Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 20/189д/09 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.06.2012. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2012.
Дата набрання законної сили: 18.06.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 "18" червня 2012 р.                                                                                    № 20/189д/09       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючий суддя:    Прокопанич Г.К.,
		судді:                            Алєєва І.В., (доповідач)
		                                      Акулова Н.В.,
		за участю представників сторін:
		від позивача: ОСОБА_2, представник за дов. від 10.01.2012 року,
		від відповідача 1: не з'явились, 
		від відповідача 2: ОСОБА_3, представник за дов. № 6 від 15.06.2011 року,
		від третьої особи: ОСОБА_4, представник за дов. від 23.12.2011 року,
		від прокуратури: Томчук М.О., прокурор відділу ГПУ, пос. № 98,
		розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року 
		у справі № 20/189д/09 господарського суду Запорізької області
		за позовом Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт", м. Бердянськ
		до 1. Бердянської міської ради, м. Бердянськ
		    2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Хортиця", м. Запоріжжя
		третя особа -Міністерство інфраструктури України, м. Київ
		 
		за участю Прокурора Запорізької області
		про визнання недійсними договору  оренди землі від 21.07.2008 року
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач, Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" м. Бердянськ, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Бердянської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Хортиця" м. Запоріжжя про визнання недійсними договору  оренди землі, укладеного між Бердянською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Хортиця" від 21.07.2008 року щодо оренди земельної ділянки площею 0,6532 га за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 6а.
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.01.2012 року (суддя Л.П. Гандюкова, складене 06.02.2012 року) у справі № 20/189д/09, залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року (судді: С.А. Малашкевич, З.П. Азарова, О.В. Кододова), в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
		Позивач не погоджуючись з прийнятою постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року у справі № 20/189д/09 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір оренди землі від 21.07.2008 року, укладений між відповідачами.
		Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
		Третя особа у своїх письмових поясненнях просить оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.05.2012 року касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 18.06.2012 року.
		Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 14.06.2012 року № 03.07-05/424 в зв'язку з відпусткою судді Євсікова О.О., справа № 20/189д/09 була передана наступній колегії суддів: Прокопанич Г.К. -головуючий, Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В.
		В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 18.06.2012 року прокурор, представник позивача та третьої особи підтримали доводи та вимоги касаційної скарги. Представник другого відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги, вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою.
		Представник першого відповідача в судове засідання 18.06.2012 року не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а тому колегія суддів касаційної інстанції, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника першого відповідача.
		Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень з огляду на нижчезазначене.
		Як вбачається з матеріалів справи та як було встановлено попередніми судовими інстанціями, Державному підприємству "Бердянський морський торговельний порт" на підставі рішення Бердянської міської ради народних депутатів від 30.05.1991 року № 253, 03.10.1996 року видано Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЗП № 000276. Із вказаного акту вбачається, що Державному підприємству "Бердянський морський торговельний порт" надано в користування 16, 8157 га землі для розміщення та експлуатації основних та допоміжних об'єктів по вул. Горького, 13/7 в м. Бердянську.
		Також, попередніми судовими інстанціями було встановлено, що рішенням Бердянської міської ради від 22.08.1996 року № 16 "Про виїмку та затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок" із користування ДП "Бердянський морський торговельний порт" за його добровільною заявою вилучено 11, 845 га земель, про що внесені відповідні зміни до вказаного вище Державного акту. Вилучена земельна ділянка віднесена до земель міста з цільовим призначенням - землі промисловості.
		В подальшому виконавчий комітет Бердянської міської ради 03.08.2000 року прийняв рішення № 425, яким погодив ТОВ "Нова Хортиця" місце розташування та надав дозвіл на здійснення проектно-вишукувальних робіт для будівництва комплексу по перевантаженню зернових вантажів (елеватор) на причалі № 4 на території Бердянського морського торговельного порту. 02.12.2004 року виконавчий комітет Бердянської міської ради прийняв рішення № 652, яким вирішив внести зміни в рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 425 від 03.08.2000 року і замість слів "для будівництва комплексу по перевантаженню зернових вантажів (елеватор) на причалі № 4 "читати: "для будівництва комплексу по перевантаженню зернових вантажів (елеватор) на причалі № 9".
		Водночас попередніми судовими інстанціями встановлено, що 22.04.2002 року Бердянським морським торговельним портом і ТОВ "Нова Хортиця" було укладено Договір оренди нерухомого майна, а саме частини території причалу № 9.
		29.11.2007 року рішенням Бердянської міської ради Запорізької області № 13 надано ДП "Бердянський морський торговельний порт" дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки в межах міста Бердянська, орієнтовною площею 16, 8157 га, розташованої по вул. Горького, 13/7, для розміщення та експлуатації основних та допоміжних об'єктів. 
