Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-17цс12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		6 червня 2012 року м. КиївСудова  палата у цивільних справах
		Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючого Патрюка М.В.,     суддів:Григорєвої Л.І., Жайворонок Т.Є.,  Гуменюка В.І., Берднік І.С.,Лященко Н.П., Онопенка В.В.,     Потильчака О.І., - 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"  про перегляд Верховним Судом України ухвали Верховного Суду України від 19 січня 2011 року у справі за позовом  ОСОБА_10 до відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення банківських вкладів, процентів і відшкодування збитків та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання договорів нікчемними,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У квітні 2009 року ОСОБА_10 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 листопада 2008 року між нею та відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", банк) в особі начальника Миргородського відділення  Полтавської обласної дирекції вказаного банку ОСОБА_11 було укладено договори на депозитний вклад № 035/11-03/03  та № 035/11-03/05 строком на один рік кожний із виплатою 30 % річних за кожним вкладом. Згідно з першим договором вона передала банку 100 тис. доларів США, а згідно з другим - 98 400 доларів США.  
		Оскільки, сплативши  проценти в грудні 2008 року лише за один місяць - листопад - у розмірі 4 892,05 доларів США, банк відмовився від подальшого виконання своїх зобов'язань та  повертати  вклади за зазначеними договорами, позивачка, уточнивши свої вимоги, просила стягнути з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на її користь 198 400 доларів США депозитних вкладів, 54 453 долари США  процентів за період дії договорів, а також три проценти річних від        суми боргу в розмірі 3 761, 62 доларів США та індекс інфляції в розмірі             16 309,01 доларів США, а всього 272 923,63 доларів США.  
		ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду із зустрічним позовом, зазначаючи, що прибуткові валютні ордери працівниками каси банку не підписані, вони не відповідають установленій  формі та заповнені з порушенням вимог законодавства, що свідчить про нікчемність договорів банківського вкладу. 
		Крім  того, договори  від  1 листопада  2008  року № 035/11-03/03  і             № 035/11-03/05 у банку не обліковувалися, грошові кошти від          ОСОБА_10 до каси банку не надходили та рахунки на виконання спірних договорів банком не відкривалися. 
		Вважаючи, що вказані договори не відповідають вимогам ст. 1059 ЦК України у зв'язку з недодержанням письмової форми, банк просив установити факт нікчемності цих договорів. 
		Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від   29 липня 2010 року  позов ОСОБА_10 задоволено частково; ухвалено стягнути з публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_10 у рахунок повернення депозитних вкладів за спірними договорами                     198 400 доларів США,  процентів в сумі 17 427,95 доларів США, три  проценти річних від простроченої суми після закінчення строку договору  в розмірі 2951,54 долари США, а всього 218 779, 49 доларів США, на відшкодування  витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи 37 грн. 50 коп., а також на користь держави судовий збір у розмірі             1 700 грн.; у задоволенні решти вимог ОСОБА_10 та зустрічного позову банку  відмовлено. 
		Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 5 жовтня                    2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_10 відмовлено; зустрічний позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено: визнано спірні договори від      1 листопада 2008 року нікчемними. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Ухвалою Верховного Суду України від 19 січня 2011 року рішення апеляційного  суду Полтавської області від 5 жовтня 2010 року скасовано, залишено в силі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2010 року. 
		У лютому 2012 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Верховного Суду України від     19 січня 2011 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.  
		У заяві ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати зазначену ухвалу, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст. 1059 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", пп. 2, 3, 8 глави 2 розділу ІІІ і додатків 6 і 14 Інструкції про касові операції у банках України та ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність". 
		В обґрунтування заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надало ухвали Верховного Суду України від 9 червня 2010 року,  від  28  січня  2009 року,  від  21 жовтня 2009 року, від 3 лютого 2010 року, від 16 березня 2011 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2011 року, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовані зазначені правові норми.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2012 року справу за позовом        ОСОБА_10 до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення банківських вкладів,  процентів і відшкодування збитків та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання договорів нікчемними допущено до провадження Верховного Суду України в порядку гл. 3 розд. V ЦПК України.
		Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" доводи Судова палата у цивільних справах Верховного Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 
		Судами встановлено, що 1 листопада 2008 року між ОСОБА_10 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено договір № 035/11-03/03 на вклад "Універсальний", за умовами якого  позивачка передала банку 100 тис. доларів США  терміном  на  12  місяців  із  виплатою  банком  30 %  річних,   і   договір  № 035/11-03/05 на вклад "Універсальний", за умовами якого ОСОБА_10 передала ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" 98 400 доларів США терміном на                     12 місяців із виплатою банком 30 % річних. 
		Спірні договори були підписані від імені банку начальником Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції  ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_11 Її  повноваження на укладення депозитних договорів від імені банку передбачені довіреністю від 27 грудня 2006 року, згідно з якою ОСОБА_11 надано право підпису одноособово в межах повноважень категорії "Г" або спільно з іншою уповноваженою особою, що має право підписання документів від імені банку, як це визначено Процедурою щодо надання повноважень на право підпису від імені ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", яка є додатком  № 1 до постанови правління ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 11 вересня 2006 року № П 101/11, укладати та підписувати від імені банку правочини (договори), що  стосуються діяльності відділення, у тому числі правочини (договори), пов'язані зі здійсненням банківських операцій, на суму, що не перевищує 500 тис. євро, включаючи депозитні (вкладні) договори та будь-які документи, пов'язані з виконанням цих договорів, тощо (а.с. 42 т. 1).  
		1 листопада 2008 року  банк  видав  позивачці прибуткові валютні ордери № 3 та № 5 про прийняття  від ОСОБА_10 100 тис. доларів США та 98 400 доларів США (а.с. 9, 10 т. 1).
