Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/1270/301/2012 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 11.06.2012. Зареєстровано: 14.06.2012. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2012.
Дата набрання законної сили: 30.05.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.
		Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
		 
		 
		ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		УХВАЛА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 травня 2012 року  справа №2а/1270/301/2012           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 
		 
		Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		головуючого судді: Карпушової О.В.,  
		суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М.,
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до старшого інспектора у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Міловського районного відділу УМВС України в Луганській області Мішури М.Л., Міловського районного відділу УМВС України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		05 січня 2012 р. до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до старшого інспектора у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Міловського районного відділу УМВС України в Луганській області Мішури М.Л. про визнання дій неправомірними щодо відмови йому в оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон та зобов'язання здійснити провадження згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2004 року № 1603 на підставі документів поданих позивачем, вказаних у пункті 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231. 
		Позов обґрунтовано тим, що позивач зібравши пакет документів згідно з вимогами Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2004 року «Про затвердження Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини», звернувся 06 грудня 2011 року до СПРФО Міловського РВ УМВС України в Луганській області  із заявою про видачу йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон та про внесення до його паспорту відомостей про дітей, при цьому долучив до заяви наступні документи: заяву-анкету, встановленого зразка, заяву щодо занесення відомостей про дітей до паспорту громадянина України для виїзду за кордон, копію посвідчення особи моряка, копію ідентифікаційного номеру, дві  фотокартки позивача, дві фотокартки дитини та квитанцію про сплату державного мита у розмірі 170гр. Отримавши 17 грудня 2011 року лист відповідача від 14 грудня 2011 року № 60/5562 про відмову йому  в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, вважає, що його право порушено, внаслідок чого він звернувся до суду з вказаним позовом. Позивач зазначив, що ним були подані всі необхідні документи для отримання паспорту, відмова відповідача у видачі паспорту є незаконною. 
		Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року до участі у справі залучено другого відповідача Міловський районний відділ управління внутрішніх справ України в Луганській області (а.с.40).   
		Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року у задоволені позовних вимог відмолено.
		Суд першої інстанції виходив з того, позивач не подав необхідні документи для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, внаслідок чого відповідачем було прийнято правомірне рішення про відмову у видачі документів. Крім того, суд зазначив, що ненадання хоча б одного із необхідних документів, є окремою та самостійною підставою для відмови в оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон та внесення даних про дитину. Зазначено, що хоча в пункті 10 «Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231, і не вказано на необхідність надання даних про відсутність (наявності) судимості, така вимога опосередковано закріплена у Законі України від 21 січня 1994 року № 3857-ХП «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», який має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, отже, позивач зобов'язаний був надати відповідну довідку відповідачу. Щодо надання нотаріально засвідченої копії свідоцтва про народження дитини, суд першої інстанції зазначив, що вказаний документ є єдиним документом, відповідно до якого можливо встановити родинні відносини між особою, яка має намір внести відомості про дитину до паспорту громадянина України для виїзду за кордон та самою дитиною, відомості про яку повинні бути внесені, і без надання свідоцтва про народження дитини вчинення таких дій не можливо. Розмір платежу 62,40 грн., затверджено  спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 05 жовтня 2007 року № 369/1105/336 «Про затвердження Розмірів плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Порядку їх справляння», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2007 року за № 1235/14502, отже повинен був сплачений позивачем при подачі документів для оформлення паспорту. Щодо вимоги відповідача про  надання паспорту громадянина України, суд першої інстанції зазначив, що вони є обґрунтованими та правомірними, оскільки позивачем подавалось посвідчення особи моряка, а обставина щодо пред'явлення позивачем оригіналу паспорту громадянина України не знайшло свого підтвердження в ході слухання справи. 
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
		Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції був проігнорований пункт 12 «Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини» в якому чітко вказано, що перевірка обставин, які можуть бути підставами у відмові при оформленні та видачі закордонного паспорта покладені на територіальні органи та територіальні підрозділи через відповідні управління інформаційних технологій ГУ МВС. Апелянт зазначив, що нотаріально засвідчені копії документів: свідоцтва про народження дитини та згода дружини позивача на внесення даних про дітей до закордонного паспорту останнього, вимагались відповідачем на підставі вказівки ВГІРФО від 25.07.2007р. №34/11119, яка не має юридичної сили, оскільки, не пройшла державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України. Також апелянтом зазначено, що подання оригіналів паспорта громадянина України та свідоцтва про народження не передбачене жодним нормативно-правовим актом, оскільки вказані документи були пред'явлені відповідачу при подачі документів. Крім того, апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не  розглянув доводи позивача щодо незаконної вимоги відповідача про фотографування у вузлі ДІС м.Старобільск та питання щодо неповернення відповідачем йому квитанції про оплату державного мита у розмірі 170 грн.  
		Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.  
		Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 06 грудня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до СПРФО Міловського РВ УМВС України в Луганській області із заявою в якій просив оформити йому паспорт громадянина України для виїзду за кордон (а.с.10-12). Згідно додатку до вказаної заяви було долучено наступні документи: заяву-анкету встановленого зразка, заяву щодо занесення відомостей про дітей до паспорту громадянина України для виїзду за кордон, копію посвідчення особи моряка, копію ідентифікаційного номеру, дві фотокартки позивача розміром 3,5x4,5 сантиметри, дві фотокартки дитини розміром 3,5x4,5 сантиметри та квитанцію про сплату державного мита в розмірі 170,00 грн.  
		          Старшим інспектором СПРФО Міловського РВ УМВС України в Луганській області 06 грудня 2011 року були отримані від заявника документи: заяву-анкету встановленого зразка, заяву щодо занесення відомостей про дітей до паспорту громадянина України для виїзду за кордон, копію ідентифікаційного номеру, дві фотокартки позивача, дві фотокартки дитини та квитанцію про сплату державного мита в розмірі 170,00 грн. (зворотній бік а.с.12).
		14 грудня 2011 року на адресу позивача старшим інспектором СПРФО Міловського РВ УМВС України в Луганській області було спрямовано повідомлення №60/5562 про відмову в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон замість втраченого (а.с. 13). 
		В листі відповідача зазначено, що для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон заявнику необхідно додати документи: копія паспорта України (пред'явити оригінал), довідка про несудимість(надається після фотографування в узлі ДІС в м.Старобільськ). Крім того, в листі зазначено, що для внесення даних про дитину необхідні наступні документи: копія свідоцтва про народження дитини завірена нотаріально, нотаріально завірена згода дружини на внесення даних про дитину в закордонний паспорт чоловіка. Також зазначено, що обов'язковими платежами є: 62.40грн. -  оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон на заміну втраченого та 150 грн. - плата відповідно до вимог ПКМУ від 28.01.2009р. № 65.
		Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.
		Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Суть спірних правовідносин полягає у правомірності дії відповідача щодо відмови позивачу в оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон через відсутність необхідних документів. Позивачем не наведено будь-яких інших обставин для визнання дій протиправними, як то порушення процедури розгляду заяви чи інше.
		          Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		          Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (далі - Закон № 3857) визначено порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлено порядок розв'язання спорів у цій сфері.
		Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону № 3857 громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
		Частиною 1 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться: громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, - за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до органу внутрішніх справ за місцем проживання. У виняткових випадках за наявності вимог держави, до якої здійснюється виїзд, чи вимог міжнародної організації, для участі в заходах якої здійснюється виїзд, а також у разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини - громадянина України, паспорт може бути оформлено до досягнення громадянином 18-річного віку. Особи, які звертаються за отриманням паспорта, сповіщають дані про себе, відомості про сімейний стан і наявність неповнолітніх дітей та утриманців, про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон.
		Статтею 5 Закону  № 3857 визначено термін і порядок розгляду заяв про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини.
		Згідно ч.2 вказаної статті, у разі обґрунтованої відмови у видачі громадянинові України паспорта мотиви такого рішення доводяться до відома заявника у письмовій формі.
		Стаття 6 Закону № 3857 передбачає підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон.
		Статтею 7 Закону визначено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
		Порядок оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» (далі Правила).
		Відповідно п.1 Правил паспорт громадянина України для виїзду за кордон і проїзний документ дитини є документами, що посвідчують особу і підтверджують громадянство України особи, на яку вони оформлені, і дають право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
		Згідно п.4 Правил із заявою про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон можуть звертатися громадяни України, які досягли 18-річного віку.
		За видачу паспорта справляється державне мито, що передбачено п.9 вказаних Правил.
		Пунктом 10 Правил встановлено, що для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, чи свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.
		Пункт 22 Правил передбачає перелік підстав, за наявності яких громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта.
		Пунктом 23 Правил визначено, що рішення про відмову у видачі паспорта  приймається за наявності в територіальному органі або підрозділі інформації про існування підстав, зазначених у пункті 22 цих Правил. Мотиви відмови у видачі громадянинові України паспорта доводяться до відома заявника в письмовій формі.
		Отже, ненадання хоча б одного із вищезазначених документів, є підставою для відмови в оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
