У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2008 року м.
Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Балюка
М.І., Барсукової В.М.,
Данчука
В.Г., Луспеника Д.Д., -
розглянувши в судовому засіданні
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю
“Балтія Друк” про захист авторських прав, припинення протиправного використання
творів, зобов'язання повернути фотоматеріали та стягнення матеріальної
компенсації і моральної шкоди, за зустрічним позовом ТОВ “Балтія Друк” до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про захист
авторських прав, відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, за
зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист авторських прав, відшкодування
матеріальних збитків та моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1,
поданою представником ОСОБА_3, на рішення Печерського районного суду м. Києва
від 4 жовтня 2007 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2008
року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ “Балтія Друк” з позовом про
захист авторських прав, відшкодування збитків та моральної шкоди. З урахуванням
уточнених у червні 2007 р. позовних вимог позивач посилався на те, що з травня
2004 р. по березень 2005 р. створив 194 фотоплівки авторських фотографічних
творів, що були присвячені м. Києву та подіям у суспільно-політичному житті, що
на той час відбувалися в столиці України. Директор ТОВ «Балтія Друк» ОСОБА_2
розпочав переговори щодо укладання відповідного авторського договору на
використання цих творів і для визначення суттєвих умов договору йому були
передані створені позивачем авторські фотоплівки. Проте авторський договір
укладений не був, відповідач не повертає фотоплівки, протиправно їх
використовує, створивши з них поліграфічні твори: збірник листівок
«Володимирський собор», «Запрошуємо до Києва», тим самим порушив його особисті
немайнові та майнові права на фотографічні твори.
У зв'язку з наведеним ОСОБА_1 просив зобов'язати відповідача припинити
протиправне використання (відтворення, тиражування, розповсюдження)
фотографічних творів, зобов'язати повернути йому фотографічні матеріали з його
творами, сплатити матеріальну компенсацію за протиправне використання його творів
у розмірі 1500 мінімальних заробітних плат (562500 грн.), а також за порушення
його особистих немайнових прав автора відшкодувати йому моральну шкоду в
розмірі 100000 грн.
У березні 2007 року ТОВ “Балтія Друк” звернулось до ОСОБА_1 з зустрічним
позовом, посилаючись на те, що товариство є співвласником майнових прав на
спірну фотопродукцію, оскільки остання створена за замовленням і за їхнього
фінансування в розмірі 14395,89 грн. та згідно усної домовленості між
сторонами, тому вони є одноосібними власниками матеріальних об'єктів, в якому
втілено оригінал твору образотворчого мистецтва. У зв'язку з наведеним
товариство просило зобов'язати відповідача визнати їх майнові права на створені
за їх замовленням спірні твори, визнати за ними право власності на матеріальні
об'єкти, в яких твори втілені, та стягнути вказану вище матеріальну шкоду. Крім
того, відповідач розпочав проти товариства кампанію щодо їх дискредитації і за
його протиправні дії просили стягнути з нього моральну шкоду в розмірі 120000
грн.
У квітні 2007 року до суду із зустрічним аналогічним позовом звернувся
ОСОБА_2, який просив зобов'язати ОСОБА_1 визнати його співвласником майнових
авторських прав на всі спірні фототвори, виготовлені за замовленням спільно з
ТОВ “Балтія Друк” та за його фінансуванням, зобов'язати відповідача
відшкодувати збитки в розмірі 37823 грн., витрачені на виконання замовлення, та
заподіяну моральну шкоду в розмірі 84000 грн. за неправомірні дії відповідача
щодо його дискредитації.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 4 жовтня 2007 року в
задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічні позовні заяви ТОВ “Балтія
Друк” та ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано майнові права інтелектуальної
власності на фотооб'єкти ОСОБА_1, які передані ТОВ “Балтія Друк”, створеними за
замовленням ТОВ “Балтія Друк” та ОСОБА_2 В іншій частині вимог ТОВ “Балтія
Друк” та ОСОБА_2 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2008 року рішення суду
першої інстанції змінено. Визнано за ТОВ
“ Балтія Друк” та ОСОБА_2 майнові права
інтелектуальної власності на фотооб'єкти, створені ОСОБА_1,
які передані ТОВ“ Балтія Друк,
створеними за замовленням ТОВ “Балтія Друк” та ОСОБА_2, а саме: фотооб'єкти, створені ОСОБА_1, та використані в туристичних збірниках фотографій “Запрошуємо
до Києва” та “Володимирський собор”, виготовлених ТОВ “Балтія Друк”. В іншій
частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені судові рішення скасувати,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та
направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного
оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи
порушення норм процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 та ухвалюючи рішення про визнання
за ТОВ “Балтія Друк” та ОСОБА_2 майнових прав інтелектуальної власності на
фотооб'єкти, які створені ОСОБА_1, та використані в туристичних збірниках
фотографій “Запрошуємо до Києва” та “Володимирський собор”, виготовлених ТОВ
“Балтія Друк”, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_1, з одного
боку, та ТОВ “ Балтія Друк” і ОСОБА_2, з іншого боку, була досягнута усна
домовленість щодо всіх істотних умов про створення за замовленням фотографічних
матеріалів. Автору творів сплачено витрати по їх виконанню та виплачено
гонорар, ним фотоплівки були добровільно передані замовникам.
З даним висновком погодився й суд апеляційної інстанції, уточнивши в своєму
рішенні назви збірників фотографій.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна з наступних підстав.
Судом
установлено, матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечується, що
ОСОБА_1 створив фотоплівки авторських фотографічних творів, що присвячені м.
