Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-6146/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2012. Зареєстровано: 06.07.2012. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		_____________________________________________________________________________
		                                                      Справа№2-6146/11 
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		          22 червня 2012 р. року, Київський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого-судді Огренич І.В.          
		          при секретарі -Камінської О.О.
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, суд, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку борг у сумі 2451191 гривень (суму заборгованості у розмірі 726191 гривні і частку доходу у розмірі 1725000 гривень)  та 3% річних у сумі 65357 гривень, посилаючись на те, що громадянин України ОСОБА_4 і громадянин Німеччини ОСОБА_6 передали відповідачам майно та грошові кошти для організації спільної діяльності з виробництва та реалізації морозива. У подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відмовились від участі в договорі, у зв'язку з чим вони 05 лютого 2008 року уклали з відповідачами угоду про умови повернення обладнання, сплачених грошових сум інвестицій, а також про виплату частки доходу, яку відповідачі отримали за час користування їхніми інвестиціями. 08 червня 2008 року відповідачі повернули обладнання, у зв'язку з чим у той же день вони склали розписку, в якій визначили залишок суми інвестицій, які зобов'язанні були повернути ОСОБА_4 і ОСОБА_6, саме 38500 ЄВРО, що еквівалентно 441956 гривень та 35660 доларів США, що еквівалентно 284235 гривень (всього 726191 гривні).
		 
		09 серпня 2011 року позивач уклав з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 договір відступлення права вимоги, відповідно якого до ОСОБА_1 перейшли усі без винятку права вимоги, які випливають з договору про порядок повернення обладнання та грошових інвестицій від 05 лютого 2008 року з додатком від 08 червня 2008 року. Відповідно до зазначеної угоди відповідачі зобов'язані були виконати обов'язок з повернення суми інвестицій до 30 серпня 2008 року, однак дотепер не повернули, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом. Також ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачів судові витрати.
		Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному у обсязі.
		Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, в частині заборгованості у розмірі 726191 гривні, 3% річних у розмірі 65357 гривень, в частині позовних вимог у розмірі 40% від частки доходу у розмірі 1725000 гривень просив відмовити, оскільки позивачем у судовому засіданні не доведена сума доходу від здійснення підприємницької діяльністю з використанням інвестицій.
		Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, повідомлявся, про причини неявки суд не сповістив.
		Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного. 
		Як встановлено у судовому засіданні, громадянин України ОСОБА_4 і громадянин Німеччини ОСОБА_6 передали ОСОБА_2 і ОСОБА_3 майно та грошові кошти для організації спільної діяльності з виробництва та реалізації морозива. У подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відмовились від участі в договорі, у зв'язку з чим вони 05 лютого 2008 року уклали з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 угоду про умови повернення обладнання, сплачених грошових сум інвестицій, а також про виплату частки доходу, яку відповідачі отримали за час користування їхніми інвестиціями.
		08 червня 2008 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повернули обладнання, у зв'язку з чим у той же день вони склали розписку, в якій визначили залишок суми інвестицій, які зобов'язанні були повернути ОСОБА_4 і ОСОБА_6, саме 38500 ЄВРО, що еквівалентно 441956 гривень та 35660 доларів США, що еквівалентно 284235 гривень (всього 726191 гривні).
		09 серпня 2011 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 договір відступлення права вимоги, відповідно якого до ОСОБА_1 перейшли усі без винятку права вимоги, які випливають з договору про порядок повернення обладнання та грошових інвестицій від 05 лютого 2008 року з додатком від 08 червня 2008 року. Відповідно до зазначеної угоди відповідачі зобов'язані були виконати обов'язок з повернення суми інвестицій до 30 серпня 2008 року.
		Однак, у встановлені між сторонами строки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 борг не повернули.
		Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, а також поясненнями сторін по справі і відповідно до ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
		Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
		Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		При таких обставинах, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості у розмірі 726191 гривні та 3% річних у сумі 65357 гривень підлягають задоволенню.
		Вимоги позивача про стягнення з відповідачів у солідарному порядку частки доходу у розмірі 1725000 гривень, задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, однак представником позивача у судовому засіданні не надано жодного доказу в підтвердження того, що дохід від здійснення підприємницької діяльністю з використанням інвестицій складає 1725000 гривень.
		Відповідно до ст.88 ЦПК України, стягненню підлягають судові витрати у розмірі 2995 гривень.
		Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст.526,625 ЦК України, суд, 
		                                                                   ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.
		              Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 726191 (сімсот двадцять шість тисяч сто дев'яносто одна) гривні.
		               Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 65357 (шістдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят сім) гривень. 
		Стягнути у рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2995 гривень, в іншої частині позовних вимог відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя :                                           Огренич І.  В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...