Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-4433/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано судом: 08.06.2012. Зареєстровано: 15.06.2012. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2012.
Дата набрання законної сили: 23.09.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 30 травня 2012 року          10:02           № 2а-4433/12/2670
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Донця В.А., суддів Чудак О.М. та Шейко Т.І, за участю секретаря судового засідання Бурди А.Ю., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовомОСОБА_1доКабінету Міністрів Українипровизнання постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2011 року №1029 такою, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та нечинною в частині
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2011 року №1029 "Про внесення змін до Правил дорожнього руху" (Постанова №1029) такою, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та нечинною в частині: внесення до підпункту "б" пункту 9.9 Правил дорожнього руху слів "у разі зупинки на вимогу працівника міліції або"; виключення з пункту 24.5 Правил дорожнього руху слів "особи, яка навчає"; виключення пункту 24.7 Правил дорожнього руху. 
		Позов мотивований тим, зокрема, що внесення Постановою №1029 змін до підпункту "б" пункту 9.9 Правил дорожнього руху положення, за яким аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена в разі зупинки на вимогу працівника міліції не відповідає пункту 13 статті 32 Конвенції про дорожній рух, якою передбачено ввімкнення аварійного сигналу лише для попередження про особливі види небезпеки. Як зазначено в позовній заяві, зупинка на вимогу працівника міліції не може вважатись особливим видом небезпеки, що повинно зумовлювати ввімкнення аварійної світлової сигналізації, позаяк відповідно пункту 14.1 "Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року №111, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 року за №576/16592 в разі прийняття працівником підрозділу ДПС рішення про зупинку транспортного засобу останній повинен врахувати всі його наслідки (причину зупинки, дорожні умови, інтенсивність руху, освітлення або видимість ділянки дороги, можливий досвід водія). На думку позивача, наведене свідчить про невідповідність згаданого положення Постанови №1029 правовому акту вищої юридичної сили - Конвенції про дорожній рух.
		Також позивач вважає, що в результаті змін, які були внесені Постановою №1029 до Правил дорожнього руху, його позбавлено права самостійно навчати неповнолітнього сина безпечно керувати мотоциклом і автомобілем, незважаючи на наявність посвідчення на право керування транспортним засобами відповідної категорії і 30-річного "безаварійного водійського стажу", що не відповідає положенням статті 19, 22 Конституції України. 
		У судовому засіданні, 30 травня 2012 року, позивач позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням додаткового обґрунтування щодо порушених прав та інтересів у зв'язку з прийняттям оскаржуваних положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2011 року №1029 "Про внесення змін до Правил дорожнього руху".
		Представник відповідача проти позову заперечила, зазначивши, що Постанова №1029 відповідає вимогам чинного законодавства, видана в межах повноважень Кабінету Міністрів України. У письмових запереченнях представником вказано, що оскаржувані положення Постанови №1029 прийняті відповідно до статей 3, 4, 15, 41 Закону України "Про дорожній рух" та не суперечать нормам Конвенції про дорожній рух.
		Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідачем за сім днів до судового розгляду справи опубліковано оголошення в Офіційному віснику України  (№35, 18.05.2012 р.).
		Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, представника Кабінету Міністрів України, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне. 
		Кабінетом Міністрів України видано постанову від 26 вересня 2011 року №1029 "Про внесення змін до Правил дорожнього руху" (Урядовий кур'єр, 2011, №190, 14.10.2011, Офіційний вісник України, 2011, №78 (17.10.2011), ст. 2881).
		Постановою  №1029 внесено зміни до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (з наступними змінами та доповненнями).
		Пунктом 15 Постанови №1029 підпункт "б" пункту 9.9 Правил дорожнього руху викладено в новій редакції, за якою аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена "б) у разі зупинки на вимогу працівника міліції або внаслідок засліплення водія світлом фар;".
		Пунктом 24 Постанови №1029 у пункті 24.5 Правил дорожнього руху слова "майстра виробничого навчання водінню (особи, яка навчає)" замінено словами "спеціаліста з підготовки водіїв". В результаті змін, згідно з пунктом 24.5 Правил дорожнього руху навчальна їзда на дорогах дозволяється тільки в присутності спеціаліста з підготовки водіїв і за достатніх початкових навичок водіння у того, хто навчається.
