Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5002-4/6381.1-2007 (2-26/8666-2006) : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
		 "26" червня 2012 р.                                                                                    Справа № 5002-4/6381.1-2007 (2-26/8666-2006)  
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		Головуючого судді:Запорощенка М.- доповідачсуддів:Акулової Н. Владимиренко С. розглянув  касаційні скарги Військового прокурора Феодосійського гарнізону, м.Феодосія Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, с.Багерово АР Кримна постановуГосподарського суду Автономної Республіки Крим від 30.11.11р. на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.12р.у справі№ 5002-4/6381.1-2007 господарського суду Автономної Республіки Кримза заявоюДержавної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим до боржникаВійськового радгоспу"Азовський" Міністерства оборони України, с.Багерово АР Крим провизнання банкрутомза участю представників сторін:  від прокуратури:Кривоклуб Т.В.від заявника:не з'явився від боржника:ОСОБА_5, за довіреністю ОСОБА_6, за довіреністювід ліквідатора:Зімниця О.І.
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2011 року у справі № 5002-4/6381.1-2007 припинено процедуру розпорядження майном боржника - військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, та повноважень розпорядника майна - Талана Л.Г.  Визнано військовий радгосп "Азовський" Міністерства оборони України банкрутом. Відкрито щодо військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, ліквідаційну процедуру відповідно до статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строком на шість місяців, тобто до 30 травня 2012 року. Призначено ліквідатором Військового радгоспу "Азовський" Зімницю Олександра Івановича. Зобов'язано ліквідатора військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України у п'ятиденний термін опублікувати у офіційних друкованих органах (газети "Голос України" чи "Урядовий кур'єр") оголошення про визнання військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, смт. Багерове, Ленінський район, банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Докази опублікування оголошення надати суду у строк до  12 грудня 2011 року.
		 
		Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.12р. апеляційні скарги Військового прокурора Феодосійського гарнізону та  Військового радгоспу „Азовський" Міністерства Оборони України залишено без задоволення.
		Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2011 року у справі №5002-4/6381.1 - без змін.
		 
		Не погодившись з постановами судів попередніх інстанцій , Військовий прокурор Феодосійського гарнізону та Військовий радгосп "Азовський" Міністерства оборони України , звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.12р. у справі № 5002-4/6381.1-2007.
		В обґрунтування заявлених вимог , скаржники посилаються на те , що судами порушені ч.5 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 1,7 Закону України "Про особливості приватизації підприємств , що належать до сфери управління Міністерства оборони України". Також, посилаються на те, що Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" накладено мораторій на визнання військового радгоспу "Азовський" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства. 
		Крім того, скаржник, Військовий радгосп "Азовський" Міністерства оборони України, вважає, що встановлений судом строк ліквідаційної  процедури строком на шість місяців, суперечить вимогам Постанови №15 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.09р. "Про судову практику в справах про банкрутство". Також, боржник вважає, що в порушення ст.ст.17,24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не було отримано від комітету  кредиторів рішення щодо погодження кандидатури ліквідатора. Зауважує на тому, що комітетом кредиторів були порушені  вимоги ст. 16 означеного вище Закону, а розпорядником майна порушено вимоги ст. 13 цього Закону.      
		 
		Арбітражний керуючий Талан Л.Г. у відзиві та арбітражний керуючий Зімниця О.І. у запереченнях на касаційні скарги , проти вимог та доводів скаржників заперечують, вважають їх безпідставними та необґрунтованими, а судові акти, що оскаржуються,- законними. 
		 
		Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційні скарги Військового прокурора Феодосійського гарнізону та Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України не підлягають  задоволенню  з наступних підстав.
		 
