Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-3545/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2012. Зареєстровано: 01.06.2012. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2012.
Дата набрання законної сили: 13.10.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 25 квітня 2012 року                      № 2а-3545/12/2670
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: 
		головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		 
		за позовом                ОСОБА_1 
		до                                Київської міської державної адміністрації 
		третя особа:              Комунальне підприємство 
		                                  «Головний інформаційно-обчислювальний центр»
		про                             визнання Розпорядження незаконним
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся з позовом до Київської міської державної адміністрації далі КМДА або відповідач), третя особа: Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр», (далі КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» , КП ГІОЦ або третя особа) про визнання таким, що не відповідає Закону України «Про інформацію»(в редакції Закону від 13 січня 2011 року) і скасування розпорядження Київської міської державної адміністрації  № 487  від 15 квітня 1997 р. «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги». 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2012 р. справу прийнято до свого провадження суддею Вєкуа Н.Г., закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		Позивач надіслав заяву про доповнення підстав позову, який вмотивований тим, що на підставі оскаржуваного розпорядження позивачу нараховується неіснуючий борг, що підтверджується «рахунками на сплату за житлово-комунальні та інших послуг», які надсилає третя особа КП ГІОЦ, не будучи особою з якою у позивача укладений договір на надання цих послуг. У зв'язку з чим, третьою особою здійснюється збирання, зберігання і використання конфіденційної інформації -персоніфікованих даних про громадян, за відсутності їх згоди та без державної реєстрації відповідних баз даних. Ці незаконні дії відбуваються при потуранні відповідача КМДА, за сприяння його незаконного, на думку позивача, розпорядження від 15 квітня 1997 року № 478 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги».Таким чином відбувається порушення відповідачем законодавства у сфері правовідносин, які зокрема врегульовані Законом України «Про інформацію».
		Відповідач із врахуванням приписів частини восьмої, одинадцятої статті 35 та абзацу другого частини третьої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України був належним чином повідомлений про судове засідання, проте письмових заперечень до суду не надав, своїх представників для участі у судових засіданнях не направив.
		Третя особа надіслала клопотання про закриття провадження у справі з підстав того, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2011 року по справі №2а-11889/10/2670, залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від13 жовтня 2011 року, вирішено заявлені позовні вимоги. Проте суд вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки позивачем було доповнено підстави позову.
		Враховуючи викладене та керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України, судовий розгляд було продовжено в порядку письмового провадження.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, адміністративний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
		Київською міською державною адміністрацією при здійсненні нею владних управлінських функцій було видано Розпорядження від 15.04.1997 року №478 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги».
		Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.10.2010 р. №848  «Про підпорядкування комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»головному фінансовому управлінню виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр»виведено з підпорядкування Головного управління житлового господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та підпорядковано Головному фінансовому управлінню виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр»засноване на комунальній власності територіальної громади м. Києва і безпосередньо підпорядковується Київській міській державній адміністрації. Предметом діяльності Підприємства є: програмно-комп'ютерне та інформаційне супроводження задач автоматизованої обробки інформації в міському господарстві; створення та актуалізація загальноміських баз даних; участь у реалізації загальноміської та загальнодержавної програми інформатизації тощо.
		Стаття 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», регулює правовідносини між Виробниками, Виконавцями та Споживачами у процесі створення та споживання житлово-комунальних послуг. 
		Ст.. 24 Житлового кодексу УРСР передбачає, що для експлуатації житлового фонду створюються Житлово-експлуатаційні організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського рахунку.
		Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.01.1997 р. № 80 третьою особою було вирішено питання щодо відкриття в установі банку транзитного рахунку із спеціальним режимом використання -розподільчого рахунку суб'єкта господарської діяльності. На цьому рахунку проводиться облік надходжень грошових коштів власників та користувачів житла, які споживачі послуг сплачують житлово-експлуатаційним організаціям за отримані від останніх комунальні послуги. КП ГІОЦ на договірних засадах із ЖРЕО виконує роботи по обробці платежів споживачів житлово-комунальних послуг, які поступили на розподільчий рахунок, розчепленню платежів на складові по видам житлово-комунальних послуг, перерахуванню коштів на рахунки виробників житлово-комунальних послуг. 
		Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»позивач є Споживачем житлово-комунальних послуг, які він отримує від Житлово-експлуатуючої організації та після їх отримання, повинен сплачувати вартість таких послуг за цінами та тарифами визначеними органами місцевого самоврядування. 
		Як встановлено судом та вбачається з постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2011 року по справі № 2а-11889/10/2670, залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року, позивач мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений будинок обслуговується Комунальним підприємством по утриманню та експлуатації житлового фонду КП «Липкижитлосервіс».
