнання відсутності права у товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич»на користування земельною ділянкою, що розташована на Набережно-Печерській дорозі,2 у Печерському районі м. Києва, площею 9,4315 га., кадастровий номер 8 000 000 000:90:109:0009, вартість якої згідно з нормативною грошовою оцінкою становить 246 354 327,69 грн..
		          Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Київської міської ради прийняті, а договір оренди земельної ділянки укладений з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, частина наданої в оренду земельної ділянки площею 5,29 га розташована під водною акваторією і є водним об'єктом загальнодержавного значення, розпорядження яким, на думку заступника прокурора міста Києва, не належить до повноважень Київської міської ради. Інша частина наданої у оренду земельної ділянки належить до ландшафтно-рекреаційної території та водоймищ і водотоків, а також до зони охорони пам'яток -зони охоронюваного ландшафту, на яких забороняється будівництво будь-яких спору (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. У той же час, спірна земельна ділянка надана з метою будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку з громадським центром у складі культурно-видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування, тобто для цілей, не передбачених земельним законодавством при наданні в оренду земельних ділянок водного фонду. Також заступник прокурора вважає, що проект землеустрою не узгоджено всіма органами, як того вимагає закон, оскільки відсутній висновок про погодження проекту землеустрою Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища.  Наявний у справі висновок № 19-6481 від 14.07.2004 р. стосується можливої зміни цільового призначення земельної ділянки, а тому є попереднім висновком.
		          Ухвалою від 22.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-6/2103-2012.
		          Позивач позовні вимоги прокурора підтримав, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень Київська міська рада не лише порушила порядок надання земельних ділянок в користування, а й вийшла за межі наданих їй повноважень.
		          Відповідач-2 у поданому суду відзиві та  поясненнях позовні вимоги відхилив у повному обсязі. Заперечення відповідача-2 ґрунтуються на наступному:
		-          оскаржуваними рішеннями та договорами не порушені права або охоронювані законом інтереси позивача;
		-          предметом оренди не є водний об'єкт а земельна ділянка, яка розташована під водною акваторією, надання в оренду якої за законодавством здійснює Київська міська рада як представник територіальної громади міста Києва;
		-          на земельних ділянках водного фонду не забороняється здійснювати будівництво;
		-          не доведено встановлення 100-метрового розміру прибережної захисної смуги;
		-          чинним законодавством не передбачено погодження проекту землеустрою з басейновим управлінням, а тому лист Дніпровського басейнового управління є технічними умовами, які підлягають виконання після, а не до отримання земельної ділянки;
		-          не доведено, що земельна ділянка передана для будівництва об'єкту (об'єктів), які б негативно вплинули на характер ландшафту;
		-          висновок Головного управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-6481 від 14.07.2004 р. є висновком щодо проекту відведення земельної ділянки, а не попереднім висновком;
		-          проект відведення земельної ділянки був позитивно оцінений державною землевпорядною експертизою та не скасований. 
		          Відповідач-1 (Київська міська рада) позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши, що діяв в межах  наданих чинним законодавством повноважень. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач-1 послався на погоджений проект відведення спірної земельної ділянки. Крім того, відповідач-1 просив застосувати строк позовної давності, оскільки з дати прийняття рішення Київської міської ради від 18.11.2004 р. № 809/2219 пройшло 7 років.
		          Ухвалою суду від 19.03.2012 р. витребувано у Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) проект відведення та технічну документацію, на підставі яких були прийняті рішення Київради від 18.11.2004 р. № 809/2219, від 20.10.2005 р. № 168/2744 та був укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич»договір оренди від 20.10.2005 р. № 82-6-00322.
		          Прокуратурою міста Києва надано наказ № 51 від 29.02.2012 р. Головного управління Держкомзему у місті Києві Державного комітету України із земельних ресурсів про скасування висновку державної експертизи землевпорядної документації, пунктом 2 якого скасовано висновок державної експертизи землевпорядної документації Київського міського управління земельних ресурсів від 09.11.2004 р. № 06-15 по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Славутич»для зони відпочинку з громадським центром у складі видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування на Набережно-Печерській дорозі у Печерському районі міста Києва.