		Як було встановлено судами попередніх інстанцій,           Керченська міжрайонна державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим  звернулася до господарського суду  Автономної Республіки Крим з заявою про банкрутство військового радгоспу „Азовський" Міністерства оборони України у порядку, передбаченому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку зі створенням заборгованості та  його фінансовою неспроможністю.
		Ухвалою господарського суду від 14 квітня 2006 року було порушено провадження у справі про банкрутство та призначено підготовче засідання .
		Ухвалою підготовчого засідання від 18 липня 2006 року замінено первісного кредитора Керченську міжрайонну державну податкову інспекцію на його правонаступника Державну податкову інспекцію в Ленінському районі Автономної Республіки Крим, визнано  грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 368497 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ніконова В.О.
		Ухвалою попереднього засідання від 15 січня 2009 року господарським судом було затверджено реєстр вимог кредиторів військового радгоспу „Азовський" Міністерства оборони України.
		Ухвалами від 18 жовтня 2011 року, 10 листопада 2011р. господарський суд, залучив до участі у справі орган управління боржника - Міністерство оборони України, зобов'язував розпорядника майна надати суду аналіз фінансово-господарської діяльності військового радгоспу „Азовський" за 2009-2011 роки; довідки Державної податкової інспекції у Ленінському районі та Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі про динаміку погашення заборгованості з податків (зборів) та внесків, а також про стан поточних платежів до бюджету та Пенсійного фонду України за цей період; боржника надати письмові пояснення щодо можливості відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, забезпечити явку у судове засідання керівника для надання пояснень, зобов'язав Управління з питань банкрутства надати у судове засідання письмові висновки щодо можливості введення процедури ліквідації військового радгоспу „Азовський", зобов'язав Міністерство оборони України надати у судове засідання письмові пояснення щодо можливості відновлення платоспроможності боржника або введення процедури ліквідації військового радгоспу „Азовський", зобов'язав Державний Департамент з питань банкрутства надати кандидатуру арбітражного керуючого для призначення ліквідатором у справі про банкрутство війського радгоспу „Азовський", зобов'язав Державну податкову інспекцію в Ленінському районі надати у судове засідання довідку про динаміку погашення боргів військовим радгоспом „Азовський" за останні 2 роки та стан поточної заборгованості боржника. 
		На засіданні комітету кредиторів, яке відбулося 28 вересня 2011 року, про що був складений протокол № 10( а.с.85-88 т.12), було прийнято рішення про звернення до суду з клопотанням про відкриття ліквідаційної процедури. Керуючись положенням абзацу 2 частини 2 статті 2 Закону комітетом кредиторів військового радгоспу було прийнято також рішення про звернення до Державного органу з питань банкрутства про надання пропозицій стосовно кандидатури арбітражного керуючого.
		Судами було встановлено, що  станом на 30 червня 2011 року пасив боржника збільшився до 3392000,00грн. (відповідно реєстру кредиторських вимог було 1 223 404,33грн.), заборгованість перед Пенсійним фондом становить 341 800,32грн.- по сплаті страхового внеску, пільгових пенсій - 18340,57грн., за даними податкової інспекції борг збільшився до 664 566,64 грн., з ПДВ до 157 868,24 грн.
		Державним органом з питань банкрутства було запропонованого призначити ліквідатором боржника арбітражного  керуючого Зімницю О.І.(а.с.1,2, 31 т. 13).
		Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2011 року у справі № 5002-4/6381.1-2007 припинено процедуру розпорядження майном боржника - військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, та повноважень розпорядника майна - Талана Л.Г.  Визнано військовий радгосп "Азовський" Міністерства оборони України банкрутом. Відкрито щодо військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, ліквідаційну процедуру відповідно до статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строком на шість місяців, тобто до 30 травня 2012 року. Призначено ліквідатором Військового радгоспу "Азовський" Зімницю Олександра Івановича. Зобов'язано ліквідатора військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України у п'ятиденний термін опублікувати у офіційних друкованих органах (газети "Голос України" чи "Урядовий кур'єр") оголошення про визнання військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України, смт. Багерове, Ленінський район, банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Докази опублікування оголошення надати суду у строк до  12 грудня 2011 року.
		 
		Відповідно до ст.22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
		Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (ст.1 Закону)
		Суд, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, повинен дослідити майновий стан боржника, розмір кредиторської та дебіторської заборгованості, встановити обставини неспроможності боржника відновити свою платоспроможність, на підставі яких він дійшов висновку про необхідність визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного провадження, що  станом на 30 червня 2011 року пасив боржника збільшився до 3392000,00грн. (відповідно реєстру кредиторських вимог було 1 223 404,33грн.), заборгованість перед Пенсійним фондом становить 341 800,32грн.- по сплаті страхового внеску, пільгових пенсій - 18340,57грн., за даними податкової інспекції борг збільшився до 664 566,64 грн., з ПДВ до 157 868,24 грн.
		Відповідно до вимог Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" наявність грошових вимог кредиторів та відсутність реальних можливостей щодо проведення процедури санації і пропозицій щодо укладання мирової угоди у справі є підставою для визнання неспроможності боржника відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
		Таким чином, враховуючи стійку фінансову неспроможність боржника, військового радгоспу „Азовський" Міністерства Оборони України, та неможливість боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування ліквідаційної процедури,  комітетом кредиторів відповідно до приписів ч.8 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" прийнято рішення про відкриття ліквідаційної процедури, господарський суд правомірно припинив процедуру санації та перейшов до ліквідаційної процедури.
		Господарські суди попередніх інстанцій,   належним чином дослідивши матеріали справи, давши належну оцінку зібраним по справі доказам, дійшли  до обґрунтованого висновку щодо визнання військового радгоспу „Азовський" Міністерства Оборони України банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки   боржник є неплатоспроможним, його майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів і відсутні пропозиції щодо  укладання мирової угоди з боржником.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" державний орган з питань банкрутства пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом. 
		Як про це вже було позначено вище, та вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції ліквідатором банкрута, який є державним підприємством, призначено арбітражного  керуючого Зімницю О.І., кандидатуру якого було запропонованого державним органом з питань банкрутства(а.с.1,2, 31 т. 13). Судова колегія вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції, що незалежно від узгодження кандидатури арбітражного керуючого на посаду ліквідатора комітетом кредиторів, вирішення цього питання є виключною прерогативою господарського суду та лише по кандидатурам арбітражних керуючих, запропонованих Державним органом з питань банкрутства.
		Таким чином, доводи скаржників в цій частині судова колегія вважає необґрунтованими. 
		Доводи скаржників, що судами попередніх інстанцій не враховано вимоги Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", оскільки боржник є державним підприємством, а тому до боржника не може бути застосовано ліквідаційну процедуру, не приймаються колегією з огляду на наступне.
		Відповідно до ст.1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. 
		Статтею 2 цього Закону передбачено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами.
		Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10 червня 2003 року N 11-рп/2003 у справі про мораторій на примусову реалізацію майна при застосуванні статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" в частині відчуження рухомого та іншого майна підприємств дія мораторію не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності. Дія мораторію також не поширюється на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що не забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі санації.
		Таким чином, застосування ліквідаційної процедури до військового радгоспу „Азовський" Міністерства Оборони України відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна"  не заборонено.
		 
