У х в а л
а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
|
Кравченка К.Т.,
|
суддів
|
Мороза М.А.,
Пошви Б.М.,
|
за участю прокурора
|
Кривов'яза Я.І.
|
та захисника
|
ОСОБА_9,
|
засудженого
|
ОСОБА_1
|
потерпілих
|
ОСОБА_10, ОСОБА_12,
|
розглянула у судовому засіданні 25
вересня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням
прокурора, який брав участь у справі, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1,
ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9, потерпілої
ОСОБА_10на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 29 лютого 2008 року
щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 а також за касаційною скаргою свідка
ОСОБА_11. на окрему ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 29 лютого
2008 року щодо неї.
Вироком суду до позбавлення волі засуджені:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженець м. Чердинь
Пермської області Російської Федерації,
житель м. Малин Житомирської області,
такий, що не має судимості,
-
за п. п. 2, 9, 10 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років;
-
за ч. 4 ст. 152 КК України на чотирнадцять років.
На
підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено позбавлення волі на
п'ятнадцять років;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,
уродженець і житель м. Малин Житомирської області,
такий, що не має судимості,
-
за ч. 4 ст. 152 КК України на 12 років;
ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_3року народження,
уродженець і житель м. Малин Житомирської області,
такий, що не має судимості,
-
за ч. 4 ст. 152 КК України на 13 років;
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження,
уродженець м. Києва,
житель м. Малин Житомирської області,
такий, що не має судимості,
- за ч. 4 ст. 152 КК України на 10 років.
Постановлено
стягнути зі ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у солідарному порядку на
користь ОСОБА_12. та ОСОБА_10на відшкодування матеріальної - 11 505 грн. 19
коп. та моральної шкоди 100 000 грн.
Також
постановлено стягнути судові витрати із засуджених у дольовому порядку:
-
на користь ДНДЕКЦ МВС України по 1 551 грн. 81 коп. з кожного;
-
на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області по 123 грн. 58 коп. з
кожного.
У
доход держави постановлено стягнути:
-
зі ОСОБА_1 - 465 грн. 19 коп.;
-
зі ОСОБА_2 ОСОБА_3 і ОСОБА_4по 250 грн. з кожного.
Апеляційним
судом винесено окрему ухвалу на ім'я прокурора Житомирської області щодо свідка
ОСОБА_11.
ОСОБА_1разом
із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зґвалтували малолітню ОСОБА_13 після чого
ОСОБА_1., з метою приховання злочину, вчинив умисне вбивство потерпілої,
поєднане із згвалтуванням.
Як
визнав суд, злочини було вчинено за таких обставин.
2
грудня 2005 року, у другій половині дня, ОСОБА_1., ОСОБА_2, таОСОБА_3,
перебуваючи у м. Малин Житомирської області, спільно вживали алкогольні напої.
Тоді ж до них приєднався ОСОБА_4
Приблизно
о 15 годині, проїжджаючи автомобілем ВАЗ-21063, державний реєстраційний номер
НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 вулицею Чернишевського у м. Малин, помітили
незнайому їм ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, та вирішили зґвалтувати її.
Реалізуючи
злочинний намір на зґвалтування малолітньої за попередньою змовою групою осіб,
діючи з єдиним умислом та узгодженістю із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
ОСОБА_1вийшов із автомобіля і, подолавши опір потерпілої, силоміць затягнув її
у салон автомобіля.
Після
цього, ОСОБА_1., ОСОБА_2,ОСОБА_3 таОСОБА_4 привезли ОСОБА_13. до лісосмуги,
розташованої на ділянці місцевості, що віднесена до Слобідської сільської ради
і знаходиться між містом Малин і селом Слобідка Малинського району, на відстані
близько чотирьох кілометрів від північної околиці районного центру.
З
метою полегшити зґвалтування, діючи узгоджено та із застосуванням фізичного
насильства, ОСОБА_1., ОСОБА_2,ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 влили потерпілій в ротову порожнину горілку і примусили її
вжити.
