Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-2268/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2012. Зареєстровано: 14.05.2012. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2012.
Дата набрання законної сили: 23.08.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 26 березня 2012 року           11:54               № 2а-2268/12/2670
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання  Олійник Ю.В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до  Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії за участю представників сторін:
		позивач, ОСОБА_1, НОМЕР_1,   
		від відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 70,  від 12.03.12,
		                                                            ВСТАНОВИВ:
		Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, (далі - позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом"янському районі м. Києва, (далі -відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у видачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку НОМЕР_3 від 31.01.2012 року та зобов'язання відповідача видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 24.01.2011 року. 
		Позовні вимоги обґрунтовано помилковістю висновків відповідача щодо відсутності у позивача законних підстав для здійснення підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування за видами діяльності з торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння. Позивач вважає, що обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється тільки на суб`єктів господарювання, які здійснюють операції з сировиною, а не з готовою споживчою продукцією, а саме на торгівлю дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення, що визначені підкласами КВЕД 51.52.4 та 51.56.0. Позивач звертав  також увагу суду, що обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не поширюється, зокрема, на такий вид діяльності, як роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами, що визначений підкласом КВЕД 52.48.2, який він зазначив в заяві на застосування спрощеної системи оподаткування.
		Представник  відповідача проти позову заперечила, зазначила, що відповідачем було правомірно відмовлено позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку, оскільки одним з видів діяльності позивача є роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами, в силу чого, з урахуванням вимог абзацу четвертого підпункту 291.5.1. пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, позивач не може бути платником єдиного податку, просила у задоволенні позову відмовити. .
		 
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та ознайомившись з письмовими запереченнями відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
		 