		Пунктом 25 Постанови №1029 виключено з Правил дорожнього руху, зокрема, пункт 24.7, яким передбачалось: "особа, яка навчає водінню в індивідуальному порядку, повинна мати стаж водія не менше 3 років і посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Ця особа також несе відповідальність як водій згідно із законодавством".
		Згідно з пояснювальною запискою Міністерства внутрішніх справ України проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Правил дорожнього руху" вносився на виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" від 5 липня 2011 року №3565-VI, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 24 вересня 2008 року №586-VI, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17 лютого 2011 року №3045-VI.
		Проект акта погоджено: без зауважень - Міністерством фінансів України, із зауваженнями, які частково враховані - Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Урядовим уповноваженим з питань дерегуляції господарської діяльності. 
		Міністерством юстиції України за результатами правової експертизи прийнято висновок від 1 вересня 2011 року, відповідно до якого акт погоджено із зауваженнями. У висновку зазначено, зокрема, що проект в частині внесення змін до підпункту "в" пункту 2.4 Правил дорожнього руху щодо здійснення перевірки технічного стану транспортних засобів не відповідає статті 35 Закону України "Про дорожній рух", не відповідає проект також нормам нормопроектуальної техніки. Крім того, у висновку вказано, що проект в цілому відповідає acquis communautaire, окрім абзацу дев'ятого пункту 1 та пункту 10 проекту. Разом з тим у висновку відсутні зауваження щодо змін, які оскаржуються позивачем. 
		Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
		Відповідно до частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Як убачається з матеріалів судової справи, позивач отримав посвідчення водія (КІА НОМЕР_2), є батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво НОМЕР_1).
		За висновком колегії суддів, позивач є суб'єктом правовідносин, у яких може бути застосовано Правила дорожнього руху зі змінами, внесеними Постановою №1029.
		Згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
		Відповідно до статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 7 жовтня 2010 року №2591-VI Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження (частина перша). Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (частина друга).
		"Регламентом Кабінету Міністрів України", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 року №712, чинного на час видання Постанови 1029) передбачалось, що акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов (пункт 1 параграфу 39). 
		Відповідно до параграфу 43 "Регламенту Кабінету Міністрів України" головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який здійснює його підготовку (пункт 1). Підготовку проектів актів Кабінету Міністрів здійснюють відповідно до своєї компетенції міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (пункт 2). Головний розробник зобов'язаний погодити проект акта Кабінету Міністрів з усіма заінтересованими органами, а також з Мінфіном та Мінекономіки (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань). Проект акта Кабінету Міністрів щодо використання бюджетних коштів, інших фінансових ресурсів держави та державного майна погоджується з ГоловКРУ (пункт 5).
		Як уже зазначалось, проект Постанови було внесено Міністерством внутрішніх справ України, погоджено, в тому числі Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Міністерством юстиції України .
		Таким чином, на думку суду, відповідачем дотримано вимог вказаних правових актів щодо порядку видання та форми Постанови №1029. 
		Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначені в Законі України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII (з наступними змінами та доповненнями). 
		Законом України "Про дорожній рух" встановлено, що державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється, зокрема Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 3); до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належить, у тому числі підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України (абзац другий статті 4); порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 41).
		Наведені положення Закону України "Про дорожній рух" дають підстави дійти висновку про наявність повноважень у Кабінету Міністрів України на затвердження Правил дорожнього руху, відповідно на внесення змін до них. 
		Згідно зі статтею 15 Закону України "Про дорожній рух" кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії (частина перша). Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів здійснюються в акредитованих закладах незалежно від форми власності та підпорядкування, які за результатами атестації отримали відповідний атестат. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв здійснюються спеціалістами, які відповідають визначеним кваліфікаційним вимогам. Перелік вимог до закладів, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, визначаються спільним актом Міністерства внутрішніх справ України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань освіти і науки, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань праці та соціальної політики (частина четверта). 
		Таким чином, зміни внесені пунктами 24, 25 Постанови №1029 щодо виключення з Правил дорожнього руху положень про можливість навчання водінню в індивідуальному порядку відповідає вимогам статті 15 Закону України "Про дорожній рух", якою передбачено здійснення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів в акредитованих закладах.
		Суд, у даному випадку, вважає безпідставним посилання позивача на статтю 22 Конституції України, позаяк до компетенції адміністративних судів не належить перевірка на конституційність постанов Кабінету Міністрів України, відповідною компетенцією наділений Конституційний Суд України згідно зі статтю 150 Конституції України. Разом з тим, виходячи з позовних вимог, колегія суддів не знайшла підстав для закриття провадження у справі в цій частині.