ОСОБА_1.,
ОСОБА_2 таОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, аОСОБА_4 у
тверезому стані, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої, утримуючи її
за руки і ноги, в період з 15 години 30 хвилин
до 17 години, на капоті автомобіля, ОСОБА_1першим зґвалтував ОСОБА_13 а за ним
аналогічні злочинні дії вчинили ОСОБА_2 таОСОБА_3
Одразу
після вчиненого, ОСОБА_1., діючи самостійно та з метою приховання скоєного
злочину, вирішив вбити потерпілу. З цією ціллю він узяв із багажника автомобіля
монтировку і завдав потерпілій не менше чотирьох ударів по голові.
Смерть
потерпілої ОСОБА_13 настала від відкритої черепно-мозкової травми -
багатоосколкового перелому кісток черепу.
На
цей вирок прокурором принесено касаційне подання, а засудженими та їх
захисниками, потерпілою ОСОБА_10 подані касаційні скарги. Свідком ОСОБА_11
оскаржено окрему ухвалу суду щодо неї.
У
касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність встановлення
фактичних обставин справи, доведеності винуватості та кваліфікації дій
засуджених, наводячи аргументи на підтримку своєї позиції, просить скасувати
вирок щодо всіх засуджених у даній справі внаслідок призначення м'якого та
несправедливого покарання.
Справу
після скасування вироку слід направити на новий судовий розгляд.
У
доповненні до касаційного подання прокурор вказує на помилку суду, який при
вирішенні питання про відшкодування заподіяної шкоди стягнув кошти із
засуджених у солідарному порядку.
Крім
того, прокурор вважає, що з обвинувачення ОСОБА_1 підлягає виключенню п. 10 ч.
2 ст. 115 КК України, як зайво вмінений.
Потерпіла
ОСОБА_12, вважаючи повністю доведеною винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3
та ОСОБА_4 у вчиненому ними злочині, просить вирок скасувати, оскільки, на її
думку, суд призначив усім засудженим м'яке покарання.
Засуджений
ОСОБА_1у скарзі посилається на те, що явку з повинною він написав під
тиском з боку працівників органу дізнання. Вказує на те, що особи, які
застосували до нього фізичну силу, не були допитані у суді. Його алібі належним
чином не було перевірено. Справа щодо нього сфальшована. Докази, на які
послався суд, не свідчать про його причетність до злочину.
Висновкам
експертиз, і зокрема, психолого-психіатричної, відносно свідка ОСОБА_11 дана
неправильна оцінка. Суд безпідставно визнав нещирими і непереконливими
пояснення цього свідка щодо обмови нею засуджених.
Засуджений
вказує на те, що всі обставини відомі органам розслідування отримані ними
виключно від ОСОБА_2 а не від ОСОБА_11
Показання
ОСОБА_11 до 9 листопада 2007 року, на які послався суд, не доводять його участь
у злочині, а навпаки, свідчать про алібі.
Належним
чином не перевірені і не ураховані показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15,
ОСОБА_16, котрі містять дані, що дають підстави зробити інший висновок ніж той,
який зробив суд.
У
вироку перекручені дані щодо дачі явок з повинною ОСОБА_1 та ОСОБА_4
Засуджений
просить вирок скасувати, а справу щодо нього закрити за відсутністю у його діях
складу злочину.
Засуджений
ОСОБА_2 вважає, що засуджений незаконно. Явку з повинною написав, а також
дав необхідні слідству показання, внаслідок застосування до нього незаконних
методів ведення слідства.
Посилається
на те, що свідок ОСОБА_11, показання якої суд визнав достовірним доказом, є
неправдивими, такими, що не відповідають дійсності. У суді свідок відмовилася
від попередніх пояснень і ствердила, що обмовила усіх засуджених за вимогою
працівників прокуратури.
Суд
не перевірив його алібі і не допитав свідків (ОСОБА_17 та ОСОБА_15), які могли
його підтвердити.
Засуджений
просить прийняти справедливе рішення.
ЗасудженийОСОБА_3
вважає вирок щодо нього незаконним і необґрунтованим. Висновок суду щодо
доведеності його причетності до злочину є помилковим і ґрунтується на доказах,
отриманих незаконним шляхом.
Суд
не взяв до уваги, що у нього є незаперечне алібі, оскільки в день злочину він
був на службі.
Докази
його непричетності до злочину судом не спростовані.