		Таким чином, приймаючи до уваги зазначені норми, колегія суддів дійшла висновку, що вірним є висновок суду першої інстанції про правомірність прийнятого відповідачем рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду кордон, оскільки ненадання хоча б одного із документів вказаних у п.10 Правил,  є підставою для відмови в оформленні паспорту, і у зв'язку з тим, позивачем не був поданий до СПРФО Міловського РВ УМВС України в Луганській області паспорт громадянина України, це свідчить про недотримання ним п.10 вищевказаних Правил.  Вказана обставина апелянтом не спростована. Заява позивача від 06.12.2011р. підтверджує те, що позивачем подавалось посвідчення особи моряка, а ні паспорт громадянина України. 
		          Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		З огляду на принцип належності та допустимості доказів колегія судді згодна з висновком суду першої інстанції, що обставина пред'явлення позивачем оригіналу паспорта України не підтверджена відповідним доказом.
		З приводу іншого висновку суду першої інстанції щодо необхідності подачі довідки про несудимість для оформлення паспорта, колегія суддів зазначає наступне.
		          Перелік необхідних документів для оформлення паспорта для виїзду за кордон, як зазначалось, вказаний у п.10 Правил,  цей перелік є вичерпним.
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2004 року №1603 «Про затвердження Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини» зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року за № 68/10348, затверджено «Порядок провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини».
		Відповідно до п.12 «Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини» територіальні органи та територіальні підрозділи через управління інформаційних технологій ГУМВС, УМВС здійснюють перевірку чи відсутність обставин, що обмежують право громадянина на виїзд за кордон відповідно до пп.3,4, 9 Правил (порушення проти заявника кримінальної справи, судимості за вчинення злочину, перебування заявника під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ).
		Таким чином, колегія суддів вважає, що вимога відповідача щодо подачі позивачем довідки про наявність чи відсутність судимості не ґрунтується на нормі закону.
		Але, аналізуючи вказані обставини та норми закону, колегія суддів дійшла висновку, що хоча вимога відповідача щодо подачі позивачем довідки про відсутність судимості є необґрунтованою, позивачем все ж не був пред'явлений оригінал паспорту громадянина України, що є обов'язковим документом, отже, ненадання хоча б одного із вищезазначених документів, є підставою для відмови в оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон, тобто рішення відповідача з цього питання є правомірним.
		Щодо висновків суду першої інстанції з приводу розгляду відповідачем заяви про занесення відомостей про дітей до паспорту громадянина України для виїзду за кордон колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до пункту 17 Правил, відомості про дітей, які їдуть за кордон разом з батьками (законними представниками), вписуються в паспорти батьків чи одного з батьків (законних представників) на підставі заяви громадянина, у чий паспорт вписуються діти.
		Отже, оскільки свідоцтво про народження дитини є єдиним документом, відповідно до якого можливо встановити родинні відносини між особою, яка має намір внести відомості про дитину до паспорту громадянина України для виїзду за кордон та самою дитиною, відомості про яку повинні бути внесені, то без надання свідоцтва про народження дитини вчинення таких дій не можливо.  Тобто, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з вказаного питання.
		З приводу висновків суду першої інстанції щодо оплати послуг у розмірі 150 грн. та 62,40грн. при оформленні і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон колегія суддів зазначає наступне. 
		Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 05 жовтня 2007 року № 369/1105/336 «Про затвердження Розмірів плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Порядку їх справляння», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2007 року за № 1235/14502, затверджені розміри плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ.
		Пунктом 86 вказаного Наказу визначені розміри оплати послуг з оформлення документів для виїзду з України і в'їзду.
		Отже, приймаючи до уваги вказану норму, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність оплати позивачем послуг за оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на заміну втраченого у розмірі 62, 40 грн. Інші витрати вказаною нормою не передбачені. 
		Аналізуючи вищевказані обставини та норми закону, колегія суддів робить висновок, що висновок суду першої інстанції про не задоволення позовних вимог є вірним, оскільки, позивач все ж не надав всіх необхідних документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та занесення до нього відомостей про дитину, а саме паспорт громадянина України та свідоцтво про народження його дитини, як то передбачено діючим законодавством. 
		Решта доводів апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
		          На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається. 
		          Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В : 
		 
		          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року, залишити без задоволення.                             
		          Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до старшого інспектора у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Міловського районного відділу УМВС України в Луганській області Мішури М.Л., Міловського районного відділу УМВС України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, залишити без змін.                                     
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.   
		 
		Колегія суддів:                                                                      О.В. Карпушова                            
		 
		                  Л.А. Василенко                       
		 
		                  М.М. Гімон

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...