Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1319/2369/2012 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Незаконне заволодіння транпортним засобом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2012.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 1319/2369/2012
		 
		В   И  Р  О  К  
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		04 липня 2012 року
		Сихівський  районний суд м.Львова
		в складі: головуючого Тімченко О.В.
		             при секретарі  Петришак Н.І.
		   з участю прокурора  Замараєва Р.М. 
		                 захисників:  ОСОБА_3, ОСОБА_2
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальну справу про обвинувачення:
		 
		ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, гр-н України, з неповною вищою освітою, військовозобов*язаний, неодружений, працює автомеханіком в ПП «ОСОБА_4», судимості не має, -
		по ст.289 ч.2 КК України,    -
		 
		ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.,  уродженець та мешканець АДРЕСА_2, українець, гр-н України, з незакінченою вищою освітою, військовозобов*язаний, неодружений, працює механіком ШЧ 1 ВП «Дистанція сигналізації і зв*язку станції Львів», студент 3 курсу ДНУ ЗТ ім.Лазарєва заочної форми навчання, судимості не має, -
		по ст.289 ч.2 КК України, - 
		 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		 
		підсудні   ОСОБА_6 та  ОСОБА_7  20 січня   2012   року   о  21.20 год.  на  зупинці  громадського  транспорту «Автовокзал»по вул.Стрийській,109   в  м.Львові, перебуваючи в стані алкогольного сп*яніння,  за   попередньою   змовою   групою   осіб, шляхом вільного доступу, зайшовши через незачинені  двері біля водія,  незаконно    заволоділи   транспортним   засобом -тролейбусом „ЛАЗ 183 ДІ",   що слідував   по    маршруту   №  5   та   належить    ЛКП   «Львівелектротранс».
		 
		Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винним себе у незаконному заволодінні транспортним засобом за попередньою змовою з ОСОБА_7 визнав повністю та дав суду показання, аналогічні даним на досудовому слідстві. Так підсудний ствердив, що того дня під вечір разом із ОСОБА_7  випив особисто 300 г горілки. Біля 21.15 год. стояли на зупинці біля автовокзалу в очікуванні маршрутного таксі в напрямку центра.    Стоячи на зупинці, помітили тролейбус, в якому  двері біля водія були відчинені, а останнього в салоні не було. Тоді ОСОБА_7 запропонував скористатись відсутністю водія і поїхати самим на даному тролейбусі. Він не заперечив ОСОБА_7 і вони удвох заскочили в тролейбус: ОСОБА_7 -першим і сів  на сидіння водія, а він -за ним і став поруч.  Після цього ОСОБА_7 натиснув на педаль і тролейбус рушив з місця. Вони недалеко проїхали на даному тролейбусі, т.я. у подальшому дізнався, що водій тролейбуса зірвав струмоприймачі, від чого тролейбус вдарився в бордюр  і виїхав на газон, а він, не знаючи, що робиться, став викручувати кермо, таким чином намагаючись його зупинити. Тільки завдяки діям водія тролейбус зупинився і вони уникли  непередбачуваних наслідків по відношенню до пішоходів. Пригадує, що його затримав водій тролейбуса, а ОСОБА_7 - якийсь інший чоловік. Ствердив суду, що підстав оговорювати ОСОБА_7 немає, т.я. вони є друзями; як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні каже лише правду. У вчиненому щиро розкаюється, не думав, що вчиняючи такі дії, це буде вважатися злочином, адже мали намір прокататись. Але з часом усвідомив можливість настання тяжких наслідків у зв*язку із вчиненими ними діями. Просить суд суворо не карати, врахувати щире каяття, усвідомлення вчиненого, його  роль у вчиненні даного злочину, написання явки з повинною, відсутність матеріальних претензій з боку цивільного позивача у зв*язку із поверненням тролейбуса і відсутністю пошкоджень; те, що працює, проживає з батьком-інвалідом Ш групи загального захворювання. Запевняє суд, що вчинили даний злочин лише тому, що були в стані алкогольного сп*яніння, більше подібного не вчинить. 
		 