Не
дана належна оцінка його заявам про застосування незаконних методів ведення
слідства, і зокрема застосування “поліграфа” під час його перебування в
Овруцькому ІТТ.
Просить
вирок скасувати, а справу щодо нього закрити.
ЗасудженийОСОБА_4
вважає, що вирок щодо нього підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Вказує,
що суд обґрунтував своє рішення показаннями свідка ОСОБА_11 та засуджених у цій же справі
ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які вони дали на початку розслідування справи
внаслідок застосування до них незаконних методів ведення слідства.
Даних,
які свідчили б про зґвалтування, у справі немає, а неправдиві показання, дані
внаслідок тиску працівників прокуратури, не є доказом.
Показання
свідка ОСОБА_18 про напрямок руху потерпілої та про особу, яка була з
потерпілою, не отримали належної оцінки, а особу не встановлено.
Засуджений
вказує на те, що суд не спростував його алібі, оскільки у справі є достатньо
доказів того, що він знаходився на навчанні.
Суд
невірно встановив та виклав у вироку фактичні обставини справи, навмисно
перекрутив фактичні дані і прийняв незаконне рішення.
Просить
вирок скасувати, а справу щодо нього закрити.
ЗасудженийОСОБА_4
у запереченні просить не брати до уваги касаційне подання прокурора,
оскільки вважає, що досудове і судове слідство проведено із порушенням ст. ст.
22, 23, 64 КПК України. Справу не було закрито за наявності підстав,
передбачених ст. 282 КПК України, але це все залишилося поза увагою суду і
прокурора.
ОСОБА_1також
вважає подання прокурора безпідставним і просить його не брати до уваги,
оскільки саме прокуратурою було сфальшовано кримінальну справу щодо нього.
Захисник
ОСОБА_5. вважає, що винність ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах не є
доведеною. Докази, зібрані досудовим слідством, не можуть бути використані,
оскільки отримані із порушенням КПК України.
Як
стверджує захисник, явку із повинною ОСОБА_1написав під фізичним та психічним
тиском з боку працівників міліції.
Головний
свідок ОСОБА_11 обмовила усіх засуджених з невідомих мотивів.
Доказів
винності ОСОБА_1 у зґвалтуванні не зібрано.
Алібі
ОСОБА_1 належним чином не перевірено, а його показання щодо непричетності до
злочину, не спростовані.
У
зв'язку із істотними порушеннями кримінально-процесуального закону просить
вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити за відсутністю складу злочину.
Захисник
також просить, посилаючись на різні обставини, пом'якшити покарання ОСОБА_1
Захисник
ОСОБА_6у скарзі, посилаючись на те, що суд, не перевіривши алібі ОСОБА_3,
помилково засудив його за зґвалтування малолітньої.
Вирок,
на думку ОСОБА_6, підлягає скасуванню, а справа щодо ОСОБА_3 - закриттю.
Захисник
ОСОБА_8 вважає, що вирок відносно ОСОБА_2. підлягає скасуванню, а окремі
ухвали зміні.
Висновок
суду про визнання ОСОБА_2. винним у зґвалтуванні малолітньої ОСОБА_13
суперечить встановленим у ході досудового і судового слідства обставинам
справи.
Захисник
вказує, що будь-яких даних, котрі могли б свідчити про насильницький статевий
акт із потерпілою у справі немає і у вироку не наведено.
Вирок
ґрунтується на доказах, що є непереконливими внаслідок порушення вимог
кримінально-процесуального закону.
Як
вважає захисник, суд не мав права посилатися на дані, що є у протоколах допиту
ОСОБА_2. від 25 та 26 червня 2006 року, протоколі очної ставки ОСОБА_2. із
ОСОБА_1, явці з повинною від 27 червня 2006 року та протоколах допиту
ОСОБА_2. та відтворення обстановки та обставин події від 27 червня 2006 року.
Захисник
вказує на те, що висновок суду щодо обставин смерті ОСОБА_13 не відповідає
висновкам експертиз.
Обвинувачення,
пред'явлене ОСОБА_2 є неконкретним. Відсутні індивідуалізація, деталізація і
конкретизація події злочину.
Наводячи
доводи, захисник вважає, що показання свідка ОСОБА_11 мають бути виключені, як
докази у даній справі.
