У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів
Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду
України у складі:
Головуючого
|
Синявського О.Г.
|
суддів
|
Пекного С.Д., Таран Т.С.
|
з участю прокурора
|
Колесниченка О.В.
|
скаржниці
|
ОСОБА_1
|
розглянула в судовому засіданні в
м.Київ “ 11 “ листопада 2008 року
справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду
Волинської області від 16 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду
Волинської області від 19 грудня 2006 року.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня
2006 року, при розгляді скарги приватного обвинувачення ОСОБА_1,
відмовлено у порушенні кримінальної справи за ст.365 КК України стосовно
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6на підставі ст.ст.6 п.2, 251 КПК
України.
ОСОБА_1 заявила, що 30 січня 2006 року службові особи ВКФ
“Домінанта”ОСОБА_7та ОСОБА_4, водій ЛП “Електротранспорт” ОСОБА_6за допомогою
крану та автомобіля ГАЗ-4301, за вказівкою підприємця ОСОБА_2, незаконно
позбавили її власності, а саме контейнера №90 вартістю 6 100 грн. із
товарно-матеріальними цінностями на
загальну суму 20 553 грн. 90 коп..
Суд відмовив ОСОБА_1 у порушенні кримінальної справи за самоправство у
зв'язку з тим, що обвинувачення ґрунтується на договорі між ОСОБА_2 і ОСОБА_1
та відноситься до цивільно-правових відносин, а скарга приватного обвинувачення
не відповідає встановленим у ст.251 КПК України вимогам до обвинувального
висновку, оскільки в ній не зазначені точні анкетні дані обвинувачених.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 19 грудня 2006 року
зазначену постанову суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 наполягає на наявності складу злочину в діяннях
обвинувачених нею осіб, стверджує, що місцевий суд підробив свою постанову в
частині підстав для відмови в порушенні кримінальної справи, не взяв до уваги
рішення органів дізнання і прокуратури за даним фактом, що наявність договірних
відносин із підприємцем ОСОБА_2 не підтверджена в матеріалах справи та
спростована рішеннями господарських судів, які повинні мати преюдиційне
значення. ОСОБА_1 посилається на істотні порушення кримінально-процесуального
закону із боку апеляційного суду, на немотивованість і необґрунтованість ухвали
апеляційного суду і просить судові рішення скасувати, а матеріали направити на
новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, скаржницю ОСОБА_1, яка підтримала свою скаргу,
прокурора, який просив задовольнити касаційну скаргу, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.356 КК України, самоправством є самовільне, всупереч
установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких
оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією,
якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним
чи громадським інтересам або інтересам власника.
Згідно зі ст.251 КПК України, одержавши від потерпілого скаргу з проханням
порушити справу, яка порушується не інакше, як за скаргою потерпілого, суддя
відмовляє в порушенні кримінальної справи за наявності до того підстав, тобто,
коли відсутні достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
У даній категорії справ право підтримувати обвинувачення належить потерпілому.
Згідно зі ст.83 КПК України, одним із джерел доказів є документи, в яких
викладені або засвідчені обставини, які мають значення для справи.
У скарзі приватного обвинувачення в якості доказів ОСОБА_1 навела, зокрема,
договір користування торговою площею, листування між потерпілою та
обвинуваченою ОСОБА_2 із приводу пролонгації цього договору, рішення
господарського суду Волинської області від 18 травня 2006 року та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 17 липня 2006 року, в яких
саме викладені обставини, що стосуються цивільних правовідносин стосовно
користування торговою площею.
Відмовляючи ОСОБА_1 у порушенні кримінальної справи, місцевий суд послався
на те, що спір, на якому ґрунтується обвинувачення, відноситься до цивільно-правових
відносин, оскільки випливає з договору, укладеного між підприємцем ОСОБА_2 та
ОСОБА_1.
Із матеріалів даної справи вбачається, що предметом зазначеного договору
від 1 червня 2005 року №90к було тимчасове платне користування торговою площею,
яка розташована на території торгового комплексу “Пасаж”, що по
вул.Карпенка-Карого, 1а у м.Луцьку, і яка призначена для ведення торгівельної
діяльності і зберігання товару. Термін дії цього договору спливав 31 грудня
2005 року.
Дії, в яких ОСОБА_1 обвинувачувала ОСОБА_2 та інших зазначених у скарзі
осіб, а саме примусове, всупереч волі власниці, вивезення контейнера №90
вартістю 6 100 грн. із товарно-матеріальними цінностями на загальну суму 20 553
грн. 90 коп. після закінчення терміну дії договору користування за межі
території торгового комплексу “Пасаж” на платне зберігання іншому підприємцю за
адресою м.Луцьк, пр.Відродження, 32а та перешкоджання доступу ОСОБА_1 до її
майна без виконання певних умов, зазначеним договором не передбачені, у тому
числі в якості відповідальності користувачки за порушення строку договору.
Господарський суд Волинської області відмовив підприємцю ОСОБА_2 у
стягненні з ОСОБА_1 витрат на перевезення і зберігання зазначеного вище
контейнера потерпілої, вказавши, що позивачка
(ОСОБА_2) допустила зловживання своїми правами, самостійно
розпорядившись чужою власністю та обмеживши права власниці контейнера, тоді як
мала право звернутися із негаторним позовом до ОСОБА_1, яка протягом місяця без
належних правових підстав займала торгову площу. Львівський апеляційний
господарський суд залишив перше рішення без зміни, погодившись із висновком про
те, що ОСОБА_2 порушила право власності ОСОБА_1.
Наведені обставини, що зазначені у скарзі приватного обвинувачення та
містяться в матеріалах справи, й інші дані, які потерпіла вказала в якості
ознак злочину, передбаченого ст.356 КК України, суд не перевірив, унаслідок
чого прийняв хибне рішення про необхідність відмови в порушенні кримінальної
справи.
Апеляційний суд при розгляді апеляції ОСОБА_1 обмежився констатацією, що
відносини між потерпілою та обвинуваченими є цивільно-правовими, і не
спростував доводів апеляції про хибність такого висновку місцевого суду.
Отже, судові рішення у даній справі постановлені з істотними порушеннями кримінально-процесуального
закону, у зв'язку
з чим підлягають скасуванню, а справа - направленню
на новий судовий розгляд, при якому суду належить постановити законне і
обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України, -
у х в а л и л а :
касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня
2006 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 19 грудня 2006
року за скаргою ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
судді:
Синявський О.Г.
Пекний С.Д.
Таран Т.С.