Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 48/484 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.05.2012. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2012.
Дата набрання законної сили: 14.05.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 "14" травня 2012 р.                                                                                    Справа № 48/484  Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючий суддя:   Алєєва І.В. (доповідач),
		   судді:                            Євсіков О.О.,
		Попікова О.В.,
		 
		за участю представників:
		від позивача: ОСОБА_2, представник за дов. від 13.01.2012 року, 
		від відповідача: не з'явились,
		 
		розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірнього підприємства "Строй -Маркет Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року (складене 24.01.2012 року) та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року
		 
		у справі № 48/484 господарського суду міста Києва
		 
		за позовом Дочірнього підприємства "Строй -Маркет Груп", м. Київ
		 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О", м. Київ
		 
		про визнання укладеним попередній договір оренди частини приміщень на умовах зазначених в позовних вимогах  (в редакції заявленої позивачем від 10.01.2012 року)
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року (складене 24.01.2012 року, суддя -Т.М. Ващенко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року (судді: О.В. Тищенко, Л.В. Чорна, Л.Г. Смірнова) у справі № 48/484, в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Строй -Маркет Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" про визнання укладеним попередній договір оренди частини приміщень на умовах зазначених в позовних вимогах (в редакції заявленої позивачем від 10.01.2012 року), відмовлено у повному обсязі.
		Позивач не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року у справі № 48/484 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті за результатами неправильного та неповного дослідження доказів і встановлення обставин у справі та в наслідок неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
		Розпорядженням Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 12.04.2012 року № 03.07-05/265,  у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Євсікова О.О., по справі № 48/484 було сформовано наступний склад колегії суддів: Алєєва І.В. -головуючий (доповідач), Акулова Н.В., Прокопанич Г.К.
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.04.2012 року касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду в касаційному провадженні.
		Розгляд справи в касаційному провадженні декілька разів відкладався в межах законодавчо встановлених строків на розгляд касаційної скарги передбачених приписами Господарсько-процесуального кодексу України.
		Представник позивача в судовому засіданні 23.04.2012 року надав пояснення суду та підтримав доводи касаційної скарги. Представник відповідача заперечив проти доводів касаційної скарги.
		В судовому засіданні 23.04.2012 року було оголошено перерву до 14.05.2012 року.
		Справа розглядалась судовою колегією в складі визначеному розпорядженням  Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 14.05.2012 року № 03.07-05/330, а саме: Алєєва І.В. -головуючий (доповідач), Попікова О.В., Євсіков О.О.
		Представник скаржника в судовому засіданні 14.05.2012 року підтримав доводи та вимоги касаційної скарги. Представники відповідача в судове засідання 14.05.2012 року не з'явився, при цьому явка не визнавалась обов'язковою.
		Ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а тому колегія суддів касаційної інстанції, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача.
		Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування судових рішень з наступних підстав.
		Як підтверджується матеріалами справи, та як було встановлено попередніми судовими інстанціями, 02.11.2007 року між відповідачем (сторона 1) та позивачем (сторона 2) було укладено Попередній Договір оренди.
		Предметом вказаного договору є обов'язок сторін не пізніше 10.10.2008 року на умовах і в порядку передбаченим цим Договором та Додатком № 1 до нього, укласти Договір оренди (Основний договір) частини приміщень будівлі Торгово-офісного комплексу за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1 (далі - "Торговий центр"), який будується ТОВ "Три О". За Договором оренди (Основним договором) Сторона-1 зобов'язана буде за плату та на певний строк передати у користування Стороні-2 частину приміщень будівлі Торгового центру, загальною площею приблизно 8 500 кв.м. та міжповерхове балконне перекриття, які знаходяться на цокольному поверсі (відмітка - 6, 600) торгового центру.
		Відповідно до п. 1.2 попереднього Договору, основний договір повинен бути укладений протягом 20 календарних днів з дати введення будівлі торгового центру в експлуатацію, отримання Стороною-1 технічного паспорту Бюро технічної інвентаризації та Свідоцтва про право власності на торговий центр, але не пізніше 10.10.2008 року.
		Згідно п. 2.10 вказаного Договору на підтвердження свого зобов'язання щодо оренди, Сторона-2 протягом 30 банківських днів з моменту підписання цього договору перераховує на поточний рахунок Сторони-1 авансовий платіж в сумі 6 438 750 грн., який зараховується сторонами після підписання ними Основного договору оренди, в рахунок оплати орендних платежів за Основним договором оренди.
		На виконання умов зазначеного пункту Попереднього договору оренди від 02.11.2007 року, позивач 29.11.2007 року перерахував на користь відповідача авансовий платіж в розмірі 6 438 750 грн.
		Матеріалами справи, також підтверджується, що 08.10.2008 року між відповідачем (Сторона-1) та позивачем (Сторона-2) було укладено Попередній Договір оренди. 