Крім
того, суд не виконав вимог ст. ст. 67 і 323 КПК України, тому вирок щодо
ОСОБА_2. підлягає скасуванню, а справа відносно цього засудженого закриттю, на
підставі п. 2 ст. 6 КПК України.
Захисник
ОСОБА_7 вважає вирок щодо ОСОБА_4 незаконним, і таким, що підлягає
скасуванню, а справа - закриттю, оскільки висновки суду не відповідають
фактичним обставинам справи.
Суд
обгрунтував свій висновок щодо винуватості ОСОБА_4 в основному, показаннями
свідка ОСОБА_11, хоча вони спростовуються показаннями іншого свідка - ОСОБА_18,
які суд не взяв до уваги.
Показання
засуджених ОСОБА_2. та ОСОБА_3 не узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_11
як у частині місця зустрічі із потерпілою, так і маршруту руху.
Суд
не спростував алібі ОСОБА_4 хоча намагався це зробити, посилаючись на свідчення
ОСОБА_23 ОСОБА_5та дані, що є у журналі обліку роботи академічної групи.
Не
спростовані свідчення ОСОБА_4 щодо відсутності у його автомобілі монтировки,
магнітоли і про те, що стороння особа не могла самостійно відкрити багажник
його авто.
Суд
не дав належної оцінки показанням ОСОБА_11 про час та обставини зустрічі із
засудженими, щодо знаряддя злочину, кількості ударів, місця її знаходження під
час вчинення злочину та іншим.
Суд
безпідставно не взяв до уваги заяву ОСОБА_11 про те, що вона взагалі не була
свідком подій, повідомляла лише ті дані, що були відомі слідству і обмовила
усіх засуджених у даній справі.
Суд
безпідставно зробив висновок про те, що незаконні методи до ОСОБА_4 не
застосовувалися.
Суд,
як вважає захисник, залишив поза увагою той факт, що у справі немає жодного
об'єктивного доказу зґвалтування ОСОБА_13
Захисник
ОСОБА_9 просить вирок щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу щодо нього закрити
за відсутністю у його діях складу злочину.
На
думку захисника, досудове і судове слідство було неповним і однобічним,
висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Суд
безпідставно, як на доказ винуватості ОСОБА_4 послався на його явку з повинною,
оскільки вона такою не є.
ОСОБА_4
під час досудового і судового слідства давав незмінні показання щодо своєї
непричетності до злочину щодо ОСОБА_13
Захисник
вважає, що суд не дав належної оцінки заявам засуджених про застосування до них
незаконних методів слідства.
Судом
не спростовано алібі ОСОБА_4 при цьому були проігноровані показання свідків та
зібрані документи.
Не
дана оцінка свідченням ОСОБА_18ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та безпідставно
відмовлено у допиті інших свідків щодо обставин та місця, де була захоплена
потерпіла.
Суд
не взяв до уваги свідчення ОСОБА_22. та ОСОБА_23 про несправність авто на час
скоєння злочину.
Захисник
вважає, що суд безпідставно послався на висновки експертиз, і зокрема, хімічної
та імунологічної, оскільки вони не можуть бути доказами у справі внаслідок
отримання з порушенням закону, припущень і домислів експерта.
Вирок,
на думку захисника, побудований на неправдивих показаннях свідка ОСОБА_11 і до
кримінальної відповідальності притягнуто невинного.
Свідок
ОСОБА_11 просить окрему ухвалу щодо неї скасувати як незаконну, оскільки
вона відмовилася від своїх попередніх неправдивих показань, тому що дала їх на
вимогу працівників прокуратури.
У
запереченнях прокурора на касаційні скарги захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8., ОСОБА_9,
засуджених ОСОБА_2 наведені мотиви чому прокурор вважає їх безпідставними і
просить їх відхилити.
При
цьому прокурор посилається на те, що заяви про застосування незаконних методів
ведення слідства були перевірені і не підтвердилися.
Суд,
як вказує прокурор, встановив час, місце, спосіб вчинення злочину, тому
посилання на порушення ст. 64 КПК України є безпідставним.
Доводи
захисників про те, що у справі використані докази, отримані незаконним шляхом,
не відповідають матеріалам справи.
