Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-123а12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		29 травня 2012 року                                                             м. Київ
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л.,  Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,                  Тітова Ю.Г., при секретарі судового засідання Демченко Т.І., 
		за участю представників:
		позивача - Шмарова Є.Ю, 
		відповідача - Мельніченко І.В., 
		Генеральної прокуратури України - Капшученка Ю.М., -
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «А.Т.Н.» (далі - Підприємство) до Київської обласної державної адміністрації                        (далі - Київська облдержадміністрація) про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматись від вчинення дій,
		в с т а н о в и л а:
		У лютому 2011 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними дії Київської облдержадміністрації щодо організації перевезень пасажирів автомобільним транспортом на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, початковий/кінцевий пункти призначення яких (кожного окремо взятого автобусного маршруту в одному напрямку) знаходяться на території м. Києва та Київської області, а також зобов'язати відповідача утриматись від вчинення таких дій у подальшому.
		На обґрунтування позову Підприємство послалося на те, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 7 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ) до повноважень Київської облдержадміністрації віднесено організацію пасажирських перевезень лише на автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Київської області.
		Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 4 квітня 2011 року позов задовольнив частково: зобов'язав Київську облдержадміністрацію утриматись від вчинення дій щодо організації перевезень пасажирів автомобільним транспортом на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, початковий та кінцевий пункти призначення яких (кожного окремо взятого автобусного маршруту в одному напрямку) знаходяться на територіях двох різних адміністративно-територіальних одиниць України: м. Києва та Київської області. У задоволенні решти позову відмовив.
		Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 жовтня 2011 року постанову суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 8 грудня 2011 року постанову апеляційного суду скасував та залишив у силі постанову суду першої інстанції.
		У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Київська облдержадміністрація, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.
		На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України              (К-20579/06) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тавртранс» до Ради міністрів Автономної Республіки Крим про скасування рішення.
		Заслухавши пояснення представників Київської облдержадміністрації, Генеральної прокуратури України та Підприємства, перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах абзацу третього частини першої статті 7 Закону № 2344-ІІІ, за якого цей суд по-різному вирішує питання щодо повноважень органів виконавчої влади з організації пасажирських перевезень на автобусних маршрутах загального користування.
		Так, у справі, що розглядається, касаційний суд дійшов висновку, що передбачені Законом № 2344-ІІІ повноваження Київської облдержадміністрації щодо організації пасажирських перевезень не поширюються на маршрути, початковий/кінцевий пункти яких знаходяться у населених пунктах цієї області та у м. Києві, яке відповідно до Конституції України (стаття 133) має спеціальний статус. 
		Тоді як у справі, на рішення в якій послалася Київська облдержадміністрація, обґрунтовуючи заяву, касаційний суд визнав повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим щодо організації перевезень між населеними пунктами Автономної Республіки Крим та містом зі спеціальним статусом - Севастополем і погодився з висновком апеляційного суду про правомірність рішення створеного цією Радою Республіканського конкурсного комітету щодо призначення перевізника на такому маршруті.
		Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом зазначеної норми матеріального права, Верховний Суд України виходить із такого.
		Відповідно до статті 6 Закону № 2344-ІІІ, яка визначає систему органів державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації формують у приміському та міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, та здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.
		Згідно з абзацом третім частини першої статті 7 зазначеного Закону організація пасажирських перевезень на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим чи обласні державні адміністрації; організацію ж пасажирських перевезень на міжобласних автобусних маршрутах за правилами абзацу другого частини першої цієї статті здійснює урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті.
		Статтею 43 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.
		За змістом статті 44 цього Закону організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Кабінет Міністрів України постановою від 3 грудня 2008 року № 1081 затвердив Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками. 
		Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що обласні державні адміністрації є організаторами підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах, які не виходять за межі області (внутрішньообласний маршрут), у тому числі, які проходять від м. Києва до населених пунктів Київської області. 
		Наведена норма не суперечить положенням частини першої статті 7                        Закону № 2344-ІІІ, а деталізує її, визначаючи, що маршрути від населених пунктів Київської області до м. Києва не належать до міжобласних чи міських маршрутів, організацію перевезень на яких згідно з вимогами цієї статті мають здійснювати урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті та органи місцевого самоврядування відповідно. 
		Закон № 2344-ІІІ, як і Закон України від 15 січня 1999 року № 401-XIV «Про столицю України - місто-герой Київ», не пов'язує обсяг повноважень Київської облдержадміністрації щодо організації перевезень на внутрішньообласних міжміських та приміських маршрутах зі спеціальним статусом м. Києва як столиці України, яке є не лише адміністративним центром держави, а й адміністративним центром Київської області, оскільки є місцем розташування відповідних органів виконавчої, представницької та судової влади обласного рівня.
		За змістом статті 7 Закону № 2344-ІІІ маршрути між населеними пунктами області та обласним центром є внутрішньообласними, тому дії щодо організації перевезень на таких маршрутах віднесено до повноважень обласної державної адміністрації як органу державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту в межах області.
		Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про протиправність дій Київської облдержадміністрації щодо організації пасажирських перевезень на автобусних маршрутах загального користування, початковий/кінцевий пункти яких знаходяться у населених пунктах цієї області та у м. Києві, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
		З урахуванням наведеного відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) ухвала Вищого адміністративного суду України від 8 грудня 2011 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		Окрім зазначеного, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, не вирішуючи в цьому провадженні питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм процесуального права, оскільки чинним законодавством перегляд судових рішень з таких підстав до повноважень цього суду не віднесено, вважає за необхідне звернути увагу касаційного суду, який відповідно до статті 220 КАС здійснює перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій у тому числі і норм процесуального права, на те, що суди першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи не встановили та не зазначили у своїх рішеннях, які суб'єктивні права Підприємства порушив відповідач у правовідносинах, що виникли з приводу підготовки та проведення ним конкурсу з перевезення пасажирів. 
		Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
		п о с т а н о в и л а:
		Заяву Київської обласної державної адміністрації задовольнити частково.
		Ухвалу Вищого адміністративного суду України ухвалою від 8 грудня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий                        В.В. КривенкоСудді:                                             М.Б. ГусакО.А. Коротких     О.В. КривендаВ.Л. Маринченко     П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко     О.О. ТерлецькийЮ.Г. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...