Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2220/1756/2012 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції .
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.06.2012. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2012.
Дата набрання законної сили: 15.06.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		копія
		Справа 2220/1756/2012, 2011 року                                                   Головуючий в 1-й інстанції Босюк В.А.
		№33/2290/151/2012  
		Категорія:ч.1 ст.130 КУпАП                                                                                              
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		15.06.2012                                                                                          м. Хмельницький
		 
		 
		Суддя апеляційного суду Хмельницької області Ващенко С.Є., з участю секретаря Рудого В.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шепетівського міськрайонного суду від 19 квітня 2012 року,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Цією постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, працюючого у в/ч А-373029,
		визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП), та накладено на нього стягнення у виді у виді 50 (п'ятдесят) годин громадських робіт.
		Відповідно до цієї постанови 02.04.2012 року о 07 годині 45 хвилин в с.Судилків Шепетівського району ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Опель», державний номер НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням дозволеного Міністерством охорони здоров'я України спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6810», та від проходження медичного обстеження в медичному закладі, якому надано право на проведення такого огляду, водій відмовився в присутності свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
		За змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 просить у ній постанову скасувати а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, закрити. При цьому посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, не повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильних висновків. Вказує, що пояснення в протоколі написані ним під психологічним впливом працівників міліції, під їх диктовку та внаслідок введення його в оману. Зазначає, що при розгляді справи суд не прийняв до уваги висновок Шепетівської центральної районної лікарні від 02.04.2012 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного сп'яніння, зроблений о 10 год. 30 хв. в приміщенні Шепетівської ЦРЛ, з якого вбачається, що алкоголю в його крові не виявлено. 
		Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені у ній доводи, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, у тому числі шляхом допиту апелянта, свідків та дослідження інших доказів, вважаю що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за   ч.1 ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
		За змістом цього закону до адміністративної відповідальності може бути притягнуто особу тільки тоді, коли вона відмовилася від проходження огляду лише у встановленому чинним законодавством порядку.
		Такий порядок визначений ст.266 КУпАП та постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі - Постанова).
		Відповідно до цих нормативних актів оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. (Згідно з п.1.2. Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.09.2009 року №400/666, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції МВС є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, якими за п.1.3. цієї Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А підставою для огляду на стан сп'яніння, відповідно п.2.1. Інструкції, є лише наявність цих ознак. Тобто, відсутність вказаних ознак не дає підстав для огляду водія, а ознаки, які не установлені МОЗ і МВС, не можуть бути підставами вважати, що особа перебуває в стані сп'яніння). Сам огляд водія проводиться безпосередньо працівником міліції на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків з використанням спеціальних технічних засобів. Результати огляду, проведеного уповноваженою особою Державтоінспекції, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення (ч.ч.1 і 2 ст.266 КУпАП, пункти 2-5 Постанови).
		І лише у разі незгоди водія на проведення такого огляду працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, але не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється (ч.3 ст.266 КУпАП, пункти 6-7 Постанови).
		Огляд же особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог статті 266 КУпАП, вважається недійсним (ч.5 цієї статті).
		Проте, як видно з матеріалів справи, зазначені вимоги закону при складанні протоколу дотримані не були.