Прокурор
вважає, що показанням свідка ОСОБА_11 дана належна оцінка. Думка захисників про
те, що роздруківки відеозапису слідчих дій не передбачені законом, є хибною.
Посилання
на те, до доказів зґвалтування не отримано, а слідством взагалі не встановлено
місце злочину, суперечать матеріалам справи.
На
думку прокурора, суд, відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, у повному обсязі
оцінив докази, у тому числі й показання свідка ОСОБА_18
Повністю
досліджено і встановлено місце перебування ОСОБА_1 2 грудня 2005 року.
Кваліфікація
злочинних дій винного, на думку прокурора, є правильною.
Щодо
покарання, то питання про його зменшення з урахуванням усіх обставин справи
ставити не можна.
У
запереченні на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2. прокурор наводить
аналогічні мотиви.
Щодо
застосування незаконних методів слідства, то прокурор вказує на те, що
постанова про відмову у порушенні кримінальної справи ніким не оскаржена і є
нескасованою.
Суд
перевірив показання ОСОБА_2. про його алібі і підставно не визнав його.
Відносно
касаційної скарги захисника ОСОБА_6 про алібі
ОСОБА_3, то, на думку прокурора, воно повністю спростовано зібраними
доказами під час їх перевірки у судовому засіданні.
Доводи
захисника ОСОБА_8. про неправильне солідарне відшкодування заподіяної
шкоди, як вважає прокурор, не можна визнати обґрунтованими.
Доводи
захисника ОСОБА_8. про те, що винність ОСОБА_2. у зґвалтуванні ОСОБА_13 не є
доведеною, не відповідають матеріалам справи.
Щодо
твердження захисника відносно того, що пред'явлене ОСОБА_2. обвинувачення є
неконкретним, і зокрема, не вмінено час його скоєння, є безпідставним.
Посилання
захисника на те, що вирок ґрунтується на доказах, що є недопустимими, на думку
прокурора, є нічим іншим, як скаргою на постанову про порушення кримінальної
справи щодо ОСОБА_2.
Прокурор,
наводячи свої доводи, вказує про безпідставність тверджень захисту щодо
незаконного утримання ОСОБА_2 порушення вимог ст. 96 КПК України.
Твердження
захисника ОСОБА_8. про сумнівність висновків експертиз і пояснень експерта, на
думку прокурора, не відповідають дійсності.
Заперечуючи
проти доводів захисника ОСОБА_9, прокурор наводить доводи, які, на його думку,
свідчать про необґрунтованість висунутих нею аргументів.
Це,
зокрема, стосується тверджень про застосування до ОСОБА_4 фізичного та
психічного насильства з боку працівників міліції, неправдивості показань свідка
ОСОБА_11, неспростування алібі цього засудженого, залишення поза увагою
свідчень ОСОБА_18, ОСОБА_22., ОСОБА_23 та безпідставності посилань суду на
висновки експертиз.
У
запереченнях потерпілої ОСОБА_10 на касаційні скарги захисниківОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8. та засудженого ОСОБА_2. вказано, що доводи,
викладені захисниками і засудженим, є необґрунтованими, суперечливими і такими,
що не відповідають матеріалам справи.
Зібрані
у справі докази, на думку потерпілої, повністю доводять винність ОСОБА_1, якого
захищає ОСОБА_5.
Потерпіла
зазначає, що ОСОБА_1добровільно повідомив про злочин, а заяви про вчинений на
нього тиск, є неправдивими.
Доводи
захисникаОСОБА_5 про недоведеність зґвалтування малолітньої суперечать
матеріалам справи.
Показання
свідка ОСОБА_18 є повністю дослідженими і їм дана належна оцінка.
Суд
перевірив і дав належну оцінку твердженням про алібі ОСОБА_1
Просить
вирок щодо ОСОБА_1 та інших переглянути у зв'язку із м'якістю призначеного
покарання.
Що
стосується скарги захисника ОСОБА_6, який захищає інтереси ОСОБА_3, то
потерпіла просить її відхилити, вирок змінити і збільшити цьому винному
покарання до 15 років позбавлення волі. Доводи захисника ОСОБА_6 потерпіла
вважає недостовірними і такими, що не відповідають дійсності.