		Крім того, частиною 5 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.
		Відповідно до п.36 ст.85 Конституції України передбачено, що затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації належить до повноважень Верховної Ради України.
		Згідно ч.3 ст. 214 ГК України  судові процедури банкрутства застосовуються до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації. 
		Відповідно до ст. 85 Конституції України  прийняття законів та затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, належить до повноважень Верховної Ради України.
		Системний правовий аналіз ст.85 Конституції України, ч.3 ст.214 Господарського кодексу України у сукупності з вимогами ч.5 ст.5 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " свідчать про те, що право суду на введення відносно боржника процедури санації та ліквідації може бути обмежене шляхом включення боржника до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, виключно законом, прийнятим Верховною Радою України. 
		Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, право суду на введення відносно боржника процедури санації та ліквідації може бути обмежено шляхом включення боржника до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації,  законом, прийнятим виключно Верховною Радою України, а отже, застосування ч. 5 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  може мати місце лише у випадку, якщо безпосередньо Законом України боржник включений до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.
		Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" визначений перелік  об'єктів, що не підлягають приватизації, проте підприємство боржник - військовий радгосп „Азовський" Міністерства Оборони України в даному переліку відсутнє.
		Також, боржник - військовий радгосп „Азовський" Міністерства Оборони України не внесений до переліку розташованих на території Автономної Республіки Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України  "Про управління  майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим" від 05.05.1995 р. №316, зі змінами та доповненнями.
		У п. 8 абз.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.05.2006 року № 01-8/1114 "Про Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" роз'яснено, що у разі прийняття постанови про визнання банкрутом боржника  - підприємства, зазначеного у статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", до складу ліквідаційної маси не можуть включатись його майнові активи, зазначені у частині першій статті 2 Закону, а, отже ліквідатор не має права здійснювати їх продаж до закінчення дії мораторію.
		Таким чином, Закон містить заборону на відчуження державного майна, що забезпечує введення виробничої діяльності підприємства, однак, не містить заборони і не перешкоджає винесенню судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.
		Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 21.12.2010 у справі № 2-17/17384-2006, від 29.12.2011 у справі № Б15/101-08, від 25.04.12р. у справі №5005/3388/2011.
		Таким чином, твердження скаржників про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних постанов не знайшли свого підтвердження. Інші доводи скаржників, викладені у касаційних скаргах, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів.
		Разом з тим, колегія суддів зазначає , що статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено повноваження ліквідатора, зокрема, встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення : приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, тощо.  
		Отже, після визнання боржника - військового радгоспу „Азовський" Міністерства Оборони України банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатор боржника відповідно до ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поряд з виконанням інших обов'язків, повинен здійснити інвентаризацію та оцінку майна банкрута, сформувати ліквідаційну масу та реалізувати майно банкрута для задоволення вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, в порядку передбаченому даним Законом, але при цьому ліквідатор повинен врахувати, що  відповідно до Закону України  "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" у разі прийняття постанови про визнання банкрутом боржника - підприємства, зазначеного у статті 1 Закону, до складу ліквідаційної маси не можуть включатись  майнові активи боржника, зазначені у частині першій статті 2 Закону, а отже ліквідатор не має права здійснювати їх продаж до закінчення дії мораторію. 
		Крім того, після здійснення ліквідаційної процедури боржника - військового радгоспу „Азовський" Міністерства Оборони України в частині, що не заборонена Законом України  "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", подальше провадження по даній справі повинно здійснюватись у відповідності до Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" та Закону України " Про управління об'єктами державної власності ".
		 
		За таких  обставин, оскаржувані постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2011 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.12р. у справі № 5002-4/6381.1-2007 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги Військового прокурора Феодосійського гарнізону та Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України залишити без задоволення.
		Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2011 та Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.12р. у справі № 5002-4/6381.1-2007 залишити без змін. 
		 
		 
		Головуючий суддя:М. Запорощенко    Судді:    Н. Акулова    С. Владимиренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...