		Позивач зареєстрований як фізична особа -підприємець з 31.05.2007 року та взятий на облік платника податків у ДПІ у Солом"янському районі м. Києва.
		                    24 січня 2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування. У заяві про застосування спрощеної системи оподаткування позивачем зазначені обрані види діяльності згідно з Класифікацією видів економічної діяльності КВЕД ДК 009:2005, відповідно до пункту 298.3 статті 298 ПК України: за такими видами діяльності: роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами (підклас КВЕД 52.48.2), посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (підклас КВЕД  51.19.0).
		          31 січня 2012 року відповідачем прийнято рішення № 1722/А/17-218  про відмову у видачі позивачу свідоцтва про сплату єдиного податку з посиланням на п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, відповідно до якого не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні та фізичні особи -підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, в тому числі органогенного утворення.
		Законом України від 04.11.2011 року № 4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності», який набрав чинності з 1 січня 2012 року, встановлені правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
		Згідно з п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
		Відповідно до п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.
		Статтею 299 Податкового кодексу України передбачено, що свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування. Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.
		У разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
		Підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно:
		1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;
		2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
		3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.
		Однією з вимог щодо можливості застосування спрощеної системи оподаткування є вид господарської діяльності, який обрано суб'єктом господарювання (пункт 291.4 статті 291 Податкового кодексу України).
		Підпунктом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
		Стаття 14 Податкового кодексу України не дає визначення понять «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння».
		Відповідно до ст. 5 ПК України, інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
		Відповідно до ст. 1 Закону України від 18.11.1997 року № 637/97-ВР «Про регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», видобуток дорогоцінних металів -вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) з усіма можливими способами; видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння -вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами; виробництво дорогоцінних металів -вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів; афінаж дорогоцінних металів -металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок.
		Таким чином, судом встановлено, що жоден з зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів. Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані. .
		          Відповідно до п. 3 Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.12.2011р. № 1675, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 № 1675, у якій зазначаються, зокрема, такі відомості, як види господарської діяльності, обрані фізичною особою -підприємцем, згідно з КВЕД ДК 009:2005.
		Згідно із КВЕД ДК 009:2005 (Класифікацією видів економічної діяльності), такі види діяльності, як торгівля дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, визначені наступними підкласами: 
		-  підклас 51.52.4 «Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами»;
		-  підклас 51.56.0 «Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", що включає оптову торгівлю коштовним камінням».
		Торгівля ювелірними виробами відноситься до інших підкласів КВЕД ДК 009:2005:
		-  підклас 51.47.9 «Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.». Цей підклас включає, зокрема,  оптову торгівлю ювелірними виробами;
		-  підклас 52.48.2 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами»;
		-  підклас 52.12.0 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту».  Цей підклас, зокрема, включає роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів, в т.ч. ювелірними виробами.
		Аналогічна за змістом позиція викладена у листі Міністерства фінансів України від 19.01.2012 р. №31-08160-10-18/1122 «Щодо обрання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності».
		          Відповідно до Закону України від 05.04.2001 №2371 «Про митний тариф», дорогоцінні метали (7106-7112), дорогоцінне каміння (7101-7105) та ювелірні вироби (7113), вироби майстрів золотих і срібних справ (7114) виділено в окремі підгрупи групи 71 розділу 14, що свідчить про відокремлення понять «дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння»та «ювелірні вироби», а отже і про відокремленість понять «торгівля дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням»та «торгівля ювелірними виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння». 
		Суд також звертає увагу на те, що Державна служба статистики України в листі №14/3-12/636 від 30.12.2011 року, адресованому Державній податковій службі України, розмежовує згідно КВЕД ДК 009:2005 будь-яку діяльність, пов'язану з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням від аналогічної діяльності з ювелірними виробами.
		          Державними стандартами України ДСТУ 3375-96 «Вироби золотарські. Терміни та визначення»,  ДСТУ 2250-93 «Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Терміни та визначення»окремо надається тлумачення поняття «ювелірний виріб», відокремлюючи його таким чином від поняття «дорогоцінні метали»та «дорогоцінне каміння», що також свідчить про відокремленість понять «дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння»та «ювелірні вироби», а отже і про відокремленість понять «торгівля дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням»та «торгівля ювелірними виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння». 
		З ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 26 грудня 2000 року № 82/350, також вбачається, що торгівля дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням та торгівля ювелірними виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння є окремими видами господарської діяльності.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що не можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності юридичні особи і фізичні особи-підприємці, які здійснюють операції з сировиною, а не з готовою продукцією, яка включає в себе дорогоцінні метали або дорогоцінне каміння, тобто здійснюють діяльність з торгівлі дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення, що визначена підкласами КВЕД 51.52.4 та 51.56.0.
		Обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не поширюється, зокрема, на заявлений позивачем вид діяльності - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами, що визначений підкласом КВЕД 52.48.2.
		          Аналогічна позиція викладена в листах Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України від 27.01.2012 року № 04-39/10-83 та Міністерства фінансів України від 19.01.2012 року № 31-08160-10-18/1122.
		В даних листах зазначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці при здійсненні ними виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платником єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.
		При цьому, суд звертає увагу, що Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.
		Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку та застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до норм Податкового кодексу України при здійсненні виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами. 
		Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. 
		Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем безпідставно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. 
		Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав  суду достатніх належних доказів та не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення. 
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. 
		На стягненні судових витрат позивач не наполягав, про що зазначив у заяві про уточнення позовних вимог від 26.03.2012 р. 
		Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
		П О С Т А Н О В И В:
		          1. Адміністративний позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом"янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у видачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку НОМЕР_3 від 31.01.2012 року та зобов'язання відповідача видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 24.01.2011 року  задовольнити повністю.
		          2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом"янському районі м. Києва про відмову у видачі фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку НОМЕР_3 від 31.01.2012 року.
		          3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом"янському районі м. Києва Державної податкової служби видати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої ним заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 24.01.2011 року.
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 26.03.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		Постанова у повному обсязі складена та підписана 02.04.2012 року.
		 
		Суддя                                                                                                Ю.Т. Шрамко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...