Потерпіла
просить залишити без задоволення скаргу засудженого ОСОБА_2 оскільки рішення
суду є неупередженим і справедливим.
Доводи
скарги засудженого про фальшування справи, та безпідставне невизнання алібі
ОСОБА_2 є надуманими і повністю спростованими.
Заперечуючи
проти скарг захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_9, потерпіла просить вирок змінити і
збільшити ОСОБА_4строк покарання до 15 років, як того просив у суді прокурор.
Аналогічні
за змістом заперечення ОСОБА_10 на касаційну скаргу захисника ОСОБА_8.
У
запереченні захисникаОСОБА_5 на касаційне подання
прокурора вказано, що прокурор безпідставно стверджує, що ОСОБА_1визнав себе винним і ніяких
незаконних методів до нього не застосовували. Посилання на показання ОСОБА_11,
як на беззаперечний доказ, є помилковим,
оскільки цей свідок обмовила засудженого.
Захисник
також вважає, що є підстави для пом'якшення покарання ОСОБА_1
У
запереченніОСОБА_5 на скаргу потерпілої ОСОБА_10 захисник наводить аналогічні
доводи.
Заслухавши
доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_9, потерпілих
ОСОБА_10, ОСОБА_12, які підтримали касаційні скарги, міркування прокурора, який
вважав вирок в частині призначення покарання усім засудженим несправедливим
внаслідок його м'якості, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
подання та касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають
частковому задоволенню за таких підстав.
Постановляючи
обвинувальний вирок, суд не дотримався вимог кримінально-процесуального закону
та проігнорував роз'яснення, що містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного
Суду України “Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму
Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і
постановлення вироку” від 29 червня 1990 року № 5 (зі змінами) і припустився
посилок, у зв'язку із чим зазначений вирок не можна визнати законним.
Мотивувальна
частина вироку, відповідно до вимог ст. 334 КПК України, має містити формулювання
обвинувачення, яке суд визнав доведеним, із зазначенням місця, часу, способу та
наслідків вчинених злочинів, мотиви та форми вини.
У
цій частині вироку суд мав викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного
доведеним, а також обставини, що визначають ступінь винуватості кожного
з винних, їх роль у вчиненні злочину.
Суд
мав проаналізувати фактичні дані, що містяться у показаннях засуджених,
потерпілих, свідків, висновках експертиз та в інших джерелах доказів, що
стверджують обвинувачення.
Саме
з цих джерел суду необхідно було навести фактичні дані, що стосуються обставин,
котрі доказуються.
Суд
також повинен був навести оцінку досліджених доказів на обґрунтування того,
чого саме ці показання чи висновки беруться до уваги і кладуться у вирок, а
решта відкинута.
Висновок
суду щодо оцінки доказів повинен бути викладений у вигляді точних категоричних
суджень, які виключили б сумніви у їх достовірності.
Крім
того, якщо винні чи свідки змінили свої попередні показання, або відмовилися
від них, суд повинен ретельно з'ясувати і перевірити як ті, так і інші
показання, установивши реальну причину зміни показань.
Результат
дослідження мав бути викладений у вироку у вигляді належної оцінки у сукупності
з іншими доказами.
Як
убачається із вироку, суд не дотримався цих вимог і припустився нечіткого та
неконкретного формулювання обвинувачення кожному із винуватих.
Формулюючи
обвинувачення усім засудженим суд не навів конкретні докази на обґрунтування
свого рішення.
Це
стосується, зокрема, обвинувачення щодо ОСОБА_4 котрий не ґвалтував, а лише
допомагав долати опір потерпілої.
Суд
взагалі не вказав у цій частині вироку
про присутність свідка ОСОБА_11 під час подій, що мали місце 2 грудня 2005
року, хоча у вироку, як на основний доказ винуватості засуджених, послався на
її показання.
Колегія
суддів вважає, що під час розгляду справи не були усунуті суперечності щодо
місця, де була захоплена і вивезена потерпіла. Не взято до уваги показання
свідка ОСОБА_18 про особу, котра перебувала поруч із ОСОБА_13. і місце, де
перебувала потерпіла у полі її зору.
