Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц-1690/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.06.2012. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2012.
Дата набрання законної сили: 31.05.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 22-ц-1690/2012 Провадження № 22-ц/2590/1690/2012     Головуючий у I інстанції -  Криворученко Д.П.Категорія - цивільна    Доповідач - Хромець Н. С.                                                                   
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		31 травня 2012 року   АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
		 головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Горобець Т.В., Острянського В.І.при секретарі:Мартиновій А.В.за участю:позивача ОСОБА_5, представників відповідача Гана С.В., Новак Н.Ю.
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5  на рішення Чернігівського районного суду від 19 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Компанії «ВІНСІ Конструксьон Гран Проже /Буйг Траво Пюблік - НОВАРКА» про визнання частково недійсним трудового договору, стягнення нарахованої  заробітної плати,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Рішенням Чернігівського районного суді від 19 квітня 2012 року у позові ОСОБА_5 відмовлено за безпідставністю вимоги. Суд також вказав, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом.
		           В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції необ'єктивним, необґрунтованим та постановленим з порушеннями норм трудового, цивільного та процесуального законодавства. Зокрема, апелянт вважає,  що відповідач, як переможець тендеру на проектування  та будівництво Нового безпечного Конфайнменту   зобов'язаний був  включити до кошторису розцінки на оплату праці персоналу європейські розцінки, які є значно вищими, ніж українські, і мав укладати трудові договори з персоналом згідно кошторису, а насправді розмір заробітної плати позивача був зменшений. На думку апелянта, суд мав застосувати до спірних правовідносин між сторонами (працівником і роботодавцем) положення Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду "Укриття" в Україні, що передбачено положеннями ст. 81КЗпП України. Крім того, позивач в апеляційній скарзі посилається на неправомірне незастосування судом при вирішені справи ст. 230 ЦК України.  Апелянт також вважає, що ним безумовно підтверджено наданим ним листуванням між відповідачем та Групою Управління проектом виділення на його заробітну плату  197 000 доларів США, яка відповідачем йому не виплачена, а суд безпідставно не визнав надане ним листування допустимим доказом. Також апелянт вважає, що судом безпідставно не прийняте до уваги клопотання про поновлення строку звернення до суду, оскільки станом на дату закінчення строку звернення з даним позовом не існувало рішення Конституційного Суду України з питання застосування строків, передбачених ст. 233 КЗпП України.    
		            У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу. Представники відповідача скаргу не визнали, посилаючись на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин норм Цивільного Кодексу України, положень Рамкової угоди між Європейським банком реконструкції та розвитку і Україною, відсутність доказів на підтвердження нарахування позивачеві заробітної плати у розмірі 197 000 доларів США. 
		            Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
		            Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються трудовим законодавством України, яким не передбачена можливість визнання трудового договору чи його частини недійсними, у тому числі і з підстав, визначених ЦК України, а виплатою заробітної плати позивачеві у розмірі, передбаченому трудовим договором (контрактом), права позивача не порушені.
		            Такі висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам і вимогам трудового законодавства і не спростовуються доводами апеляційної скарги. Судом правильно застосована ст. 4 КЗпП України, якою визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Недійсними, в силу закону, а саме ст. 9 КЗпП України, є умови договорів про працю, які погіршують становище працівника, порівняно з законодавством України. Пунктом 3.1 трудового договору між сторонами у даній справі, укладеного 21 липня 2008 р., визначений розмір заробітної плати позивача 6600 грн., який у подальшому збільшений згідно з додатковою угодою від 24.11.2008 р. до 1130 грн. (а.с. 58-60). Вимагаючи визнання даного пункту трудового договору недійсним, позивач посилався на його дискримінацію такою умовою та порушення його трудових прав. Виходячи із змісту оспорюваної умови трудового договору, законодавства про оплату праці, у тому числі встановленого Законом мінімального розміру заробітної плати, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність порушень прав позивача на оплату праці. Розмір заробітної плати позивача визначений трудовим договором, як це і передбачено ст. 21 КЗпП України. Доводи апелянта щодо необхідності застосування  Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Даною угодою не визначаються умови оплати праці працівників відповідача, а тому посилання позивача на цей документ є безпідставними. Також недоведеними є твердження позивача про нарахування йому заробітної плати у сумі 197000 доларів США. Надані ним документи (листування між відповідачем і Групою Управління Проектом) цього факту не підтверджують, оскільки вони не є документами про нарахування заробітної плати на підставі трудового договору між позивачем і відповідачем, про що правильно вказав суд першої інстанції у рішенні. 
		         Посилання апелянта на ст. 230 ЦК України також не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги. По-перше, така підстава для визнання частини трудового договору недійсною у позовній заяві відсутня і, відповідно до приписів ч.1 ст. 303 ЦПК України, не може бути предметом апеляційного розгляду. Крім того, суд першої інстанції цілком правильно визначився щодо можливості застосування норм ЦК України до трудових правовідносин та вказав, що законодавством України не передбачена можливість визнання недійсним трудового договору чи його частини з підстав, передбачених ЦК України.
		         Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість і безпідставність позову ОСОБА_5 Одночасно суд вказав про пропуск позивачем строку звернення до суду. Враховуючи, що підставою для відмови у позові суд визначив  його безпідставність, апеляційний суд вважає, що одночасне посилання на пропуск строку звернення до суду не впливає на правильність вирішення спору, а відтак не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення.
		     
		          Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,  313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Чернігівського районного суду від 19 квітня 2012 року залишити без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		 
		Головуючий:Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...