		Так, за показаннями ОСОБА_1 на прохання його колеги по службі ОСОБА_2, який напередодні вживав спиртні напої, він, оскільки був тверезий, погодився сісти за кермо його автомобіля, коли вони їхали на службу у військову частину. По дорозі їх зупинили працівники міліції і, не дивлячись на те, що власник автомобіля ОСОБА_2 повідомив їх, що запах спиртного в салоні автомобіля від нього, у зв'язку з тим, що він вживав алкогольні напої, запросили його (ОСОБА_1) у свій автомобіль, де без свідків запропонували поїхати в лікарню на огляд на стан алкогольного сп'яніння, після чого також без свідків запропонували пройти огляд з використанням спеціального технічного засобу, який йому так і не показали. Потім під психологічним тиском працівники міліції примусили його під їх диктовку написати у протоколі, що він вчора вживав пиво і відмовляється від проходження огляду; запросили по одному свідків, які не могли бачити його дійсний стан, оскільки стояли на вулиці біля дверей працівника ДАІ, а він (ОСОБА_1) сидів на місці пасажира, і які поставили підписи у протоколі. Тиск працівників ДАІ полягав у тому, що вони, знаючи, що він поспішає на службу, упродовж тривалого часу його не відпускали і вимагали визнати свою вину та написати про це у протоколі. Оскільки з військової частини в той час до нього неодноразово телефонували і запитували, де і чому він затримується, він змушений був виконати вказівки працівників ДАІ, після чого їх з власником автомобіля відпустили. Коли він, приїхавши на службу, пояснив командиру причини затримки, лікар військової частини зразу ж завіз його в лікарню, де було проведено огляд, яким ознак сп'яніння у нього не виявлено.
		Такі показання ОСОБА_1 в апеляційному суді підтвердив допитаний у якості свідка власник автомобіля ОСОБА_2 Останній також повідомив, що ніяких свідків при складанні протоколу про адміністративне правопорушення він не бачив, а також, що після того він приїжджав до інспектора ДАІ, який складав протокол, з майором військової частини ОСОБА_3, який говорив інспектору, що його дії щодо складання протоколу незаконні і що ОСОБА_1 повезуть в лікарню на обстеження, але інспектор на це ніяк не відреагував. 
		Допитаний апеляційним судом у якості свідка інспектор ОСОБА_4, який складав протокол про адміністративне правопорушення, підтвердив, що спочатку в автомобіль ДАІ ОСОБА_1, який знаходився у військовій формі, запросив і розмовляв там з ним його напарник. Потім у тому ж автомобілі він особисто двічі пропонував ОСОБА_1 спочатку поїхати в лікарню і пройти огляд на стан сп'яніння, а після того пропонував йому пройти огляд з використанням спеціального технічного засобу. Коли ж ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, він запросив свідків, які, в той час, як ОСОБА_1 сидів на місці пасажира в автомобілі ДАІ, стояли на вулиці біля дверей водія цього автомобіля, і в їх присутності знову запропонував ОСОБА_1 пройти огляд в медичному закладі і з використанням технічного засобу, від чого той знову відмовився. 
		Свідок ОСОБА_4 також підтвердив, що до нього приїжджав майор ОСОБА_3, який говорив, що його дії щодо складання протоколу незаконні, і заявляв, що вони повезуть ОСОБА_1 на огляд в лікарню. При цьому ОСОБА_4 повідомив апеляційному суду, що він тоді з ними в лікарню не поїхав, оскільки був зайнятий іншими справами.
		З дослідженого ж апеляційним судом висновку лікаря Шепетівської центральної районної лікарні щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.04.2012 року видно, що при обстежені ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено. 
		Зазначені показання ОСОБА_1 та свідків щодо обставин та послідовності пропозиції пройти огляд (спочатку в медичному закладі, потім з використанням спеціального технічного засобу, за показаннями ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_2 -ще й без двох свідків і без демонстрації цього засобу) та дані висновку лікаря в сукупності дають підстави для обґрунтованих сумнівів у тому, що у водія ОСОБА_1 були ознаки сп'яніння, а у працівників ДАІ відповідно - підстави для його огляду.
		Наявні у справі пояснення свідків про те, що ОСОБА_1 у їх присутності категорично відмовився пройти медичний огляд на встановлення стану сп'яніння, не можуть бути визнані допустимими доказами, оскільки вони завчасно, тобто ще до зупинки ОСОБА_1, були надруковані у попередньо заготовленому одному бланку на двох, до того ж без зазначення дати і місця складання цього процесуального документа, що, виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у п.111 рішення у справі „Бєлєвіцкій проти Росії" від 1 березня 2007 р., є неприпустимим.
		Наведене свідчить про те, що працівники ДАІ при порушенні щодо ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення діяли не у відповідності до своїх повноважень та способу, передбачених чинним законодавством, тому протокол про адміністративне правопорушення також не може бути визнаний допустимим доказом.
		Суд же на вказані порушення вимог закону при розгляді справи уваги не звернув, що призвело до прийняття ним помилкового рішення.
		За таких обставин та за відсутності у справі будь-яких інших достовірних і достатніх доказів на спростування сумнівів щодо наявності у працівників міліції підстав для огляду ОСОБА_1 викликає сумніви і доведеність його вини у вчиненні правопорушення. А відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		 
		З урахуванням зазначеного та виходячи з вимог ч.1 п.1 ст.247 КУпАП вважаю, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а порушене щодо ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю за відсутності в його діях складу правопорушення
		 
		На підставі викладеного, керуючись ч.8 п.2 ст.294 КУпАП, -
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу задовольнити. 
		Постанову судді Шепетівського міськрайонного суду від 19 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. 
		Постанова набирає законної сили негайно.
		 
		Суддя /підпис/
		Згідно з оригіналом:
		          Суддя апеляційного суду
		          Хмельницької області                                                                   С.Є.Ващенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...