Свідок
ОСОБА_11 стверджувала, що ОСОБА_13 рухалася у бік автостанції. Показання
засуджених з цього питання також є неоднаковими.
Свідчення
ОСОБА_11 у тій частині за яких обставин і коли вона зустрілася із засудженими
також не узгоджуються із іншими доказами у справі.
Зокрема,
цей свідок повідомила, що 2 грудня 2005 року взагалі у школі не була, а вживала
алкогольні напої у різних місцях із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і з ОСОБА_4, який
приєднався до них.
Проте,
цим обставинам суд також не приділив належної уваги.
Суд
визнав, що зґвалтування і вбивство відбулися у лісосмузі між м. Малин і с.
Слобідка Малинського району.
З
показань ОСОБА_11 та засуджених, на які послався суд, учасники події вживали
спиртні напої там же (на пеньку, на капоті авто). На цьому ж місці, із
застосуванням насильства була зґвалтована потерпіла (на землі, на капоті авто).
Там же ОСОБА_1завдав смертельні удари (трубою, монтировкою) ОСОБА_13
Згідно
із показаннями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3 труп відвезли у невідомому напрямку в авто,
віднесли у поле на відстань (10 м, 20 м), аОСОБА_3 взагалі повідомив, що труп
віднесли не в поле, а в лісосмугу.
За
наявності таких суперечливих показань суд мав дати їм оцінку і вказати, чому
він узяв до уваги одні і відкинув інші показання. З огляду на наведене, не
можна вважати, що суд правильно встановив точне місце злочину та дійсні
обставини вчинення злочинів щодо ОСОБА_13
Не
є переконливим висновок суду, що після зґвалтування і вбивства винні, не
пошкодивши та не забруднивши одяг і білизну потерпілої, одягли її майже
повністю.
Сумнівний
і нічим не підтверджений є висновок суду, щодо спалення куртки потерпілої із її
іншими речами.
Як
убачається із даних, що є у протоколі огляду місця події біля трупа було
виявлено лише піджак. Між тим, свідки стверджували, що потерпіла була одягнута
у куртку і мала головний убір - шапку.
З
іншого протоколу не вбачається, що на місці спалення речей (на значній відстані
від місця знаходження трупа), виявлено
залишки куртки. Не знайшли належної оцінки й показання засуджених про те, хто
конкретно це зробив, за яких обставин та у який спосіб (зокрема, спалення за
допомогою пального).
Не
дана оцінка тому факту, що кулькова ручка, котра, за висновком суду, належала
потерпілій, була знайдена під ас огляду місця події на певній відстані (35 м)
між трупом і можливим місцем вбивства (орієнтир № 2).
Поза увагою суду залишилися пояснення винних про те, що з потерпілої
знімали одяг тільки з нижньої частини тіла.
Не
дана оцінка показанням ОСОБА_2. про те, що одяг з потерпілої знімав ОСОБА_1.,
він же першим зґвалтував ОСОБА_13.
Разом
із тим,ОСОБА_3, стверджував, що штани з потерпілої знімав ОСОБА_2, попередньо
знявши з неї взуття. Цей засуджений давав показання, що потерпілу ґвалтували,
кинувши на землю.
ОСОБА_2
показував, що ОСОБА_1знищив куртку, пакет і сумку ОСОБА_13.
ОСОБА_3
у свою чергу стверджував, що після вбивства потерпілої її одягли, але не
повністю. Куртку, черевики та пакет
поклали у багажник авто. Труп віднесли на відстань 10 м у поле і там залишили
(т. 2 а. с. 327).
Речі
потерпілої знищив ОСОБА_1.
Разом
із тим, дані, що є у протоколі огляду місця події, на фотознімках свідчать про
те, що біля трупа, який знаходився на відстані 70 м від лісосмуги, виявлено
піджак, а на трупі - чоботи із
шкірозамінника. Зазначені обставини не знайшли своєї оцінки у вироку суду.
Поза
увагою суду залишилися, і не спростовані твердження ОСОБА_4 щодо неможливості
використання автомобіля на початку грудня 2005 року, а також про те, що в його
автомобілі ніякої монтировки не було і стороння особа самостійно не могла
відчинити багажник його авто.