		Допитаний в судовому засіданні  підсудний  ОСОБА_7 вину свою у вчиненні інкримінованого злочину формально заперечив та дав суду наступного змісту пояснення. Він  20.01.12. з  ОСОБА_6, який є його другом і сусідом, випив біля 100 г горілки. Дійсно біля 21.15 год. стояли на зупинці біля автовокзалу в очікуванні маршрутного таксі в напрямку центра.    Стоячи на зупинці, помітили тролейбус, в якому передні двері біля водія були відчинені, а водія в середині салону не було. Вони вирішили, що  поки немає водія, сядуть в тролейбус і зачекають на нього.  Він з ОСОБА_6 зайшли  в тролейбус. Він  сів  на сидіння водія, а ОСОБА_6 став біля нього. Тролейбус був заведеним і він, шляхом натискання на кнопку, зрушив тролейбус з місця. ОСОБА_6 жодних заперечень не висловлював. Потім він, після того, як проїхали певну відстань, не впорався з керуванням, внаслідок чого тролейбус наїхав на бордюр. Вважає, що умислу на заволодіння тролейбусом не було, все вийшло автоматично. Не вважає це злочином, натомість кається у вчиненому. Не зміг пояснити суду, чому на досудовому слідстві давав показання зовсім іншого змісту, хоча такі були добровільними і без будь-якого тиску; не зміг пояснити, чому його пояснення суперечать наявним доказам у справі, зокрема: його ж первинним поясненням та показанням, даним в якості підозрюваного і обвинуваченого, показанням, даним  ставках віч-на-віч щодо обставин вчинення інкримінованого злочину, що повністю відрізняються від даних у суді;  кількості випитого спиртного і як наслідок стану алкогольного сп*яніння,  будучи в якому вчинив даний злочин; чому проник в тролейбус з дверей водія, якщо двері, через які входять пасажири, були зачинені; чому сів на сидіння водія, якщо збирався почекати на останнього в салоні тролейбуса; чому вказує на натискання кнопки, внаслідок чого тролейбус поїхав, якщо останній рушає з місця  лише шляхом натискання педалі; чому водій тролейбуса ствердив, що   перш, ніж залишити тролейбус, він поставив його на ручне гальмо та вимкнув кнопку високо вольної напруги, без чого рух ТЗ неможливий; показанням свідків щодо обставин затримання, під час чого намагався втекти. Вважає, що ОСОБА_6 його не оговорює. Просить суд не позбавляти його волі з урахуванням того, що навчається і працює. 
		 