		Задовольняючи позов ОСОБА_12 і відмовляючи в задоволенні позову ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", суд першої інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що договори банківського вкладу були укладені в письмовій формі уповноваженою банком особою, на підтвердження чого було видано прибуткові касові ордери, які відповідають вимогам п. 8          гл. 2 розд. ІІІ Інструкції про касові операції у банках України.
		В інших справах, що виникли в подібних правовідносинах, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема у справі за позовом ОСОБА_13 до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про повернення грошових коштів за договором банківського вкладу та за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_11, ОСОБА_13, про визнання договору нікчемним, виходив із того, що укладений ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_13, договір банківського вкладу не відповідає типовим формам договорів про вклад, що були затверджені постановою правління АППБ "Аваль" від 3 листопада 2004 року й були чинними у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" станом на 19 січня 2009 року, та є нікчемним, а прибуткові касові ордери не є належними доказами, які підтверджують розміщення коштів на рахунку банку. 
		У справі за позовом ОСОБА_14 до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про розірвання договору грошового владу та повернення вкладу й процентів і за позовом ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_14, ОСОБА_11 про визнання  недійсним договору грошового вкладу, Верховний Суд України, залишаючи без змін рішення судів першої й апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовів, дійшов висновку про те, що прибуткові касові ордери про отримання від ОСОБА_14 готівки не є належним оформленням письмового договору банківського вкладу, а ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на надало доказів зловмисної домовленості працівника банку, ОСОБА_11, та ОСОБА_14 під час укладення спірного договору.
		Таким чином, існує неоднакове застосування норм матеріального права, а саме: ст. 1059 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", пп. 2, 3, 8 гл. 2 розд. ІІІ та додатків 6 і 14 Інструкції про касові операції у банках України.
		Разом із тим надане банком на обґрунтування заяви судове рішення касаційної інстанції у справі ОСОБА_13 від 30 листопада 2001 року не може бути прийняте до уваги, оскільки на день розгляду справи воно скасоване (постанова Верховного Суду України від 24 квітня 2012 року).
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
		Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма  договору банківського   вкладу   вважається додержаною,  якщо  внесення  грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки  або  сертифіката  чи іншого  документа,  що  відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської  діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
		Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України            вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, (далі - Положення) передбачено, що залучення  банком  вкладів  (депозитів)  юридичних  і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту)  з  видачею  ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею  ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу  (депозиту)  з  видачею  іншого документа,  що  підтверджує внесення грошової суми або банківських металів  і  відповідає  вимогам,  установленим   законом,   іншими нормативно-правовими   актами   у   сфері  банківської  діяльності (банківськими правилами) та  звичаями ділового обороту.
		Відповідно до п. 2 гл. 2 розд. ІІІ  Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України            5 вересня 2003 року за № 768/8089, яка була чинною на момент укладення договору банківського вкладу - 1 листопада 2008 року, приймання готівки   національної   валюти  від  клієнтів здійснюється через каси банків  за  такими  прибутковими  касовими документами: за заявою  на  переказ  готівки  -  від  юридичних  осіб  для зарахування  на  власні  поточні  рахунки,  від фізичних осіб - на поточні,  вкладні (депозитні) рахунки,  а також від  юридичних  та фізичних осіб - на рахунки інших юридичних або фізичних осіб,  які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку,  та переказу без відкриття рахунку; за рахунками на  сплату  платежів  -  від  фізичних  осіб  на користь юридичних осіб; за  прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів банку  за  внутрішньобанківськими операціями; за документами, установленими відповідною платіжною системою:  від  фізичних  і  юридичних  осіб  -  для відправлення переказу та виплати його отримувачу готівкою в національній валюті.
		Пунктом 8 гл. 2 розд. ІІІ  зазначеної Інструкції передбачено, що після   завершення  приймання  готівки  клієнту  видається квитанція (другий примірник прибуткового касового  документа) або інший  документ,  що  є  підтвердженням  про  внесення  готівки  у відповідній платіжній системі.  Квитанція або інший документ, що є підтвердженням  про  внесення  готівки  у  відповідній  платіжній системі,  має містити найменування  банку,  який  здійснив  касову операцію,  дату  здійснення  касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку,  який прийняв готівку,  відбиток печатки  (штампа)  або  електронний   підпис   працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
		Згідно із п. 2.1 Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.
		При цьому ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України встановлюють, що банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
		Таким чином, згідно із ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 Положення відкриття відповідних рахунків та облікування на них грошових коштів у національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку, відповідно до якого банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, у день надходження до банку відповідного розрахункового документа.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною  (сторонами) вимог, які встановлені в чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Разом із тим згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
		Виходячи зі змісту ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення, п. 8 гл. 2       розд. III Інструкції письмова форма договору банківського вкладу (депозиту) вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, які, у свою чергу, є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
		При цьому відкриття банківських рахунків та облікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку    (ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 Положення).
		Таким чином, відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.  
		З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що у справі, яка переглядається, письмова форма спірних договорів дотримана, внесення ОСОБА_10 коштів підтверджується прибутковими валютними ордерами від 1 листопада 2008 року, які відповідають вимогам п. 8 гл. 2 розд. ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, мають всі необхідні реквізити, від імені ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" підписані особою на підставі довіреності банку та в межах наданих повноважень.
		Саме такого висновку дійшов Верховний Суду України в ухвалі від            19 січня 2011 року, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, тому підстави для скасування ухваленого ним рішення відсутні.             
		Керуючись ст. ст. 360-2, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" відмовити.
		 
		Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
		 
		Головуючий  М.В. Патрюк  Судді:Л.І. Григорєва   В.І. Гуменюк Н.П. Лященко  Т.Є. Жайворонок В.В. Онопенко І.С. БерднікО.І. Потильчак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...