		Вказане підприємство закріпило за квартирою позивача особовий рахунок, по якому веде облік обсягів наданих позивачеві житлово-комунальних послуг, їх вартість, обсяг оплат позивача за спожиті ним послуги та борги. 
		З комунальним підприємством по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс»КП ГІОЦ уклало договір від 02.01.2009 р. № 294 «На надання послуг»та договір від 26.09.20008 р. № 2428 «На виконання робіт».  
		Відповідно до умов Договору № 2428 передбачено, що КП «Липкижитлосервіс»(Замовник) доручається та оплачує, а КП ГІОЦ (Виконавець) виконує роботи по інформаційно технологічному супроводженню програмного забезпечення розробленого Виконавцем та встановленого на комп'ютері замовника для виконання Замовником платних для споживачів за спожиті ними житлово-комунальні послуги. 
		Умови Договору №294 передбачають, що КП «Липкижитлосервіс»(Замовник) доручає та оплачує, а КП ГІОЦ (Виконавець) виконує роботи по: 1) обробці, розчепленню та перерахуванню комунальних платежів населення , що надійшли на розподільчий рахунок КП ГІОЦ за комунальні послуги, надані КП «Липкижитлосервіс»і підприємствами-виробниками житлово-комунальних послуг; 2) виготовленню для квартиронаймачів «Рахунків на сплату житлово-комунальних послуг», згідно баз даних нарахувань Замовником. 
		З наведеного вище вбачається, що третій особі відома лише інформація про позивача, яку КП ГІОЦ отримує від КП «Липкижитлосервіс»в рамках угод укладених між сторонами для виконання КП ГІОЦ робіт обумовлених вказаними угодами. 
		Враховуючи зазначене, КП ГІОЦ лише роздруковує на замовлення КП «Липкижитлосервіс»рахунки на сплату позивачем вартості спожитих послуг та надає дані рахунки  КП «Липкижитлосервіс», а не розповсюджує дані рахунки серед необмеженого числа осіб, а КП «Липкижитлосервіс»передає зазначені рахунки позивачеві для оплати.
		Суд приходить до висновку, що КПГІОЦ не є ні виконавцем, ні виробником житлово-комунальних послуг, ні розповсюджувачем інформації.
		Проаналізувавши розпорядження від 15.04.1997 року № 478 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги», суд приходить до висновку, що зазначене розпорядження винесено для врегулювання наслідків виконання розпорядження  від 27.01.1997 року № 80 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги»та вирішує господарські питання щодо виконання державними органами своїх функцій. 
		Відповідно до преамбули Закону України «Про інформацію»цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
		Згідно ст. 11 Закону України «Про інформацію»в редакції, що набрала чинності 09.05.2011 р., інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеку економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
		Вказуючи на незаконність спірного Розпорядження, позивач звертає увагу на п. 5.2 документу, відповідно до якого зобов'язано передати Головному інформаційно-обчислювальному центру Київської міської державної адміністрації інформаційної бази квартиронаймачів, провівши її інвентаризацію з уточненням дислокації будинків та її оновлення в разі змін.
		Позивач вважає, що передача інформації із зазначенням його імені та місця проживання є неправомірною так само, як і розповсюдження такої інформації третьою особою через листівки-повідомлення про сплату житлово-комунальних послуг.
		Суд не може погодитись із такими твердженнями та звертає увагу на те, що на момент прийняття Розпорядження та передачі інформації третій особі, норми Закону України «Про інформацію», на які посилається позивач в уточнених підставах позову були відсутні. Як встановлено судом на даний момент квитанції про оплату житлово-комунальних послуг випускаються без зазначення імені адресата, тому ідентифікувати особу за ними не є можливим, що вказує на відсутність порушень ст. 11 Закону України «Про інформацію» в новій редакції.
		Проаналізувавши Закон України «Про інформацію», в суду не має підстав вважати, що розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.04.1997 р. № 487 є таким, що не відповідає вказаному Закону.
		Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для задоволення вимог щодо скасування розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.04.1997 року             № 478 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги», адже права та охоронювані законом інтереси позивача не порушені, а спірне розпорядження прийнято КМДА на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Щодо публікації оголошення в друкованих засобах масової інформації, то таке оголошення було опубліковане відповідно до вимог КАС України в газеті «Хрещатик»від 14 січня 2011 року під час слухання справи № 2а-11889/10/2670, що також підтверджується ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року по вказаній справі і всі бажаючі мали змогу взяти участь в її розгляді. А даною постановою суд оцінює лише нові підстави позову, заявлені позивачем після розгляду первинного позову по суті.
		Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. 
		Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
		Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. 
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України). 
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.          
		          Керуючись ст.ст.2,7-9,158,160,163КАС України, суд-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		В задоволені позову відмовити.         
		 
		Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
		 
		                          Суддя                                                                                 Н.Г. Вєкуа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...