		Крім повного визнання своєї вини підсудним ОСОБА_6 та незважаючи на формальне заперечення своєї вини підсудним ОСОБА_7,  винуватість їх у вчиненні інкримінованого злочину повністю та об'єктивно стверджується зібраними в ході судового слідства доказами:
		представник цивільного позивача ОСОБА_8 (він же свідок) ствердив, що дійсно йому стало відомо про вчинення підсудними інкримінованого злочину; у зв*язку з поверненням ЛКП «Львівелектротранс»вказаного тролейбуса претензій до підсудних матеріального характеру не мають. Тому просить суд проводити розгляд справи у їх відсутності, цивільний позов не заявляють.
		                                                  а.с.135-136, 189
		проголошеними та перевіреними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_9 (водія тролейбуса), який показав, що  20.01.12. о 21.20 год., зробивши останній маршрут вказаним тролейбусом, приїхав на автовокзал по вул.Стрийській в м.Львові. Там здійснив висадку пасажирів і зачинив двері. Після цього відкрив двері водія і, залишивши їх відкритими, попрямував до таксофону, щоб доповісти про закінчення зміни.  В рульовій колонці в замку запалювання він залишив ключі. Після того, як здійснив дзвінок, попрямував до тролейбуса, що перебував на відстані метрів 15 від нього, і помітив, що останній   різко від*уїжджає від зупинки. Побачивши  це, він став бігти за тролейбусом, намагаючись зірвати струмоприймачі. Спочатку він зірвав одну штангу, від чого тролейбус відхилився від лінії проводів, внаслідок чого злетіла і друга штанга. Лише у зв*язку з цим тролейбус зупинився, вдарившись о бордюр. При цьому підсудні ледве не збили пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Після цього він підбіг до кабіни водія, з якої вибіг ОСОБА_6 і зупинився за три метри спереду тролейбуса, де його затримали очевидці. В подальшому був затриманий і ОСОБА_7 Через деякий час приїхали працівники міліції, які затримали підсудних.
		                                                  а.с.66-68
		проголошеними та перевіреними в судовому засіданні аналогічними з приводу цих обставин  показаннями свідків: ОСОБА_12 та ОСОБА_10, які ствердили, що їх ледве не збив тролейбус, з якого вибігли в подальшому підсудні. ОСОБА_6 затримав ОСОБА_14, а ОСОБА_7 -водій тролейбуса.
		                                                  а.с.118-119, 120-121
		проголошеними та перевіреними у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_14, який підтвердив, що підключився до затримання злочинців: він особисто затримав ОСОБА_6, а ОСОБА_7 -інший очевидець.  Зі слів водія тролейбуса йому стало відомо, що підсудні проникли в його середину саме через двері водія, які останній залишив незачиненими, а в замку запалення -ключ.
		                                                         а.с.62-63
		проголошеними та перевіреними у судовому засіданні показаннями свідків: ОСОБА_15,ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (інспектори ПС), які дали аналогічні показання з приводу затримання підсудних іншими свідками по справі та доставку винних до  РВ.
		                                            а.с.64-65, 116-117, 122-123
		даними протоколів очних ставок між свідком ОСОБА_9 та підсудними, де свідок підтвердив свої показання, а підсудні з ними повністю погодились.
		                                                          а.с.105-107, 108-110
		первинними поясненнями та показаннями ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в якості підозрюваних та обвинувачених щодо обставин вчинення ними інкримінованого злочину та їх затримання.
		                              а.с.11-12, 74-76, 144-145;  13-14, 84-86, 156
		даними протоколу явки з повинною ОСОБА_6 від 20.01.12., в якій останній зізнається в тому, що разом із ОСОБА_7 незаконно заволодів тролейбусом із зазначенням, що явка написана власноручно.
		                                                            а.с.6
		даними протоколу явки з повинною ОСОБА_7 від 21.01.12., в якій останній зізнається в тому, що разом із ОСОБА_6 незаконно заволодів тролейбусом із зазначенням, що явка написана власноручно, без будь-якого фізичного чи психологічного тиску до нього.
		                                                            а.с.7
		з довідки цивільного позивача від  25.01.12.  вбачається, що  підприємству шкоду не заподіяно, тому претензій щодо відшкодування такої немає.
		                                                            а.с.134 
		з висновку  ОКЗ ЛОР «ЛОДКНД»від 21.01.12. вбачається, підсудний ОСОБА_6 перебуває в стані алкогольного сп*яніння -1,12 проміле.
		                                                            а.с.34
		з висновку  ОКЗ ЛОР «ЛОДКНД»від 20.01.12. вбачається, підсудний ОСОБА_7 перебуває в стані алкогольного сп*яніння -1,86 проміле.
		                                                            а.с.35
		даними протоколу очної ставки між підсудними, де ОСОБА_6 підтримав свої показання щодо обставин вчиненого ними злочину, а  ОСОБА_7 повністю з ними погодився.
		                                                       а.с.102-104
		даними протоколів відтворення обстановки та обставин події з підсудними, де останні розповіли і показали про вчинений ними злочин
		                                                   а.с.89-94, 95-99
		речовими доказами по справі, оглянутими та повернутими підприємству
		                                                        а.с.100-101
		 