		Рішенням Бердянської міської ради від 27.12.2007 року № 12 надано дозвіл ТОВ "Нова Хортиця" на розроблення проекту відведення земельної ділянки в межах міста Бердянська орієнтовною площею 0, 6532 га, розташованої по вул. Горького, 6-а, для розміщення та обслуговування зерно-перевантажувального комплексу (п. 31 рішення).
		Рішенням Бердянської міської ради від 10.07.2008 року № 30 "Про передачу в оренду земельних ділянок" (п. 6.1) затверджено проект відведення та передано в довгострокову оренду за рахунок земель міста ТОВ "Нова Хортиця" вказану вище земельну ділянку, строком до 01.07.2057 року.
		Бердянська міська рада 03.02.2009 року, прийняла рішення № 12 "Про надання у постійне користування земельних ділянок", яким затвердила технічну документацію із землеустрою по відновленню меж земельної ділянки та надала у постійне користування ДП "Бердянський морський торговельний порт" (п. 2 рішення) земельну ділянку площею 16, 7499 га, розташовану по вул. Горького, 13/7, для розміщення та експлуатації основних та допоміжних об'єктів (п. 2.3 рішення).
		Попередніми судовими інстанціями, також встановлено, що п. 6.1 рішення Бердянської міської ради від 10.07.08 року № 30, яким затверджено проект відведення та надано в довгострокову оренду ТОВ "Нова Хортиця" земельну ділянку орієнтовною площею 0, 6532 га, розташованої по вул. Горького, 6-а в м. Бердянськ, було оскаржено Державним підприємством "Бердянський морський торговельний порт" до господарського суду Запорізької області. Однак, ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.06.2009 року у справі № 8/151/09, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.12.2009 року, провадження у справі № 8/151/09 за позовом ДП "Бердянський морський торговельний порт" до Бердянської міської ради про визнання незаконним та недійсним п. 6.1 рішення Бердянської міської ради від 10.07.2008 року № 30 про затвердження проекту відведення та надання в довгострокову оренду ТОВ "Нова Хортиця" земельної ділянки площею 0, 6532 га припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки оспорюваний акт (рішення № 30 від 10.07.2008 року) скасований п. 2 рішення Бердянської міської ради від 23.04.2009 року № 6.
		Крім того, попередніми судовими інстанціями встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 06.06.2011 року у справі № 8/203/09-18/121/10-24/5009/1770/11 за позовом ТОВ "Нова Хортиця" до Бердянської міської ради, за участю третіх осіб: ДП "Бердянський морський торговельний порт", Міністерства транспорту та зв'язку України та за участю прокурора Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення, позовні вимоги задоволено, а саме визнано недійсним пункт 2, підпункт 2.3. рішення № 12 від 03.02.2009 року Бердянської міської ради "Про надання у постійне користування земельних ділянок" та пункт 2 рішення № 6 від 23.04.2009 року Бердянської міської ради "Про клопотання Управління з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області про приведення у відповідність рішення сесії Бердянської міської ради від 10.07.2008 року № 30 "Про передачу в оренду земельних ділянок".
		Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2011 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2011 року, рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2011 року у справі № 8/203/09-18/121/10-24/5009/1770/11 змінено, а саме позов ТОВ "Нова Хортиця" задоволено частково: визнано недійсними п. 2 та підпункт 2.3 рішення № 12 від 03.02.2009 року Бердянської міської ради "Про надання у постійне користування земельних ділянок" в частині затвердження технічної документації та надання у постійне користування Державному підприємству "Бердянський морський торговельний порт" земельної ділянки, площею 0, 6532 га, розташованої по вул. Горького 13/7 у м. Бердянську. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2011 року залишено без змін.
		Позовними вимогами по даній справі є визнання недійсним договору оренди землі від 21.07.2008 року, укладено між відповідачами на підставі п. 6.1. рішення Бердянської міської ради від 10.07.2008 року № 30 "Про передачу в оренду земельних ділянок".
		Відмовляючи в задоволені позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з того, що спірний договір оренди землі може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки чи вилучення в попереднього землекористувача лише за умови визнання недійсним рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, що є підставою для укладення оспорюваного договору.
		З вказаним висновком попередніх судових інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується, з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Згідно ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		До спірних правовідносин застосовується Земельний кодекс України в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору оренди землі, відповідно до статті 12 якого, до повноважень місцевих рад у сфері земельних відносин на території сіл, селищ, міст відноситься розпорядження землями територіальних громад та інші дії, вчинені щодо земельних ділянок комунальної власності.
		Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.
		Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено  вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Відповідно до ст. 116 ЦК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
		Статтею 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Таким чином, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду.
		Як було встановлено попередніми судовими інстанціями, та як підтверджується самим договором оренди земельної ділянки від 21.07.2008 року, останній укладений між відповідачами на підставі рішення Бердянської міської ради від 10.07.2008 року № 30 "Про передачу в оренду земельних ділянок", яке на час укладення вказаного договору оренди землі та на даний час є чинним.
		Чинність вказаного рішення Бердянської міської ради підтверджується і постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2011 року у справі № 8/203/09-18/121/10-24/5009/1770/11.
		Таким чином, висновок суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції, що спірний договір оренди земельної ділянки відповідає вимогам закону є законним та обґрунтованим.
		Щодо посилань позивача на договір оренди нерухомого майна № 58/970 від 22.04.2002 року, укладеного між позивачем та другим відповідачем, за яким відповідач орендує майно, яке належить до державної власності, а також доводів, що споруджений другим відповідачем зерно-перевантажувальний комплекс на орендованій частині причалу № 9 та берегоукріплення не спричиняє виникнення прав власності на нерухоме майно та не надає прав на користування земельною ділянкою під цим майном, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.
		Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору оренди нерухомого майна № 58/970 від 22.04.2002 року, що належить до державної власності, ДП "Бердянський морський торговельний порт", як орендодавець, передав ТОВ "Нова Хортиця" (орендар) з метою ведення господарської діяльності в строкове платне користування державне нерухоме майно з інженерними комунікаціями (мережі водопостачання, електропостачання, тощо), а саме: частину території причалу № 9, частину берегоукріплення, металевого навісу та підкранових колій з кабельним каналом загальною площею 6 450 кв.м, що знаходиться на балансі позивача. Договір укладено строком на 10 років, до 31.12.2011 року. Додатковою угодою № 2 до договору сторони встановили, що площа за договором, а саме: частина берегоукріплення, зменшується на 900 кв.м; орендодавець додатково передає в користування частину території причалу № 9 площею 768, 25 кв.м; загальна орендована площа за договором становить 6 318, 25 кв.м; майно розміщене за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7. Договір оренди від 22.04.2002 року № 58/93 укладений за погодженням Міністерства транспорту України та Регіонального відділення ФДМ України по Запорізькій області.
		Попередніми судовими інстанціями встановлено, що другим відповідачем було здійснено будівництво цілісного майнового комплексу зерно-перевантажувального терміналу на місці орендованого майна, яке попередньо було демонтовано та передано позивачу. Всі роботи по будівництву комплексу та його введення в експлуатацію було проведено за рахунок власних коштів другого відповідача, що призвело до створення нової частини технічної гідроспоруди причалу № 9 порту -цілісного майнового комплексу зерно-перевантажувального терміналу та отримання в подальшому другим відповідачем свідоцтва про право власності на споруджене нерухоме майно. 
		Також, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з доводами скаржника, про визнання недійсним спірного договору оренди землі з тих підстав, що в кадастровому плані, який є невід'ємною частиною договору оренди землі відсутні відображення об'єктів нерухомого майна та гідротехнічних споруд, оскільки проект відведення земельної ділянки не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі"). 
		Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що обґрунтовано попередніми судовими інстанціями не взяті до уваги доводи  позивача стосовно узгодження з Мінтрансзв'язку України відведення землі ТОВ "Нова Хортиця", оскільки предметом розгляду у цій справі не є правомірність прийняття Бердянською міською радою рішень про надання ТОВ "Нова Хортиця" земельної ділянки в оренду, затвердження проекту відведення земельної ділянки. Враховуючи, що відповідні рішення міської ради не визнанні в судовому порядку недійсними, слід вважати правомірним користування позивачем земельною ділянкою площею 0, 6532 га, розташованої по вул. Горького, 6-а у м. Бердянську. 
		Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.
		Під час розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.
		За приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. В силу ст. 204 вказаного кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, перевіривши застосування ними норм матеріального права, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав, визначених ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання недійсним договору оренди землі від 21.07.2008 року, укладеного між відповідачами та який пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку.
		Вищевикладене в сукупності підтверджує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року у справі № 20/189д/09 відсутні.
		З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 1115, 1117 -1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року у справі № 20/189д/09 залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" -без задоволення.
		Головуючий суддя                                                                              Г.К. Прокопанич 
		 
		 
		Суддя (доповідач)          І.В. Алєєва 
		 
		 
		Суддя          Н.В. Акулова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...