Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-6034/12/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; організації господарської діяльності, у тому числі.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2012. Зареєстровано: 24.06.2012. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2012.
Дата набрання законної сили: 09.07.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 15 червня 2012 року                      № 2а-6034/12/2670
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання  Олійник Ю.В.,  розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до  Управління архітектури і містобудування Луганської міської ради про визнання вимоги протиправною, скасування припису, заборону вчиняти дії 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса", (надалі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління архітектури і містобудування Луганської міської ради, (надалі - відповідач), про визнання незаконною вимоги відповідача, вказаної в Приписі №94 від 26.04.2012 року, заборону відповідачу проводити демонтаж вивісок, що знаходяться на частині споруди, де розташоване приміщення магазину "Ельдорадо" за адресою м. Луганськ, вул. Оборонна, 9, та скасування Припису №94 від 26.04.2012 р.  про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Луганську (надалі - Припис №94).
		Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач діяв у чіткій відповідності до вимог законодавства про рекламу, не порушуючи їх. Позивач, зокрема, звертав увагу суду на те, що на частині споруди, де знаходиться приміщення магазину "Ельдорадо", розміщені саме вивіски, що інформують споживача про вид діяльності магазину "Ельдорадо" та містять інформацію про зареєстроване найменування особи - "Ельдорадо", які згідно з ч.6 ст.9 Закону України "Про рекламу" (надалі - Закон) не вважаються рекламою, просив позов задовольнити. 
		Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки позивачем були порушені вимоги ст. 16 Закону України "Про рекламу" та п.3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. №2067 (надалі - Типові правила), відповідно до якого зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
		Представник відповідача у судове засідання 29.05.2012 р. не прибув, надіслав письмові заперечення проти позову та  клопотання про перенесення розгляду справи у зв"язку із відсутністю коштів на відрядження.
		Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта  у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.
		Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Приймаючи до уваги викладене, суд не вважає відсутність коштів на відрядження поважною підставою для відкладення розгляду справи та приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.
		 
		Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
		26 квітня 2012 року відповідачем було винесено Припис №94, відповідно до якого в результаті перевірки дотримання позивачем порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Луганську виявлено, що дозвіл на розміщення зовнішньої реклами в м. Луганську за адресою м. Луганськ, вул. Оборонна, 9, - баннерного панно на фасаді будинку, не зареєстрований у встановленому порядку що є порушенням п.3 Типових правил, а тому, приписувалось в строк до 29.04.2012 р. усунути вказані порушення, шляхом здійснення демонтажу рекламної конструкції, за вищевказаною адресою.
		Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про рекламу", реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
		Пунктом 2 Типових правил закріплено, що спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
		Згідно з ч.6 ст.9 Закону України "Про рекламу", вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
		Судом встановлено, що 01 вересня 2009 року між ТОВ «Ельдорадо-Лізинг» та ТОВ «Торгова компанія «Ельдорадо» (21.04.2011 р. ТОВ «Торгова компанія «Ельдорадо» змінило своє найменування на ТОВ «Дієса») укладений договір суборенди № Луг-05 (надалі -Договір № Луг-05), відповідно до п.1.1 якого Позивач приймає у тимчасове володіння й користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 9. Відповідно до Додаткової угоди №3 до Договору № Луг-05 від 31.12.2010 року, строк суборенди за Договором № Луг-05 триває до 20 червня 2012 року включно.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач користується торговельною маркою (знаком для товарів і послуг) «Ельдорадо» на підставі Ліцензійного договору на використання торговельної марки (знака для товарів і послуг) від 28.09.2010р., укладеного з Солід Лайт Інтернейшнл Інк.
		Судом встановлено, що на зовнішній поверхні споруди, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 9, не вище першого поверху, де знаходиться, надане позивачу у користування, приміщення, біля входу в цеприміщення, розміщена вивіска з інформацією про знак для товарів та послуг, що належить Позивачу, яка відповідно до ч.6 ст.9 Закону не вважається рекламою.
		З матеріалів справи вбачається, що поряд з вивіскою з інформацією про знак для товарів та послуг, що належить позивачу, розташована спеціальна конструкція, на якій відображена інформація про товар, ціну, факт розпродажу, що відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про рекламу" є зовнішньою рекламою.
		Суд не погоджується з доводами позивача, відносно посилання останнього на ч.7 ст.8 Закону України "Про рекламу", згідно з якою розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою, оскільки в даному випадку інформація про товар розміщена не у місці торгівлі, а на зовнішній поверхні споруди, де знаходиться, надане позивачу у користування, приміщення. 
		Суд критично оцінює посилання позивача на абз.2 ч.2 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого, інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
		Згідно з абз.1 ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п.3 Типових правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
		Судом встановлено, що дозвіл на розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 9, у позивача відсутній.
		Згідно з п.46 Типових правил, у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами, уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.
		Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. 
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України). 
		Відповідачем було доведено, порушення позивачем наведених норм законодавства України та надано суду достатні та належні докази в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного припису.
		Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. 
		Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, ст. 158-163, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до Управління архітектури і містобудування Луганської міської ради про визнання вимоги протиправною, скасування припису, заборону вчиняти дії відмовити повністю.
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 
		          Суддя                                                                                                Ю.Т. Шрамко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...