Києву та подіям у суспільно-політичному житті, що відбувалися в столиці України
в 2004-2005 роках. ТОВ “Балтія Друк” та ОСОБА_2 не заперечується, що фототвори
створені саме ОСОБА_1 та знаходяться в їх розпорядженні.
Відповідно
до ст. 433 ЦК України, ст. 8 Закону України “Про авторське право і суміжні
права” фотографічні твори є об'єктами авторського права.
Спір
між сторонами виник щодо визнання створених ОСОБА_1 фототворів як творів,
створених за замовленням, обсягу їхніх майнових прав на дані твори, права на
розпорядження майновими правами та реалізації автором своїх особистих
немайнових прав.
Відповідно
до положень ст. 430 ЦК України об'єкти інтелектуальної власності можуть бути
створені автором за замовленням. При цьому особисті немайнові права
інтелектуальної власності та таких об'єкт належить творцеві такого об'єкта,
яким може бути лише фізична особа. У випадках, передбачених законом, окремі
особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть
належати замовникові. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт,
створений за замовленням, належить творцеві цього об'єкта та замовникові
спільно, якщо інше не встановлено договором.
ТОВ
«Балтія Друк» та ОСОБА_2посилаються на те, що ОСОБА_1 створені об'єкти
авторського права за їхнім замовленням та вони мають майнові права на
розпорядження творами.
Проте, ч. 1 ст. 1107 ЦК України передбачено, що розпорядження майновими
правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі договорів, одним із
видів якого є договір про створення за замовленням і використання об'єкта права
інтелектуальної власності (п. 3).
Частиною
2 зазначеної статті передбачено, що договір щодо розпорядження майновими
правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі
недодержання письмової форми договору щодо розпорядження майновими правами
інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.
Даних положень норм матеріального
права суд не врахував та при вирішенні спору взяв за основу усну домовленність
між сторонами про створення об'єкта авторського права за замовленням, що
оспорюється автором твору.
У відповідності з ч. 2 ст. 1114 ЦК України та ст. ст. 31,
33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» факт передання виключних майнових прав інтелектуальної
власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх
державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.
Майнові права, що передаються за авторським
договором, у тому числі й на використання твору, мають бути у ньому визначені. Майнові
права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що
не передані.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 1112 ЦК України оригінал твору образотворчого
мистецтва (зокрема, фотографії), створеного за замовленням, переходить у
власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей
твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором.
Зазначену особливість даного об'єкта авторського права як виключення із
загального правового режиму стосовно об'єктів інтелектуальної власності,
створених за замовленням, судом не враховано та помилково до даних
правовідносин застосовано загальне положення ч. 2 ст. 430 ЦК України щодо
спільності майнових прав автора об'єкта та замовника при відсутності
відповідного письмового договору.
ТОВ “Балтія Друк” та ОСОБА_2 у своїх позовних заявах просило визнати за
ними право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, що
передбачено ст. 419 ЦК України. Зазначеною нормою права передбачено, що авторське право на твір і право власності
на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження
матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права
і навпаки.
Проте такі заявлені позовні вимоги ТОВ “Балтія Друк” та ОСОБА_2судом не
розглядалися і не вирішені.
Не встановивши зазначених юридичних фактів, визнавши за ТОВ “Балтія Друк”
та ОСОБА_2 майнові права на фотооб'єкти, створені ОСОБА_1,
при тому, що такі вимоги не заявлялися, оскільки позивачі просили не визнати за
ними такі майнові права, а зобов'язати відповідача визнати їхні майнові права,
суд прийшов до неправильних висновків.
Крім того, авторські права включають
в себе, зокрема, особисті немайнові права автора, перераховані в ст. ст.
423, 438 ЦК України і в ст. 14 Закону України «Про
авторське право і суміжні права». Вони належать автору твору, є невід'ємними від автора і
абсолютними, незалежно від його майнових прав на твір і зберігаються за ним навіть
у випадках передачі права на використання твору.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог щодо захисту
авторських прав, суд зазначених вимог матеріального закону не врахував, а також
не встановив, які саме та скільки фотоплівок створено позивачем і передано ТОВ
“Балтія Друк” та яким саме чином дані фотоплівки відтворені, тиражувались та
розповсюджувались.
Одним з особистих немайнових прав автора є право на недоторканість твору
(п. 4 ч. 1 ст. 438, ст. 439 ЦК України) і автор має право протидіяти будь-якому
перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору, а також супроводженню твору
без його згоди ілюстраціями тощо.
Судом було встановлено, що мало місце розрізання зображень, проте у
порушення зазначених вище норм матеріального права суд прийшов до невірного
висновку про те, що такі дії виправдовують мету туристичного збірника
фотокарток, не врахувавши, що згоди на це автор не давав.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та
безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести
ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або
заперечень, крім випадків встановлених законом.
У порушення вимог зазначених вище норм матеріального та процесуального
права, суд як першої, так і апеляційної інстанції при перегляді рішення,
належним чином доводи позивача та заперечення відповідача не перевірив.
За таких обставин рішення судів не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України
щодо законності й обґрунтованості і зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення
спору, що в силу п. 5 ч. 1 ст. 338, ч. 2 ст. 338 ЦПК України
є підставою для скасування ухвалених судових рішень з направленням справи на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у
цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 4 жовтня 2007 року та
рішення апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2008 року скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В.
Гнатенко
Судді: М.І.
Балюк
В.М. Барсукова
В.Г.
Данчук
Д.Д.
Луспеник