		  
		          Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
		 
		Рішення Київської міської ради від 03.06.1999 р. № 267-2/368 «Про надання та вилучення земельних ділянок» товариству з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) «Славутич»було надано в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку площею 9,43 га для експлуатації та обслуговування ремонтно-відстойного пункту човнів та катерів на Набережно-Печерській дорозі, 2 у м. Києві.
		На виконання вказаного рішення 16.12.1999 р. між Київською міською радою та ТОВ «Славутич»було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 30.12.1999 р. № 90-6-00001, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у оренду земельну ділянку площею 9,4315 га, в тому числі: під набережними 4,1415 га, під річками - 5,2900 га, розташовану за адресою: Набережно-Печерська дорога, 2 у Харківському районі м. Києва.
		Відповідно до п. 2 вказаного договору цільовим призначенням земельної ділянки є експлуатація і обслуговування ремонтно-відстойного пункту човнів та катерів.
		У жовтні 2003 р. ТОВ «Славутич»звернулось до Київської міської ради з проханням надання згоди на зміну цільового призначення орендованої ним земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлово-громадського призначення (офісні, готельні, житлові , торгівельні будинки та споруди, спортивно-оздоровчі, розважальні та інші об'єкти соціально-культурного призначення), за результатами розгляду якого позивачу було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки.  
		Відповідний проект складено комунальним підприємством «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі», який державною землевпорядною експертизою (висновок від 09.11.2004 р. № 06-15, затверджений  начальником Київського міського головного управління земельних ресурсів) оцінений позитивно. 
		18.11.2004 р. Київською міською радою прийнято рішення № 809/2219 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Славутич»земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку з громадським центром у складі культурно-видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва»(далі -Рішення від 18.11.2004 р.).
		Зокрема, рішенням від 18.11.2004 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Славутич»та вирішено передано в довгострокову оренду строком на 49 років вказаному товариству земельну ділянку площею 9,43 га (в тому числі площею 5,29 га під водною акваторією) для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку з громадським центром у складі культурно-видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до п. 10 рішення Київської міської ради від 03.06.99 № 267-2/368 «Про надання та вилучення земельних ділянок», право користування якими було посвідчено договором оренди земельної ділянки від 30.12.1999 р. № 90-6-00001. Пунктом 3.7 Рішення від 18.11.2004 р. на ТОВ «Славутич» було покладено обмеження щодо використання земельної ділянки в межах прибережних захисних смугах, яке полягає у відсутності права капітальної забудови з обмеженнями відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України, ст.ст. 88,89 Водного кодексу України.
		Рішенням Київської міської ради від 17.03.2005 р. № 168/2744 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 18.11.2004 р. № 809/2219»внесено зміни до п. 3.7 вказаного рішення Київради та виключено вимогу використовувати земельну ділянку в межах прибережних захисних смуг без права капітальної забудови, а п. 3.7 викладено в такій редакції: «Земельну ділянку в межах прибережних захисних смуг використовувати з обмеженнями відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України».
		На виконання рішень Київської міської ради від 18.11.2004 р. № 809/2219 та від 17.03.2005 р. № 168/2744, 20.10.2005 р. між Київською міською радою та ТОВ «Славутич»укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого товариству надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 9,4315 га (в тому числі під водною акваторією 5,2900 га) кадастровий номер 8000000000:90:109:0009, з цільовим призначенням -для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку з громадським центром у складі культурно-видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування.
		Вказаний договір оренди зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 20.10.2005 р. за № 82-6-00322 у книзі записів державної реєстрації договорів.
		Відповідно до п. 8.4 цього договору орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.
		Угодою від 28.12.2007 р. № 82-6-00472 внесено зміни до п. 8.4 договору оренди земельної ділянки від 20.10.2005 р. № 82-6-00322 та викладеного його в наступній редакції: «завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку».
		Як зазначено вище, рішеннями Київської міської ради від 18.11.2004 р. № 809/2219 та від 17.03.2005 р. № 168/2744 товариству з обмеженою відповідальністю «Славутич»надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 9,4315 га (в тому числі під водною акваторією 5,2900 га) кадастровий номер 8000000000:90:109:0009, з цільовим призначенням -для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку з громадським центром у складі культурно-видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування.
		Відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів належать до земель водного фонду. 
		Згідно з ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. 
		Аналогічна норма міститься у ст. 4 Водного кодексу України.
		Статтею 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. 
		Відповідно до ст. 86 Водного кодексу України на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.
		Чинним законодавством не передбачено можливості укладення договорів оренди дна водних об'єктів, що свідчить про невідповідність закону оскаржуваних рішень та договорів. 
		Також є обґрунтованими доводами прокуратури міста Києва щодо наявності законодавчої заборони здійснення будівництва на відведеній земельній ділянці.
		Зокрема, територія землевідводу відноситься до водоохоронної зони р. Дніпро, про свідчить лист Дніпровського басейнового управління водних ресурсів   від 11.10.2004 р. № 01.09.2004 р.. 
		Водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється (ст. 87 Водного кодексу України). 
		З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів (ст. 88 Водного кодексу України).
		Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (ст. 89 Водного кодексу України).
		При цьому суд не погоджується з доводами ТОВ «Славутич»про можливість здійснення будівництва будівель у прибережних захисних смугах. Дана позиція відповідача-2 ґрунтується на різнотлумаченні терміну «споруда»та «будівля». У той же час, як будівлі так споруди належать до земельних поліпшень.  Зокрема, будівлями є такі земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності (Податковий кодекс України). Оскільки база відповіднику є будівлею, аналіз використаної у ст. 89 Водного кодексу України правової конструкції -«будівництво будь-яких споруд, у тому числі баз відпочинку»свідчить про встановлення законодавчої заборони на здійснення будь-який земельних поліпшень, внаслідок яких створюється споруда чи будівля. 
		Подібні за своїм правовим змістом обмеження щодо порядку використання земель водного фонду містить Земельний кодекс України. Як зазначено вище, ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. 
		Попри це, метою надання спірної земельної ділянки є будівництво зони відпочинку з громадським центром у складі культурно-видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування, тобто здійснення діяльності, яка чинним законодавством заборонена на даній земельній ділянці. 
		При прийнятті оскаржуваних рішень Київська міська рада повинна керуватись законодавством, чинним на час його прийняття, у зв'язку з чим наявність на земельній ділянці будівель, зведених раніше, не позбавляє останню від обов'язку виконання обмежень, у тому числі і щодо заборони будівництва. 
		Отже, оскаржувані рішення Київської міської ради та договори суперечить законодавству з підстав: по-перше -відсутності законодавчої можливості оренди дна річки; по-друге -наявності законодавчої заборони здійснення будівництва на відведеній земельній ділянці.
		Під час розгляду справи відповідачем-1 заявлено про застосування строку позовної давності.
		Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 
		Позивачем у справі є Державне агентство земельних ресурсів України, яке є   центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності. Державне агентство земельних ресурсів України здійснює свою діяльність на підставі Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, яке затверджено Указом Президента України від 08.04.2011, № 445/2011. Даним Указом установлено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів.
		Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи. 
		Заступником прокурора міста Києва подано позов в інтересах Держземагентства України як органу державної влади, що реалізовує державну політику у сфері земельних відносин. За таких обставин, оскільки державні органи земельних ресурсів утворюють єдину систему, яка реалізує державну політику у сфері земельних відносин, перебіг позовної давності починається від дня, коли Держземагентству України чи його територіальному органу в межах повноважень стало відомо або він міг довідатись про оскаржувані рішення та договори. Наявні матеріали свідчать, що Київське міське головне управління земельних ресурсів погоджувало проект відведення земельної ділянки та здійснювало державну землевпорядну експертизу, тобто, за всіма обставинами, повинно було довідатись про рішення та договори у 2004 та 2005 роках.
		Таким чином, оскільки до даних вимог застосовується загальна позовна давність у 3 роки (ст. 257 ЦК України), на момент звернення з позовом до суду вона спливла.
		Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволені позову відмовити. 
		 
		  
		СуддяС. А. Ковтун
		 
		Рішення підписано 03.05.2012 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...