Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 3-58/12 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення обмежень щодо використання службового становища.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.05.2012. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2012.
Дата набрання законної сили: 12.04.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		№ провадження 33/490/278/12                                            Головуючий у 1 й інстанції -  Говоруха В.О.      
		Категорія:                    Головуючий у 2-й інстанції  -  Деркач Н.М. 
		 
		   
		ПОСТАНОВА
		                                                                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		12 квітня 2012 року суддя апеляційного суду Дніпропетровської області             Деркач Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в                                   м. Дніпропетровську, за участю ОСОБА_2 та його захисника -адвоката                 ОСОБА_3, апеляційну скаргу ОСОБА_2 та адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах правопорушника, на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2012 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області, громадянина України, на момент вчинення правопорушення працюючого на посаді заступника начальника -начальника міліції громадської безпеки Петриківського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою:                   АДРЕСА_1,
		 
		визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 850 гривень, з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру в сумі 2000 гривень, - 
		 
		                                    в с т а н о в и в :
		 
		Постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн., з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру в сумі 2000 грн.
		 
		 
		Справа № 33/490/278/12                                                  Головуючий у першій інстанції: Говоруха В.О. 
		Категорія: ч. 1 ст. 172-2  КУпАП                                         Головуючий у другій інстанції: Деркач Н.М.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, працюючи на посаді заступника начальника -начальника міліції громадської безпеки Петриківського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, маючи звання капітана міліції, будучи особою уповноваженою на виконання функцій держави, в грудні 2011 року зателефонував громадянину ОСОБА_6 і запропонував йому зустрітися. Під час зустрічі ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_6, що він працює заступником начальника Петриківського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області та під приводом недостатнього фінансування правоохоронних органів запропонував останньому передати йому особисто грошові кошти в сумі 2000 грн. 18 січня 2012 року ОСОБА_2, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди, біля будинку № 15, розташованого по вул. Красіна в с. Сорочино Петриківського району Дніпропетровської області, близько 13 години, отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 2000 грн.
		Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду ОСОБА_2 та його           захисники -адвокати ОСОБА_3, ОСОБА_4, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП та закрити провадження у справі. 
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилаються на те, що постанова районного суду є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального закону, а викладені в постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянти стверджують, що ні під час телефонних розмов, ні під час особистої зустрічі, ОСОБА_2 не вимагав грошові кошти у ОСОБА_6 або інші матеріальні блага. Письмові пояснення щодо отримання від потерпілого коштів ОСОБА_2 написав під тиском та погрозами працівників СБУ. На думку апелянтів, в матеріалах справи відсутні докази вини           ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому корупційного адміністративного правопорушення, при цьому, процесуальні документи по справі працівниками Служби безпеки України були складені з чисельними порушеннями, в них багато розбіжностей, а дані, які містяться в документах, не відповідають дійсності, як і в поясненнях самого ОСОБА_6 щодо обставин справи. Крім того, на переконання апелянтів, адміністративне стягнення на ОСОБА_2 районним судом було накладено після спливу строку, передбаченого ч. 4 ст. 38 КУпАП.
		В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його захисник -адвокат                 ОСОБА_3, підтримали в повному обсязі подану апеляційну скаргу, підтвердили викладені в ній доводи та просили апеляцію задовольнити. При цьому, ОСОБА_3 пояснив, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно              ОСОБА_2 не оскаржувалася, оскільки вони були згодні з тим, що в діях останнього відсутній склад злочину.