Не
дивлячись на те, що у справі є різні показання щодо знаряддя злочину, суд, не
давши їм належної оцінки, визнав, що ОСОБА_1завдавав удари саме монтировкою,
яку взяв з багажника авто.
Зміна
показань, а пізніше повна відмова засуджених від попередніх свідчень, судом
розцінена, як намагання уникнути від відповідальності, оскільки не знайдено
підстав вважати, що визнавальні показання були отримані із застосуванням
фізичного та психічного впливу з боку працівників міліції. Дане рішення суду не
є переконливим з огляду на численні суперечливі показання засуджених.
Неодноразові
та непослідовні показання свідка ОСОБА_11 не отримали об'єктивної і принципової
оцінки і вибірково покладені у вирок, як один із важливих доказів винуватості
усіх засуджених у даній справі. Наведені судом мотиви щодо правдивості свідчень
ОСОБА_11, викликають певний сумнів у їх правдивості.
Суд
ретельно перерахував у вироку індивідуально-психологічні особливості,
притаманні ОСОБА_11, проте не вказав для чого зазначені дані наведені і яким
чином вони вплинули на об'єктивність численних непослідовних і суперечливих
показань цього свідка.
Постановляючи
окрему ухвалу щодо ОСОБА_11, суд фактично вказав на те, що зазначений свідок
давала неправдиві показання.
Суд
у вироку навів висновки двох судово-медичних експертиз № 126 МК та № 130 МК від
15 вересня 2006 року, згідно з якими встановити предмет, яким були заподіяні
ушкодження черепу потерпілої не виявилося можливим, хоча їх утворення металевою
трубою, металевим прутом або монтировкою, не виключається.
Разом
з тим, суд у вироку навів і висновок іншої судово-медичної експертизи № 402 від
23 травня 2006 року.
Зокрема,
у цьому висновку визнано, що у ділянку голови потерпілої було завдано не менше
чотирьох ударів предметом з обмеженою чотирикутною контактуючою поверхнею,
якими могли бути молоток прямокутної форми, обух сокири і також прямокутної
форми відповідних розмірів.
Не
дивлячись на суперечливість зазначених висновків, суд не вказав чому висновок
експерта № 402 від 23 травня 2006 року не взято до уваги, і чому інші два
висновки, які носять характер припущення покладені у вирок, як один із вагомих
доказів того, яким знаряддям було вчинено вбивство.
Згідно
з даними, що є у висновку судово-токсикологічного дослідження № 941 від 12
квітня 2006 року, який судом долучено до справи, у трупі ОСОБА_13 виявлено
залишки етилового спирту.
Проте,
суд не дав оцінки цьому доказу. З невідомих причин суд не послався на нього у
вироку на підтвердження свого висновку щодо вживання потерпілою алкогольних
напоїв, або його примусового вживання, за показаннями винних та свідка.
Колегія
суддів вважає, що суд належним чином не перевірив алібі ОСОБА_4 ОСОБА_2. та
ОСОБА_1
Є
сумнів і у обґрунтованості висновку суду про відсутність алібі у ОСОБА_3 ,
оскільки численні співробітники спецпідрозділу, де працювавОСОБА_3, не змогли
згадати чи був він на службі 2 грудня 2005 року
З
огляду на наведене, постановлений судом обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1,
ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 а також окрему ухвалу щодо свідка ОСОБА_11 не можна
визнати обґрунтованими і законними.
При
новому розгляді справи суду слід усунути вказані недоліки, ретельно дослідити
та проаналізувати дані докази, розглянути доводи, наведені у касаційних скаргах
та поданні прокурора і зокрема, щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 та прийняти
рішення, яке відповідало б вимогам закону.
Керуючись
ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне
подання прокурора, касаційні скарги потерпілої
ОСОБА_10, засуджених ОСОБА_2 ОСОБА_1, ОСОБА_4 ОСОБА_3,
захисниківОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8., ОСОБА_9, а також свідка ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок
Апеляційного суду Житомирської області від 29 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також окрему ухвалу Апеляційного суду Житомирської
області від 29 лютого 2008 року щодо ОСОБА_11. скасувати, а справу направити на
новий судовий розгляд.
С у д д і:
Кравченко К.Т. Мороз М.А. Пошва Б.М.