		Обґрунтовуючи вимогу про визнання Постанови №1029 такою, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та нечинною в частині внесення змін до підпункту "б" пункту 9.9 Правил дорожнього руху, відповідно до яких аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена в разі зупинки на вимогу працівника міліції, позивач посилається на пункт 13 статті 32 Конвенції про дорожній рух (Відень, 8 листопада 1968 року, зі змінами станом на 26 березня 2006 року), яким встановлено, що аварійний сигнал може бути ввімкнений тільки для попередження інших користувачів дороги про особливі види небезпеки: коли транспортний засіб, який вийшов з ладу або був причетний до дорожньо-транспортної пригоди, не може бути відбуксируваний негайно і, відповідно, становить перешкоду для інших учасників дорожнього руху (пункт "а"), для попередження інших учасників дорожнього руху про серйозну небезпеку (пункт "b"). 
		Конвенція про дорожній рух ратифікована Указом Президії Верховної ради СРСР від 29 квітня 1974 року №5938-VIII, зміни внесені на підставі Європейської угоди, що доповнює Конвенцію про дорожній рух  (Женева, 1 травня 1971 року). 
		Відповідно до частини першої статті 171 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим (частина перша); законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень (частина друга).
		Згідно зі статтею 2 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 року №1906-IV міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).
		Частиною першою статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. 
		Конституційним Судом України в Рішенні від 9 липня 1998 року №12-рп/98  (справа про тлумачення терміну "законодавство") надано тлумачення терміну "законодавство", що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, за яким цей термін треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
		З огляду на викладене, враховуючи те, що в КАС України відсутнє тлумачення терміну "законність", а до компетенції Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність постанов Кабінету Міністрів України лише Конституції України, а також беручи до уваги положення частини першої статі 2 КАС України, суд вважає, що оскаржувані положення Постанови №1029 підлягають перевірці на їх відповідність Конвенції про дорожній рух.
		Яке уже зазначалось, Конвенцією про дорожній рух передбачено, що аварійний сигнал може бути ввімкнений тільки для попередження інших користувачів дороги про особливі види небезпеки, в тому числі для попередження інших учасників дорожнього руху про серйозну небезпеку. Водночас, Конвенція про дорожній рух не містить визначення "серйозної небезпеки".
		Відповідно до пункту 21-1 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (з наступними змінами та доповненнями) міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право зупиняти транспортні засоби лише в разі, в тому числі наявності ознак, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; наявності даних про використання транспортного засобу з протиправною метою; необхідності залучення водія транспортного засобу для надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або працівникам міліції чи як свідка при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху.
		За висновком колегії суддів, наведені підстави для зупинки транспортного засобу працівником міліції можуть мати місце і в разі попередження учасників дорожнього руху  про серйозну небезпеку в розумінні Конвенції про дорожній рух. Тому, з урахуванням того, що основною метою прийняття правових актів, якими встановлюється поведінка користувачів доріг, учасників дорожнього руху є забезпечення безпеки цих та інших осіб, суд вважає, що приписи Постанови №1029, якою внесено зміни до підпункту "б" пункту 9.9 Правил дорожнього руху, відповідно до яких аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена в разі зупинки на вимогу працівника міліції відповідають Закону України "Про міліцію" та не суперечать пункту 13 статті 32 Конвенції про дорожній рух. 
		Щодо строків звернення до адміністративного суду, то суд вважає, що позивачем дотримано шестимісячного строку встановлено статтею 99 КАС України, оскільки про порушене право позивач міг та повинен був дізнатись з дня офіційного оприлюднення Постанови №1029, 14 жовтня 2011 року, водночас до суду позивач звернувся 25 березня 2012 року (відбиток поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла позовна заява з додатками), тобто у межах шестимісячного строку. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити. 
		Згідно з пунктом 10 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI від сплати судового збору звільняються, в тому числі позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Позивачем долучено до матеріалів судової справи копію посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, НОМЕР_3, видане ОСОБА_1 безстроково. 
		Таким чином, оскільки спір вирішено на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень, за відсутності доказів щодо понесення ним судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати, компенсації за рахунок Державного бюджету України не підлягають.
		Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. 
		 
		Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                               В.А. Донець
		 
		Судді                                                                                                                   О.М. Чудак
		 
		                                                                                                                  Т.І. Шейко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...