		Суд апеляційної інстанції, заслухавши апелянтів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах поданої апеляції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
		Доводи апеляційної скарги стосовно безпідставності та незаконності притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-2 КУпАП, є необґрунтованими.
		Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні корупційного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП, за обставин, зазначених у постанові суду, підтверджується зібраними по справі доказами в їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим.
		Даний висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення від 14 лютого 2012 року, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених                     ст. ст. 254 -256 КУпАП; рапортом старшого оперуповноваженого 2 відділу ГВБКОЗ УСБУ у Дніпропетровській області; постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 09 лютого 2012 року, з якої випливають обставини порушення ОСОБА_2  ч. 1 ст. 6 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", які були встановлені прокурором та в подальшому викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_2; заявою ОСОБА_6 щодо факту вимагання у нього грошових коштів ОСОБА_2; протоколом огляду, помітки та вручення грошових коштів від 18 січня 2012 року; протоколом прийому -передачі диктофону від 18 січня 2012 року, в ході якого співробітником Служби безпеки України був прийнятий цифровий диктофон від громадянина ОСОБА_6, зі слів якого в диктофоні знаходиться запис його розмови з ОСОБА_2; стенограмою зустрічі та розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_2, з якої вбачається розмова між ними, в ході якої ОСОБА_2 під приводом недостатнього матеріального забезпечення правоохоронних органів вимагав у ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 2000 грн.; протоколом огляду від 18 січня 2012 року, з якого слідує, що при заїзді у двір за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Сорочино, вул. Красіна, 15, знаходився автомобіль марки "Опель Омега", біля якого знаходився ОСОБА_2, а зліва від передньої частини автомобіля на землі лежали 4 купюри номіналом по 500 грн. кожна, котрі при освітленні лампою ультрафіолетового світла світяться жовто -зеленим кольором, при цьому при освітленні ультрафіолетом рук ОСОБА_2, внутрішня частина правої та лівої його долонь також світяться жовто -зеленим кольором і як останній пояснив, вказані грошові кошти він отримав від ОСОБА_6 для придбання паливно -мастильних матеріалів та для заправки службового автозаку; іншими фактичними даними.
		Крім того, допитаний в судовому засіданні районного суду ОСОБА_6 пояснив, що приблизно 8 -9 грудня 2011 року йому зателефонував ОСОБА_2 та попросив зустрітися. На зустріч ОСОБА_6 взяв з собою свій власний диктофон на який записав їх розмову, в ході якої ОСОБА_2 під приводом недостатнього матеріального забезпечення правоохоронних органів вимагав у ОСОБА_6 грошові кошти в сумі          2000 грн., у зв'язку з чим останній звернувся до органів Служби безпеки України. В січні 2012 року ОСОБА_6, зустрівшись з ОСОБА_2, передав йому 4 купюри номіналом по 500 грн. кожна, котрі попередньо були оброблені відповідною речовиною, які         ОСОБА_2 поклав до кишені, а коли під'їхав автомобіль з працівниками Служби безпеки України то він викинув гроші та почав тікати, але був затриманий.
		Допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_7 та  ОСОБА_8 пояснили, що вони були запрошені співробітниками Служби безпеки України бути понятими. Дані свідки підтвердили, що в їх присутності в приміщенні Служби безпеки України в м. Дніпродзержинську були помічені 4 купюри номіналом по 500 грн. та вручені цивільній особі.
		Свідок ОСОБА_9 районному суду пояснив, що він разом з громадянином ОСОБА_10 були запрошені співробітниками Служби безпеки України взяти участь в слідчій дії в якості понятих. Так, ОСОБА_9 з ОСОБА_10, підійшовши до будинку, розташованому в с. Сорочино, помітив автомобіль марки "Опель", якогось чоловіка в наручниках та інших чоловіків, котрі стояли поряд з людиною в наручниках. При цьому, спереду автомобіля на відстані одного метра від передніх коліс на землі знаходилися 4 грошові купюри номіналом по 500 грн. Всім присутнім особа в наручниках представилась ОСОБА_2. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 попросили підняти з землі гроші, що вони зробили й поклали гроші на стіл біля будинку. Після чого всі присутні пройшли в будинок, де співробітники Служби безпеки України навели лампою з ультрафіолетовим світлом на руки ОСОБА_8, від чого з внутрішньої частини обидві руки світилися зеленуватим світлом, при цьому ліва долоня світилася сильніше ніж права. Далі зробили змиви з рук ОСОБА_8 та помістили їх в поліетиленовий пакет.