		Аналізуючи показання підсудного ОСОБА_7 з урахуванням вищенаведеного,   суд не надає віри даним ним показанням у судовому засіданні щодо заперечення   своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, т.я. такі спростовуються:
		-          його ж первинними поясненнями та показаннями, даними ним на досудовому слідстві в якості підозрюваного та обвинуваченого ще й у подальшому в  присутності його (того ж самого) захисника ОСОБА_2; 
		-          даними явки з повинною, яка написана ним власноручно і добровільно, що не заперечив підсудний і в судовому засіданні;
		-          проведеними ставкою віч-на-віч між підсудним та ОСОБА_6, між підсудним та свідком-водієм тролейбуса, де він підтвердив їх пояснення;
		-          показаннями підсудного ОСОБА_6, який є його  другом, даними як на досудовому слідстві, так і у с удовому засіданні із зазначенням, що підстав оговорювати ОСОБА_7 немає, що саме ОСОБА_7 запропонував зайти в тролейбус та поїхати на ньому, побачивши. що немає водія;
		-          даними протоколів допиту свідків про обставини затримання підсудних.
		Крім того, аналізуючи показання підсудного ОСОБА_7, який  змінив  такі   під час судового слідства, зокрема як щодо   кількості випитого ним спиртного (що спростовується висновком експерта -1,86 проміле); потрапляння до тролейбуса через вхідні двері зі сторони пасажирів, а не зі сторони  водія (спростовується показаннями  водія та свідків, зазначених у протоколах допитів та проведених очних ставках); твердження, що хотіли дочекатись  водія в салоні тролейбуса (проте сів на сидіння водія), та яким чином тролейбус зрушив з місця -шляхом натискання на кнопку (що не відповідає дійсності та суперечить не тільки власним показанням, але й показанням підсудного ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_9 -водія щодо натискання на педаль газу); щодо відсутності попередньої змови та бажання покататись (адже підсудний ОСОБА_6 жодним чином не заперечив пропозицію останнього поїхати самим на тролейбусі до центру міста та не вжив заходів щодо недопущення  ОСОБА_7 до сидіння водія  та вчинення дій щодо нездійснення руху тролейбусом, що вбачається лише з дій водія, який вжив усіх заходів до повної зупинки тролейбуса шляхом знеструмлення  внаслідок зриву струмоприймачів (штанг)), -   то суд вважає, що такі дані підсудним  з метою хитрування та уникнення відповідальності за вчинення.  До того ж з  жодними скаргами, заявами чи зауваженнями на проведення досудового слідства, як ствердив сам підсудний, нікуди не звертався.  
		Тому суд не надає віри показанням підсудного в заперечення своєї винуватості у вчиненні даного злочину, як таким, що суперечливі і надумані, всіляко направлені  на уникнення відповідальності за тяжкий злочин.
		Відповідно до  вимог ст.62 Конституції України ніхто не зобов*язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно зі ст.16-1 КПК України здійснення обвинувачення в суді покладається на прокурора, а в окремих передбачених у КПК випадках це вправі робити потерпілий чи його представник. Суд, залишаючись об*єктивним  і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов*язків та здійснення  наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. З огляду на ці вимоги закону суд при розгляді кримінальної справи не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту. Слід зауважити, що захист підсудного  ОСОБА_7  в процесі розгляду справи чітко зазначив, що   підзахисний на досудовому слідстві жодним словом не обмовився про те, що говорить неправду,   про те, що на нього чиниться будь-який тиск тощо;  - натомість  не надав суду  доказів, які б підтверджували невинуватість його підзахисного, не заявив жодного клопотання про виклик і допит свідків, які б могли, зокрема, підтвердити показання підсудного щодо і його затримання; як підсудний так і сам не заперечили про закінчення судового слідства у відсутності свідків, які не з*явились. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відсутні будь-які сумніви щодо доведеності обвинуваченням  вини підсудного ОСОБА_7  у вчиненні інкримінованого злочину, бо таке ґрунтується не на припущеннях, а  на доказах, одержаних законним шляхом, що   ні підсудним, ні його  захисником не спростовані  і, на думку суду, об*єктивно відображають обставини злочину і повно доводять винуватість підсудного у його вчиненні, а тому  не надавати їм віри у суду немає підстав. 
		 
		Дії   ОСОБА_6 та ОСОБА_7  вірно  кваліфіковано за ст.289 ч.2 КК України, так як вони вчинили незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб.
		 
		Щодо заявленого захисником ОСОБА_7 клопотання про звільнення підсудного від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, на підставі ч.4 цієї ж статті Кримінального кодексу України, то, розглядаючи таке, суд дійшов до наступного висновку. 
		 
		Відповідно до ч.4 ст.289 КК України умовами спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності є:
		1/ вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом вперше;
		2/ під час незаконного заволодіння транспортним засобом не були застосовані будь-яке насильство до потерпілого чи погроза такого насильства;
		3/ повернення транспортного засобу власникові;
		4/ повне відшкодування завданих збитків
		                                                  та
		5/ добровільна заява про вчинене правоохоронним органам.
		Так, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, дії підсудних були присічені водієм тролейбуса, який знеструмив останній  внаслідок зриву струмоприймачів (штанг),  та такі були затримані ним та свідком ОСОБА_14 Свідками цих подій були викликані працівники правоохоронних органів, які приїхали на місце, затримали підсудних і доставили останніх до райвідділу. Правоохоронним органам про вчинений підсудним злочин стало відомо вже 20 січня 2012 року -коли ОСОБА_9 звернувся з заявою про вчинення ними злочину. З протоколу явки з повинною ОСОБА_7 вбачається, що така  написана підсудним пізніше -  21.01.12., відтоді як злочин вчинено 20.01.12., і лише після затримання підсудних правоохоронними органами.
		          У розумінні  умови звільнення -добровільна заява про вчинене правоохоронним органам є лише заява, зроблена винним за власною волею, до того, як про факт вчинення ним злочину стало відомо правоохоронним органам, що і  є в даному випадку.
		          Лише за наявності сукупності перелічених умов звільнення від кримінальної відповідальності є обов*язковим і безумовним.
		          Враховуючи, що в діях підсудних, зокрема і ОСОБА_7, відсутня  одна із обов*язкових умов звільнення від кримінальної відповідальності «добровільна заява про вчинене правоохоронним органам», - відтак заявлене клопотання не підлягає до задоволення. 
		 
		Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_6, на підставі ст.ст.65, 66-68 КК України, суд враховує  ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та роль у такому, вчинення підсудним тяжкого злочину в стані алкогольного сп*яніння; особу підсудного, який  судимості немає; позитивно  характеризується, відсутність хронічних захворювань,  щире каяття,   та приходить до висновку про необхідність призначити підсудному покарання, необхідне для його виправлення та попередження нових злочинів, -  у виді позбавлення волі, т.я. виправлення підсудного неможливе без ізоляції від суспільства та поміщення до кримінально-виконавчої установи закритого  типу, без конфіскації всього особисто належного йому майна. 
		Враховуючи молодий вік підсудного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності,  працює,  тяжкість злочину та активне сприяння його розкриттю як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, щире каяття та усвідомлення вчиненого, відсутність заподіяння шкоди, проживання з батьком-інвалідом Ш групи, - суд приходить до висновку про можливість звільнення підсудного від відбування покарання з випробовуванням, так як його виправлення можливе без ізоляції від суспільства,  без покладення на нього  обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
		 
		Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_7, на підставі ст.ст.65, 66-68 КК України, суд враховує  ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та пропозицію вчинити такий, вчинення підсудним тяжкого злочину в стані алкогольного сп*яніння; особу підсудного, який  судимості немає; позитивно  характеризується, відсутність хронічних захворювань, каяття, але не усвідомлення настання можливих непоправних  наслідків,   та приходить до висновку про необхідність призначити підсудному покарання, необхідне для його виправлення та попередження нових злочинів, -  у виді позбавлення волі, т.я. виправлення підсудного неможливе без ізоляції від суспільства та поміщення до кримінально-виконавчої установи закритого типу, без конфіскації всього особисто належного йому майна. 
		Враховуючи молодий вік підсудного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності,  працює і навчається,  тяжкість злочину, відсутність заподіяння шкоди,  - суд приходить до висновку про можливість звільнення підсудного від відбування покарання з випробовуванням, так як його виправлення можливе без ізоляції від суспільства,  без покладення на нього  обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
		 
		          З підсудних в користь  НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області підлягають стягненню судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі по 225 грн. з кожного з урахуванням ступеня їх вини та майнового стану.
		 
		Речові докази (а.с.100-101) -тролейбус «ЛАЗ 183 ДІ»№ 103, що належить  ЛКП «Львівелектротранс»та повернутий останньому, - слід залишити по-приналежності.
		 
		 
		Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, с у д , -
		 
		 
		з  а  с  у  д  и  в  :
		 
		 
		ОСОБА_6 визнати винним по ст.289 ч.2 КК України та призначити покарання п*ять років позбавлення волі без конфіскації  всього особисто належного йому майна.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання   з випробовуванням, встановивши іспитовий  строк  на  один рік.
		 
		 
		ОСОБА_7 визнати винним по ст.289 ч.2 КК України та призначити покарання п*ять років позбавлення волі без конфіскації  всього особисто належного йому майна.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7  від відбування основного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий  строк  на  один рік.
		          
		Стягнути з ОСОБА_6 в користь  НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області 225 грн.
		 
		Стягнути з ОСОБА_7 в користь  НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області 225 грн.
		 
		Речові докази (а.с.100-101) -тролейбус «ЛАЗ 183 ДІ»№ 103, що належить  ЛКП «Львівелектротранс», -  залишити по-приналежності.
		 
		Запобіжний захід ОСОБА_6 та ОСОБА_7  до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.
		 
		Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб.
		 
		 
		Головуючий
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...