Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-7/3803-2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.06.2012. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2012.
Дата набрання законної сили: 24.05.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  5011-7/3803-2012 24.05.12
		За позовом Комунального підприємства «Управління житлового господарства»Дарницького району міста Києва 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»
		про розірвання договору сервітуту
		 
		Суддя Якименко М.М.
		 
		Представники сторін:
		від позивача: ОСОБА_1 -довіреність б/н від 05.01.2012;
		від відповідача: ОСОБА_2 - -довіреність № 01-1/12 від 27.12.2011;
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Комунальне підприємство «Управління житлового господарства»Дарницького району міста Києва  звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»про розірвання договору сервітуту.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, строк дії Договору сервітуту № 2-СД/Р від 01.07.2007 закінчив свою дію, а відповідач неправомірно продовжує користуватися правом (сервітутом) на розміщення технічних засобів телекомунікації та безперешкодного доступу на територію та в будинки перелік яких наведений в Додатку № 1 до Договору сервітуту № 2-СД/Р від 01.07.2007.
		З цих підстав позивач просив задовольнити позов, розірвавши договір сервітуту від 01.06.2007 № 2-с/ДР укладений між Комунальним підприємством «Управління житлового господарства»Дарницького району міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»
		Ухвалою від 28.03.2012 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 19.04.2012.
		В судовому засіданні 19.04.2012 оголошено перерву до 07.05.2012.
		В судовому засіданні 07.05.2012 оголошено перерву до 24.05.2012.
		В судовому засіданні 24.05.2012 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
		Представник позивача в судовому засіданні 24.05.2012 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
		Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.05.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
		                                                           
		ВСТАНОВИВ:
		 