		Допитаний в судовому засіданні районного суду в якості свідка співробітник Служби безпеки України ОСОБА_11 пояснив, що він приймав заяву у ОСОБА_6 щодо факту вимагання у нього ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 2000 грн. 18 січня 2012 року ОСОБА_11 в приміщенні Служби безпеки України складав протокол помітки та передачі грошових коштів, в ході чого були помічені та передані ОСОБА_6 гроші в сумі 2000 грн. Свідок зазначив, що коли працівники Служби безпеки України після передачі ОСОБА_6 ОСОБА_2 грошових коштів блокували автомобіль останнього, він викинув гроші з кишені та почав тікати, але був затриманий.
		Факт того, що при затриманні ОСОБА_2 він, стоячи біля автомобіля, викинув гроші на землю та почав бігти, підтвердив допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції співробітник Служби безпеки України ОСОБА_12, який і наздогнав ОСОБА_2 та надів на нього наручники.
		Районним судом правильно встановлено, що вищевказані пояснення потерпілого ОСОБА_6 та свідків є послідовними. 
		Матеріалами справи про адміністративне правопорушення встановлено, що у потерпілого у ОСОБА_6 та вищевказаних свідків відсутні підстави давати неправдиві пояснення відносно обставин справи, їх пояснення є послідовними та повністю узгодженими з даними, що випливають з доказів, які містяться в матеріалах справи.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги щодо недоведеності провини ОСОБА_2 і відсутності в його діях складу корупційного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП, безпідставними.  
		Разом з тим, з письмових пояснень самого ОСОБА_2 вбачається, що він дійсно в грудні 2011 року звернувся до ОСОБА_6 з проханням надати грошову допомогу в сумі 2000 грн. для потреб Петриківського РВ, а саме, для придбання паливно -мастильних матеріалів та заправки службового автозаку. 18 січня 2012 року ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_2 та запропонував заїхати до нього додому, де і передав ОСОБА_2 гроші в сумі 2000 грн.
		Доводи апеляційної скарги стосовно того, що вищевказані пояснення ОСОБА_2 написав під тиском та погрозами співробітників Служби безпеки України суд апеляційної інстанції вважає такими, що не відповідають дійсності і розцінює як намагання              ОСОБА_2 уникнути відповідальності за вчинене корупційне правопорушення.
		Районний суд правильно дав критичну оцінку поясненням ОСОБА_2, наданим в судовому засіданні, стосовно того, що він не просив у ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 2000 грн., а останній особисто, примусово поклав гроші в його руки і при привітанні обома руками потиснув руку ОСОБА_2, об'єктивно встановивши, що вказані пояснення суперечать доказам в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи.
		Доводи апеляційної скарги стосовно того, що адміністративне стягнення на  ОСОБА_2 судом першої інстанції накладено в порушення ч. 4 ст. 38 КУпАП, оскільки з дня винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, що мало місце 09 лютого 2012 року, до дня розгляду справи районним судом, закінчився місячний строк, протягом якого на правопорушника могло бути накладене адміністративне стягнення, - є неспроможними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
		Так, дійсно ч. 4 ст. 38 КУпАП передбачено, що у разі відмови у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову у порушенні кримінальної справи або про її закриття. 
		Однак, дія вказаної норми закону розповсюджується виключно на ті випадки, коли вирішується питання накладення на правопорушника адміністративного стягнення після закінчення, передбаченого ч. 3 ст. 38 КУпАП, трьохмісячного строку з дня виявлення корупційного правопорушення.
		Отже, адміністративне стягнення на ОСОБА_2 судом накладено з дотриманням строків, передбачених законом.
		При розгляді справи районним судом порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
		З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно і аргументовано виклав правову позицію по даній справі та на законних підставах визнав, що в діяннях           ОСОБА_2 наявний склад корупційного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП, а накладаючи адміністративне стягнення у виді штрафу, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП і обґрунтовано визначив вид та розмір адміністративного стягнення, виходячи з характеру вчиненого правопорушення.  
		Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову районного суду -без змін.
		Враховуючи викладене та керуючись ст. 294 КУпАП, -
		 
		                                  п о с т а н о в и в :
		 
		апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2012 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 850 гривень, з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру в сумі 2000 гривень, - без змін.
		Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Суддя 
		апеляційного суду 
		Дніпропетровської області                                                               Н.М. Деркач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...