Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0216/250/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2012.
Дата набрання законної сили: 19.06.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 0216/250/2012 Провадження № 22-ц/0290/1444/2012Головуючий в суді першої інстанції:Коломійцева В.І.Категорія: 27  Доповідач: Войтко Ю. Б.                      
		 
		 
		                  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		                                          РІШЕННЯ
		                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		19 червня 2012 року                                                                               м. Вінниця
		 
		Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
		Головуючого: Войтка Ю.Б.,
		Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М., 
		При секретарі: Яблонській І.Л.,
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 
		 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2012 року в цивільній справі 
		 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
		В с т а н о в и л а:
		В березні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 07.08.2006 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № VIHORX02030001 згідно якого останньому був наданий кредит в сумі 2120,36 грн. на строк до 05.08.2007 року із сплатою 24% річних. Відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином та в повній мірі не виконав, що спонукало позивача звернутись до суду з даним позовом. 
		Станом на 13.12.2011 року загальна сума заборгованості становить 24379,79 грн., та складається з: 1311,24 грн. - заборгованість за кредитом; 9108,81 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 229,02 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 12093,56 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 5.3, умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1137,13 грн. - штраф (процентна складова).
		Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу за кредитним договором від 07.08.2006 року в розмірі 13 149 грн. 07 коп., а також судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.. В решті позову відмовлено.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2012 року та ухвалити нове рішення яким в позові відмовити із-за пропуску строку позовної давності, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права та суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		При цьому вказується на те, що за клопотанням відповідача в судовому засіданні суд безпідставно відмовив в застосуванні спливу строку позовної давності. Суд не звернув увагу на той факт, що підпису відповідача під Умовами надання кредиту в 2006 році, з вказівкою на п'ятирічний строк позовної давності,  відсутній. Суд, при постановленні рішення обмежився приблизним, не конкретизованим розрахунком заборгованості, який надав банк суду.
		В судовому засіданні представник позивача доводи скарги не визнав, вказавши на її безпідставність і на законність та обґрунтованість рішення суду.
		Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення  за таких підстав.
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 07.08.2006 року між ВАТ КБ «ПриватБанк" та ОСОБА_2, був укладений кредитний договір №VIHORX02030001, про надання останньому кредиту в сумі 2120.36 грн. на строк до 05.08.2007 року, процентна ставка за користування кредитом складає 24% річних (а.с.5-8).
		Відповідно до умов договору, ОСОБА_2 зобов'язався погашати кредит та відсотки щомісячно, рівними частинами в розмірі 239.1 грн. та повернути кредит до 05.08.2007 року включно. За порушення строків повернення кредиту позичальник повинен сплатити банку пеню в розмірі 1.25% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день просрочки, але не менше 1 гривні. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені Банком не нараховуються.
		Суд першої інстанції прийшов до висновку, що правовідносини, що виникли між ВАТ КБ «ПриватБанк" та ОСОБА_2 є зобов'язальними і регулюються нормами ст.ст. 526, 530, 610, 1054 ЦК України.
		Відповідач ОСОБА_2, в порушення вимог кредитного договору та вказаних норм ЦК України, не виконав взятого на себе зобов'язання, а тому вимога позивача про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитом в сумі 1311,24 грн. підлягає до повного задоволення, як і заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 9108, 81 грн., яка доведена розрахунком заборгованості.
		Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України районний суд зменшив розмір неустойки (пені) стягнувши з відповідача на користь позивача 2000 грн. та відмовив в задоволенні вимоги про стягнення процентної частини штрафу, оскільки за одне й те саме порушення зобов'язання договором передбачена подвійна відповідальність одного виду.
		Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що позичальник був ознайомлений і згоден з умовами кредитування, оскільки своїм підписом ствердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування. Сторони скористалися можливістю передбаченою ст. 259 ЦК України, та в п. 5.5. до умов надання споживчого кредиту фізичним особам встановили термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки -пені, штрафів за даним договором тривалістю у п'ять років.
		З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між сторонами укладений строком до 05.08.2007 року, то станом на 14.03.2012 року -день звернення до суду із позовною заявою, п'ятирічний строк позовної давності за кредитним договором не сплив, а тому підстав для застосування строку позовної давності немає.
		Проте повністю з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.
		В установлений термін відповідач не повернув кредит та не сплатив проценти, чого він не заперечує.
		При таких обставинах судова колегія вважає, що районний суд правомірно встановив факт боргового зобов'язання, за яким кредитором є ПАТ КБ «ПриватБанк»та визначив суму боргу за кредитним договором, оскільки висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин і закон, який їх регулює.
		Разом з тим судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності при наявності для цього відповідних підстав.
		Відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст. 628 ЦК України.
		Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		07.08.2006 року між ВАТ КБ «ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №VIHORX02030001 про надання останньому кредиту в сумі 2120.36 грн. на строк до 05.08.2007 року, в якому визначені умови за якими такий кредит надається позичальнику (а.с. 5). Зазначений договір підписаний сторонами.
		Згідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		На обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо збільшення строку позовної давності на всі вимоги за кредитним договором до 5 років, позивачем надані Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) викладені на окремих аркушах (а.с. 6-8) і підписані позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк».
		Оскільки такі Умови не підписані відповідачем ОСОБА_2, не зазначені в кредитному договорі № VIHORX02030001 від 07.08.2006 року як додатки до нього судова колегія прийшла до висновку, що зазначені Умови укладені поза межами кредитного договору, а тому не є допустимим доказом у справі.
		Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Таким чином, позивачем не доведено в судовому засіданні обставин того, що відповідач ОСОБА_2 був ознайомлений та згідний з умовами, що викладені в окремому документі Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), чим не виконав вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
		Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Згідно ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		З у рахуванням наведеного судова колегія вважає, що позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»не підлягає до задоволення за спливом строку позовної давності.
		Невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідно до правил пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
		Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		вирішила:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2012 року скасувати.
		В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»відмовити.
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		Головуючий:   (підпис)   
		 
		Судді:             (підписи)
		 
		«З оригіналом вірно»
		Суддя апеляційного суду                                            Войтко Ю.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...