		Предметом вказаного договору є обов'язок сторін не пізніше 01.10.2009 року на умовах і в порядку передбаченим цим Договором та Додатком № 1 до нього, укласти Договір оренди (Основний договір) частини приміщень будівлі Торгово-офісного комплексу за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1 (далі - "Торговий центр"), який будується ТОВ "Три О". За Договором оренди (Основним договором) Сторона-1 зобов'язана буде на певний строк передати у користування Стороні-2 частину приміщень будівлі торгового центру загальною площею приблизно 8 500 кв.м., та міжповерхове балконне перекриття, які знаходяться на цокольному поверсі (відмітка - 6, 600) Торгового центру.
		Пунктом 1.2 вказаного попереднього Договору сторони погодили, що Основний договір повинен бути укладений протягом 20 календарних днів з дати введення будівлі Торгового центру в експлуатацію, отримання Стороною-1 технічного паспорту Бюро технічної інвентаризації та Свідоцтва про право власності на Торговий центр, але не пізніше 01.10.2009 року.
		Пунктом 2.10.1 Договору від 08.10.2008 року, сторони договору домовились, що авансовий платіж в сумі 6 438 750 грн., який був сплачений Стороною-2 за Договором від 02.11.2007 року зараховується в рахунок авансового платежу, який Сторона-2 зобов'язана сплатити відповідно до п. 2.10 даного Договору.
		Відповідно до п. 6.6. попереднього Договору від 08.10.2008 року, з моменту укладення цього Договору, дія попереднього договору оренди від 02.11.2007 року припиняється.
		Попередніми судовими інстанціями, також було встановлено, що 02.09.2011 року позивачем на адресу відповідача було надіслано лист № 01/09/11-1 від 01.09.2011 року з проектом нового попереднього договору оренди для розгляду, подальшого підписання і нотаріального посвідчення, однак відповіді від відповідача на вказаний лист позивач не отримав, нового попереднього договору між сторонами підписано не було, що стало підставою для звернення до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання укласти попередній договір оренди частини приміщень будівлі торгово-офісного комплексу.
		Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Згідно ст.ст. 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Статтею 182 ГК України визначено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.
		Частиною 3 ст. 635 ЦК України також передбачено, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
		Відповідно до п. 5.2 Договору від 08.10.2008 року, зобов'язання укласти Основний договір, передбачене цим Договором, припиняється якщо протягом строку, зазначеного в п. 1.2 даного Договору, Сторона-1 чи Сторона 2 не надішле проект Основного договору другій стороні або сторони не внесуть зміни до цього Договору відносно строку укладення Основного договору.
		За умовами п. 1.2 Попереднього договору від 08.10.2008 року, основний договір повинен бути укладений не пізніше 01.10.2009 року.
		Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що 02.09.2011 року позивачем на адресу відповідача було надіслано лист від 01.09.2011 року № 01/09/11-1 з проектом попереднього договору оренди для розгляду та подальшого підписання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О".
		Таким чином, господарський суд першої інстанції та господарський суд апеляційної інстанції вірно зазначили, що позивач звертаючись до відповідача з листом від 01.09.2011 року № 01/09/11-1, пропустив строк для звернення до ТОВ "Три О" з пропозицією щодо укладення договору оренди.
		Крім того, з позовної заяви вбачається, що її вимогами є: "вважати укладеним, з дня набранням судовим рішенням законної сили, попередній договір оренди частини приміщень будівлі Торгово-офісного комплексу за адресою: м. Київ пл. Спортивна, 1 загальною площею приблизно 8 500 кв.м. та міжповерхове балконне перекриття, які знаходяться на цокольному поверсі (відмітка 6, 600) Торгового центру, між позивачем та відповідачем, на умовах договору викладеного в позовній заяві".
		10.01.2012 року позивачем з посиланням на ст. 22 ГПК України було подано заяву про виправлення орфографічної описки в позовній заяві та уточнення формулювання позовних вимог.
		У вказаній заяві позивач просив у п. 3 резолютивної частини позовної заяви замість слів "вважати укладеним" читати "визнати укладеним".
		Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
		За приписами ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право;  відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Статтею 20 ГК України, також визначено способи захисту прав і законних інтересів, шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
		Наведеними вище нормами закону, як і спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини, не передбачено такого способу захисту прав та інтересів осіб, як зазначив позивач, тим більше реалізація його процесуального права шляхом подання заяви про виправлення орфографічної описки не передбачено ГПК України.
		Зазначене свідчить проте, що висновок суду першої інстанції та висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання укладеним попередній договір оренди частини приміщень, є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
		Крім того, вищевикладене в сукупності підтверджує, що доводи касаційної скарги не являються обґрунтованими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року у справі № 48/484 відсутні.
		З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 69, 1115, 1117 -1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		 
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року у справі № 48/484 залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Строй -Маркет Груп" -без задоволення.
		 
		Головуючий суддя          (доповідач)                                                                      І.В. Алєєва
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                        О.О. Євсіков
		 
		 
		 
		          Суддя                                                                                                    О.В. Попікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...