		01.06.2007 між Комунальним підприємством «Управління житлового господарства»Дарницького району міста Києва (далі по тексту -Підприємство, позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Київські телекомунікаційні мережі»(реорганізоване, шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі» (далі по тексту -Користувач, відповідач) укладено Договір сервітуту № 2-СД/Р (далі по тексту - Договір).
		Згідно з п. 1.1. Договору «Підприємство»          відповідно до розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації №172 від 03.03.2007 р. «Про надання доступу ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі»на обслуговування обладнання в житлових будинках комунального підприємства «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва»надає доступ на право користування нерухомим майном у житлових будинках комунальної власності згідно додатку №1 до цього договору для можливості проходу та доступу до технічного обслуговування та експлуатації ліній телекомунікації.
		Відповідно до п. 1.2. Договору «Користувач»за письмовим погодженням з підприємством має право доступу до ліній телекомунікаційних мереж.
		Як слідує з п. 4.1. Договору за надання «Підприємством»права «Користувачу»на розміщення технічних засобів телекомунікації та надання права безперешкодного доступу на Територію (Сервітуту) «Користувач»щомісячно сплачує «Підприємству»плату зазначену у Додатку № 1 до цього Договору.
		Згідно з п. 5.1. Договору строк дії Сервітуту, що надається за даним договором встановлюється терміном на 3 (три) роки.
		Відповідно до п. 7.4. Договору у випадку, якщо за 30 календарних днів до моменту закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про намір розірвати договір, дія договору продовжується на той самий строк на тих самих умовах.
		Спір виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, строк дії Договору сервітуту № 2-СД/Р від 01.07.2007 закінчив свою дію, а відповідач продовжує користуватися правом (сервітутом) на розміщення технічних засобів телекомунікації та безперешкодного доступу на територію та в будинки перелік яких наведений в Додатку № 1 до Договору сервітуту № 2-СД/Р від 01.07.2007.
		На підтвердження свої позовних вимог надав суду Розпорядження дарницької районної у м. Києві Державної адміністрації № 172 від 03.03.2007 «Про надання доступу ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі»на обслуговування обладнання в житлових будинках комунального підприємства  «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва (далі по тексту -Розпорядження).
		Згідно з п. 1. Розпорядження Дозволити начальнику комунального підприємства «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва Похвальному Ю.Ф. укласти з ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі»Договір сервітуту про право користування нерухомим майном комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва у багатоквартирних житлових будинках, згідно з переліком у додатку, що додається, для можливості проходу та доступу до технічного обслуговування, а саме, прокладання та експлуатації ліній телекомунікацій строком на три роки, без права пролонгації. 
		Позивач звертався до відповідача з Листами від 03.08.2010 № 45/1635, від 18.08.2010 № 45/1733 та 01.06.2011 № 45/1438  про припинення дії Договору сервітуту від 01.06.2007 № 2-С/ДР. В своїх відповідях на листи відповідач зазначив що строк дії договору являється чинним до 01.06.2013 року.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про телекомунікації», взаємодія операторів телекомунікацій з органами державної влади та органами місцевого самоврядування стосовно отримання ними телекомунікаційних послуг здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства України.
		Відповідно до частини 6 статті 27 Закону України «Про телекомунікації», органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані створювати сприятливі умови для функціонування розвитку телекомунікаційних мереж загального користування та повноцінного надання телекомунікаційних послуг.
		В рішенні Київської міської ради №378/5765 від 14.07.2011 р. «Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій»зазначено, що Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація»доручено здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, а також укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.
		Позивач в своїй позовній заяві зазначив, що Розпорядження дарницької районної у м. Києві Державної адміністрації № 172 від 03.03.2007 «Про надання доступу ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі»на обслуговування обладнання в житлових будинках комунального підприємства  «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва є обов'язковим до виконання і строк дії договору не межу бути пролонговано відповідно до п. 1 даного Розпорядження.
		У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що п. 1 Розпорядження Дарницької районної у м. Києві Державної адміністрації № 172 від 03.03.2007 «Про надання доступу ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі»на обслуговування обладнання в житлових будинках комунального підприємства  «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва суперечить п. 7.4. Договору щодо умов пролонгації Договору, а також зазначив що на момент прийняття Розпорядження головою Дарницької районної у м. Києві адміністрації та укладання Договору виконавчим органом Дарницької районної у м. Києві ради, до сфери управління якої відносився Позивач, була Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація, і тому на його думку в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»та в інших нормативно-правових актах відсутнє положення про закріплення за головою місцевого органу виконавчої влади право одноособово вирішувати питання щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства, а тому вважає що Договір сервітут № 2-СД/Р діє до 01.06.2013 року, в зв'язку з його пролонгацією відповідно до п. 7.4. Договору. 
		Згідно з п. А ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;
		Відповідно до ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
		Як слідує з ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
		Згідно з п. 2. ст. 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»Місцева державна адміністрація забезпечує організацію обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, зв'язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування незалежно від форм власності;
		Судом встановлено, що Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»та Законом України «Про місцеві державні адміністрації»не закріплено за головою місцевого органу виконавчої влади право одноособово вирішувати питання щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства, які відносяться до сфери органів місцевого самоврядування, а не органів виконавчої влади.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає що Розпорядження щодо умов та порядку укладання Договору прийнято головою Дарницької РДА, як посадовою особою органу виконавчої влади, одноособово з порушенням норм чинного законодавства, зокрема ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
		В зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку що до даного спору буде застосовуватись п. 7.4. Договору щодо його пролонгації, а не п. 1 Розпорядження, яке було прийнято з порушенням діючого законодавства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України право  користування  чужим  майном  (сервітут)  може  бути встановлене  щодо  земельної  ділянки,  інших  природних  ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна  для  задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
		Як слідує з ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут   може   бути  встановлений  договором,  законом, заповітом або рішенням суду.
		Відповідно до ч. 2 ст. 406 ЦК України сервітут  може  бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
		Згідно з ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення   зобов'язання   на  вимогу  однієї  із  сторін 
		допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
		Як слідує з ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин,  якими сторони  керувалися при укладенні договору,  договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  не випливає із суті зобов'язання. 
		Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити,  вони не уклали б  договір  або уклали б його на інших умовах. 
		У відповідності до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо  сторони  не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами,  які істотно змінились, або щодо його розірвання,   договір   може   бути   розірваний,   а  з  підстав, встановлених  частиною  четвертою  цієї  статті,  -  змінений   за рішенням  суду  на  вимогу  заінтересованої  сторони  за наявності  одночасно таких умов: 
		1. в момент укладення договору сторони виходили  з  того,  що така зміна обставин не настане;
		2. зміна  обставин  зумовлена  причинами,  які заінтересована сторона  не  могла  усунути   після   їх   виникнення   при   всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 
		3. виконання  договору  порушило  б  співвідношення  майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того,  на що вона розраховувала при укладенні договору;
		4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		Поняття «істотна зміна обставин»є оціночним. Статтею 6.2.2 Принципів УНІДРУА надано визначення «ускладнень», які є тими виключеннями, які є достатніми для зміни та розірвання договору за згодою сторін, а саме: «ускладненням»вважаються випадок, коли відбуваються події, суттєвим чином змінюючи рівновагу договірних обов'язків в силу збільшення для сторони вартості виконання, або зменшення цінності отримуваного стороною виконання". 
		В даному випадку немає суттєвої зміни рівноваги договірних обов'язків в силу збільшення для сторони вартості виконання або зменшення цінності отримуваного стороною виконання.
		Як вбачається з матеріалів справи позивач, як того вимагає п. 7.4. Договору, за 30 днів до закінчення Договору не повідомив відповідача про намір розірвати договір, а тому Договір вважається пролонгованим до 01.06.2013 року, а позивач як того вимагає закон не навів обставин які мають істотне значення для розірвання договору.
		Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
		Таким чином, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
		Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49,82-85 ГПК України, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В позові відмовити повністю.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 
		Суддя                М.М.Якименко 
		Дата підписання рішення:   29.05.2012 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...